Уповільнене спорожнення шлунка після панкреатодуоденектомії: аналіз факторів впливу
О. Ю. Усенко, В. М. Копчак, П. В. Огородник, І. В. Хомяк, О. І. Литвин, А. Г. Дейниченко, О. В. Дувалко, Л. О. Перерва, С. В. Андронік, С. О. Мотельчук, П. А. Азадов
Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Дослідити ефективність існуючих способів формування анастомозів та визначити фактори, які впливають на розвиток уповільненого спорожнення шлунка.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективне дослідження із залученням 102 пацієнтів за період із січня 2019 по листопад 2021 р., яким виконали панкреатодуоденектомію зі збереженням воротаря за Traverso та з видаленням воротаря за Whipple. Пацієнти були розподілені на дві групи: 1–ша – 26 пацієнтів, у яких виникло уповільнене спорожнення шлунка, і 2–га – 76 пацієнтів без таких симптомів.
Результати. Післяопераційні ускладнення діагностовано у 43 (42,2%) пацієнтів, а уповільнене спорожнення шлунка – у 26 (25,5%). Зовнішня нориця підшлункової залози виявлена у 14 (13,7%) пацієнтів, а клінічно значущі нориці (ступенів В і С) – у 9 (8,8%). Серед 26 пацієнтів з уповільненим спорожненням шлунка у 16 визначено ступінь тяжкості А, у 8 – В, у 2 – С. Тип гастроєюностомії статистично значущо (р < 0,05) впливав на виникнення уповільненого спорожнення шлунка. Тип панкреатоєюноанастомоза не впливав (р = 0,85) на виникнення затримки евакуації зі шлунка. Пацієнтів з ускладненням виписували із стаціонару пізніше в середньому на 6 днів. Загальні хірургічні ускладнення, нориці підшлункової залози статистично значущо (р ≤ 0,001 і р < 0,05 відповідно) пов’язані з клінічно значущим уповільненим спорожненням шлунка; щодо жовчних нориць, кровотечі такої кореляції не відмічено (р = 0,75 і р = 0,44 відповідно).
Висновки. Основними факторами впливу, що відігравали ключову роль у розвитку порушення моторно–евакуаційної функції шлунка, визначено зовнішню норицю підшлункової залози і загальні хірургічні ускладнення; шлях реконструкції травного каналу при панкреатодуоденектомії (антеколічний чи ретроколічний) був пов’язаний із затримкою спорожнення шлунка. Пацієнти з уповільненим спорожненням шлунка потребують комплексного консервативного лікування та тривалого часу для відновлення його евакуаційної функції. Таким хворим потрібно забезпечити вибіркову допомогу та впровадити швидкі шляхи для їх відновлення, а також попередити виникнення ускладнень. Очевидно, що є потреба в подальших дослідженнях, орієнтованих на хірургічні реконструктивні техніки при панкреатодуоденектомії.
Ключові слова: уповільнене спорожнення шлунка; панкреатодуоденектомія; гастростаз.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):7–12
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.07
Глікемічні порушення при гострому панкреатиті: значення мікроструктурних змін паренхіми підшлункової залози
В. П. Андрющенко, М. М. Тутка, В. В. Куновський
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Реферат
Мета. Вивчити характер та особливості патогістологічних змін тканин підшлункової залози на аутопсійному матеріалі, зокрема, її ендокринного апарату при гострому некротичному панкреатиті та з’ясувати зв’язок між встановленими змінами і виникненням гіперглікемії.
Матеріали і методи. Здійснено патогістологічне дослідження 48 препаратів підшлункової залози на аутопсійному матеріалі 11 померлих пацієнтів із гострим некротичним панкреатитом методом світлової мікроскопії.
Результати. Встановлено мікроструктурні порушення ацинарного апарату підшлункової залози з наявністю різного ступеня поширеності та глибини некрозу паренхіми органа, а також парапанкреатичної клітковини. Констатовано появу елементів сполучної тканини та вогнищевого і дифузного склерозування з початком формування несправжніх кіст. При цьому структура панкреатичних острівців (острівців Лангерганса) залишалась незмінною.
Висновки. Прояви гіперглікемії в перебігу захворювання імовірно не пов’язані з руйнуванням ендокринного апарату органа.
Ключові слова: гострий некротичний панкреатит; мікроструктурні зміни; екзо– і ендокринний апарат залози; гіперглікемія.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):13–16
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.13
Ефективність лімфотропної і парентеральної антибактеріальної терапії у хворих із гострим панкреатитом
І. Д. Дужий1, О. Л. Ситнік1, В. Я. Пак1, І. М. Медведєва2
1Сумський державний університет,
2Сумська обласна клінічна лікарня
Реферат
Мета. Порівняти в умовах клініки результати застосування при гострому панкреатиті лімфотропної антибактеріальної терапії і стандартної методики парентерального введення антибіотиків.
Матеріали і методи. Вивчено клінічні дані, значення лейкоцитарного і гематологічного індексів інтоксикації та деякі інші показники імунітету на тлі лімфотропної і стандартної антибактеріальної терапії. З огляду на це хворі були розподілені на дві групи. Хворим основної групи антибіотики вводили лімфотропно, хворим контрольної групи – стандартно.
Результати. У хворих основної групи больовий синдром, нудота і блювання регресували протягом 2 діб лікування. Протягом 5 діб лікування зникали ознаки інтоксикації. У пацієнтів, госпіталізованих у 1–шу добу маніфестації гострого панкреатиту, значення лейкоцитарного індексу інтоксикації після 5 днів лімфотропної антибактеріальної терапії був на рівні відповідного показника практично здорових людей, кількість CD3 і CD4 статистично значущо зростала, розміри запально зміненої підшлункової залози зменшувалися.
Висновки. Лімфотропне введення антибіотиків і протизапальних засобів сприяє гальмуванню запального процесу в підшлунковій залозі. На тлі зворотного розвитку запалення швидше покращуються клінічна симптоматика гострого панкреатиту, показники загальних маркерів запального процесу та клітинного імунного захисту. Отримані дані свідчать про перевагу лімфотропної антибактеріальної терапії над стандартною (парентеральною) при лікуванні гострого панкреатиту.
Ключові слова: гострий панкреатит; показники інтоксикації; імунна система; альтернативна методика лікування.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):17–21
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.17
Стан гуморального імунітету при гнійному холангіті
О. В. Малоштан1, Р. М. Смачило1, А. О. Неклюдов1, Т. І. Кордон1, М. О. Кльосова1, К. О. Биченко1, Д. С. Козлов2
1Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева, м. Харків,
2Харківський національний медичний університет
Реферат
Мета. Комплексна оцінка стану гуморальної ланки імунної системи пацієнтів із гнійним холангітом для визначення діагностичних та прогностичних імунологічних маркерів при різному перебігу захворювання.
Матеріали і методи. Залежно від патологічних змін у біліарній системі досліджуваних хворих розподілено на три групи: I – холангіт, обумовлений холедохолітіазом, ІІ – холангіт в умовах рубцевих стриктур, ІІІ – холангіт в умовах виконаної реконструкції протокової системи. Досліджували рівні імуноглобулінів А, М, G та цитотоксичні гуморальні фактори.
Результати. При гострому перебігу запалення констатовані зміни імунореактивності у вигляді високих рівнів імуноглобулінів ранньої імунної відповіді. При хронічному холангіті більш виражено підвищувалась цитотоксичність сироватки крові, рівень якої узгоджувався з клінічною тяжкістю. Статистично значущо високий рівень поліпептидів середньої молекулярної маси був результатом накопичення у сироватці крові вторинних ендогенних токсинів із недостатньою їх елімінацією.
Висновки. Сумарна амплітуда змін імунореактивності була максимально виражена у хворих із гострим перебігом холангіту у вигляді високих рівнів імуноглобулінів ранньої імунної відповіді. При хронічному перебігу домінували ознаки виснаження імунологічної відповіді.
Ключові слова: гострий холангіт; хронічний холангіт; гуморальний імунітет; імуноглобуліни; циркулюючі імунні комплекси.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):22–26
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.22
Діагностика та хірургічне лікування обмеженого вторинного перитоніту
І. М. Шевчук, М. М. Дроняк, В. М. Дроняк, А. Д. Хруник, А. З. Попов
Івано–Франківський національний медичний університет
Реферат
Мета. Покращити результати діагностики та лікування обмеженого вторинного перитоніту.
Матеріали і методи. У відділенні хірургії Івано–Франківської обласної клінічної лікарні в період з 2016 по 2022 рік обстежено та проведено лікування 101 пацієнта із вторинним перитонітом.
Результати. Такі показники цитокінової регуляції, як рівні CD3+, CD4+, CD8+, CD11a+, CD162+, CD95+, CD16+, HLA–DR+, інтерлейкінів–2, 4, 6, статистично значущо відрізнялися у досліджуваних групах (р<0,001), що вказує на їх високу чутливість у діагностиці та прогнозуванні розвитку обмеженого вторинного перитоніту. Мініінвазивні оперативні втручання виконані у 77 (76,2%) хворих, відкриті оперативні втручання – у 24 (23,8%). У 46 (59,7%) пацієнтів застосували лапароскопічну санацію і дренування абсцесу очеревинної порожнини. Дренування абсцесу черевної порожнини стилет–катетером під контролем ультразвукового дослідження виконано у 31 (40,3) пацієнта.
Висновки. Застосування таких показників цитокінової регуляції, як рівні CD3+, CD4+, CD8+, CD11a+, CD162+, CD95+, CD16+, HLA–DR+, інтерлейкінів–2, 4, 6, значно покращило діагностику обмеженого вторинного перитоніту, сприяло його ранньому хірургічному лікуванню з пріоритетним застосуванням мініінвазивних технологій, що зменшило середню кількість ліжко–днів та показник післяопераційної летальності до 8,3%.
Ключові слова: вторинний перитоніт; діагностика; хірургічне лікування.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):27–30
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.27
Клінічні результати застосування лімфотропної антибіотикотерапії у хворих із гострим панкреатитом
І. Д. Дужий, О. Л. Ситнік, Г. І. П’ятикоп
Сумський державний університет
Реферат
Мета. Порівняти клінічні результати застосування при гострому панкреатиті лімфотропної терапії і стандартної методики парентерального введення препаратів.
Матеріали і методи. Вивчено клінічні дані, рівні нейтрофільної еластази сироватки крові на тлі лімфотропної і стандартної медикаментозної терапії. З огляду на це хворі розподілені на дві групи.
Результати. Під впливом лімфотропної терапії у хворих спостерігали істотне зменшення рівня нейтрофільної еластази сироватки крові та частоти виявлення великовогнищевого панкреонекрозу, зниження летальності майже вдвічі.
Висновки.Лімфотропне введення антибіотиків і протизапальних засобів сприяє швидкому гальмуванню запального процесу в підшлунковій залозі та попереджає поглиблення панкреонекрозу завдяки інгібуванню активності нейтрофільної еластази, що знижує летальність.
Ключові слова: гострий панкреатит; нейтрофільна еластаза; альтернативна методика лікування.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):31–34
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.31
Співвідношення оптичного та морфологічного діагнозів при метаплазії стравоходу
О. С. Тивончук, О. М. Бурий, І. В. Бабій, О. М. Санжаров
Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Проаналізувати типи метаплазії стравоходу за даними відеоезофагогастродуоденоскопії та морфологічного дослідження, визначити співвідношення оптичного та морфологічного діагнозів при метаплазії стравоходу.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективне дослідження результатів 237 відеоезофагогастродуоденоскопій високої роздільної здатності за наявності підозри на стравохід Барретта гастроскопами Olympus GIF HQ–190, –180, Olympus EVIS EXERA II, Olympus EVIS EXERA III, EVIS X1 з використанням цифрової хромоскопії та біопсії епітелію слизової оболонки ураженого стравоходу з подальшим морфологічним дослідженням на базі Національного інституту хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова впродовж 2014 – 2022 рр. Матеріал забирали згідно із сучасними протоколами (з 4 стінок стравоходу кожні 2 см уздовж усього сегмента метаплазії та на верхівці найвищого фрагмента) і далі направляли на гістологічне дослідження.
Результати. За даними відеоезофагогастродуоденоскопії виявлено стравохід Барретта у 237 хворих. Ендоскопічна картина метаплазії в режимі цифрової хромоскопії нагадує язики полум’я рожевого кольору на фоні сірого епітелію стравоходу. Загалом повна відповідність оптичного і морфологічного діагнозів відмічена у 192 (81,0%) із 237 хворих.
Висновки. На сьогоднішній день морфологічна верифікація діагнозу стравоходу Барретта залишається об’єктивним критерієм. Проте оптичний діагноз, встановлений з використанням відеоезофагогастродуоденоскопії високої роздільної здатності та цифрової хромоскопії, підтверджено у 81,0% спостережень. Можна припустити, що в найближчому майбутньому, враховуючи збільшення можливостей ендоскопів, для встановлення діагнозу стравоходу Барретта буде достатньо використання відеоезофагогастродуоденоскопії з високою роздільною здатністю та вузькоспектральної хромоскопії. Перспективні подальші ретроспективні дослідження в цьому напрямі з використанням осучаснених гастроскопів з високою роздільною здатністю.
Ключові слова: відеоезофагогастродуоденоскопія; метаплазія стравоходу; стравохід Барретта; оптичний діагноз; морфологічний діагноз.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):35–39
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.35
Доцільність використання компресійного трикотажу у хворих після лапаротомії як методу попередження виникнення вентральних гриж
В. В. Грубник , Р. П. Нікітенко, Є. А. Койчев, А. О. Макаренко, М. О. Шалашний, Н. Д. Мазур
Одеський національний медичний університет
Реферат
Мета. Уважно вивчити наукове обгрунтування практики післяопераційного бандажування, зібрати необхідну інформацію, описати використання такої практики з оцінкою її корисності.
Матеріали і методи. Дослідження щодо вивчення впливу компресійного трикотажу у хворих після лапаротомії як методу попередження виникнення вентральних гриж проведено з вересня 2021 р. по грудень 2022 р. на базі Одеської обласної клінічної лікарні. До дослідження залучено 35 пацієнтів віком від 18 до 65 років, яким було виконано тотальну серединну лапаротомію з приводу хірургічних захворювань. Пацієнтів було розподілено на 2 групи: основну (18 пацієнтів, яким застосовували бандажування) і контрольну (17 пацієнтів без бандажування). Оцінювали частоту виникнення післяопераційних вентральних гриж та інтенсивність післяопераційного болю у групах.
Результати. Отримані результати показали, що за показниками частоти виникнення післяопераційних вентральних гриж та інтенсивності післяопераційного болю досліджувані групи пацієнтів істотно не відрізнялися.
Висновки. Отримані дані дають підстави вважати, що бандажування не впливає значущо на розвиток гриж та не має можливої користі з точки зору зменшення післяопераційного болю.
Ключові слова: компресійний трикотаж; лапаротомія; вентральна грижа.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):40–45
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.40
Оптимальні методи діагностики лімфаденопатії середостіння у хворих із раком легень
О. О. Піскорський, Р. І. Верещако
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ
Реферат
Мета. Оптимізувати алгоритм діагностики лімфаденопатії середостіння у хворих із раком легень шляхом використання сучасних діагностичних методів.
Матеріали і методи. В дослідження було включено 106 хворих із раком легень віком від 19 до 81 року. У всіх пацієнтів діагностовані збільшені лімфатичні вузли середостіння за допомогою комп’ютерної томографії, у деяких – за допомогою позитронно–емісійної томографії одночасно з комп’ютерною томографією. Наступним етапом виконували шийну медіастиноскопію (86 пацієнтів) або EBUS–TBNA (20 пацієнтів). У 29 пацієнтів виконали радикальну операцію з видаленням лімфатичних вузлів.
Результати. Чутливість та специфічність позитронно–емісійної томографії одночасно з комп’ютерною томографією та комп’ютерної томографії становили 74,3 і 80,2% та 54,6 і 74,7% відповідно. Точність інвазивного методу EBUS–ТВNA становила 87,5%. Чутливість, специфічність і точність шийної медіастиноскопії становили 97,6, 98,9 та 96,7% відповідно.
Висновки. Комп’ютерну томографію та позитронно–емісійну томографію одночасно з комп’ютерною томографією доцільно використовувати на першому етапі діагностики. EBUS–TBNA має великий відсоток хибнонегативних результатів. Шийна медіастиноскопія найбільш специфічний, чутливий та високоточний метод діагностики лімфаденопатії середостіння.
Ключові слова: рак легені; шийна медіастиноскопія; EBUS–TBNA.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):46–49
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.46
Зміни цитокінового статусу у хворих із деструктивними формами бешихи та сепсисом
С. Д. Шаповал, Л. Л. Воронцова, Л. А. Василевська
Запорізький державний медико–фармацевтичний університет
Реферат
Мета. З’ясувати динаміку змін найважливіших цитокінів при сепсисі на тлі деструктивних форм бешихи.
Матеріали і методи. Обстежено 216 хворих із деструктивними формами бешихи, у 30 (13,9%) із них захворювання ускладнилося сепсисом. Усі хворі оперовані. Післяопераційна летальність у групі хворих із деструктивними формами бешихи без сепсису становила 1,1%, із сепсисом – 36,7%. Рівень системного цитокіну фактора некрозу пухлини–α, прозапальних цитокінів інтерлейкінів–1β, –6, –10, протизапального цитокіну інтерлейкіну–2 визначали динамічно: на момент госпіталізації, 7 – 8–му та 12 – 16–ту післяопераційну добу.
Результати. Динаміка змін вмісту досліджених цитокінів у сироватці крові свідчить про залежність їх дисбалансу від тяжкості запального процесу. Співвідношення вмісту цих цитокінів відображає інтенсивність альтеративно–деструктивних і регенеративно–відновних процесів, динаміку і прогресування захворювання.
Висновки. Порушення цитокінової регуляції у хворих із деструктивними формами бешихи та сепсисом призводить до розвитку тяжких імунних розладів – від дисфункції до дисбалансу та імунодепресії. На дисбаланс цитокінів у сироватці крові впливає тяжкість запального процесу.
Ключові слова: деструктивні форми бешихи; сепсис; летальність; цитокіновий статус.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):50–56
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.50
Клініко–анатомічна характеристика дорожньо–транспортної травми в умовах мегаполіса. Повідомлення третє: тяжкість пошкодження
С. О. Гур’єв1, В. А. Кушнір2, О. С. Соловйов1, Н. І. Іскра3
1Український науково–практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України, м. Київ,
2Інститут державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту, м. Київ,
3Національний університет охорони здоров’я імені П. Л. Шупика, м. Київ
Реферат
Мета. Формування уніфікованої клінічної характеристики пошкоджень у учасників дорожнього руху, постраждалих внаслідок дорожньо–транспортних пригод в умовах мегаполіса.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз даних 1139 постраждалих, які отримали травму внаслідок дорожньо–транспортних пригод і перебували на лікуванні у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги в період з 2019 по 2020 р.
Результати. У загальному досліджуваному масиві переважали постраждалі з відносно нетяжкою травмою – 83,67%, вкрай тяжкі та тяжкі пошкодження зустрічалися тільки у 7,97% постраждалих. Позитивний результат перебігу травматичного процесу відмічено також у найбільшої кількості постраждалих з тяжкістю пошкодження до 16 балів – 74,56%, а серед померлих на першому ранговому місці перебували постраждалі з тяжкістю пошкодження більше 45 балів – 44,0%. При тяжкості пошкодження більше 45 балів частка постраждалих, які вижили, становила 55,10%. Усі постраждалі учасники дорожнього руху з незначними (до 16 балів) пошкодженнями займали перші рангові місця, але величина такого показника у всіх була різна. Серед пішоходів частка постраждалих з тяжкістю пошкодження більше 45 балів за шкалою NISS найбільша – 7,62%, у цих учасників дорожнього руху такі пошкодження зустрічаються у 3,2 разу частіше, ніж у постраждалих, які перебувають у усередині транспортного засобу (водії, пасажири). Тяжкість пошкодження суттєво впливає на результат перебігу травматичного процесу у всіх учасників дорожнього руху.
Висновки. Травму тяжкістю до 16 балів за шкалою NISS отримують 71,29% осіб, постраждалих унаслідок ДТП. Найбільш тяжкі травми отримують пішоходи. Встановлено, що тяжкість пошкодження вірогідно залежить від ознаки участі в русі та впливає на виникнення негативного результату перебігу травматичного процесу.
Ключові слова: дорожньо–транспортна пригода; дорожньо–транспортна травма; тяжкість пошкодження; мегаполіс.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):57–63
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.57
Варикозне розширення стравохідних і шлункових вен: фізіологічні й анатомічні особливості формування
С. М. Чуклін1, С. С. Чуклін1, М. М. Посівнич2, С. А. Кристопчук2
1Медичний центр Святої Параскеви, м. Львів,
2Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):64–66
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.64
Перспектива застосування екстракорпоральної ударно–хвильової терапії у лікуванні хронічного остеомієліту
Г. І. Герцен¹, Ю. К. Ременюк², М.В. Сікорська¹, Г. Г. Білоножкин²
1Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ,
2Медичний центр «Аватаж», м. Київ
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):67–70
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.67
Ендоскопічне та мініінвазивне лікування некротичного панкреатиту
О. І. Литвин, І. С. Терешкевич, А. Г. Дейниченко, C. O. Мотельчук, В. І. Трачук, І. Д. Силкіна, Д. М. Патрах
Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):71–74
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.71
Транскатетерна імплантація аортального клапана у пацієнтки з вираженим хронічним обструктивним захворюванням легень
С. М. Фуркало, С. В. Романова, Ю. Г. Вагіс, П. В. Гурін
Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
he Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 January/February; 90(1):75–78
DOI: 10.26779/2786–832X.2023.1.75
Тяжка гемобілія після панкреатодуоденальної резекції, спричинена хибною аневризмою правої гілки власної печінкової артерії як ускладненням черезшкірної черезпечінкової холангіостомії
О. В. Іванько1, В. В. Скиба1, М. М. Стець1, А. В. Гоман1, В. А. Кондратюк2, А. В. Регуш1, Т. М. Бантюкова1, О. М. Гриб1
1Київська міська клінічна лікарня №1,
2Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.