медицинский портал

Разделы медицины

  • Информация
    • Акушерство и гинекология
    • Детская хирургия
    • Гастроэнтерология
    • Колопроктология
    • Нейрохирургия
    • Онкология
    • Отоларингология
    • Пластическая хирургия
    • Сосудистая хирургия
    • Травматология и ортопедия
    • Урология
    • Флебология
    • Хирургия
    • Эндокринология
    • Препараты
    • Пациентам
▼ Я покупаю ссылки здесь ▼

Клінічна хірургія — №10 — 2019

Пост опубликован: 27.12.2019

 

Факторы риска развития острого билиарного панкреатита и его признаки при обструкции внепеченочных желчных путей

И. Н. Мамонтов, Т. И. Тамм, К. А. Крамаренко, С. Г. Белов, А. Я. Бардюк, В. В. Непомнящий, А. П. Захарчук, О. М. Решетняк, Е. А. Шакалова

Харьковская медицинская академия последипломного образования

Реферат

Цель. Выявление факторов, способствующих развитию острого билиарного панкреатита, и особенностей его проявления у больных с обструкцией внепеченочных желчных путей.

Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ лечения 283 больных с обструкцией внепеченочных желчных путей. Изучали различные показатели у больных с острым билиарным панкреатитом и без острого билиарного панкреатита.

Результаты. Острый билиарный панкреатит диагностирован у 30 (10,6%) больных. Достоверные различия (p < 0,05) выявлены в отношении выраженного болевого синдрома, гипертермии, лейкоцитоза, палочкоядерных нейтрофилов, общего билирубина, амилазы крови, объема желчного пузыря, холедохолитиаза, фиксированного камня и стеноза большого сосочка двенадцатиперстной кишки, холангита. Крупные камни гепатикохоледоха не ассоциировались с развитием острого билиарного панкреатита, а сладж общего желчного протока и стеноз большого сосочка двенадцатиперстной кишки были характерны для острого билиарного панкреатита (p < 0,001).

Выводы. Факторами риска развития острого билиарного панкреатита являются сладж общего желчного протока, стеноз и фиксированный камень большого сосочка двенадцатиперстной кишки, билирубинемия 70 мкмоль/л и выше, а признаками острого билиарного панкреатита при обструкции внепеченочных желчных путей — выраженный абдоминальный болевой синдром, гипертермия, гиперамилаземия, лейкоцитоз, увеличение содержания палочкоядерных нейтрофилов до 7% и выше, объем желчного пузыря 50 см3 и более. При обструкции внепеченочных желчных путей с острым билиарным панкреатитом в сравнении с обструкцией внепеченочных желчных путей без острого билиарного панкреатита достоверно чаще наблюдается холангит: 16,7 и 5,1% соответственно (p < 0,05).

Ключевые слова: острый билиарный панкреатит; факторы риска; обструкция внепеченочных желчных путей.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):8-11.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.08

Возможность прогнозирования неблагоприятных результатов выполнения панкреатодуоденальной резекции на фоне синдрома обтурационной желтухи

П. Т. Муравьев, Б. С. Запорожченко, И. Е. Бородаев, В. Г. Шевченко

Одесский национальный медицинский университет

Реферат

Цель. Определить возможность прогнозирования неблагоприятного течения послеоперационного периода  в аспекте планируемой панкреатодуоденальной резекции по поводу очагового образования панкреатодуоденальной зоны на фоне обтурационной желтухи.

Материалы и методы. Рак головки поджелудочной железы верифицирован у 174 (64,0%) больных, рак большого сосочка двенадцатиперстной кишки — у 20 (7,4%), рак дистального отдела гепатикохоледоха — у 24 (8,8%), хронический псевдотуморозный панкреатит — у 54 (20,0%) больных. В основной группе (112 больных) подготовку к оперативному вмешательству проводили по разработанному алгоритму, в контрольной группе (160 больных) — по общепринятым стандартам.

Результаты. Панкреатодуоденальная резекция с наложением термино-латерального анастомоза по Whipple выполнена у 38 (14,0%) больных, термино-терминального анастомоза по Шалимову-Копчаку — у 40 (14,7%), дуктомукозного панкреатоеюноанастомоза — у 127 (46,7%), панкреатогастроанастомоза с инвагинацией культи поджелудочной железы в культю желудка  — у 35 (12,9%), панкреатогастроанастомоза с погружением культи поджелудочной железы в рукав, выкроенный из большой кривизны желудка — у 32 (11,8%). Несостоятельность панкреатодигестивного анастомоза развилась у 32 (11,8%) больных. Смертность составила 5,1%.

Ключевые слова: прогнозирование; билиарная декомпрессия; панкреатодуоденальная резекция; поджелудочная железа; обтурационная желтуха; анастомоз.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):12-17.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.12

Первые результаты дистального шунтирования желудка с одним анастомозом у больных с морбидным ожирением

А. С. Лаврик, А. Ю. Згонник, О. А. Лаврик, Р. И. Виноградов

Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев

Реферат

Цель. Изучить метаболический эффект дистального шунтирования желудка с одним анастомозом у больных с морбидным ожирением.

Материалы и методы. Проанализированы результаты хирургического лечения 53 больных с морбидным ожирением, которым в клинике выполнили дистальное шунтирование желудка с одним анастомозом. Возраст больных колебался от 27 до 66 лет. Средний индекс массы тела  составил 53 кг/м2 (38 — 80 кг/м2). Метаболический синдром имели все 53 (100%) больных, гипертоническую болезнь, атеросклеротический кардиосклероз, дислипидемию — 30 (56,6%) больных, синдром Пиквика — 4 (7,5%), сахарный диабет 2-го типа — 11 (20,8%). Оценивали потерю избыточной массы тела, лабораторные показатели — индекс НОМА, уровни инсулина, С-пептида, липидов, общего белка.

Результаты. Через год после операции средний показатель потери избыточной массы тела составил 67,1%, через 2 года — 76,4%. До операции индекс НОМА составлял 8,02 усл. ед., уровень инсулина — 21 мкЕд/мл, С-пептида — 4,2 нг/мл. Уже через 3 мес после дистального шунтирования желудка индекс НОМА, уровни инсулина, С-пептида нормализировались.

Выводы. Дистальное шунтирование желудка является эффективным методом хирургической коррекции морбидного ожирения, метаболического синдрома и по результатам полностью сопоставимо с другими бариатрическими операциями, его технически легче выполнить у больных с морбидным суперожирением доступом из трех троакаров.

Ключевые слова: бариатрическая хирургия; дистальное шунтирование желудка с одним анастомозом; морбидное ожирение.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):18-23.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.18

Хірургічне лікування туберкульозу легень у дітей

М. С. Опанасенко, О. В. Терешкович, М. Ю. Шамрай, Б. М. Конік, Л. І. Леванда, М. І. Калениченко, С. М. Шалагай, О. К. Обремська

Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Оцінити результати хірургічного лікування дітей, хворих на туберкульоз легень.

Матеріали і методи. Представлено результати хірургічного лікування 83 дітей, хворих на туберкульоз легень, за період із січня 2008 по червень 2019 р. Оцінено безпосередні й віддалені результати виконання різних видів оперативних втручань, частоту рецидиву туберкульозу й післяопераційних ускладнень.

Результати. Ефективність оперативного лікування (припинення бактеріовиділення, покращення клінічного стану, закриття порожнин розпаду, позитивна рентгенологічна динаміка) у строки спостереження до 10 років спостерігали у 81 (97,6%) хворого. Післяопераційні ускладнення розвинулись у 11 (13,3%) хворих, їх вилікували консервативно. Рецидив туберкульозу в післяопераційному періоді виник у 2 (2,4%) пацієнтів.

Висновки. Шляхом виконання різних видів оперативних втручань можливо підвищити ефективність лікування дітей, хворих на туберкульоз легень. Обираючи спосіб хірургічного лікування туберкульозу легень у дітей, перевагу слід віддавати анатомічній резекції. Оптимальним варіантом операції є лобектомія. Під час виконання резекцій у дітей, хворих на мультирезистентний туберкульоз або туберкульоз із розширеною медикаментозною резистентністю, для запобігання перерозтягненню легені слід застосовувати методи корекції об’єму гемітораксу (пневмоперитонеум, френікотрипсію або один із варіантів торакопластики).

Ключові слова: туберкульоз; мультирезистентний туберкульоз; хірургічне лікування; діти.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):24-27.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.24

Ефективність етапного ендоскопічного лігування варикозно розширених вен у дітей з портальною гіпертензією

Д. І. Вороняк1,2, О. С. Годік1, І. В. Коломоєць2, О. Г. Дубровін1

1Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

2Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит», м. Київ

Реферат

Мета. Оцінити ефективність першого сеансу ендоскопічного лігування варикозно розширених вен стравоходу у дітей з портальною гіпертензією за даними ендоскопічного обстеження.

Матеріали і методи. Ендоскопічне лігування варикозно розширених вен стравоходу було виконане 24 пацієнтам з портальною гіпертензією з метою профілактики кровотечі з варикозно розширених вен.

Результати. Зменшення ступеня варикозно розширених вен після першого сеансу лігування спостерігали у 14 (58,33%) дітей, ерадикацію варикозно розширених вен — у 5 (20,83%) з них. У 1 (4,17%) пацієнта виникло ускладнення (кровотеча) в момент накладання лігатури. У 2 (8,33%) пацієнтів виникла кровотеча з варикозно розширених вен шлунка до контрольної ендоскопії.

Висновки. Ендоскопічне лігування є безпечним та ефективним методом профілактики кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу у дітей з портальною гіпертензією, а також дозволяє контролювати ступінь варикозу на етапах лікування портальної гіпертензії. Навіть після першого сеансу ендоскопічного лігування в середньому зменшувався ступінь варикозу стравоходу (р < 0,05). Після ендоскопічного лігування зменшувався також ризик виникнення кровотечі з варикозно розширених вен: р=0,05, відношення ризиків дорівнює 0,14 (95% вірогідний інтервал 0,04-0,56).

Ключові слова: ендоскопічне лігування варикозно розширених вен у дітей; портальна гіпертензія; варикозна кровотеча.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):28-32.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.28

Оцінка якості життя хворих з кардіоміопатією ішемічного ґенезу в залежності від методу лікування

А. В. Габрієлян, С. В. Романова

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Оцінити зміни якості життя хворих з ішемічною кардіоміопатією після хірургічної реваскуляризації та трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові.

Матеріали і методи дослідження. Проведено аналіз змін якості життя 113 хворих з кардіоміопатією ішемічного генезу. У залежності від методу лікування пацієнти були розподілені на такі групи: 1-ша — 38 (33,6%) пацієнтів, яким було виконано коронарне шунтування, 2-га — 35 (31,0%) пацієнтів, яким було виконано стентування коронарних артерій, 3-тя — 20 (17,7%) пацієнтів, яким на доповнення до хірургічної реваскуляризації була виконана процедура трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові; 4-та — 20 (17,7%) пацієнтів, яким була призначена тільки консервативна терапія.

Результати. При оцінці ефективності застосування стовбурових клітин пуповинної крові за критерієм зменшення кількості балів за опитувальником The Minnesota Living with Heart Failure Questionnaire (MLHFQ) на 50,0% через 12 міс спостереження приріст терапевтичної ефективності відносно покращення якості життя після комплексного застосування реваскуляризації міокарда та трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові становив 75,0% порівняно з консервативною терапією, 53,7% порівняно з коронарним шунтуванням та 48,6% порівняно зі стентуванням коронарних артерій. Доведено суттєве підвищення «шансів» досягнення даного ефекту, а також вірогідне кумулятивне відновлення шансів — 4,85 [2,44 — 9,64]. За даними опитувальника SF-36 отримано вірогідно більш високі показники як фізичного, так і психічного компонентів здоров’я у хворих, яким реваскуляризацію міокарда доповнювали трансплантацією стовбурових клітин пуповинної крові.

Висновки. Після трансплантації стовбурових клітин пуповинної крови, якою доповнюють реваскуляризацію міокарда у хворих з ішемічною кардіоміопатією, зменшуються прояви серцевої недостатності, частково відновлюються толерантність до будь-яких видів фізичного навантаження, включаючи повсякденну роботу й самообслуговування, а також покращуються показники фізичного та психічного компонентів здоров’я.

Ключові слова: кардіоміопатія; серцева недостатність; стовбурові клітини пуповинної крові; якість життя.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):33-37.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.33

Вибір методу хірургічного лікування ектазій сафенофеморального та сафенопоплітеального з’єднань

О. В. Соколов

Дніпропетровська медична академія, м. Дніпро

Реферат

Мета. Аналіз результатів використання радіочастотної, лазерної абляції і кросектомії зі стрипінгом у хворих з варикозною хворобою вен нижніх кінцівок при ектазіях більше14 мм у сафенофеморальному та сафенопоплітеальному з’єднаннях.

Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 66 хворих, серед яких жінок було 36. Середній вік хворих становив 54,7 року. Пацієнтів було розподілено на три групи: у 1-шу — 22 пацієнти, яким виконали кросектомію зі стрінгом, 2-гу -21 хворий, якому виконали ендовенозну лазерну абляцію, і 3-тю — 23 хворим, яким виконали радіочастотну абляцію. Оцінювали рівень інтенсивності болю протягом 7 днів, динаміку тяжкості хронічної венозної недостатності, наявність ускладнень та рецидивів за півроку після операції.

Результати. Під впливом лікування у хворих усіх груп зменшилась тяжкість хронічної венозної недостатності через 6 міс: у 1-й групі — на 63,8%, у 2-й — на 50,1%, у 3-й — на 65,3%. Найбільше зменшення рівня болю (на 50,0%) на 2-гу добу після операції спостерігали у хворих 3-ї групи. За півроку рецидив у 1-й групі виник у 4 (18,2%) хворих, у 2-й — у 3 (14,3%), у 3-й — у 1 (4,3%) хворого.

Висновки. Обрані методи хірургічного лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок є ефективними. За наявності ектазій сафенофеморального та сафенопоплітеального з’єднань меншу кількість ускладнень, рецидивів та нижчі показники болю отримали після радіочастотної абляції у порівнянні з ендовенозного лазерною абляцією і кросектомією зі стрилінгом.

Ключові слова: варикозна хвороба вен нижніх кінцівок; радіочастотна абляція; лазерна абляція.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):38-41.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.38

Роль грампозитивної мікрофлори та її резистентність при гнійно-некротичних ускладненнях у хворих із синдромом діабетичної стопи

С. Д. Шаповал, І. Л. Савон, Л. А. Василевська, О. О. Максимова, Л. Ю. Слободченко

Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України

Реферат

Мета. Поліпшити результати лікування хворих із синдромом діабетичної стопи шляхом проведення спрямованої антибактеріальної терапії з урахуванням резистентності виявленої мікрофлори та з.ясувати роль грампозитивної мікрофлори у виникненні ускладнень.

Матеріали і методи. Обстежено 1824 пацієнти із синдромом діабетичної стопи за період з 2015 по 2019 р., у яких було гнійно-некротичне ураження стопи — абсцес, флегмона, гнійний тендовагініт, гнійний артрит, гангрена. Усі хворі мали цукровий діабет 2-го типу, середня тривалість якого становила (12,3 ± 2,7) року. Якісний склад мікрофлори і чутливість виділених культур до антибіотиків визначали на автоматичних мікробіологічних аналізаторах «Vitek2» та BacT/ALERТ (Франція).

Результати. Причиною гнійно-некротичних ускладнень була грампозитивна мікрофлора, яка у 57,1 — 66,8% хворих визначалась при моноінфекції та переважала у складі мікробних асоціацій. Феномен резистентності до основних антибактеріальних препаратів виявлено у 37,4% бактерій. Найбільшу стійкість мали Staphylococcus aureus та Enterococcus faecalis. У 62,5% хворих із Staphylococcus aureus виявлено ген резистентного до мети циліну Staphylococcus fureus з трьома генетичними варіаціями, які відрізнялися за резистентністю до певних груп антибіотиків. Найбільш значущий MRSA тип 3 — панрезистентний (у 6,2% хворих).

Висновки. Дослідження гнійно-некротичних вогнищ у хворих із синдромом діабетичної стопи свідчить про те, що провідним мікроорганізмом у разі розвитку ускладнень є грампозитивна мікрофлора, яка характеризується полірезистентними та панрезистентними штамами. Подібна обставина обгрунтовує потребу корегування призначеної антибактеріальної терапії.

Ключові слова: синдром діабетичної стопи; грампозитивна мікрофлора; антибактеріальна терапія; резистентність.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):42-45.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.42

Структура амбулаторних оперативних втручань та використання міжнародного досвіду в процесі реформування хірургічної служби в україні

Н. П. Коржик

Консультативно-діагностичний центр Шевченківського району міста Києва

Реферат

Мета. Вивчити  структуру оперативних втручань в амбулаторних умовах, можливість їх розширення  та реформування амбулаторної хірургічної служби  з використанням міжнародного досвіду.

Матеріали і методи. Проведено облік та надано характеристику амбулаторних оперативних втручань, виконаних у поліклініці з 1999 по 2017 р., визначено можливі шляхи реформування  хірургічної служби, зокрема амбулаторної. Під наглядом перебували 1863 оперованих пацієнти — жінки і чоловіки віком від 31 до 86 років. Середній термін непрацездатності становив 12,6 дня.

Результати. Мініінвазивні оперативні втручання дають змогу зменшити строки перебування пацієнтів у стаціонарі, тобто збільшити оборот ліжка.

Висновки. Враховуючи, що консультативно-діагностичні центри та стаціонари  лікарень, які виникли в результаті реформування галузі охорони здоров’я України,  належать до вторинної ланки медичної допомоги,  клінічно та економічно доцільно ввести їх до складу лікарень, що й передбачено Наказом МОЗ України від 05.10.2011р. № 646. Існування відділень мініінвазивної хірургії у структурі лікарень дасть можливість раціональніше використовувати ліжковий фонд та  суттєво скоротити адміністративний апарат і в такий спосіб отримати значну економію державних коштів.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):46-50.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.46

Використання принципів мультимодальної аналгезії як складової частини програми швидкого післяопераційного відновлення хворих

О. Ю. Іоффе, О. П. Стеценко, М. С. Кривопустов, Т. В. Тарасюк, Ю. П. Цюра

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Реферат

Мета. Оцінити ефективність редукції післяопераційного болю в перші доби після хірургічного втручання у пришвидшенні післяопераційного відновлення хворих та зменшенні тривалості стаціонарного лікування.

Матеріали і методи. З вересня 2011 по травень 2019 р. нами виконано 569 планових оперативних втручань з використанням принципів програми Fast Track Surgery, у тому числі із застосуванням мультимодальної аналгезії. У залежності від виду оперативного втручання визначали показники больової імпульсації за візуально-аналоговою шкалою та середню тривалість стаціонарного лікування.

Результати. На 1-шу добу після лапароскопічної холецистектомії рівень больової імпульсації становив 2,87 ± 0,74, на 2-гу добу — 2,01 ± 0,50 (p < 0,001). Середня тривалість перебування хворих у стаціонарі становила 1,72 доби. Після лапароскопічної герніопластики результати дослідження рівня болю були такі: на 1-шу добу — 3,44 ± 0,67, на 2-гу добу — 2,06 ± 0,51 (p < 0,001). Середня тривалість лікування після операції становила 1,43 доби. Після лапароскопічних баріатричних втручань та втручань на товстій кишці на 1-шу добу рівень болю становив 4,24 ± 0,75 та 4,39 ± 0,84 відповідно, на 2-гу добу він зменшився до 3,48 ± 0,57 (p < 0,001) та 3,48 ± 0,77 (p < 0,001), на 3-тю добу — до 2,79 ± 0,67 (p < 0,001) та 2,84 ± 0,69 (p < 0,001). Водночас середня тривалість перебування хворих у стаціонарі становила (4,99 ± 0,45) та (4,10 ± 0,60) доби відповідно.

Висновки. Ефективність зменшення післяопераційного болю в перші доби після хірургічного втручання прямо впливає на швидкість відновлення організму пацієнта та тривалість стаціонарного лікування.

Ключові слова: Fast Track Surgery; зменшення післяопераційного болю.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):51-56.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.51

Изменения показателей кислородно-транспортного статуса в зависимости от периодизации ишемического мозгового инсульта

К. В. Сериков1, Л. М. Смирнова2

1Запорожская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины,

2Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев

Реферат

Цель. Разработать клинико-патогенетическую периодизацию ишемического мозгового инсульта в зависимости от изменений показателей кислородно-транспортного статуса у критических больных с ишемическим мозговым инсультом на фоне проведения комплекса интенсивной терапии.

Материалы и методы. В исследование включено 75 пациентов с ишемическим мозговым инсультом в возрасте от 41 до 77 лет, у которых изучали показатели кислородно-транспортного статуса и выраженность неврологической симптоматики на фоне проведения комплекса интенсивной терапии. В зависимости от выраженности неврологической симптоматики было сформировано три равнозначные группы больных (по 25 в каждой) с легким, средне-тяжелым и тяжелым ишемическим мозговым инсультом, тяжесть заболевания у которых определяли по шкале тяжести инсульта Национального института здоровья (National Institutes of Health Stroke Scale).

Результаты. На фоне проведения комплекса интенсивной терапии продолжительность острейшего периода при легком ишемическом инсульте составила 3 сут, при средне-тяжелом — 4 сут, при тяжелом — 7 сут. Тенденцию к минимизации неврологического дефицита отмечали, если параметры центральной гемодинамики, кислородного бюджета и уровня сознания стабилизировались в течение 2 сут. При этом показатели сердечного индекса для всех групп пациентов находились в пределах (2,99 ± 0,20) л × мин-1 × м-2, индекс доставки кислорода превышал (509 ± 34) мл × мин-1 × м-2. Восстановленный уровень неврологической симптоматики имел тенденцию к улучшению или в течение нескольких дней оставался стабильным в соответствии с показателями шкал Национального института здоровья и ком Глазго, затем наступал период постепенного прогрессирующего улучшения.

Выводы. Критерием завершения острейшего периода заболевания у пациентов с легким, средне-тяжелым и тяжелым ишемическим мозговым инсультом является нормализация в течение 2 сут показателей кислородно-транспортного статуса без прогрессирования неврологической симптоматики. Восстановленный в течение 48 ч методами интенсивной терапии кислородно-транспортный статус без прогрессирования неврологической симптоматики у пациентов с ишемическим мозговым инсультом свидетельствует о снижении отека ткани головного мозга и восстановлении процессов ауторегуляции.

Ключевые слова: ишемический мозговой инсульт; кислородно-транспортный статус; неврологическая симптоматика; комплекс интенсивной терапии.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):57-61.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.57

Порівняльний аналіз силових показників мязів нижньої кінцівки у хворих після тотального ендопротезування кульшового суглоба в залежності від доступу

Г. І. Герцен1, І. А. Лазарев2, Д. А. Горбань1

1Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ,

2Інститут травматології та ортопедії НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Порівняти силові характеристики м’язів нижньої кінцівки після ендопротезування кульшового суглоба  при використанні передньо-латерального та задньо-латерального хірургічних доступів.

Матеріали і методи. Проведено біомеханічне дослідження за методикою електротензодинамометрії у 120 пацієнтів до операції, у ранньому (через 3 тижні) та віддаленому (через 4 місяці) періоді після ендопротезування кульшового суглоба. Оперативне втручання виконано з передньо-латерального операційного доступу 60 хворим, із задньо-латерального — також 60 хворим.

Висновки. Встановлено,  що відновлення необхідного м’язового балансу після ендопротезування кульшового суглоба забезпечується при застосуванні як передньо-латерального, так і задньо-латерального доступу, проте терміни відновлення різних груп м’язів відрізняються.

Ключові слова: кульшовий суглоб; ендопротезування; хірургічний доступ; електротензодинамометрія; м’язовий баланс.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):62-66.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.62

Диагностическое значение ультразвукого исследования в оценке эхоструктур узловых образований щитовидной железы с применением классификационной системы ti-rads

А. Ф. Гумматов, С. А. Алиев, Х. Н. Ширинова, А. Г. Аббасов

Азербайджанский медицинский университет, г. Баку, Республика Азербайджан

Реферат

Цель. Оценка эффективности ультразвуковых критериев по системе TI-RADS в определении морфологических структур узловых образований щитовидной железы.

Материалы и методы. Проанализированы результаты ультразвукового исследования у 546 больных в возрасте от 17 до 76 лет с узловыми образованиями щитовидной железы.

Все больные были разделены на две группы. В 1-ю группу (основную) вошли 427 (78,2%) пациентов, которым ультразвуковое исследование выполнял хирург-эндокринолог. Во 2-ю группу (контрольную) включены 119 (21,8%) больных, которым ультразвуковое исследование выполнял радиолог. Ультразвуковые критерии с узловыми образованиями щитовидной железы оценивали по шкале TI-RADS, результаты цитологических исследований узловых образований — в соответствии с критериями системы Bethesda. Степень риска злокачественности узловых образований определяли с учетом количества выявленных в узле эхографических признаков в соответствии с балльной градацией системы Ti-RADS.

Результаты. По результатам патогистологических исследований удаленных препаратов доброкачественные изменения выявлены у 128 (76,6%) больных, злокачественные — у 39 (23,4%). В структуре злокачественных новообразований папиллярный рак установлен у 23 больных, фолликулярный — у 13, медуллярный — у 2, Гюртле-клеточный — у 1 больного. По результатам цитологических исследований, проведенных за период с 2014 по 2018 г., выявлено, что в 1-й группе тонкоигольную аспирационную биопсию выполнили 211(49,4%) из 427 больных. Оперативное вмешательство выполнено 105 (24,6%) пациентам. Во 2-й группе тонкоигольную аспирационную биопсию выполнили 64 (53,8%) из 119 больных. Оперативное вмешательство выполнено 62 (52,1%) больным.

Выводы. При проведении ультразвукового исследования хирургом-эндокринологом частота выявления ложноположительных эхографических признаков снизилась более чем 2 раза (1,4%) по сравнению с аналогичным показателем при проведении исследования радиологом (3,1%). Использование классификации TI-RADS позволило уменьшить частоту выполнения тонкоигольной аспирационной биопсии и частоту выполнения хирургических вмешательств.

Ключевые слова: щитовидная железа; узловые образования; ультразвуковое исследование; шкала TI-RADS, критерии Bethesda.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):67-70.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.67

Використання мікроРНК34а для діагностики плеоморфних аденом слинних залоз

І. С. Бродецький1, В. О. Маланчук1, В. Є. Досенко2

1Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

2Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України, м. Київ

Реферат

Мета. Визначення експресії мікроРНК-34а у тканинах плеоморфних аденом великих слинних залоз, прилеглій до пухлини тканині слинної залози, інтактній тканині слинної залози, що не мала зв’язку з пухлиною, та венозній  крові.

Матеріали і методи. Дослідження проведено щодо 20 хворих з доброякісними пухлинами великих слинних залоз (плеоморфними аденомами). Експресію мікроРНК-34а оцінювали за допомогою зворотної транскрипції та кількісної полімеразної ланцюгової реакції у режимі реального часу.

Результати. Проведеним аналізом рівня експресії мікроРНК-34а в тканині пухлини, прилеглій до пухлини тканині слинної залози, інтактній тканині слинної залози, що не мала зв’язку з пухлиною, та венозній крові у хворих з плеоморфними аденомами великих слинних залоз виявлено, що найвищим він був у прилеглій до пухлини тканині слинної залози — 1052,02 ± 367,20 порівняно з відповідним показником в інтактній залозі — 47,72 ± 28,93.

Висновки. Рівень експресії мікроРНК-34а у тканинах плеоморфних аденом великих слинних залоз, який у 11 разів вище, ніж у нормі (в інтактній тканині слинної залози), може бути використаний як генетичний маркер для верифікації цього виду пухлин.

Ключові слова: плеоморфні аденоми; генетичні дослідження; мікроРНК-34а; апоптоз.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):71-74.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.71

Особливості ускладненого перебігу післяопераційного періоду у хворої з гострим холециститом

В. В. Лєсний, А. С. Лєсна

Харківський національний медичний університет

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):75-76.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.75

Первинна неходжкінська лімфома дванадцятипалої кишки

А. В. Скумс, А. А. Скумс

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):77-78.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.77

Пластика стенозованої кінцевої сигмостоми поворотним клаптем

О. І. Ткаченко, В. Є. Максимовський, В. В. Пирогов

Одеський національний медичний університет

 

 

Klinichna khirurhiia. 2019 October;86(10):79-80.
DOI: 10.26779/2522-1396.2019.10.79

Посттравматическая диафрагмальная грыжа у ребенка 9 лет

Р. З. Тандилава1,2, Т. И. Тебидзе1, З. Р. Тандилава1,2

1АО «Evex Hospitals» — Центральный госпиталь матери и ребенка

имени М. Иашвили, г. Батуми, Грузия,

2Государственный университет Шота Руставели, г. Батуми, Грузия

 


Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

Видео:

Полезно:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Купить другую книгу из каталога

Медицинский сайт Surgeryzone

© 2010  
Информация не является указанием для лечения. По всем вопросам обязательна консультация врача.




Adblock detector