Особливості органічних порушень верхнього відділу травної системи у пацієнтів із гострим панкреатитом
В. П. Андрющенко, Д. В. Андрющенко, Л. М. Когут, Я. А. Король
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Реферат
Мета. Вивчити характер та особливості структурних змін стінки стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки у пацієнтів із гострим панкреатитом.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів езофагогастродуоденоскопії у 86 пацієнтів з оцінкою ендоскопічних ознак моторно–евакуаційних та органічних порушень верхнього відділу травної системи.
Результати. Ендоскопічні ознаки гастростазу спостерігали у 17 (20,0%) пацієнтів, дуодено–гастрального рефлюксу – у 29 (34,0%), рефлюкс–езофагіту – у 14 (16,2%). Реактивні запальні зміни слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки у вигляді еритематозної і геморагічно–ерозивної гастро– і дуоденопатії визначені у 22 (25,6%) пацієнтів: у 12 (14,0%) – при помірно тяжкому, у 10 (11,6%) – при тяжкому гострому панкреатиті. У 24 (28,0%) пацієнтів виявлені гострі ерозії слизової оболонки антрального відділу шлунка та початкового сегмента дванадцятипалої кишки, у 14 (16,0%) – гострі виразки, які домінували при тяжкому перебігу захворювання.
Висновки. Встановлені ендоскопічні ознаки органічних порушень верхнього відділу травної системи є предиктором тяжкості перебігу гострого панкреатиту та критерієм його діагностики.
Ключові слова: гострий панкреатит; органічні порушення; верхній відділ травної системи.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 March/April; 90(2):7-10
DOI: 10.26779/2786-832X.2023.2.07
Стан організації трансплантації органів в Україні
Г. І. Ковтун
Інститут серця МОЗ України, м. Київ
Реферат
Мета. Вивчити стан організації трансплантації органів в Україні за допомогою експертної оцінки та за методикою SWOT–аналізу.
Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети до дослідження було залучено 21 експерта. До складу експертної групи увійшли 10 лікарів–кардіохірургів, 7 організаторів охорони здоров’я, керівників закладів охорони здоров’я та 4 наукових співробітники, які мали досвід роботи у практичній охороні здоров’я. Використано також методику SWOT–аналізу. Застосовувалися загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, інтерпретації наукових даних, а також системний підхід.
Результати. Визначено стан організації трансплантації органів за результатами експертної оцінки та SWOT–аналізу. З’ясовано, що система трансплантації органів в Україні функціонує за відсутності багатьох основоположних організаційних елементів, без яких її робота не може бути якісною.
Висновки. Отримані дані підтвердили, що сфера трансплантації органів в Україні – молода медична спеціальність і для її розвитку доведеться ще багато зробити.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 March/April; 90(2):11-18
DOI: 10.26779/2786-832X.2023.2.11
Гострий панкреатит: що нового в хірургічній тактиці після консенсусу Атланта–2012?
В. П. Андрющенко, Д. В. Андрющенко, В. В. Куновський, Ю. С. Лисюк
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Реферат
Мета. Окреслити оновлені підходи до хірургічного лікування пацієнтів із гострим панкреатитом у розвиток положень консенсусу Атланта–2012 та настанов Всесвітнього товариства з невідкладної хірургії.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування пацієнтів у Львівському міському панкреатологічному центрі. Використано загальноклінічні, лабораторні, біохімічні, променеві, інструментальні, патоморфологічні, бактеріологічні, рН–метричні, цитоморфологічні та математично–статистичні методи.
Результати. Встановлено, що місцеві ускладнення гострого панкреатиту виникають у вигляді як одиночних, так і множинних та поєднаних патологічних процесів. Для діагностики захворювання запропоновано діагностичний алгоритм з урахуванням найбільш інформативних (за критеріями «чутливість», «специфічність» та «діагностична ефективність») показників. Опрацьовано власні предиктори тяжкості захворювання – візуальний, рН–метричний, цитоморфологічний та бактеріологічний. Ураховуючи значення раннього ентерального харчування, запропоновано методики його череззондової трансінтестинальної реалізації, доведено їх ефективність. Напрацьовано способи аналгезії без препаратів–опіатів та з мінімізацією інвазивного шляху введення ліків. Описано хірургічну тактику з використанням мініінвазивних та стандартних операційних технологій.
Висновки. Оновлені підходи до діагностики та лікування гострого панкреатиту базуються на здобутках міжнародної та української хірургічної панкреатології.
Ключові слова: гострий панкреатит; Атланта–2012; нові підходи; лікування.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 March/April; 90(2):19-23
DOI: 10.26779/2786-832X.2023.2.19
Ушкодження червоподібного відростка і дивертикула Меккеля при вогнепальних пораненнях живота
І. А. Лурін1, Е. М. Хорошун2, О. О. Воровський3, В. В. Негодуйко2,4, В. В. Макаров2,4,
С. І. Панасенко2,5, К. В. Гуменюк6, О. В. Оссовський7, Т. П. Якімова4, Р. В. Салютін8
1Національна академія медичних наук України, м. Київ,
2 Військово–медичний клінічний центр Північного регіону Командування Медичних сил Збройних Сил України, м. Харків
3Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,
4Харківський національний медичний університет,
5Полтавський державний медичний університет,
6Командування Медичних сил Збройних Сил України, м. Київ,
7Національний військово–медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», м. Київ,
8Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Визначення особливостей ушкоджень червоподібного відростка і дивертикула Меккеля при вогнепальних пораненнях живота та тактики їх хірургічного лікування.
Матеріали і методи. Проведений аналіз вогнепальних поранень живота засвідчив наявність ізольованих та поєднаних ушкоджень червоподібного відростка і дивертикула Меккеля у 0,18 і 0,06% пацієнтів відповідно. Всі поранені – чоловіки, їх середній вік становив (32 ± 0,3) року. Осколкові поранення були у 92,4% пацієнтів, кульові – у 7,6%. Переважали ушкодження основи червоподібного відростка при його низхідному положенні, ушкодження червоподібного відростка і дивертикула Меккеля поєднувалися з ушкодженням тонкої та/або товстої кишки.
Результати. Всі ушкодження дивертикула Меккеля і червоподібного відростка були виявлені під час операції. Всі госпіталізовані пацієнти мали больовий синдром, ознаки перитоніту та вільну рідину в малому тазу. Хірургічна тактика полягала у видаленні червоподібного відростка (у 2 пацієнтів лапароскопічно), а при пораненнях дивертикула Меккеля обсяг оперативного втручання включав клиноподібну резекцію ділянки тонкої кишки з дивертикулом або сегментарну резекцію кишки з формуванням ілеоілеоанастомоза бік у бік.
Висновки. Ушкодження червоподібного відростка і дивертикула Меккеля є рідкою бойовою травмою, яка зустрічається при поєднаному ушкодженні кишечника, що зумовлює необхідність його ретельного інтраопераційного огляду. Оперативна тактика при ушкодженнях червоподібного відростка і дивертикула Меккеля полягає в їх видаленні та відновленні цілісності кишечника і може бути реалізована з лапароскопічного доступу.
Ключові слова: вогнепальне поранення живота; ушкодження; червоподібний відросток; дивертикул Меккеля.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 March/April; 90(2):24-28
DOI: 10.26779/2786-832X.2023.2.24
Клініко–анатомічна характеристика дорожньо–транспортної травми в умовах мегаполіса.
Повідомлення четверте: оцінка клінічних ризиків
С. О. Гурʼєв1, В. А. Кушнір1,2, О. С. Соловйов1
1Український науково–практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України, м. Київ,
2Інститут державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту, м. Київ
Реферат
Мета. Встановлення та верифікація клінічних результативних ризиків у постраждалих, які отримали травму внаслідок дорожньо–транспортних пригод в умовах мегаполіса.
Матеріали і методи. Для проведення дослідження використано модель натурного типу, сформовану відповідно до закону великих чисел із дотриманням вимог та критеріїв доказової медицини. Обсяг дослідження, який становив 1139 спостережень травмування внаслідок дорожньо–транспортних пригод у період 2019 – 2020 рр., сформовано методом беззворотної рандомізації за ознаками пошкодження та за методикою випадкових чисел.
Результати. У загальному масиві постраждалих показник клінічного результативного ризику становив 0,05 і був верифікований як мінімальний за якісною характеристикою. Ризикоутворюючий фактор «стать» у постраждалих перебував у межах мінімальної якісної характеристики як у чоловіків, так і у жінок, однак його кількісні значення були більші у чоловіків на 66,67 %. Існує виражена залежність показника клінічного результативного ризику від ознаки віку постраждалого, при цьому у вікових групах до 70 років він мінімальний, а після 70 років – несуттєвий. Зазначений показник у всіх учасників дорожнього руху характеризувався як мінімальний, але найбільший ризик виникнення негативного результату перебігу травматичного процесу мали пішоходи. Ризик смерті постраждалого чітко зростав із збільшенням показника тяжкості пошкодження, коливаючись від мінімального до катастрофічного. Ризик негативного результату перебігу травматичного процесу ймовірно залежав від обсягу ураження: ймовірність смерті постраждалого чітко зростала із збільшенням обсягу ураження. Критичним було пошкодження 4 анатомо–функціональних ділянок.
Висновки. Клініко–епідеміологічні ризикоутворюючі фактори мають якісну характеристику «мінімальні» – від 0,02 до 0,09, за винятком осіб старечого віку, для яких вони несуттєві (0,2). Найбільший ризик смерті у постраждалих активних учасників дорожнього руху – водіїв (0,03) та пішоходів (0,08). Для клініко–нозологічних ризикоутворюючих факторів виявлено чіткий тренд збільшення ризику смерті постраждалого із збільшенням обсягу і тяжкості пошкодження, а якісно вони характеризувалися від мінімальних (0,01) до катастрофічних (0,82). Вплив ризикоутворюючих факторів має комплексний характер.
Ключові слова: дорожньо–транспортна пригода; дорожньо–транспортна травма; клінічні ризики; мегаполіс.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 March/April; 90(2):29-33
DOI: 10.26779/2786-832X.2023.2.29
Застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату у пацієнтів з опіками
О. М. Линник1,2, Г. П. Козинець1
1Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ,
2Інститут гематології та трансфузіології НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Визначити клінічну ефективність використання в ранньому періоді опікової хвороби препарату етилметилгідроксипіридину сукцинату.
Матеріали і методи. У 14 пацієнтів з опіками застосовували в комплексному лікуванні етилметилгідроксипіридину сукцинат (основна група), а 22 пацієнтів лікували за стандартною схемою (контрольна група). Визначали вміст ТБК–активних продуктів, супероксиддисмутази, фактора некрозу пухлини–α та S–нітрозотіолів у периферичній крові на 1 – 2, 7 – 8 та 13 – 14–ту добу після опікової травми.
Результати. В основній групі відносно вихідних значень відбулось зниження вмісту ТБК–активних продуктів у 1,22 разу, підвищення вмісту супероксиддисмутази у 1,73 разу, зниження вмісту S–нітрозотіолів в 1,17 разу, а вміст фактора некрозу пухлини–α відносно відповідного показника в контрольній групі зменшився в 1,15 разу на 7 – 8–му добу та в 1,08 разу на 13 – 14–ту добу після опіку. У пацієнтів основної групи зменшилась середня площа некректомій, обсяги виконання аутодермопластики були менші в 1,12 разу, їм виконували менше хірургічних втручань, тривалість перебування їх у стаціонарі скоротилась в 1,48 разу.
Висновки. Застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату сприяє зменшенню дисфункції ендотелію, оксидативного стресу, запалення, що покращує результати лікування опіків, зменшує кількість хірургічних втручань та терміни перебування пацієнтів у стаціонарі.
Ключові слова: опіки; оксидативний стрес; ендотеліальна дисфункція; антиоксиданти; запалення; цитокіни.
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 March/April; 90(2):34-41
DOI: 10.26779/2786-832X.2023.2.34
Гепатопульмональний синдром як показання до трансплантації печінки
С. М. Чуклін1, С. С. Чуклін1, А. Є. Євсютіна2
1Медичний центр Святої Параскеви, м. Львів,
2Львівська обласна клінічна лікарня
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 March/April; 90(2):42-46
DOI: 10.26779/2786-832X.2023.2.42
Клітинна та тканинна терапія в лікуванні хвороби Бюргера
Ю. В. Іванова1, С. М. Граматюк2, І. А. Криворучко1, В. О. Прасол3, І. С. Пуляєва1, О. О. Зарудний3
1Харківський національний медичний університет,
2Інститут клітинної біореабілітації МОЗ України, м. Харків,
3Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України, м. Харків
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 March/April; 90(2):47-49
DOI: 10.26779/2786-832X.2023.2.47
Хірургічне лікування паравазальної флегмони шиї
В. В. Ващук1, Т. П. Кирик1, М. І. Кушнірчук2, Р. П. Байдала2, М. Й. Крат2
1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,
2Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров’я» АТ «Укрзалізниця»
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 March/April; 90(2):50-51
DOI: 10.26779/2786-832X.2023.2.50
Первинна аденокарцинома антрального відділу шлункового трансплантата після радикальної операції з приводу кардіоезофагеального раку
А. І. Суходоля1, С. А. Суходоля1,2, В. П. Мосійчук1,2, Б. О. Драгочинський1,2
1Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,
2Хмельницька обласна лікарня
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 March/April; 90(2):55-59
DOI: 10.26779/2786-832X.2023.2.55
Колоректальний рак з синхронними метастазами в печінці: термінологія, діагностика і тактика лікування
О. Ю. Усенко, А. А. Скумс
Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
The Ukrainian Journal of Clinical Surgery. 2023 March/April; 90(2):60-71
DOI: 10.26779/2786-832X.2023.2.60
Холодова травма
(методичні рекомендації)