Хірургічне лікування низхідного гнійного медіастиніту

І. М. Шевчук¹, С. С. Сніжко¹, С. А. Андреєщев²

¹Івано-Франківський національний медичний університет,

²Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

Реферат

Мета. Покращити результати лікування хворих з низхідним гнійним медіастинітом (НГМ) шляхом удосконалення хірургічних доступів до середостіння, методів місцевого хірургічного лікування та дренування середостіння.

Матеріали і методи. Проведено обстеження та лікування 170 хворих із флегмоною шиї (ФШ) за період з 2004 по 2018 р. У 73 (42,9%) хворих ФШ ускладнилася розвитком НГМ. Чоловіків було 49 (67,1%), жінок − 24 (32,9%) віком від 21 до 72 років, середній вік хворих становив (47,3 ± 4,3) року.

Результати. Хірургічне лікування НГМ передбачає усунення первинного джерела захворювання, вибір операційного доступу до середостіння, розкриття і санацію всіх гнійних ділянок середостіння, забезпечення постійного видалення гнійних мас із клітковини середостіння та плевральної порожнини. У разі застосування інтрамедіастинального введення антибактеріальних препаратів у 30 (90,9%) із 33 хворих гнійний процес було ліквідовано на стадії ФШ без його поширення в клітковину середостіння. НГМ розвинувся лише у 3 (9,1%) хворих. Із 137 хворих, яким даний метод не застосовували, у 70 (51,1%) ФШ ускладнилася НГМ.

Висновки. Застосовуючи інтрамедіастинальне введення антибактеріальних препаратів у хворих з ФШ, ми знизили частоту поширення гнійного процесу в середостіння з розвитком НГМ з 51,1 до 9,1%. Перевагами використання відеоасистованої торакоскопії в порівнянні з торакотомією є менша травматичність, скорочення тривалості операції, хороша візуалізація уражених ділянок плеври та можливість мініінвазивного дренування середостіння та плевральної порожнини.

Розроблена тактика хірургічного лікування НГМ забезпечує адекватну санацію гнійних вогнищ на шиї та в середостінні, швидке зниження рівня ендогенної інтоксикації та зменшення летальності із 27,0 до 8,3%.

Ключові слова: низхідний гнійний медіастиніт; хірургічне лікування медіастиніту; інтрамедіастинальне введення антибіотиків.

Вплив карбоксиперитонеуму на серцевий індекс у пацієнтів з морбідним ожирінням та супутньою серцево-судинною патологією під час лапароскопічних баріатричних втручань

В. І. Черній¹, В. В. Євсєєва¹, В. Г. Гур’янов^1,2

¹Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини ДУС, м. Київ,

²Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Реферат

Мета. Дослідити вплив карбоксиперитонеуму на показники центральної гемодинаміки у пацієнтів з морбідним ожирінням (МО) та супутньою серцево-судинною патологією (ССП) під час лапароскопічних баріатричних втручань.

Матеріали і методи. В дослідження включено 45 хворих з МО та індексом маси тіла 37 — 58 кг/м², віком від 18 до 61 року, яким були виконані лапароскопічні баріатричні втручання. Супутня ССП виявлена у 100% пацієнтів. Всім пацієнтам під час операції проведена комбінована інгаляційна низькопотокова анестезія севофлюраном у поєднанні з періопераційною мультимодальною аналгезією. Аналізували показники центральної гемодинаміки, отримані математичним шляхом. Статистичне опрацювання результатів дослідження здійснювали за допомогою пакета аналізу статистичних даних MedCalc v. 18.11 (MedCalc Software Inc, Broekstraat, Бельгія).

Результати. Проведеним кореляційним аналізом встановлено, що зміна абсолютного значення показника серцевого індексу (СІ) корелює із внутрішньочеревним тиском (ВЧТ) в умовах карбоксиперитонеуму. Виявлено сильний позитивний лінійний зв’язок (r=0,83; p < 0,001) величини Δ СІ та ВЧТ. Критичне значення ВЧТ за умови карбоксиперитонеуму становить 15 мм рт. ст.: чутливість — 93,1% (95% вірогідний інтервал – ВІ 77,2% – 99,2%), специфічність – 100% (95% ВІ 79,4% – 100%), прогностичність позитивного результату — 100% (95% ВІ 93,2% – 100%), прогностичність негативного результату — 88,9% (95% ВІ 67,7% – 96,8%).

Висновки. Тривалий карбоксиперитонеум за тиску 15 мм рт. ст. не призводить до значних гемодинамічних змін у хворих з МО та супутньою ССП і є для них оптимальним.

Ключові слова: морбідне ожиріння; анестезія; гемодинаміка; лапароскопія; карбоксиперитонеум.

Применение лечебного пиобактериофага секстафага в комплексном лечении больных с деструктивным холециститом

Р. Р. Бабаева

Азербайджанский медицинский университет, г. Баку

Реферат

Цель. Оценить эффективность применения лечебного пиобактериофага секстафага для снижения частоты послеоперационных инфекционных осложнений после лапароскопической холецистэктомии (ЛХЭ) при деструктивных формах острого калькулезного холецистита (ОКХ).

Материалы и методы. Изучены показатели бактериохолии, микробной обсемененности отделяемого по дренажной трубке из подпеченочного пространства после ЛХЭ, эндогенной интоксикации, функционального состояния печени, цитокинового статуса, а также воспалительной реакции у 76 больных с разными формами ОКХ с оценкой эффективности локального применения лечебного поливалентного пиобактериофага секстафага и антисептика декасана.

Результаты. Местное использование лечебного поливалентного пиобактериофага секстафага и антисептика декасана после ЛХЭ у больных с деструктивными формами ОКХ за короткие сроки подавляло рост микрофлоры, ускоряло регрессию воспалительной реакции, что привело к снижению частоты послеоперационных гнойно-воспалительных осложнений с 18,9 до 5,4%.

Выводы. Местное применение лечебного поливалентного пиобактериофага секстафага с декасаном после ЛХЭ улучшает результаты лечения больных с деструктивными формами ОКХ.

Ключевые слова: острый калькулезный холецистит; лапароскопическая холецистэктомия; лечебные бактериофаги.

Ишемически-реперфузионные повреждения печени у пациентов после выполнения комбинированных резекционных вмешательств на поджелудочной железе и воротной вене

Е. В. Мушенко¹, А. М. Тищенко¹, Р. М. Смачило¹, Т. В. Козлова², Н. А. Ремнева², Е. С. Проценко², Н. Н. Гончарова³

¹Институт общей и неотложной хирургии имени В. Т. Зайцева НАМН Украины, г. Харьков,

²Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина,

³Харьковский национальный медицинский университет

Реферат

Цель. Разработка алгоритма ранней диагностики тромбоза вен портомезентериального конфлюенса у пациентов после выполнения резекционных вмешательств на поджелудочной железе (ПЖ), сопровождавшихся резекцией либо повреждением воротной вены (ВВ) и ее ветвей, для своевременной хирургической коррекции развившихся осложнений.

Материалы и методы. Представлен анализ результатов хирургического лечения 269 пациентов, которым выполнили различную по объему резекцию ПЖ, из них у 15 (5,6%) выполнены еще различные варианты резекции/реконструкции ВВ и ее ветвей, а у 6 (2,2%) пациентов отмечено непреднамеренное повреждение вен портомезентериального конфлюенса. Ишемически-реперфузионные повреждения печени возникли у 17 больных, у 4 больных выявлен тромбоз ВВ и ее ветвей.

Результаты. На основании оценки выраженности исследованных параметров выделены три степени тяжести послеоперационной острой печеночной недостаточности (ОПН). Средняя и тяжелая степени послеоперационной ОПН требуют существенной коррекции проводимой интенсивной терапии. Из-за тромбоза ВВ и ее ветвей 3 из 4 больных умерли в раннем послеоперационном периоде. Хирургическая коррекция данного осложнения была выполнена 2 больным.

Выводы. Тяжелая ОПН у данных пациентов может быть следствием тромбоза ВВ и ее ветвей, поэтому необходим постоянный мониторинг проходимости сосудов портомезентериального конфлюенса. Выявление тромбоза ВВ требует выполнения тромбэктомии с пластикой ВВ, что дает основания рассчитывать на благоприятный результат лечения.

Ключевые слова: резекция поджелудочной железы; резекция воротной вены; тромбоз воротной вены; острая печеночная недостаточность.

Неоад’ювантна та ад’ювантна селективна внутрішньоартеріальна регіональна хіміотерапія у хворих з раком підшлункової залози

М. Ю. Ничитайло, М. С. Загрійчук, В. А. Кондратюк, Ю. В. Неженцева, Я. В. Романів, Т. Б. Терзова

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова НАМН України, м. Київ

Pеферат

Мета. Поділитися досвідом лікування раку підшлункової залози (ПЗ) з використанням селективної внутрішньоартеріальної регіональної хіміотерапії.

Матеріали і методи. Представлено досвід лікування пацієнтів з раком ПЗ, яким проводили селективну внутрішньоартеріальну регіональну хіміотерапію як з метою доопераційного рестадіювання (неоад’ювантно), так і після паліативних та радикальних оперативних втручань (ад’ювантно). Результати. Проаналізовано хірургічні аспекти лікування, зокрема, ускладнення, техніка стентування, тривалість госпіталізації, недоліки методикита перспективи її застосування.

Ключові слова:селективна внутрішньоартеріальна регіональна хіміотерапія; рак підшлункової залози.

Частота та фактори ризику виникнення післяопераційних стресових виразок у дітей

Ю. А. Іскра, А. В. Біляєв

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

Реферат

Мета. Аналіз кореляційного зв’язку частоти виникнення стрес-індукованих змін (СІЗ) у післяопераційному періоді, інтраопераційної динаміки периферичного кровотоку (NIRS), ступеня кислотності шлункового соку та травматичності оперативного втручання.

Матеріали і методи. Проводили фіброезофагогастродуоденоскопію з рН-метрією перед операцією та в ранньому післяопераційному періоді, інтраопераційно моніторинг кислотності шлункового соку та реєстрацію динаміки периферичного кровотоку; розраховували коефіцієнт ступеня травматичності (КСТ) за методикою В. П. Польового.

Результати. СІЗ виявлено у 25 (33,3%) із 75 обстежених пацієнтів.

Показник рН шлункового соку у пацієнтів з проявами СІЗ у післяопераційному періоді у середньому становив 2,05 ± 0,23, у пацієнтів без післяопераційних ускладнень з боку слизовох оболонки травного каналу – 3,42 ± 0,97; показник NIRS – відповідно 63,13 ± 1,39 та 67,80 ± 1,97;

КСТ — відповідно 19,4 ± 3,58 та 4,45 ± 2,0.

Висновки. Частота виникнення СІЗ у післяопераційному періоді у дітей становить 33,3%, що обумовлює актуальність обраного напрямку дослідження. Вагомим фактором формування стресових виразок та ерозій є кислотний стан шлункового соку та поєднання значного ступеня тяжкості операційної травми і масивної крововтрати, що характеризують відповідні показники КСТ і NIRS.

Ключові слова: стресові виразки; ближня інфрачервона спектрометрія; рН-метрія; коефіцієнт ступеня травматичності оперативного втручання.

Концентрація інтерлейкіну-10 у сироватці крові хворих з внутрішньочеревними інфекціями в періопераційному періоді

1. С. Ріга, В. В. Бойко

Харківський національний медичний університет

Реферат

Мета. Оцінити концентрацію інтерлейкіну-10 (ІЛ-10) у сироватці крові пацієнтів з внутрішньочеревними інфекціями (ВЧІ).

Матеріали і методи. Клінічні зразки отримані у 56 пацієнтів з ВЧІ різного походження (у 24 – з післяопераційними абсцесами, у 12 — з первинними абсцесами в черевній порожнині, у 20 — з перитонітом) за день до оперативного втручання та на 2 — 3-й і 5 — 7-й дні після оперативного втручання.

Результати. Не виявлено достовірної різниці між показниками концентрації ІЛ-10 у сироватці крові пацієнтів з ВЧІ різного походження в періопераційному періоді. Достовірно відрізнялися показники концентрації IL-10 у сироватці крові пацієнтів з ВЧІ до оперативного втручання та на 2 – 3-й і 5 – 7-й день після оперативного втручання і здорових осіб.

Висновки. Концентрація IL-10 у сироватці крові пацієнтів з ВЧІ різного походження на рівні 6,78 пг/мл  і вище має прогностичне значення: чутливість тесту — 92,86%, специфічність — 80,65%. Потрібні подальші дослідження, спрямовані на виявлення специфічного збудника ВЧІ та вивчення цитокінової реакції.

Ключові слова: внутрішньочеревні інфекції; інтерлейкін-10; сироватка крові; періопераційний період.

Определение концентрации сосудистого эндотелиального фактора роста в сыворотке крови пациентов с варикозным расширением вен после стандартной флебэктомии и гибридного лечения

Ф. Адылханов¹, А. Фурсов¹, Ю. Носо²

¹Астанинский медицинский университет, Республика Казахстан,

²Университет Симане, г. Идзумо, Япония

Реферат

Цель. Изучить изменение уровня сосудистого эндотелиального фактора роста (VEGF) и частоту рецидива варикозного расширения вен после стандартной флебэктомии и гибридного лечения.

Материалы и методы. В исследование включили 134 пациента, которых разделили на две группы в зависимости от метода лечения. Флебэктомию выполняли по стандартной методике. Гибридное лечение включало лазерную абляцию, ультразвуковую пенообразующую склеротерапию (этоксисклерол 1-3%), высокую степень лигирования, полное или частичное удаление подкожной вены. Лечение было индивидуальным для каждого пациента. Образцы сыворотки отбирали у пациентов до и через 3-12 мес после операции. Контрольную группу составили 20 здоровых лиц. Проанализированы изменения уровня VEGF в сыворотке крови пациентов до и после лечения.

Результаты. Средний уровень VEGF снизился в 3,95 — 5,38 раза после лечения. У пациентов, у которых возник рецидив варикозного расширения вен, уровни VEGF были выше, чем у остальных пациентов.

Выводы. Результаты исследования позволяют предположить наличие связи между рецидивом варикозного расширения вен и изменением уровня VEGF.

Ключевые слова: варикозное расширение вен; неоваскуляризация; флебэктомия; гибридное лечение; сосудистый эндотелиальный фактор роста.

Ефективність застосування регіонарного модифікованого клаптя великого грудного м’яза та проти вільного променевого клаптя передпліччя для заміщення субтотальних дефектів язика в онкологічних хворих

О. В. Кравець¹, А. В. Копчак², О. В. Хлинін¹, О. В. Буртин¹, В. Г. Гур’янов²

¹Національний інститут раку, м. Київ,

²Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Реферат

Мета. Порівняти ефективність застосування регіонарного модифікованого клаптя великого грудного м’яза (РМКВГМ) та вільного променевого клаптя передпліччя (ВПКП) для пластичного заміщення субтотальних дефектів язика.

Матеріали і методи. До дослідження включено 69 пацієнтів з раком язика III – IV стадій. Хворих розподілили на дві групи в залежності від виду реконструктивної методики. Основну групу склав 31 пацієнт, якому для усунення дефекту язика використали ВПКП, порівняльну – 38 хворих, яким для усунення дефектів язика використали РМКВГМ.

Результати. Середня тривалість операції у пацієнтів основної групи становила (9,91 ± 0,21) год, у пацієнтів порівняльної групи – (6,03 ± 0,19) год (p < 0,001), середня тривалість стаціонарного лікування – відповідно (15,8 ± 1,3) та (14,5 ± 1,5) діб (p=0,002). Статистично значущих відмінностей за частотою виникнення ускладнень після пересадки клаптів (p=0,81), післяопераційних ускладнень (p=0,49), функціональним статусом (p > 0,05) та якістю життя (p > 0,05) між групами не виявлено.

Висновки. У разі застосування РМКВГМ для заміщення субтотальних дефектів язика у порівнянні із застосуванням ВПКП достовірно скорочується тривалість оперативного втручання та стаціонарного лікування, а показники функціональної реабілітації і якості життя хворих порівнянні.

Ключові слова: субтотальний дефект язика; вільний променевий клапоть передпліччя; регіонарний модифікований клапоть великого грудного м’яза.

Косметичний ефект загоєння ран після хірургічного лікування зобу

О. П. Ковальов, О. М. Люлька, В. І Ляховський, І. І. Нємченко, А. В.Сидоренко

Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава

Реферат

Мета. Оцінка загоєння післяопераційної рани і косметичного результату оперативного лікування хворих з різними формами зобу.

Матеріали і методи. Проаналізовані результати хірургічного лікування різних форм зобу у 2376 пацієнтів. З 1973 по 1999 р. оперовано 1690 хворих (перший період дослідження), з 2000 по 2018 р. — 686 хворих (другий період дослідження). Оцінювали характер загоєння рани під час перебування хворого в стаціонарі і кінцевий косметичний ефект протягом 6 — 12 міс після виконання оперативного втручання.

Результати. Визначено чинники операційної техніки, необхідні для досягнення гарного косметичного ефекту. Запропоновано і впроваджено анатомічно орієнтовані доступи, оригінальні методики експозиції щитоподібної залози (ЩЗ), дренування і закриття рани після видалення або резекції ЩЗ для забезпечення її неускладненого загоєння і доброго кінцевого косметичного результату.

Висновки. Характер хірургічного доступу залежить від анатомічних даних та вимог косметичної хірургії. Екстрафасціальна методика видалення частки або всієї ЩЗ підвищує радикальність операції, сприяє гемостазу і неускладненому загоєнню рани. Запроваджений авторами доступ відповідає всім потребам хірургічного лікування даної патології.

Ключові слова: щитоподібна залоза; зоб; хірургічне лікування; загоєння післяопераційної рани; косметичний ефект.

Опыт хирургического лечения воронкообразной деформации грудной клетки

Я. В. Фищенко, А. В. Шевчук, А. И. Сапоненко, Л. Д. Кравчук

Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины, г. Киев

Реферат

Цель. Оценить результаты хирургического лечения воронкообразной деформации грудной клетки (ВДГК) методом Насса.

Материалы и методы. Миниинвазивная коррекция по методу Насса выполнена 175 пациентам с ВДГК.

Результаты. У 162 (92,6%) пациентов отмечен идеальный косметический результат. У 157 (89,7%) пациентов использовали один фиксатор, у 17 (9,7%) – два, у 1 (0,6%) пациента – три. Средняя продолжительность операции составила 52 мин (от 30 до 104 мин), средняя продолжительность пребывания больных в стационаре после хирургического вмешательства — 8 дней (от 5 до 11 дней).

Выводы. Операция по методу Насса – «золотой стандарт» в лечении ВДГК у детей и взрослых, обеспечивает хороший косметический результат лечения, способствует улучшению сердечной и дыхательной функции, устраняет дисфункцию передней стенки грудной клетки в акте дыхания.

Ключевые слова: воронкообразная деформация грудной клетки; операция по Нассу.

Формування біліодигестивних та міжкишкових анастомозів методом високочастотного електрозварювання тканин в експерименті

А. І. Гуцуляк¹, М. Ю. Ничитайло², Ю. О. Фурманов³, І. І. Булик², М. С. Загрійчук², O. В. Прудніков¹, О. М. Дмитрук¹

Івано-Франківський національний медичний університет

¹Івано-Франківський національний медичний університет,

²Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

³Центр інноваційних медичних технологій НАН України, м. Київ

Реферат

Мета. Розробити новий спосіб формування біліодигестивних та міжкишкових анастомозів як за відсутності, так і за наявності запалення тканин.

Матеріали і методи. В експерименті на 50 кролях методом високочастотного електрозварювання формували однорядні евертуючі холецистоентеро- та ентероентероанастомози на виключеній за Ру петлі тонкої кишки як за відсутності запалення тканин, так і на фоні жовчного перитоніту. Визначали прохідність, герметичність, міцність отриманих з’єднань, проводили їх макро- та мікроскопічну оцінку в різні терміни після операції.

Результати. Всі анастомози, сформовані методом високочастотного електрозварювання, були прохідні та герметичні, а також мали достатню міцність (40 – 100 мм рт. ст.). З’єднання тканин відбувалося за рахунок термоадгезії, коагуляційний рубець був вузький, завершення епітелізації шва спостерігали через 3 міс, а дозрівання рубця — через 6 міс.

Висновки. Метод високочастотного електрозварювання забезпечує формування надійних біліодигестивних та міжкишкових анастомозів як за відсутності, так і за наявності запалення тканин.

Ключові слова: біліодигестивний анастомоз; жовчовивідні протоки; жовчний перитоніт; високочастотне електрозварювання; експеримент.

Вплив фармакокорекції на патофізіологічні особливості морфофункціональних змін нижніх сечовивідних шляхів за наявності експериментального гіперактивного сечового міхура

О. І. Яцина¹, Р. С. Вастьянов², І. М. Савицька³, С. В. Вернигородський⁴, О. А. Гейленко³, Ф. І. Костєв²

¹Національний інститут раку, м. Київ,

²Одеський національний медичний університет,

³Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

⁴Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Реферат

Мета. Дослідження відновних процесів у нижніх сечовивідних шляхах під впливом фармакокорекції та визначення найбільш перспективної моделі лікування експериментального гіперактивного сечового міхура (ГАСМ).

Матеріали і методи. Експериментальні дослідження проведені на 120 статевозрілих білих щурах-самицях, яким моделювали ГАСМ. Після створення моделі ГАСМ тварин розподілили на чотири групи. Тварин трьох груп, крім 4-ї, у свою чергу розподілили на три підгрупи кожну, і в кожній підгрупі застосовували фармакокорекцію в різних комбінаціях.

Гістологічні дослідження сечового міхура та уретри проводили після виведення тварин з експерименту через 14 та 28 діб.

Результати. Під впливом фармакокорекції, проведеної у всіх групах тварин, знижувалась детрузорна гіперактивність сечового міхура. У групі тварин, яким застосовували спазмекс, прояви атонії були менш вираженими, ніж у групі тварин, яким вводили мірабегрон. Мірабегрон у комбінації з іншими препаратами значно знижував тонус детрузора у тварин усіх трьох підгруп. У тварин, яким вводили тестостерон та естрадіол спостерігали менш виражені прояви атонії детрузора, ніж у тварин, у яких фоновим препаратом був мірабегрон. Тонус детрузора відновився майже до рівня фізіологічної норми у всіх підгрупах тварин, яким вводили кверцетин в комбінації з іншими препаратами.

Висновки. Спазмолітичні препарати значно знижують тонус детрузора, проте спричиняють перерозтягнення стінки сечового міхура. Найбільш вдало на гіперактивність детрузора сечового міхура впливала комбінація кверцетину зі статевими гормонами, відновлюючи фізіологічний стан органа.

Ключові слова: фармакокорекція; гіперактивний сечовий міхур; детрузор; відновні процеси; статеві гормони.

Ультраструктурна адаптація слизової оболонки ортотопічного ілеального сечового міхура в динаміці у віддаленому періоді в експерименті

Р. В. Савчук¹, Ф. І. Костєв ¹, Н. І. Молчанюк², Ю. М. Дехтяр¹, С. В. Головко³

¹Одеський національний медичний університет,

² Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В. П. Філатова НАМН України, м. Одеса,

³Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», м. Київ

Реферат

Мета. Оцінити в експерименті ультраструктурні зміни слизової оболонки ортотопічного сечового міхура (СМ) карликових свиней через 12 міс після виконання ілеоцистопластики.

Матеріали і методи. Експериментальні дослідження проведені на 18 самицях карликових свиней віком 4 – 15 міс, яким виконали цистектомію із формуванням ортотопічного СМ з клубової кишки.

Результати. В ультраструктурі слизової оболонки штучно створеного СМ під тривалим впливом сечі стовпчасті клітини в епітеліальному шарі поступово заміщалися клітинами іншого типу, за структурою близькими до епітелію СМ, для виконання його повноцінної функції. Власна пластинка слизової оболонки мала явища деструктивного характеру переважно клітинних елементів, на окремих ділянках волокнисті структури переважали над клітинними.

Висновки. Ультраструктурні зміни слизової оболонки штучно створеного СМ через 12 міс після ілеоцистопластики свідчать про її повну трансформацію і адаптацію з елементами еволюції та пристосування до нових умов життєдіяльності.

Ключові слова: ортотопічний сечовий міхур; ультраструктурні зміни; адаптація.

Перспективы применения в нейрорегенеративной хирургии обогащенного тромбоцитами фибринового матрикса

В. И. Цымбалюк, И. Г. Васильева

Институт нейрохирургии имени А. П. Ромоданова НАМН Украины, г. Киев

Perspectives of application of the fibrin matrix, enhanced by thrombocytes, in neuroregenerative surgery

1. V. I. Tsymbalyuk, I. G. Vasylieva

Institute of Neurosurgery named after А. P. Romodanov NAMS of Ukraine, Kyiv

Особливості оперативного лікування поєднаних пошкоджень трахеї та стравоходу в шийній ділянці

І. Д. Дужий, С. О. Голубничий, Я. В. Хижня, О. В. Кравець

Сумський державний університет

Peculiarities of operative treatment of combined injuries of trachea and esophagus in cervical portion

І. D. Duzhyi, S. О. Holubnichyi, Ya. V. Khyzhnia, О. V. Кravets

Sumy State University