Результати алкогольної септальної абляції в поєднанні з одночасним ендопротезуванням коронарних артерій у лікуванні пацієнтів з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією та супутньою ішемічною хворобою серця

К. В. Руденко, Л. О. Невмержицька, О. Ю. Дудник, С. М. Фанта, В. В. Лазоришинець

Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Вивчити безпосередні та віддалені результати лікування хворих з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією та супутньою ішемічною хворобою серця за допомогою алкогольної септальної абляції в поєднанні з одночасним ендопротезуванням коронарних артерій.

Матеріали і методи. У дослідження залучено 129 пацієнтів з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією, яким було виконано процедуру алкогольної септальної абляції в 2009 — 2018 рр. у Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України. Усіх хворих розподілили на дві групи: 1-шу -14 (10,9%) хворих із супутньою ішемічною хворобою серця та 2-гу -115 (89,1%) хворих без супутньої ішемічної хвороби серця.

Результати. Доведене статистично значуще зменшення градієнта систолічного тиску у вихідному тракті лівого шлуночка, мітральної регургітації, функціонального класу за критеріями Нью-Йоркської асоціації кардіологів в обох групах у безпосередньому та віддаленому періодах. У віддаленому періоді у 13 (92,9%) пацієнтів з ішемічною хворобою серця зареєстрували задовільний гемодинамічний результат, у 1 (7,1%) – незадовільний. Умовно незадовільних результатів у цій групі хворих не було. Пацієнти без ішемічної хвороби серця (n=107) за зазначеними показниками розподілилися таким чином: 74 (69,2%), 28 (26,2%) та 5 (4,7%) відповідно. Статистично значущої різниці за гемодинамічними результатами між обома групами хворих не було ні в безпосередньому, ні у віддаленому періодах.

Висновки. Одномоментне виконання алкогольної септальної абляції та ендопротезування коронарних артерій у пацієнтів з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією та ішемічною хворобою серця є безпечним виправданим комбінованим інтервенційним втручанням, що має хороші безпосередні результати, які зберігаються й у віддаленому періоді.

Ключові слова: гіпертрофічна кардіоміопатія; градієнт систолічного тиску; алкогольна септальна абляція; ендопротезування коронарних артерій.

Фактор дилатації лівого передсердя у віддаленому періоді після протезування мітрального клапана

К. В. Пукас, В. В. Лазоришинець

Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Вивчення показників морфометрії, скоротливості лівих відділів серця при редукції лівого передсердя після протезування мітрального клапана.

Матеріали і методи. У дослідження включено 634 послідовно прооперованих пацієнти з ізольованою мітральною вадою, які перебували на хірургічному лікуванні в Національному інституті серцево-судинної хірургії НАМН України з 1 січня 2005 до 1 січня 2007 р. Всім пацієнтам виконано протезування мітрального клапана. При дилатації лівого передсердя у 49 (7,7%) пацієнтів виконували додатково його редукцію шляхом параанулярної плікації задньої стінки лівого передсердя з метою досягнення його розміру менше ніж 5,0 см.

Результати. Із 49 пацієнтів з постійною формою фібриляції передсердь при виконанні параанулярної пластики лівого передсердя та водночас ліквідації його вушка тромбоемболічні ускладнення виникли у 3 (6,1%). Всі тромбоемболічні ускладнення були легкі, а розмір лівого передсердя після редукції не перевищував 5,5 см.

Висновки. Редукція лівого передсердя та ліквідація його вушка при лівій атріомегалії є важливим елементом покращення результатів операції протезування мітрального клапана у віддаленому періоді.

Ключові слова: мітральна вада; протезування клапана; ліва атріомегалія; віддалений період ритму; редукція лівого передсердя.

Порівняння результатів хірургічного лікування критичної ішемії нижньої кінцівки та аналіз факторів, що впливають на результат хірургічного лікування

1. Beňo¹, M. Rusňák¹, P. Štefanič², I. Кополовець^2,3

¹Клініка судинної хірургії військового госпіталю, Ружомберок, Словацька Республіка

²Клініка судинної хірургії, Східнословацький інститут серцево-судинних хвороб, Університет П.І. Сафаріка, медичний факультет Кошице, Словацька Республіка

³Ужгородський національний університет, медичний факультет, м. Ужгород,Україна

Реферат

Мета. Оцінити результати хірургічного лікування критичної ішемії нижньої кінцівки в двох спеціалізованих судинних центрах.

Матеріали і методи. У роботі проаналізовано результати хірургічного лікування 202 хворих із критичною ішемією нижньої кінцівки, які були прооперовані в двох спеціалізованих судинних центрах: І група (76 пацієнтів) – клініка судинної хірургії військового госпіталю, м. Ружомберок, Словацька Республіка; ІІ група (126 пацієнтів) – клініка судинної хірургії Східно-Словацького інституту серцево-судинних захворювань, м. Кошице, Словацька Республіка.

Результати. Прохідність артеріальних реконструкцій в І групі склала: стегново-надколінний сегмент: 1 рік – 83%, 3 роки – 73%; стегново-підколінний сегмент: 1 рік – 68%, 3 роки – 52%. В ІІ групі – стегново-надколінний сегмент: 1 рік – 91%, 3 роки – 82%; стегново-підколінний сегмент: 1 рік – 72%, 3 роки – 64%.

Висновки. Прохідність артеріальних реконструкцій протягом першого року в обидвох судинних центрах була без статистичної відмінності. Найкращу прохідність протягом трьох років (>70%) мали стегново-надколінні реконструкції. На тривалість прохідності артеріальної реконструкції впливали наступні фактори: тип використовуваного трансплантата, цукровий діабет, паління.

Ключові слова: захворювання периферичних артерій, критична ішемія кінцівок, протезування

Хірургічна тактика лікування пацієнтів з гострою артеріальною ішемією нижніх кінцівок на тлі атеросклеротичного ураження артерій

М. М. Ахмад¹, Ф. М. Ахмад²

¹Київська міська клінічна лікарня № 8,

²Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ

Реферат

Мета. Поліпшити діагностику й оптимізувати хірургічну тактику лікування пацієнтів з гострою ішемією нижніх кінцівок, тяжким ступенем ішемії кінцівки в залежності від прогностичних критеріїв хірургічного лікування.
Матеріали і методи. Обстежено 70 хворих з гострою артеріальною оклюзією: чоловіків — 44 (63%), жінок — 26 (37%) віком(65,2 ± 3,5) року. Пацієнти були розподілені на три групи: 1-ша- 32 (45,7%) пацієнта з виявленою емболією артерій, 2-га — 5 (7,1%) пацієнтів з тромбозом артерій нижніх кінцівок, причини виникнення якого не були виявлені, 3-тя — 33 (47,1%) пацієнти з тромбозом артерій, який розвинувся на фоні їх атеросклеротичного ураження. Всім пацієнтам проводили загальноклінічне обстеження, ультразвукове дуплексне сканування артерій нижніх кінцівок, спіральну комп’ютерну томографію з контрастуванням. У 54 пацієнтів вивчено ступінь пошкодження скелетних м’язів і стан кислотно-лужної рівноваги.

Результати. У 88% пацієнтів було виявлено гемодинамічно значуще атеросклеротичне оклюзійно-стенотичне ураження артерій нижніх кінцівок. Розроблена поетапна тактика лікування пацієнтів з гострою артеріальною оклюзією й атеросклеротичним ураженням артерій нижніх кінцівок, яка полягає в тому, що після виконання тромбектомії проводиться ультразвукове дуплексне сканування артерій нижніх кінцівок, далі виконуються різні методи реваскуляризації, ендоваскулярні та відкриті шунтуючі реконструктивні операції на артеріях нижніх кінцівок. Розроблено прогностичні критерії, що визначають тактику лікування пацієнта і збереження життєздатності кінцівки.

Висновки. Виявлено, що із збільшенням тривалості ішемії можливість відновлення кровотоку в кінцівці зменшується. Визначення маркерів рабдоміолізудопомагає обрати правильну тактику лікування хворого.

Ключові слова: гостра артеріальна оклюзія; атеросклеротичне ураження артерій нижніх кінцівок.

Особливості перебігу гострого холециститу у пацієнтів з ожирінням

О. В. Ткачук¹, А. А. Чантурідзе², А. О. Рейті¹, А. Б. Кебкало¹

¹Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ,

²Київська обласна клінічна лікарня

Реферат

Мета. Вивчити особливості перебігу гострого холециститу, розвиток ускладнень та смертність у пацієнтів з ожирінням.

Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано дані 387 пацієнтів із гострим холециститом. Критерії невключення пацієнтів у дослідження: хронічний холецистит чи його загострення; вік менше 18 років; не увесь спектр досліджень; обтураційна жовтяниця, у тому числі через онкологічну патологію; надмірна маса тіла. Діагноз був підтверджений за допомогою ультразвукового дослідження та комп’ютерної томографії.

Результати. Із 387 пацієнтів із гострим холециститом 208 (53,7%) мали ожиріння (дослідна група). У контрольній групі було 179 (46,3%) пацієнтів. Пацієнти з ожирінням молодші від пацієнтів контрольної групи: (47,53 ± 2,04) та (54,5 ± 1,63) року відповідно (р=0,01, α=0,05). У дослідній групі у 1,2 разу більше жінок. У хворих з ожирінням оперативне втручання було більш тривалим – (91,3 ± 0,65) хв, ніж у хворих контрольної групи – (73,7 ± 0,75) хв (р=0,001; α=0,05). Наявний сильний позитивний кореляційний зв’язок між двома змінними (r=0,9078), коефіцієнт детермінації R²=0,8213; р=0,001. Це свідчить про те, що із 95% довірчим інтервалом величиною індексу маси тіла у близько 82% хворих пояснюється мінливість тривалості оперативного втручання.

Висновки. У пацієнтів з ожирінням збільшуються тривалість оперативного втручання та частота конверсії, строки перебування у стаціонарі та частота інфікування ран у післяопераційному періоді, що збільшує затрати на лікування. Смертність у пацієнтів з ожирінням статистично незначуща.

Ключові слова: гострий холецистит; ожиріння; лапароскопія; холецистектомія.

Диагностическая система определения острого холангита

И. Н. Мамонтов

Харьковская медицинская академия последипломного образования

Реферат

Цель. Разработать диагностическую систему, позволяющую подтверждать или исключать диагноз острого холангита у больных с обструкцией желчных протоков.

Материалы и методы. В основе работы лежит анализ клинических, лабораторных и инструментальных показателей у 174 больных с обструкцией желчных протоков (у 18 — с острым холангитом).

Результаты. Диагностическая система составлена с учетом информативности следующих показателей: соотношения числа сегментоядерных и палочкоядерных нейтрофилов, количества палочкоядерных нейтрофилов, билирубина, толщины стенки желчного пузыря, количества моноцитов, лейкоцитов, наличия триады Шарко, температуры тела, уровня амилазы, размера большого сосочка двенадцатиперстной кишки, количества лимфоцитов, наличия отключенного желчного пузыря, холецистэктомии в анамнезе, фиксированного камня большого сосочка двенадцатиперстной кишки, опухоли, числа эозинофилов, наличия любого холедохолитиаза и возраста.

Выводы. Разработанная диагностическая система определения острого холангита у больных с обструкцией желчных протоков обладает высокой надежностью (≥ 95%), так как доля ошибочных диагнозов не превышала порога 5% и составила 2,8%.

Ключевые слова: острый холангит; диагностика; обструкция желчных протоков.

Раннє пероральне харчування після панкреатодуоденектомії

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

А. В. Скумс, В. О. Кузьменко, А. А. Скумс, Н. Р. Присяжна

Реферат

Мета. Проаналізувати різні шляхи ентерального харчування після панкреатодуоденектомії.

Матеріали і методи. Досліджені результати панкреатодуоденектомії, виконаної 78 хворим із пухлинами головки підшлункової залози та періампулярної зони, у яких застосували різні способи нутритивної підтримки, за період з 2003 по 2017 р. З метою порівняльного аналізу хворих розподілили на дві групи: 1-ша — 39 хворих, періопераційне лікування яких проводили відповідно до програми прискореного відновлення, 2-га — 39 хворих, яких лікували стандартним методом. У пацієнтів 1-ї групи порівнювали ефективність перорального шляху харчування, а також поєднаного перорального та ентерального через мікроєюностому. Вивчали терміни відновлення перорального харчування, частоту гастростазу, калораж харчування протягом 7 діб після операції, рівні загального білка та альбуміну на 1-шу, 3-тю, 7-му добу післяопераційного періоду.

Результати. У 33 (84,6%) хворих 1-ї групи відновлення перорального харчування відбувалось у повній відповідності до протоколу. Частота гастростазу у хворих 1-ї групи була суттєво менша, ніж у хворих 2-ї групи. У 1-й групі дане ускладнення виникло у 6 (15,4%) хворих, у 2-й групі — у 14 (35,9%) хворих (р = 0,009). Динаміка рівня загального білка та альбуміну крові в післяопераційному періоді не залежала від способу та енергетичної цінності харчування.

Висновки. Застосування перорального харчування відповідно до концепції програми прискореного відновлення у хворих після панкреатодуоденектомії є оптимальним шляхом забезпечення нутритивних потреб організму та дає змогу достовірно зменшити частоту гастростазу.

Ключові слова: програма прискореного відновлення; панкреатодуоденектомія; гастростаз; ентеральне харчування.

Мініінвазивні відеоасистовані втручання на щитоподібній та прищитоподібних залозах

В. В. Грубнік, Р. С. Парфентьєв, В. М. Косован

Одеський національний медичний університет

Реферат

Мета. Вивчити ефективність мініінвазивних відеоасистованих втручань на щитоподібній та прищитоподібних залозах.

Матеріали і методи. У рамках проведеного дослідження за період з 2012 по 2018 р. оперовано 50 пацієнтів з приводу вузлового зоба (40) і первинного гіперпаратиреозу з поодинокою аденомою прищитоподібної залози (10). Усім пацієнтам виконали мініінвазивне відеоасистоване втручання за методикою, запропонованою P. Miccoli.

Результати. Больовий синдром у всіх пацієнтів був мінімальним. Стійкого парезу поворотних гортанних нервів та гіпопаратиреозу не спостерігали. Транзиторний парез поворотного гортанного нерва виник у 2 пацієнтів. Ранової інфекції не спостерігали. У всіх пацієнтів з первинним гіперпаратиреозом вміст кальцію знизився до нормального або субнормального рівня. Терміни перебування хворих у стаціонарі після мініінвазивних операцій скоротилися до (2,2 ± 0,3) ліжко-дня, тоді як після відкритих операцій вони становили (5,7 ± 1,2) ліжко-дня. У подальшому за пацієнтами спостерігали протягом року — рецидиву захворювання не зафіксовано. Відмінний косметичний результат отримали у переважної більшості пацієнтів. Лише у 3 пацієнтів сформувалися келоїдні рубці, що стало причиною погіршення косметичного ефекту.

Висновки. Методика мініінвазивних відеоасистованих втручань на щитоподібній залозі, запропонована P. Miccoli, залишається актуальною. До того ж вона може бути застосована у пацієнтів з первинним гіперпаратиреозом і поодинокою аденомою прищитоподібної залози. Але необхідно ретельно відбирати пацієнтів для цих оперативних втручань.

Ключові слова: мініінвазивна ендокринна хірургія; мініінвазивна відеоасистована тиреоїдектомія; мініінвазивна відеоасистована паратиреоїдектомія.

Профілактика ускладнень після радикальних операцій у хворих на рак молочної залози

Ю. О. Вінник¹, В. Г Власенко³, А. В. Баранова^1,2

¹Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України,

²Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва НАМН України, м. Харків,

³Медичний центр «Молекула», м. Харків

Реферат

Мета. Розробка заходів профілактики ускладнень після радикальних операцій у хворих з раком молочної залози та оцінка їх ефективності.

Матеріали і методи. Проаналізовано безпосередні результати хірургічного лікування 147 хворих з раком молочної залози, розподілених на групи залежно від методів періопераційного лікування: 1-шу (порівняльну) — 92 пацієнтки яким проводили стандартне лікування, та 2-гу (основну) — 55 пацієнток, у яких застосовували комплекс профілактичних заходів, у тому числі організаційні, компресійну та медикаментозну терапію.

Результати. Застосування комплексу профілактичних заходів супроводжувалось зменшенням частоти розвитку післяопераційного набряку з 50% (порівняльна група до 25% (р=0,003), формування сером з 29 до 11% (р=0,010), розвитку та вираженості постмастектомічного синдрому, лімфореї з 29 до 18% (р=0,131) та ранових ускладнень з 25 до 7,3% (р=0,007).

Висновки. Після радикальних операцій з дисекцією лімфатичних вузлів у хворих з раком молочної залози досить високою є частота ранніх післяопераційних ускладнень, пов’язаних, головним чином, з порушеннями лімфовенозного відтоку. Комплекс заходів, що передбачає мінімізацію термінів перебування у стаціонарі, раннє видалення дренажів, ранню активацію хворих, удосконалену компресійну та медикаментозну терапію, дає змогу зменшити частоту та вираженість післяопераційних ускладнень та пришвидшити відновлення хворих.

Ключові слова: рак молочної залози; оперативне лікування; післяопераційні ускладнення; профілактика.

Можливості виконання нестандартних оперативних втручань у пацієнтів з раннім раком шлунка

В. В. Грубнік, Ю. В. Грубнік, Р. П. Нікітенко

Одеський національний медичний університет

Реферат

Мета. Вивчити можливість виконання нестандартних органозберігаючих операцій у пацієнтів з раннім раком шлунка шляхом використання методів візуалізації «сторожових лімфовузлів» і вибору методу лімфодисекції.

Матеріали і методи. Виконано оперативні втручання у 35 пацієнтів з раннім раком шлунка (стадії Т1 і Т2). Для виявлення «сторожових лімфовузлів» застосовано методику люмінесценції з використанням індоціану зеленого.

Результати.  У всіх пацієнтів виявлено рак шлунка на ранній стадії (Т1,Т2). Показана можливість виконання органозберігаючих операцій у пацієнтів з раннім раком шлунка. Мініінвазивне втручання у пацієнта з тяжкою супутньою патологією було достатньо ефективним і радикальним. Якість життя пацієнтів після лапароскопічних пілорозберігаючих і органозберігаючих операцій була значно кращою, ніж якість життя пацієнтів, яким виконали резекцію шлунка з розширеною Д2 лімфодисекцією.

Висновки. Встановлено, що інтраопераційна лімфографія є інформативним методом, який допомагає оцінити стадію захворювання у пацієнта з раком шлунка та застосувати адекватну схему комбінованого і комплексного лікування. Більш чутливою є методика люмінесценції з використанням індоціану зеленого. Визначення ступеня ураження «сторожових лімфовузлів» у пацієнтів з раком шлунка може бути підставою для зміни тактики вибору об’єму оперативного втручання.

Ключові слова: рак шлунка; «сторожові лімфовузли»; операція.

Якість життя хворих з локалізованим нирково-клітинним раком після оперативного лікування

О. А. Войленко, О. А. Кононенко, С. Л. Семко, М. В. Пікуль, О. Е. Стаховський, Ю. В. Вітрук, Е. О. Стаховський

Національний інститут раку МОЗ України, м. Київ

Реферат

Мета. Підвищити ефективність лікування хворих з локалізованим нирково-клітинним раком шляхом вивчення якості життя пацієнтів та визначення оптимального методу оперативного лікування.

Матеріали і методи. Із 511 пацієнтів з локалізованим нирково-клітинним раком (Т1-Т2 N0M0), у яких було оцінено якість життя за опитувальником SF-36, резекцію нирки виконано 422 (82,6%), нефректомію – 89 (17,4%). Медіана тривалості спостереження становила 28,9 міс (від 3 до 131 міс).

Результати. Усвідомлення пацієнтом, що він позбавився онкологічного захворювання, підвищило оцінку якості життя переважно за показниками психологічного компонента здоров’я як після нефректомії, так і після резекції нирки. Порівнянням якості життя пацієнтів зазначених груп отримано статистично значущу перевагу резекції нирки над нефректомією за п’ятьма показниками якості життя, а саме: фізичного функціонування – 75 [65; 85] балів після нефректомії та 80 [70; 90] балів після резекції нирки (р < 0,005); загального стану здоров’я – 65 [57; 72] та 70 [65; 80] (р < 0,001); життєвої активності – 65 [55; 70] та 70 [60; 75] (р < 0,005); психічного здоров’я – 76 [60; 80] та 80 [68; 88] (р < 0,005); емоційно-рольового функціонування – 66,7 [66,7; 100] та 100 [66,7; 100] (р < 0,05) балів відповідно.

Висновки. Резекція нирки має статистично значущу перевагу над нефректомією за якостю життя пацієнтів, визначеною за опитувальником SF-36, здебільшого за рахунок кращої психологічної оцінки пацієнтом стану свого здоров’я (р < 0,01). Відмінності між досліджуваними групами пацієнтів за показниками інтенсивності болю, соціального та фізично-рольового функціонування не виявлено.

Ключові слова: нирково-клітинний рак; резекція нирки; нефректомія; якість життя.

Роль магнітно-резонансної томографії в діагностиці теносиновіальної гігантоклітинної пухлини (пігментного віллонодулярного синовіту) колінного суглоба

Ю. О. Костогриз, О. А. Костогриз

Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України, м. Київ

Реферат

Мета. Вивчити та проаналізувати сучасні можливості та роль магнітно-резонансної томографії в діагностиці теносиновіальної гігантоклітинної пухлини (пігментного віллонодулярного синовіту) колінного суглоба. Покращити діагностику та моніторинг захворювання шляхом розробки оцінювальної шкали.

Матеріали і методи. У дослідження було залучено 77 хворих з патологогістологічно верифікованим діагнозом: теносиновіальна гігантоклітинна пухлина (пігментний віллонодулярний синовіт) колінного суглоба. Хворі були розподілені на дві групи: основну — 52 хворих, яких оперували та обстежували з використанням запропонованого авторами діагностично-лікувального алгоритму, та контрольну — 25 хворих, яких обстежували та лікували за стандартними методиками.

Результати. «Золотим стандартом» у діагностиці пігментного віллонодулярного синовіту колінного суглоба є метод магнітно-резонансної томографії. Встановлено, що відстань між графіками отриманих даних за шкалами Ogilvie-Harris та Ogilvie-Harris-Kostogryz, яка дорівнює 2 і більше, свідчить про відсутність ознак рецидиву захворювання. Цифра «2» вибрана невипадково, бо оцінка у 2 бали за шкалою відповідає критерію «добре», а у 3 бали – критерію «відмінно».

Висновки. Використання функціонально-прогностичної шкали Ogilvie-Harris-Kostogryz прямо пов’язане з магнітно-резонансною томографією. За допомогою даної шкали можна не тільки оцінювати функціональний стан суглоба, а й, на відміну від існуючих шкал, моніторити захворювання, судити про радикальність операції та ризик виникнення рецидиву.

Ключові слова: пігментний віллонодулярний синовіт; магнітно-резонансна томографія; артроскопія; колінний суглоб; теносиновіальна гігантоклітинна пухлина.

Вплив імпульсного електрофорезу плазми крові на загоювання ран та формування рубцевої тканини в експерименті

Г. В. Терехов¹, М. В. Чухраєв², М. В. Костилєв¹, С. П. Галич¹, О. Ю. Фурманов¹, І. М. Савицька¹, О. А. Гейленко¹

¹Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

²ТОВ «Науково-методичний центр «МЕДІНТЕХ», м. Київ

Реферат

Мета. Вивчити в експерименті вплив методу імпульсного електрофорезу плазми крові на процес загоювання післяопераційних ран.

Матеріали і методи. Дослідження проведені на 15 білих щурах, яким під внутрішньочеревним наркозом в асептичних умовах виконували розріз шкіри та м’язів стегна, після чого рану зашивали пошарово вузловими швами наглухо. В основну групу включили 10 тварин, яким на 4, 7, 10-ту та 14-ту добу після операції застосували трансдермальне введення плазми крові методом імпульсного електрофорезу. В контрольну групу включили 5 білих щурів, яким після операції трансдермального введення плазми крові не застосовували. У всіх тварин рани загоїлись первинно. На 19-ту добу після операції тварин вивели з експерименту, ділянки шкіри в зоні шва дослідили гістологічними методами.

Результати. У тварин основної групи спостерігали зрощення хірургічного розрізу шкіри та м’язів стегна з формуванням нормотрофічних рубців. У тварин контрольної групи на 19-ту добу в зоні оперативного втручання був сформований гіпертрофічний рубець.

Висновки. В експериментальному дослідженні у тварин основної групи підтверджене більш якісне загоювання ран з формуванням нормотрофічного рубця при застосуванні трансдермального введення плазми крові методом імпульсного електрофорезу.

У тварин основної групи не відбувалося надлишкового колагеноутворення, що приводило до формування більш тонкого й ніжного рубця, який до кінця експерименту ставав малопомітним.

Ключові слова: післяопераційний рубець; імпульсний електрофорез; регенерація тканин; колагеноутворення.

Изучение способности воспаленной стенки кишки кумулировать тиенам в експерименте

В. В. Непомнящий

Харьковская медицинская академия последипломного образования

Реферат

Цель. На модели механического илеуса изучить способность неизмененной и воспаленной кишки кумулировать препарат тиенам.

Материалы и методы. Эксперимент проведен на 60 лабораторных животных в два этапа. На первом этапе определяли содержание компонентов тиенама в крови, паренхиматозных органах и стенке неизмененной кишки. На втором этапе определяли содержание компонентов тиенама в крови, паренхиматозных органах и стенке воспаленной кишки, расположенной выше места препятствия. В обеих сериях препарат вводили внутривенно по схеме согласно инструкции в пересчете на массу тела животных. Количество компонентов препарата тиенам в исследуемом материале определяли методом высокоэффективной жидкостной хроматографии.

Результаты. Проведенное экспериментальное исследование показало, что компоненты препарата тиенам у неоперированных животных накапливаются в терапевтических дозах в крови, печени и почках. У животных, которым моделировали механический илеус, компоненты тиенама обнаруживались только в крови и паренхиматозных органах. В стенке воспаленной кишки компоненты тиенама не были найдены даже при введении дозы, в 2,5 раза превышающей среднюю терапевтическую дозу.

Выводы. Имипенем и циластатин, входящие в состав препарата тиенам, при повторных его введениях в дозе, в 2,5 раза превышающей лечебную дозу, не обнаружены в стенке воспаленной кишки при экспериментальном механическом илеусе.

Ключевые слова: кумуляция антибактериальных препаратов в стенке кишки; тиенам; экспериментальный механический илеус.

Рак мочевого пузыря: факторы риска и прогностические маркеры

О. Н. Сулаева¹, А. А. Селезнев¹, Р. Н. Пономарчук¹, А. Э. Стаховский², Д. А. Шапочка¹

¹Патоморфологическая лаборатория «CSD Health Care», г. Киев,

²Национальный институт рака МЗ Украины, г. Киев

Периодизация ишемического мозгового инсульта

К. В. Сериков¹, Л. М. Смирнова²

¹Запорожская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины

²Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев

Світлій пам’яті

Юрія Сильвестровича Лозинського