DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.02
Значення біомаркерів у діагностиці та моніторингу ускладненого перебігу гострої емпієми плеври
В. В. Бойко1, 2, В. В. Ткаченко2, 3, А. Л. Сочнєва3, В. В. Кріцак2, 3, П. І. Корж 2, 3, Д. В. Мінухін1, Д. О. Євтушенко1, А. А. Серенко2, В. І. Ткаченко3
1Харківський національний медичний університет,
2Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України, м. Харків,
3Навчально-науковий медичний інститут Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», м. Харків
Реферат
Мета. Визначити значення біомаркерів у діагностиці та моніторингу ускладненого перебігу гострої емпієми плеври.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 426 пацієнтів із гострою емпіємою плеври за період 2008 — 2022 років. У це дослідження залучено пацієнтів (n = 64), які мали клінічні та лабораторні ознаки синдрому системної запальної відповіді та клінічно доведену інфекцію, яка ускладнила перебіг емпієми плеври — сепсис (1-ша група), та пацієнтів (n = 63) з гострою емпіємою плеври без ознак системного інфекційного процесу — без встановленого сепсису (2-га група).
Результати. Отримані результати дослідження дозволили скласти уявлення про значення біомаркерів у діагностиці та моніторингу ускладненого перебігу гострої емпієми плеври в різні періоди комплексного лікування.
Висновки. Використання додаткових біомаркерів, що відображають конкретні патологічні процеси, може стати важливим інструментом для ухвалення клінічних рішень щодо ведення пацієнтів із сепсисом.
Ключові слова: гостра емпієма плеври; біомаркери; ускладнений перебіг захворювання.
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.07
Повторні операції при вираженому рефлекс-езофагіті після трубчастої резекції шлунка
В. В. Грубнік, О. В. Медведєв, В. С. Іщенко
Одеський національний медичний університет
Реферат
Мета. Оцінити ефективність повторних хірургічних втручань у лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби після трубчастої резекції шлунка у хворих із морбідним ожирінням.
Матеріали і методи. У дослідження включено 249 пацієнтів, яким із 2018 по 2024 рік виконано трубчасту резекцію шлунка. Для діагностики використовували рентгенологічне дослідження, фіброезофагогастродуоденоскопію та гістологічне дослідження. Аналізували ефективність первинного і повторного хірургічних втручань: симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, індекс маси тіла та ускладнення. Повторно оперовані 22 пацієнти: у 5 виконано гастрошунтування, у 17 застосовано пластику стравохідного отвору діафрагми та формування клапанного механізму.
Результати. Первинне хірургічне втручання забезпечило ефективну втрату надлишкової маси тіла (зменшення у середньому на 76,7%). У 39% пацієнтів після трубчастої резекції шлунка виявлено симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Повторні гастрошунтувальні операції повністю усунули симптоми у всіх 5 пацієнтів, але у 2 з них з’явилися симптоми мальабсорбції. Із 17 пацієнтів, яким було виконано пластичне ушивання стравохідного отвору діафрагми та формування клапанного механізму, у 15 симптоми повністю зникли, у 2 значно зменшились. Ускладнень під час повторних втручань не зафіксовано.
Висновки. Повторне хірургічне втручання при стійких проявах гастроезофагеальної рефлюксної хвороби після трубчастої резекції шлунка може бути ефективною альтернативою медикаментозному лікуванню. У разі наявності великих гриж стравохідного отвору діафрагми доцільна пластика з формуванням клапанного механізму в зоні шлунково-стравохідного переходу. Такий підхід забезпечує стійке покращення стану пацієнтів без значних ризиків.
Ключові слова: трубчаста резекція шлунка; рефлюксний езофагіт; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; грижа стравохідного отвору діафрагми; повторна баріатрична хірургія; пластика стравохідного отвору діафрагми; формування шлунково-стравохідного клапана.
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.11
Вибір оптимального терміну виконання лапароскопічної холецистектомії при гострому калькульозному холециститі на тлі перипанкреатичного інфільтрату
І. Л. Кязімов, А. А. Мамедов, Е. А. Алієва, З. Т. Ширінов, Ф. Ідрісов, З. Е. Намазова
Науково-хірургічний центр імені академіка М. А. Топчубашева, Азербайджан, м. Баку
Реферат
Мета. Вибір оптимального терміну виконання лапароскопічної холецистектомії при гострому калькульозному холециститі на тлі перипанкреатичного інфільтрату.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 80 пацієнтів із гострим калькульозним холециститом на тлі перипанкреатичного інфільтрату в клініці у період із 2022 по 2025 рік. Вік пацієнтів коливався від 21 до 72 років. Чоловіків було 50 (62,5%), жінок – 30 (37,5%). Тривалість захворювання до 24 год відмічено у 20 (25%), від 25 до 72 год – у 20 (25%), понад 72 год – у 40 (50%) хворих. Усіх пацієнтів розподілено на 2 групи. До 1-ї групи (контрольної), включили 50 (62,5%) хворих, які до госпіталізації в клініку були оперовані в районних лікарнях і приватних міських клініках із приводу гострого калькульозного холециститу на тлі перипанкреатичного інфільтрату, до 2-ї групи (основної) – 30 (37,5%) хворих із гострим калькульозним холециститом, які первинно були госпіталізовані в клініку, з них 20 (66,7%) на тлі перипанкреатичного інфільтрату, 10 (33,3%) — на тлі легкого панкреатиту.
Результати. У 10 (33,3%) пацієнтів із гострим калькульозним холециститом на тлі легкого панкреатиту виконано невідкладну лапароскопічну холецистектомію. Перебіг післяопераційного періоду без ускладнень. Хворі виписані на 2 — 3-тю добу після операції. Стан 20 (66,7%) хворих із гострим калькульозним холециститом на тлі перипанкреатичного інфільтрату при госпіталізації був оцінений як тяжкий. Незважаючи на проведену інтенсивну терапію, больовий синдром залишався у 12 (60%) хворих. Цим хворим виконано ранню лапароскопічну холецистектомію. У 8 пацієнтів із гострим калькульозним холециститом на тлі перипанкреатичного інфільтрату проводили передопераційну інтенсивну консервативну терапію. На 20 – 25-ту добу поліпшення стану хворих уможливило планове виконання лапароскопічної холецистектомії.
Висновки. Порівняльний аналіз результатів лапароскопічної холецистектомії при гострому калькульозному холециститі на тлі перипанкреатичного інфільтрату та легкої форми панкреатиту свідчить про те, що для запобігання інтра- і післяопераційним ускладненням відтермінова лапароскопічна холецистектомія, коли середні строки консервативного лікування становлять 20 — 25 днів від початку нападу гострого калькульозного холециститу, краща, ніж рання.
Ключові слова: лапароскопічна холецистектомія; гострий калькульозний холецистит; перипанкреатичний інфільтрат; оптимальний термін виконання лапароскопічної холецистектомії.
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.15
Результати лікування перипанкреатичних рідинних скупчень при гострому панкреатиті
В. І. Пилипчук, І. І. Генюк
Івано-Франківський національний медичний університет
Реферат
Мета. Проаналізувати результати лікування пацієнтів із перипанкреатичними рідинними скупченнями при гострому панкреатиті.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 272 пацієнтів із гострим панкреатитом у хірургічному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні в період 2022 — 2024 років. У 105 (38,6%) пацієнтів діагностовані рідинні скупчення в перипанкреатичному просторі. Жінок було 23 (21,9%), чоловіків – 82 (78,1%). Оперативне втручання з приводу рідинних скупчень виконано 67 (63,8%) пацієнтам. У 55 (82,1%) пацієнтів для цього використано мініінвазивні методи (перкутанне, ендоскопічне трансмуральне, лапароскопічне дренування, дренування заочеревинного простору через люмботомічний доступ).
Результати. У 36 (65,5%) пацієнтів мініінвазивні втручання стали кінцевим етапом лікування. У 19 (34,5%) пацієнтів у зв’язку з прогресуванням панкреонекрозу застосували відкриті лапаротомічні методи дренування.
Висновки. Застосування мініінвазивних методів дренування рідинних скупчень при гострому панкреатиті ефективне, дозволяє у 65,5% пацієнтів досягнути позитивного результату лікування та уникнути виконання лапаротомії.
Ключові слова: перипанкреатичні рідинні скупчення; гострий панкреатит; мініінвазивне дренування; некректомія; ендоскопічне лікування; хірургічне втручання.
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.20
Черезшкірні мініінвазивні втручання в лікуванні перипанкреатичних рідинних скупчень після резекції підшлункової залози
М. В. Костилєв, В. П. Шкарбан, В. І. Трачук, В. О. Шатало
Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Реферат
Meтa. Оцінити ефективність та безпечність ехоконтрольованих мініінвазивних втручань при перипанкреатичних рідинних скупченнях після резекції підшлункової залози.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати обстеження та лікування 27 пацієнтів, у яких у середньому через (14,6 ± 11,7) доби після резекційних втручань на підшлунковій залозі було виявлено 43 перипанкреатичних рідинних скупчення. Чоловіків було13, жінок — 14 віком від 36 до 78 років, середній вік пацієнтів становив (60 ± 11,1) року. Показання до черезшкірного втручання грунтувалися на клінічній картині (гарячка, ознаки гастростазу, больовий синдром), лабораторних показниках (лейкоцитоз із зсувом формули вліво, підвищені рівні С-реактивного білка та прокальцитоніну) та наявності рідинного скупчення об’ємом понад 30 мл за даними ультразвукового дослідження або мультиспіральної комп’ютерної томографії. Для лікування 36 рідинних скупчень було виконано дренування, а 7 — їх пункцію під сонографічним контролем.
Результати. Підвищення температури тіла понад 38 °С спостерігали у 29,6% пацієнтів, абдомінальний больовий синдром – у 11,1%, гастростаз – у 7,4%; поєднання двох клінічних синдромів — у 25,9%, трьох – у 3,7% пацієнтів. Лейкоцитоз було виявлено у 81,5% пацієнтів, зсув лейкоцитарної формули вліво – у 40,7%, підвищені рівні С-реактивного протеїну та прокальцитоніну – у 63,0 і в 22,2% пацієнтів відповідно. Дренаж точно та безпечно був заведений усередину рідинного скупчення у всіх пацієнтів (технічна успішність 100,0%). Після першого дренування без необхідності виконання додаткових процедур повністю зникли 39 рідинних скупчень (первинна клінічна успішність 90,7%), успішне лікування з виконанням додаткових втручань (корекція положення дренажу, його заміна, встановлення додаткових дренажів) відмічено щодо 41 рідинного скупчення (загальна клінічна успішність 95,3%). У лікуванні 2 рідинних скупчень виникла потреба у виконанні повторного хірургічного втручання (клінічна невдача 4,7%).
Висновки. Черезшкірні пункційно-дренувальні втручання під сонографічним контролем безпечні й ефективні у пацієнтів із перипанкреатичними рідинними скупченнями після резекції підшлункової залози.
Ключові слова: перипанкреатичні рідинні скупчення; післяопераційні ускладнення; резекція підшлункової залози; мініінвазивні втручання; черезшкірне дренування.
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.26
Виявлення та ідентифікація сторонніх об’єктів методами інфрачервоного сканування: огляд літератури і власні дослідження
Ю. В. Іванова1, Б. Б. Бандурян2, К. В. М’ясоєдов1, І. А. Криворучко1, С. А. Андреєщев3
1Харківський національний медичний університет,
2Інститут електрофізики і радіаційних технологій НАН України, м. Харків,
3Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Розробка та апробація способу реєстрації температури з високою просторовою роздільною здатністю під впливом надвисокочастотної гіпертермії.
Матеріали і методи. Проведено експеримент in vitro, який полягав у поміщенні у м’язову тканину свині сторонніх об’єктів (пластику, деревини, металу).
Як генератор надвисокої частоти використовували стандартний медичний апарат ЛУЧ-3 з частотою електромагнітних коливань 2,45 ГГц. Об’єкти дослідження ідентифікували за допомогою спектрально-аналітичної установки, створеної на базі спектрометра ІКС-21 та тепловізора LAND-814. Розроблений спосіб забезпечував візуалізацію спектральних складових, підвищення чутливості і спектральної роздільної здатності при вимірюванні спектра інфрачервоного випромінювання.
Результати. Встановлено, що під впливом випромінювання надвисокої частоти на об’єкти з різними коефіцієнтами пропускання, поглинання, відбиття тепла, а також із різними теплоємністю і теплопровідністю виникають аномалії температурних градієнтів. Методи мікрохвильової гіпертермії, інфрачервоного зондування, спектрального аналізу, динамічної теплової томографії дозволяють виявляти та ідентифікувати об’єкти не тільки на поверхні, а й на різній глибині.
Ключові слова: інформаційний потенціал; системи технічного зору; ізотерми; інтегральне теплобачення; кореляційна гіпертермія надвисокої частоти; сторонні тіла; експеримент.
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.34
Клітинна кардіоміопластика при рефрактерній стенокардії: експериментальне обґрунтування оптимального способу та клінічний досвід
С. І. Естрін1, Т. В. Кравченко2, С. М. Граматюк2, Ю. В. Іванова1, 2, І. А. Криворучко1, Д. В. Мінухін1
1Харківський національний медичний університет,
2Асоціація біобанків України, м. Харків
Реферат
Мета. Експериментальне обгрунтування оптимального способу клітинної кардіоміопластики та ознайомлення з клінічним досвідом.
Матеріали і методи. Дослідження включало експериментальну і клінічну частини. Експериментальна частина виконана на 122 щурах інбредної лінії Вістар-Кайота масою тіла 200 — 220 г, яким здійснювали індукцію інфаркту міокарда шляхом прошивання і перев’язки передньої міжшлуночкової артерії. Тварин розподілили на п’ять груп, у кожній групі (окрім контролю) застосовували різні шляхи введення стовбурових клітин. У динаміці вивчали маркери неоангіогенезу в сироватці крові, концентрацію фактора росту ендотелію судин, рівень ендотеліну-1, виконували ехокардіографію з розрахунком функціональних показників серця. Клінічна частина дослідження базувалася на аналізі результатів лікування 30 хворих, у яких вивчали ефективність впливу на ремоделювання міокарда використання аутологічних мезенхімальних стовбурових клітин. Діагноз встановлювали на підставі вивчення клінічної картини, даних анамнезу, результатів інвазивних і неінвазивних методів обстеження.
Результати. Експериментальними дoслiдженнями дoведенo пoзитивний вплив iнтрамioкардiальнoгo введення аутoлогічних мезенхіматозних стовбурових клітин на функцioнальний резерв i метабoлiзм кардioмioцитiв завдяки паракриннoму ефекту i стимуляцiї прoцесiв ангioгенезу, щo пiдтверджувалoся статистично значущим пiдвищенням рiвня фактора росту ендотелію судин, пiдвищенням кoнцентрацiй пoхiдних oксиду азoту з oднoчасним зниженням кoнцентрацiї ендoтелiну-1 дo нoрмальних значень. Трансплантацiя аутoлoгiчних стoвбурoвих клiтин кiсткoвoгo мoзку сприяла збільшенню фракції викиду лівого шлуночка (t = 2,5, p < 0,05) й ударного об’єму (t = 1,9, p < 0,05).
Висновки. Оптимальне трансміокардіальне введення стовбурових клітин. Клінічне дослідження показало пoкращення загальнoгo унiпoлярнoгo вoльтажу з (7,3 ± 1,1) дo (8,9 ± 1,8) мВ через 6 мiс i (8,1 ± 1,3) мВ через 12 мiс (р = 0,03), пoзитивні зміни пoказникiв внутрiшньoсерцевoї гемoдинамiки та зменшення глибини i плoщi дефектiв перфузiї мioкарда, сприяння стимуляції неоангіогенезу, поліпшення якoстi життя пацієнтів.
Ключові слова: рефрактерна стенокардія; стовбурові клітини; клітинна кардіоміопластика; експеримент.
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.45
Міжфасціальні блокади черевної стінки для періопераційної аналгезії при лапароскопічній холецистектомії
О. Ю. Усенко, Я. Ю. Войтів, А. О. Борисенко, К. С. Бойко, В. І. Макаров
Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Порівняти вплив лапароскопічно контрольованого TAP-блоку та TAP- блоку під ультразвуковою навігацією при лапароскопічній холецистектомії на знеболювання, гемодинаміку, швидкість відновлення пацієнтів.
Матеріали і методи. Лапароскопічну холецистектомію було виконано у 40 пацієнтів, яких розподілили на дві групи по 20 пацієнтів у кожній групі. У 1-й групі після індукції та інтубації виконували ТАР-блок під ультразвуковою навігацією. У 2-й групі після індукції та інтубації, встановлення першого оптичного порту виконували лапароскопічно контрольований ТАР-блок. За демографічними (вік, стать) та клінічними (індекс маси тіла, наявна супутня коморбідність, функціональний клас за шкалою ASA) показниками групи пацієнтів були порівнянні. В обох групах фіксували тривалість виконання блокади. Інтраопераційно моніторили гемодинаміку. Пацієнти оцінювали рівень болю за візуальною аналоговою шкалою через 0, 2, 4, 8 год після операції.
Результати. Тривалість виконання блокади була меншою у 2-й групі – 1,7 хв, ніж у 1-й групі – 3,8 хв. Інтраопераційно досліджені гемодинамічні показники в обох групах не мали статистично значущих відхилень. Пацієнти 1-ї групи потребували меншої кількості наркотичних аналгетиків інтраопераційно та відмічали менш інтенсивний больовий синдром у перші години після операції. В обох групах не було потреби у застосуванні опіоїдних аналгетиків у післяопераційному періоді.
Висновки. Лапароскопічно контрольований TAP-блок не менш ефективний для періопераційної аналгезії, ніж TAP-блок під ультразвуковою навігацією. Також виконання методики лапароскопічно контрольованою TAP-блоку швидше, ніж ТАР-блоку під ультразвуковим контролем, та не потребує додаткового матеріально-технічного забезпечення.
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.50
Особливості динаміки показників імунної системи при застосуванні комбінованої органно-клітинної трансплантації нирки
О. С. Вороняк
Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Порівняти імунологічні показники реципієнтів після трансплантації нирки, яким застосовували різні варіанти імуносупресивної терапії.
Матеріали і методи. До 1-ї досліджуваної групи включено 15 пацієнтів, яким була виконана перша комбінована органно-клітинна трансплантація нирки від живого родинного донора. До 2-ї досліджуваної групи було включено 30 реципієнтів, яким була виконана перша трансплантація нирки від живого родинного донора, і вони отримували стандартну імуносупресивну терапію. Основним діагнозом у всіх досліджуваних реципієнтів була термінальна ниркова недостатність внаслідок прогресування хронічного гломерулонефриту, пролонгована програмним гемодіалізом. Імунний статус реципієнтів оцінювали за результатами імунофенотипування лімфоцитів периферичної крові, які причетні до трансплантаційного імунітету, та за рівнями циркулюючих імуноглобулів класу G. Контрольну групу склали 30 здорових донорів крові.
Результати. Відмічено більш виражене зменшення рівнів Т- і NK-лімфоцитів периферичної крові у пацієнтів 1-ї групи, ніж у пацієнтів 2-ї групи, компенсаторно вищий рівень В-лімфоцитів у пацієнтів обох досліджуваних груп у перші 30 діб після трансплантації нирки та статистично значущо (p < 0,05) вищі рівні регуляторних Т- клітин уже з 14-го до 360-го дня періоду спостереження у пацієнтів 1-ї групи на противагу пацієнтам 2-ї групи. У пацієнтів 1-ї групи також були статистично значущо (p < 0,05) вищі рівні циркулюючих імуноглобулінів класу G у всі терміни періоду спостереження.
Висновки. Додаткове введення стовбурових клітин збільшує пул регуляторних Т-клітин, відновлює рівні В-клітин та циркулюючих імуноглобулінів класу G, а також відіграє роль фактора віддаленої стабілізації рівнів білків імуноглобулінової фракції та забезпечує кращі результати трансплантації нирки.
Ключові слова: трансплантація нирки; імуносупресивна терапія; стовбурові клітини; індукційна терапія; ниркова недостатність; імунограма.
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.57
Реакція маркерів коагулопатії у пацієнтів із переломами довгих кісток на тлі COVID-19
С. О. Гур’єв1, С. Д. Хіміч2, А. В. Макогончук2, Є. О. Скобенко3
1Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, м. Київ,
2Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,
3Центр інноваційних медичних технологій НАН України, м. Київ
Реферат
Мета. Вивчення динаміки рівня діагностичного маркера Д-димеру для характеристики перебігу COVID-19 та ранньої діагностики тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів із переломами довгих кісток.
Матеріали і методи. Для виконання завдань дослідження сформовано його ретроспективний масив у складі 289 пацієнтів із переломами кісток скелета, що лікувались у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги з березня 2020 по лютий 2021 року. До основної групи були включені 157 пацієнтів із переломами кісток скелета на тлі COVID – 19, до контрольної групи – 132 пацієнти з переломами кісток скелета без COVID – 19.
Результати. На 1-шу добу лікування у 45,9% пацієнтів основної групи рівні Д-димеру були високі, у той час як серед пацієнтів контрольної групи такі результати реєструвалися у більше ніж 4 рази рідше. Вкрай високі показники Д-димеру спостерігали у 26,0% пацієнтів основної групи, а в контрольній групі таких пацієнтів не було виявлено. На 3-тю добу лікування у 53,5% пацієнтів основної групи визначено високий рівень Д-димеру, що було у 5,5 разу частіше, ніж у контрольній групі. Вкрай високі рівні Д-димеру спостерігали у 26,7% пацієнтів основної групи і не спостерігали в контрольній групі. На 10-ту добу лікування нормальний та субнормальний рівні Д-димеру визначено у 44,0% пацієнтів основної групи, однак це більше ніж удвічі рідше, ніж у контрольній групі. Високий рівень Д-димеру мали 49,0% пацієнтів основної групи і лише 3,0% пацієнтів контрольної групи.
Висновки. Початкові рівні Д-димеру мають прогностичну цінність для виявлення тромбоемболічних ускладнень у найбільш ранні терміни.
Пікові значення Д-димеру визначаються на 3-тю добу лікування і мають тенденцію до зниження на 10-ту добу. Високі рівні Д-димеру у пацієнтів із переломами довгих кісток на тлі COVID-19 мають значення несприятливого прогностичного фактора, однак ця теза потребує додаткових досліджень.
Ключові слова: венозний тромбоемболізм; ускладнення; діагностика; політравма; СOVID-19; переломи; лікування.
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.62
Штучний інтелект і радіологічна діагностика в гепатології
М. М. Колотілов, В. В. Солодущенко, Б. А. Тарасюк, В. С. Березенко
Всеукраїнський центр материнства та дитинства НАМН України, м. Київ
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.67
Інтраопераційна флуоресцентна візуалізація в онкології
Д. О. Джужа1, С. Д. Мясоєдов2, С. А. Андреєщев3
1Національний інститут раку, м. Київ,
2Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ,
3Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Intraoperative fluorescence imaging in oncology
- O. Dzhuzha1, S. D. Myasoedov2, S. A. Andreieshchev3
1National Cancer Institute, Kyiv,
2Shupyk National University of Health Care of Ukraine, Kyiv,
3Shalimov National Research Center for Surgery and Transplantation, Kyiv
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.72
Видалення уламка у проєкції дистальної позачерепної частини внутрішньої сонної артерії
П. І. Нікульніков, А. В. Ратушнюк, А. В. Гоменюк, Н. Р. Присяжна, О. Л. Бабій, О. В. Каширова, О. О. Думінець
Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.75
Пластика посттравматичних дефектів колумели та крила носа
Ю. Й. Голик1, В. С. Савчин1, 2, Н. В. Тузюк², О. Б. Матвійчук¹, О. М. Пилип’як3
1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,
2Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих імені Юрія Липи,
34-та міська поліклініка, м. Львів
DOI: 10.26779/2786-832X.2025.3.78
Микола Миколайович ВЕЛИГОЦЬКИЙ
до 85-річчя від дня народження