Хірургічні методи профілактики первинної неспроможності кукси бронха
В. В. Бойко1,2, К. М. Смоляник1, А. Г. Краснояружський2, Д. В. Мінухін1, Д. О. Євтушенко1, В. О. Хащина2
1Харківський національний медичний університет,
2Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України, м. Харків
Реферат
Мета. Розробити ефективний, малотравматичний, технічно нескладний спосіб профілактики первинної неспроможності кукси бронха (НКБ) за рахунок забезпечення трансторакальної її герметизації та створення умов для зменшення впливу на шов повітряно-хвильового потоку крізь просвіт резектованого бронха.
Матеріали і методи. Проведено комплексний аналіз результатів лікування 123 хворих, яким була виконана резекція легені або пульмонектомія. Усіх хворих розподілили на дві групи: порівняльну (n=66) та основну (n=57). У хворих основної групи застосовували розроблені методики прогнозування ризику виникнення первинної НКБ і хірургічні методи профілактики даного ускладнення.
Результати. Після оцінки ризику розвитку первинної НКБ у 41 хворого основної групи була застосована хірургічна методика, нами запропонована, яка включала два етапи: перший – ендобронхіальна імплантація алотрансплантата до зони резекції та його прошивання механічним швом; другий – укриття кукси бронха біоактивною пов’язкою з додатковим фіксуванням монофіламентними нитками. В основній групі розвиток первинної НКБ спостерігали у 2 (3,51%) хворих, не помер жоден хворий. У порівняльній групі первинна НКБ виникла у 6 (9,09%) хворих, смертність становила 3,03%.
Висновки. Використання оригінального способу хірургічної профілактики НКБ уможливило зменшення частоти її розвитку у 2,6 разу та уникнення смертності.
Ключові слова: резекція легені; пульмонектомія; первинна неспроможність кукси бронха; методи хірургічної профілактики.
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):9-12.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.09
Эффективность применения человеческого плацентарного гидролизата в профилактике несостоятельности швов кишечных анастомозов
Э. К. Агаев, Т. Э. Мамедов, Э. М. Гасымов, З. Э. Исмайылова
Азербайджанский медицинский университет, г. Баку, Республика Азербайджан
Реферат
Цель. Изучение влияния человеческого плацентарного гидролизата на регенерацию кишечного анастомоза и профилактику несостоятельности его швов.
Материалы и методы. Экспериментальные исследования были проведены на двух группах кроликов. В каждой группе была создана модель острой странгуляционной кишечной непроходимости. Спустя сутки кроликам обеих групп была выполнена релапаротомия, некротизированные сегменты кишечника резецированы и наложены анастомозы бок в бок. После операции кролики контрольной группы получали стандартное лечение, а у кроликов основной группы в дополнение к стандартному лечению использовали препарат гидролизата плаценты «Laennec». На 3, 5, 7-е и 15-е сутки соответствующие сегменты кишечника были взяты для морфогистохимического исследования.
Клинические исследования проведены на 122 больных, которым выполнили резекцию различных сегментов кишечника с наложением анастомозов. Контрольную группу составили 60, основную – 62 больных. Данные больных контрольной группы изучены ретроспективно. У больных основной группы с целью профилактики несостоятельности швов кишечных анастомозов параллельно с стандартным лечением использовали человеческий плацентарный гидролизат «Laennec».
Результаты. Основываясь на результатах экспериментов, можно утверждать, что применение препарата «Laennec» усиливает регенерацию и ангиогенез в зоне анастомоза, так как у животных основной группы по сравнению с контрольной отмечали высокий митозный индекс, хороший ангиогенез и сохранность моторно-эвакуаторной функции.
В клинической практике несостоятельность швов анастомоза в контрольной группе возникла в 13,3% наблюдений, в основной группе – в 1,6% наблюдений.
Выводы. Полученные нами успешные клинические и экспериментальные результаты дают основание считать приемлемым применение человеческого плацентарного гидролизата для профилактики несостоятельности швов кишечных анастомозов.
Ключевые слова: резекция кишечника; несостоятельность швов анастомоза; плацентарный гидролизат.
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):13-17.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.13
Проблемные вопросы эндоскопического билиарного стентирования
А. И. Дронов, И. Л. Насташенко, Ю. П. Бакунец, П. П. Бакунец, Л. В. Левченко
Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, г. Киев,
Киевский центр хирургии заболеваний печени, желчных путей и поджелудочной железы имени В. С. Земскова
Реферат
Цель. Изучить результаты эндоскопического билиарного стентирования (ЭБС) при билиарной обструкции различного генеза, определить проблемные вопросы методики и возможности повышения ее эффективности.
Материалы и методы. Приведен опыт выполнения 5748 эндоскопических транспапиллярных вмешательств за 2010 — 2017 гг.: эндоскопическую папиллосфинктеротомию выполнили в 2919 (50,8%) наблюдениях, стентирование желчных протоков — в 379 (6,6%). В 296 (78,1%) наблюдениях были установлены пластиковые стенты (ПС), в 83 (21,9%) — саморасправляющиеся металлические стенты.
Результаты. Из 208 пациентов, которым первично временное ЭБС по поводу опухолевой билиарной обструкции выполнили с применением ПС, у 153 (73,6%) следующим этапом лечения была плановая полостная операция через 10 — 14 сут после купирования гипербилирубинемии, явлений холангита, дообследования и определения объема вмешательства. Среди этих пациентов 56 (36,6%) выполнили радикальные, 97 (63,4%) – паллиативные операции. Для закрытия наружного желчного свища (НЖС) ПС установили 47 пациентам: 13 (27,7%) — по поводу тубулярного стеноза дистального отдела общего желчного протока, 7 (14,9%) — несостоятельности швов общего желчного протока (после холедохолитотомии), 14 (29,8%) — интраоперационных повреждений внепеченочных желчных протоков, 5 (10,6%) — наличия ходов Люшка, 8 (17,0%) — состояния после резекции печени, эхинококкэктомии. Наличие конкрементов, которые по каким-либо причинам не могли быть удалены эндоскопически, в условиях гнойного холангита было показанием к ЭБС в 24 (8,1%) наблюдениях, хронический панкреатит, осложненный обтурационной желтухой – в 9 (3,0%). Коррекцию ятрогенных повреждений желчных протоков с развитием их частичных стриктур, НЖС посредством ЭБС с установкой ПС выполнили у 8 (2,7%) пациентов.
Выводы. Существует необходимость изучить результаты лечения пациентов с билиарной обструкцией различного генеза, определить проблемные вопросы основных методик и возможности повышения их эффективности.
Ключевые слова: билиарная обструкция; эндоскопическое билиарное стентирование; саморасправляющиеся металлические стенты; пластиковые стенты.
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):18-22.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.18
Оценка вариантов патологии поджелудочной железы у больных с осложненными формами хронического панкреатита в отдаленном послеоперационном периоде
В. М. Ратчик, Д. В. Орловский, А. В. Тузко, О. П. Петишко
Институт гастроэнтерологии НАМН Украины, г. Днепр
Реферат
Цель. Оценка вариантов патологии поджелудочной железы (ПЖ) и частоты возникновения неблагоприятных результатов в отдаленном послеоперационном периоде у больных с осложненными формами хронического панкреатита (ХП) в зависимости от способов хирургического лечения.
Материалы и методы. Результаты хирургического лечения осложненных форм ХП в отделении хирургии органов пищеварения за период c 2007 по 2017 г. изучили у 107 пациентов, распределив их на две группы: 1-я группа – 67 (62,7%) пациентов, которым выполнили панкреато- и вирсунгодигестивные операции, 2-я группа – 40 (37,4%) пациентов, которым выполнили дуоденумсохраняющие резекционно-дренирующие хирургические вмешательства.
Результаты. Неблагоприятные варианты патологии ПЖ значительно чаще наблюдали у пациенов 1-й группы – у 34 (50,7%) из 67 по сравнению с пациентами 2-й группы – у 6 (15,0%) из 40 (χ2=9,49, р=0,002).
Выводы. Анализ частоты возникновения неблагоприятных результатов в отдаленном послеоперационном периоде в зависимости от хирургической тактики показал достоверное преимущество резекционно-дренирующих операций.
Ключевые слова: хронический панкреатит; операция Фрея; панкреатоеюностомия; результаты лечения.
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):23-26.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.23
Порушення системи гемостазу під час коронарного шунтування на працюючому серці
А. П. Мазур, П. В. Гурін, М. М. Бабіч
Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Дослідити зв’язок між застосуванням інфузійних розчинів та параметрами системи гемостазу під час планових операцій коронарного шунтування на працюючому серці.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати обстеження та хірургічного лікування 80 пацієнтів, яким було виконано коронарне шунтування (КШ) на працюючому серці. Пацієнтів розподілили на три групи: 1-шу дослідну (1Д) — 20 пацієнтів, яким в інтраопераційному періоді застосовували колоїдний розчин гідроксиетилкрохмалю (ГЕК) 130/0,4, 2-гу дослідну (2Д) — 20 пацієнтів, яким в інтраопераційному періоді застосовували колоїдний 4% розчин желатину, та контрольну – 40 пацієнтів, яким у програму інфузійної терапії були включені лише кристалоїдні розчини. Порівнювали показники коагуляційного гемостазу, об’єм крововтрати, потребу в гемотрансфузії.
Результати. У пацієнтів групи 1Д об’єм періопераційної крововтрати був більшим, ніж у пацієнтів групи 2Д – (615 ± 191) та (438 ± 62) мл відповідно (р=0,0003), а показники коагуляційного гемостазу були достовірно меншими на етапі закінчення операції, через що 3 (15%) пацієнти потребували трансфузії еритроцитарної маси. Пацієнти групи 2Д у порівнянні з пацієнтами контрольної групи мали більший об’єм крововтрати — (560 ± 164) та (438 ± 62) мл відповідно (р=0,02) та зміни у показниках коагулограми, подібні до змін у пацієнтів групи 1Д, у порівнянні з показниками у пацієнтів контрольної групи. Гемотрансфузії в періопераційному періоді не потребував жоден пацієнт групи 2Д.
Висновки. Застосування колоїдних розчинів під час планових операцій КШ на працюючому серці призводить до порушень коагуляційного гемостазу, збільшення об’єму періопераційної крововтрати та потреби в гемотрансфузії.
Ключові слова: коагуляційний гемостаз; колоїдні розчини; крововтрата; гемотрансфузія.
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):27-31.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.27
Роль інтраопераційної ангіографії в лікуванні гострої непрохідності артерій нижньої кінцівки
С. М. Діденко, В. Ю. Субботін
Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами, м. Київ
Реферат
Мета. Порівняти результати хірургічного лікування хворих з гострою непрохідністю артерій нижньої кінцівки (НК) із застосуванням та без застосування інтраопераційної ангіографії.
Матеріали і методи. Проведено порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування 119 пацієнтів з гострою непрохідністю артерій НК в Центрі судинної хірургії Клінічної лікарні «Феофанія» протягом 2010 – 2017 рр. Усі 119 пацієнтів, щодо яких проводилося дослідження, були розподілені на дві групи: 1-шу — 70 (58,8%) пацієнтів, яким з метою корекції явищ гострої ішемії НК виконали відкриту тромбектомію катетерами Фогарті, і 2-гу — 49 (41,2%) пацієнтів, яким виконали відкриту тромбектомію катетерами Фогарті з подальшою контрольною інтраопераційною ангіографією. За результатами ангіографії після тромбектомії виконували балонну ангіопластику, відкриті хірургічні втручання на артеріях або обмежувались лише тромбектомією.
Результати. Виконання інтраопераційної ангіографії після тромбектомії дає змогу чітко визначити причину гострої непрохідності артерій, здійснювати інтраопераційний рентгенівський контроль за ходом виконання тромбектомії та оцінити її якість, встановити обґрунтовані показання до ендоваскулярних та відкритих хірургічних втручань на артеріях за наявності їх стенотично-оклюзійного ураження на тлі атеросклеротичного процесу. Про доцільність застосування інтраопераційної ангіографії свідчили як достовірно вища частка тромбектомій з позитивним безпосереднім результатом у пацієнтів 2-ї групи (97,9%) порівняно з пацієнтами 1-ї групи (88,6%) (р < 0,05), так і частота рецидиву гострої артеріальної непрохідності протягом року, яка у пацієнтів 1-ї групи була достовірно вищою порівняно з пацієнтами 2-ї групи — 30,7 та 8,2% (p < 0,001) відповідно.
Висновки. Застосування інтраопераційної ангіографії та виконання втручань на артеріях за показаннями під час тромбектомії з приводу гострої непрохідності артерій НК дають змогу достовірно збільшити частку безпосередніх позитивних результатів операції та достовірно знизити частоту рецидиву гострої артеріальної непрохідності протягом року.
Ключові слова: гостра артеріальна непрохідність; гострий артеріальний тромбоз; гостра артеріальна емболія; гостра ішемія; ангіографія; тромбектомія; шунтування; балонна ангіопластика.
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):32-35.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.32
Біологічна некректомія та вакуум-терапія в комплексному лікуванні декомпенсованої хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок
В. І. Русин, В. В. Корсак, О. А. Носенко, В. В. Русин, С. С. Калинич
Ужгородський національний університет
Реферат
Мета. Покращити результати лікування хворих із декомпенсованими формами хронічної венозної недостатності (ХВН) шляхом впровадження біологічної некректомії та вакуум-терапії в поєднанні з комплексом оптимальних хірургічних втручань у залежності від стану венозної гемодинаміки нижніх кінцівок.
Матеріали і методи. В хірургічній клініці Закарпатської обласної клінічної лікарні імені Андрія Новака за період з 2015 по 2018 р. перебували на лікуванні 147 хворих з ХВН категорії С6 за класифікацією СЕАР у віці від 40 років і старше. Усіх хворих розподілили на дві групи: 1-шу — 76 хворих з декомпенсованою ХВН на грунті варикозної хвороби і 2-гу — 71 хворий з трофічними виразками (ТВ) на фоні посттромбофлебітичного синдрому (ПТФС).
Результати. Встановлено, що очищення ТВ під дією maggot-терапії у хворих з декомпенсованим перебігом ХВН є значно ефективнішим, ніж під дією вакуум-терапії. Щодо всіх ТВ, більших за 5 см у діаметрі, має бути виконана аутодермопластика.
Добрі та задовільні результати спостерігали у 75 (98,7%) хворих 1-ї групи та у 63 (88,7%) хворих 2-ї групи, незадовільні результати — у 8 (11,3%) хворих 2-ї групи. Працездатність пацієнтів з ХВН у стадії декомпенсації варикозного генезу збільшилась у 16,5 разу, пацієнтів з ТВ на фоні ПТФС – у 1,25 разу.
Висновки. Комбіноване лікування ХВН у стадії декомпенсації на грунті варикозної хвороби передбачає очищення ТВ методом вакуум-терапії або біологічної некректомії з наступною ліквідацією вертикального рефлюксу. У хворих з ТВ на фоні ПТФС перевагу має біологічна некректомія з ліквідацією горизонтального рефлюксу. Працездатність пацієнтів з ХВН у стадії декомпенсації варикозного генезу збільшилась у 16,5 разу, пацієнтів з ТВ на фоні ПТФС — у 1,25 разу.
Ключові слова: хронічна венозна недостатність у стадії декомпенсації; варикозна хвороба; посттромбофлебітичний синдром; венозна гіпертензія; вертикальний та горизонтальний рефлюкси; maggot-терапія; вакуум-терапія; кросектомія; короткий стрипінг; дистальна склерооблітерація; ехосклерооблітерація; аутодермопластика.
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):36-41.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.36
Особливості лікування та загоювання трофічних виразок нижніх кінцівок змішаного генезу
В. І. Ляховський1, О. М. Безкоровайний2, А. В. Сидоренко1
1Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава,
2Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського
Реферат
Мета. Вивчити вплив сулодексиду на процес загоювання трофічних виразок нижніх кінцівок змішаного ґенезу.
Матеріали і методи. Проведено аналіз даних медичних карток 105 хворих, які з 2015 до 2019 р. перебували на лікуванні з приводу трофічних виразок гомілок змішаного ґенезу у відділенні хірургії судин Полтавської обласної клінічної лікарні. Причини утворення трофічних виразок підтверджені даними ультразвукового кольорового ангіосканування нижніх кінцівок та таза з визначенням плечо-гомілкового індексу та артеріографії. Усі хворі відмовилися від коригуючого і відновного хірургічного лікування на судинах нижніх кінцівок. У залежності від призначеного лікування хворих розподілили на дві групи. До 1-ї групи (порівняльної) включили 53 (50,5%) хворих, які отримували загальноприйняте консервативне лікування, направлене на покращення кровозабезпечення нижніх кінцівок, реологічних властивостей крові, яке включало венотонічні, знеболювальні, антибактеріальні препарати та місцеве лікування у залежності від стадії ранового процесу. У 2-гу групу (основну) включили 52 (49,5%) хворих, які на фоні проведення типового лікування щоденно приймали сулодексид у дозі 600 ЛО (ліпопротеїнліпазних одиниць) на 200 мл фізіологічного розчину хлориду натрію до 15 діб з наступною терапією по 1 капсулі двічі на добу (500 ЛО) до 60 діб. У 1-й групі було 32 (60,4%) чоловіки та 21 (39,6%) жінка, у 2-й групі – 30 (57,7%) чоловіків і 22 (42,3%) жінки. Середній вік пацієнтів у 1-й групі становив (65,8 ± 4,38), у 2-й – (66,2 ± 5,04) року. У всіх хворих перед початком лікування, через 7 та 14 — 15 діб визначали інтенсивність болю за десятибальною цифровою рейтинговою шкалою, вимірювали площу трофічних виразок, місцеву температуру тіла, проводили рН-метрію та цитологічне дослідження виділень із виразок. Крім того, 38 (71,7%) пацієнтів порівняльної групи та 40 (76,9%) пацієнтів основної групи оглянуті протягом 90 — 120 діб після виписки із стаціонару.
Результати. У хворих, які додатково приймали сулодексид, прискорювалися репаративні процеси ділянок трофічних виразок нижніх кінцівок, швидко зменшувався больовий синдром, нормалізувався водневий показник, покращувалося кровозабезпечення, збільшувався плечо-гомілковий індекс, підвищувалася місцева температура та покращувалася цитологічна картина виділень, що сприяло швидшому загоюванню виразок і зменшенню строків перебування у стаціонарі. Під час оглядів через 90 — 120 діб спостерігали повне загоєння трофічних виразок нижніх кінцівок у 31 (77,5%) хворого основної групи та у 24 (63,2%) хворих порівняльної групи.
Висновки. Застосування сулодексиду в лікувальних дозах доцільно включати в комплексне лікування трофічних виразок нижніх кінцівок змішаного ґенезу.
Ключові слова: лікування; трофічні виразки; сулодексид; загоювання.
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):42-45.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.42
Динамічна лімфаденектомія як складова мультидисциплінарного підходу під час оперативних втручань з приводу раку підшлункової залози
О. Ю. Усенко, М. Ю. Ничитайло, М. С. Загрійчук, В. В. Кропельницький, Н. Є. Клочкова, Ю. В. Неженцева, Я. В. Романів, О. О. Підопригора, Д. М. Скрипка
Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Покращити результати лікування раку підшлункової залози шляхом модифікації об’ємів лімфаденектомії та використання мультидисциплінарного підходу.
Матеріали і методи. До дослідження включено 16 пацієнтів з помірно диференційованою (G2) аденокарциномою головки підшлункової залози (ІІ стадія захворювання). Чоловіків було 10, жінок – 6. Середній вік пацієнтів становив 62,4 року. Хворих розподілили на дві групи – основну та порівняльну, по 8 у кожній групі. Всім хворим виконали панкреатодуоденальну резекцію. Всі хворі в післяопераційному періоді отримали гемцитабін в комбінації з 5-фторурацилом. Хворим основної групи виконували динамічну персоналізовану інтраопераційну лімфаденектомію за розробленою нами схемою, хворим порівняльної групи лімфаденектомія виконана згідно з затвердженими об’ємами, тобто стандартна.
Результати. Середня тривалість операції становила (347 ± 48) хв, лімфаденектомії – (42 ± 12) хв в основній групі, (31 ± 9) хв у порівняльній групі. Середній об’єм крововтрати становив (342 ± 272) мл. Середня тривалість госпіталізації становила (8,2 ± 4,3) доби, загальна частота післяопераційних ускладнень — 24,3% в обох групах. Після операції ніхто з пацієнтів не помер.
В основній групі клінічно значущу лімфорею спостерігали у 3 пацієнтів, у порівняльній групі – у 5. У пацієнтів основної групи в середньому було видалено 9 ± 2 лімфатичних вузли, у пацієнтів порівняльної групи – 13 ± 2, уражених лімфатичних вузлів виявили 7 ± 1 (77,7%) та 9 ± 2 (60%) відповідно. Післяопераційна діарея виникла у 4 пацієнтів: у 3 – порівняльної і у 1 — основної групи. Тривалість безрецидивного періоду в основній групі становила (18 ± 2,3) міс, у порівняльній – (13 ± 1,5) міс. Два роки прожили 12 (75%) із 16 пацієнтів. В основній групі помер 1 хворий, у порівняльній групі — 3. Дворічна виживаність в основній групі становила 87,5%, у порівняльній — 62,5%.
Висновки. Динамічна лімфаденектомія як складова мультидисциплінарного підходу дає змогу зменшити кількість видалених неуражених пухлиною лімфатичних вузлів, збільшити кількість видалених достовірно уражених пухлиною лімфатичних вузлів, зменшити частоту післяопераційних ускладнень та подовжити тривалість безрецидивного періоду.
Ключові слова: рак підшлункової залози; аденокарцинома підшлункової залози; панкреатодуоденальна резекція; лімфаденектомія; лімфодисекція.
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):46-49.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.46
Використання маркера проліферативної активності Ki-67 для аналізу ефективності комплексного лікування хворих з місцево-розповсюдженим раком молочної залози
Ю. В Думанський1, О. В. Бондар2, О. І. Ткаченко2, Є. А. Столярчук3, В. Ю. Єрмаков3
1Донецький національний медичний університет,
2Одеський національний медичний університет,
3Центр реконструктивної та відновної медицини «Університетська клініка», м. Одеса
Реферат
Мета. Використання маркера проліферативної активності Ki-67 для аналізу результатів неоад’ювантної поліхіміотерапії з використанням регіонарних або системних шляхів доставки фармакологічних засобів у хворих з місцево-розповсюдженим раком молочної залози (МР РМЗ).
Матеріали і методи. Ретроспективний аналіз даних 90 пацієнток з МР РМЗ, які отримували спеціалізоване комплексне лікування на основі реґіонарних та системних шляхів уведення препаратів.
Результати. Динаміка проліферативної активності МР РМЗ в результаті неоад’ювантної поліхіміотерапії, про яку судили на основі індексу Ki-67, продемонструвала статистично значущу перевагу на користь регіонарних шляхів уведення препаратів порівняно з системними. Детальним дослідженням виявлено кореляцію метастатичного потенціалу пухлини з рівнем Ki-67.
Висновки. За рівнем Ki-67 можна оцінювати проліферативну активність пухлини і в такий спосіб прогнозувати ефект неоад’ювантної поліхіміотерапії та обирати оптимальну тактику комплексного лікування.
Ключові слова: маркер проліферативної активності Кі-67; селективна внутрішньоартеріальна поліхіміотерапія; ендолімфальна поліхіміотерапія; системна поліхіміотерапія; місцево-розповсюджений рак молочної залози.
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):50-52.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.50
Mетод радиочастотной холодноплазменной нуклеопластики в лечении поясничной дискогенной радикулопатии
Б. Б. Павлов¹, Я. В. Фищенко², Л. Д. Кравчук²
1Клиника «Нейромед», г. Киев,
2Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины, г. Киев
Реферат
Цель. Изучить динамику болевого синдрома у пациентов с хронической поясничной дискогенной радикулопатией, которым была выполнена чрескожная радиочастотная холодноплазменная нуклеопластика (кобляция).
Материалы и методы. В исследование включены 18 пациентов в возрасте от 26 до 52 лет, средний возраст составил (41,0 ± 7,27) года, которым была выполнена чрескожная радиочастотная холодноплазменная нуклеопластика в клинике «Нейромед» г. Киева и отделении спинальной хирургии Института травматологии и ортопедии. Болевой синдром оценивали по визуально-аналоговой шкале (ВАШ) через 1 и 6 мес.
Результаты. Осложнений после процедуры не было. До лечения болевой синдром по ВАШ был оценен в (7,44 ± 0,98) балла, сразу после процедуры — в (3,44 ± 0,98) балла, через 1 мес после манипуляции – в (1,83 ± 0,98) балла, через 6 мес – в (1,22 ± 1,52) балла. В то же время 16 (33%) пациентов информировали о полном отсутствии боли, у 2 (11%) пациентов отсутствовала положительная динамика.
Выводы. Радиочастотная холодноплазменная нуклеопластика — безопасный и эффективный метод лечения хронической поясничной дискогенной радикулопатии.
Ключевые слова: дискогенная боль; поясничная радикулопатия; холодноплазменная нуклеопластика; внутридисковая кобляция.
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):53-56.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.53
Якість життя пацієнтів після цистектомії як основний орієнтир вибору методу деривації сечі
Р. В. Савчук1, Ф. І. Костєв1, С. В. Головко2
1Одеський національний медичний університет,
2Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», м. Київ
Реферат
Мета. Оцінити якість життя (ЯЖ) пацієнтів після радикальної цистектомії залежно від методу деривації сечі.
Матеріали і методи. Клінічний аналіз і оцінку ЯЖ проведено 76 пацієнтам, яким виконали радикальну цистектомію (основна група). Для відведення сечі після радикальної цистектомії виконали ортотопічну реконструкцію сечового міхура за Штудером у 26 (34,2%), ілеопластику за Бриккером – у 50 (65,8%) пацієнтів. З метою об’єктивізації і стандартизації оцінки ЯЖ хворих після реконструктивного оперативного втручання на нижніх сечових шляхах через 1 і 12 міс застосовано соціоклінічний метод дослідження на основі опитувальника «Medical Outcomes Study – Short Form» (SF-36). Сексуальну функцію оцінювали за допомогою опитувальника МІЕФ-5 (міжнародного індексу еректильної функції).
Результати. Соціоклінічне дослідження ЯЖ продемонструвало кращі показники через 12 міс у пацієнтів, яким виконали ортотопічну реконструкцію сечового міхура за Штудером, на відміну від ілеопластики за Бриккером щодо соціального функціонування, психічного здоров’я й життєвої активності на 18,1, 12,5 і 25% відповідно. Всі показники ЯЖ у досліджуваних групах покращилися через 12 міс після оперативного втручання, що свідчить про прогресуючу соціальну реабілітацію незалежно від виду деривації сечі. На еректильну функцію метод деривації сечі не впливає, а основного значення набуває збереження нервових і судинних елементів малого таза.
Висновки. Отримані результати свідчать про те, що психологічно пацієнти з неоцистом і континентним відведенням сечі сприймають свій стан як більш фізіологічний. Це уможливлює проведення максимальної соціоклінічної реабілітації й адаптації працездатного контингенту хворих.
Ключові слова: радикальна цистектомія; артифіціальний сечовий міхур; якість життя.
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):57-62.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.57
Результати хірургічного лікування хворих з диференційованим раком щитоподібної залози у хірургічній клініці впродовж 20 років
Б. Б. Гуда, А. Є. Коваленко, М. Ю. Болгов, М. В. Остафійчук
Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Вивчити частоту диференційованих карцином щитоподібної залози з різними характеристиками та клінічні показники перебігу хвороби, базуючись на 20-річному досвіді роботи хірургічної клініки Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективне дослідження щодо 5526 пацієнтів, оперованих з приводу диференційованого раку щитоподібної залози в 1995 — 2014 рр.
Результати. Впродовж 20 років кількість хворих з папілярними карциномами, оперованих у хірургічній клініці, збільшувалась, серед них частка дітей та підлітків, чоловіків, а також хворих з більш агресивними пухлинами зменшувалась. Клінічні показники перебігу хвороби, тактика лікування і прогноз щодо таких пацієнтів суттєво покращилися. Поширеність, розмір, інвазійні та метастатичні характеристики фолікулярних карцином за 20 років спостереження суттєво не змінилися, але зросла частка хворих з більш тяжкими стадіями хвороби та хворих, які мали найнесприятливіший прогноз. Водночас смертність пацієнтів з фолікулярними карциномами значно знизилась завдяки оптимізації лікування.
Висновки. Проведений аналіз засвідчив зменшення частоти потенційно радіоіндукованих папілярних карцином, що потребує певного перегляду та подальшого вдосконалення протоколів лікування хворих.
Ключові слова: папілярні карциноми; фолікулярні карциноми; характеристики пухлин; хірургічне лікування; прогноз; смертність.
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):63-67.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.63
Формування професійної етики майбутніх лікарів-хірургів засобами технології «кейс-стаді»
Р. С. Гуревич1, Я. В. Цехмістер2, Н. В. Калашнік3, О. М. Коберник4, О. Ю. Лисенко2
1Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського,
2Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,
3Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,
4Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Реферат
Мета. Обґрунтувати передумови моральної поведінки та розкрити методики застосування технології «кейс-стаді» для формування професійної етики майбутніх лікарів-хірургів.
Матеріали і методи. Проаналізовано освітньо-професійну програму підготовки фахівців за спеціальністю 222 «Медицина», навчальні плани та програми первинної спеціалізації лікарів в інтернатурі з хірургічних спеціальностей, ситуативні вправи. В експерименті взяли участь 418 осіб, які навчалися, та 24 викладачі медичних закладів вищої освіти. Дослідження проведено з використанням теоретичних (бібліографічний аналіз), емпіричних (спостереження, бесіди, анкетування, експертні оцінки, тестування, ранжування) методів та методів математичної статистики.
Результати. Узагальнені показники сформованості етичних знань і вмінь в експериментальній групі, учасники якої навчалися із застосуванням технології «кейс-стаді», зросли в порівнянні з відповідними показниками контрольної групи.
Висновки. Застосування технології «кейс-стаді» передбачає залучення майбутніх лікарів-хірургів до активного аналізу різних професійних ситуацій, набуття ними певного досвіду професійних взаємин з колегами, хворими та їх родичами, іншими суб’єктами взаємодії.
Ключові слова: професійна етика; медична деонтологія; майбутні лікарі-хірурги; технологія «кейс-стаді».
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):68-76.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.68
Синдром короткої кишки у дітей: особливості етіопатогенезу, клінічних проявів і лікування (аналіз літературних джерел та власні спостереження)
О. М. Горбатюк1, А. С. Лаврик2, В. В. Кучерук2
1Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ,
2Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Klinichna khirurhiia. 2019 July;86(7):77-80.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.07.77
Успешное хирургическое лечение массивного тромбоза правых отделов сердца у больной с онкологическим анамнезом
Г. И. Ковтун, М. А. Таранов, Л. О. Ткаченко, Н. Б. Иванюк, С. М. Сагура, Л. А. Стеценко
Институт сердца МОЗ Украины, г. Киев