Клінічна хірургія 2022 Липень/Серпень 89(7-8):3-8

Бойова травма стравоходу

О. Ю. Усенко, А. В. Сидюк, О. Є. Сидюк, А. С. Клімас, Г. Ю. Савенко, О. Т. Тесля

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Оцінка ефективності діагностики та методів лікування хворих з бойовою травмою стравоходу.

Матеріали і методи. Проведено лікування 7 пацієнтів з проникаючими пораненнями стравоходу у відділенні торакоабдомінальної хірургії Національного інституту хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова. У 6 (85,7%) пацієнтів були проникаючі вогнепальні поранення, у 1 (14,3%) пацієнта – закрита травма грудної клітки. Уламкові поранення переважали над кульовими – у 5 (71,4%) і 2 (28,6%) пацієнтів відповідно. Травма стравоходу як ізольоване ушкодження, спричинене вогнепальним проникаючим пораненням, була вкрай рідкою – у 1 (14,3%) пацієнта. Оцінено ефективність діагностики та хірургічних методів лікування травм стравоходу, спричинених чужорідними тілами, тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі, терміни відновлення цілісності стравоходу.

Результати. У 2 (28,6%) хворих з емпіємою плеври було застосовано торакотомний доступ із подальшими плевректомією, декортикацією легені, відновленням цілісності стінки стравоходу. У 4 (57,2%) хворих виконані торакоскопія, плевректомія, декортикація легені, ушивання стравоходу. Інтраопераційно 6 (85,7%) хворим встановлювали систему для ендоскопічної вакуумної терапії в ділянці пошкодження стравоходу. У 1 (14,3%) хворого з обмеженою емпіємою плеври тактика лікування була консервативною: дренування плевральної порожнини під контролем ультразвукового дослідження плюс ендоскопічна вакуумна терапія. Для досягнення оптимальної ефективності останньої значення тиску утримували в діапазоні від 100 до 120 мм рт. ст. Ендоскопічну вакуумну систему міняли кожні 4 – 5 днів. Середня тривалість загоювання нориць становила 1 міс.

Ключові слова: ушкодження стравоходу; бойова травма; хірургічне лікування.

Klinichna khirurhiia. 2022 July/August; 89(7-8):9-13.
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.7-8.09

Особливості лікування хворих з ускладненими формами раку товстої кишки в умовах загальноклінічного стаціонару

М. А. Кубрак, С. М. Завгородній, М. Б. Данилюк

Запорізький державний медичний університет

Реферат

Мета. Оцінити структуру ускладнених форм колоректального раку та хірургічну тактику лікування хворих із даною патологією в умовах загальнохірургічного стаціонару.

Матеріали і методи. В дослідження включено 71 пацієнта, що отримував лікування з приводу ускладнених форм колоректального раку.

Результати. Первинні радикальні оперативні втручання виконані 48 (67,61%) хворим, паліативні – 18 (25,35%), симптоматичні – 5 (7,04%).

Висновки. Сформована в умовах загальнохірургічного стаціонару лікувальна і діагностична тактика призводить до досить високого рівня ускладнень – 45,07% (ускладнення виникли у 32 хворих) та летальності – 11,27% (померли 8 хворих).

Ключові слова: колоректальний рак; ускладнення; ургентна онкохірургія; оперативні втручання.

Klinichna khirurhiia. 2022 July/August; 89(7-8):14-18.
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.7-8.14

Морфологічна характеристика пухлин великого сосочка дванадцятипалої кишки

О. Ю. Усенко, В. О. Кропельницький, В. П. Шкарбан, К. П. Тумасова, О. О. Підопригора

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Вивчення морфологічних характеристик злоякісних пухлин великого сосочка дванадцятипалої кишки на власному матеріалі відділу патологічної анатомії та цитології Національного інституту хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова.

Матеріали і методи. В дослідження включили 82 пацієнти, яким було виконано панкреатодуоденектомію з приводу злоякісного новоутворення великого сосочка дванадцятипалої кишки за період 2019 – 2021 рр. з наступним проведенням морфологічного аналізу видаленого матеріалу. Середній вік пацієнтів становив (61,1 ± 8,1) року.

Результати. Виявлено 8 різних гістологічних типів пухлин. Найбільш часто (84%) зустрічалися аденокарциноми панкреатобіліарного й інтестинального типів. Ці два варіанти були порівняні. За віком та статтю пацієнтів обидва типи зазначених пухлин статистично значущо не відрізнялися (р >0,05). Водночас за ступенем гістологічного диференціювання та розповсюдженістю первинної пухлини між ними виявлена статистично значуща різниця: р = 0,039 та р = 0,003 відповідно. Так, серед аденокарцином панкреатобіліарного типу в 1,9 разу частіше виявлено пухлини з низьким рівнем гістологічного диференціювання (G3), ніж серед аденокарцином інтестинального типу: 22,9 і 11,8%, та у 2,8 разу частіше виявлено пухлини з більш розповсюдженим процесом (рТ3а–Т3b): 65,7 і 23,5% відповідно. Також у пацієнтів з аденокарциномами панкреатобіліарного типу частіше виявляли позитивний статус регіонарних лімфатичних вузлів – 57,1%, ніж у пацієнтів з аденокарциномами інтестинального типу – 44,1%.

Висновки. Злоякісні новоутворення великого сосочка дванадцятипалої кишки – це гетерогенна група пухлин. Найбільш часто зустрічаються аденокарциноми панкреатобіліарного та інтестинального типів. Панкреатобіліарна аденокарцинома як гістологічний тип більш агресивна, ніж інтестинальна аденокарцинома.

Ключові слова: злоякісні новоутворення великого сосочка дванадцятипалої кишки; ампулярна аденокарцинома; імуногістохімія; аденокарцинома панкреатобіліарного типу; аденокарцинома інтестинального типу.

Klinichna khirurhiia. 2022 July/August; 89(7-8):19-24.
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.7-8.19

Вплив компресії на швидкість венозного й артеріального магістрального кровотоку та шкірну мікроциркуляцію нижньої кінцівки

В. І. Русин, Ф. М. Павук, В. Я. Федусяк

Ужгородський національний університет

Реферат

Мета. Вивчити вплив компресії на швидкість венозного й артеріального магістрального кровотоку нижньої кінцівки та шкірну мікроциркуляцію тильної частини стопи у здорових осіб та хворих із декомпенсованими формами варикозної хвороби і посттромбофлебітичного синдрому.

Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 56 суб’єктів. Всі учасники дослідження були розподілені на три групи: 1–ша група – 20 здорових осіб; 2–га – 15 пацієнтів із варикозною хворобою у стадії декомпенсації; 3–тя – 21 пацієнт із декомпенсованою формою посттромбофлебітичного синдрому. Всім учасникам дослідження вимірювали величини індексу кісточково–плечового тиску, глибокостегново–підколінного індексу, індексу регіонарної перфузії, черезшкірно парціальний тиск кисню та парціальний тиск вуглекислого газу, швидкість артеріального кровотоку у стегновій артерії та венозного кровотоку дистальніше сафенофеморального співустя до та після застосування еластичного медичного трикотажу різного класу компресії або тиску манжетки.

Результати. При третьому класі компресії у хворих 3–ї групи відбувся перехресний ефект черезшкірно визначених показників парціального тиску кисню та вуглекислого газу, що супроводжувалось при наступному збільшенні класу компресії переважанням парціального тиску вуглекислого газу над парціальним тиском кисню. У хворих 2–ї групи ця тенденція спостерігалась тільки при застосуванні четвертого класу компресії. На початку дослідження встановлено вищі значення парціального тиску вуглекислого газу у хворих 3–ї групи, ніж у хворих 2–ї групи (p=0,0001).

Висновки. При застосуванні четвертого класу компресії швидкість стегнового венозного кровотоку порівняно з її початковими значеннями знизилась у середньому на 78% у хворих 2–ї групи та у середньому у 7,4 разу у хворих 3–ї групи (p=0,0001). Хворим із декомпенсованим посттромбофлебітичним синдромом можна застосовувати еластичну компресію тільки першого і другого класів, у хворих із варикозною хворобою у стадії декомпенсації можливе застосування еластичної компресії також третього і четвертого класів.

Ключові слова: мікроциркуляція; трофічна виразка; варикозна хвороба; посттромбофлебітичний синдром; ангіосома; індекс регіонарної перфузії.

Klinichna khirurhiia. 2022 July/August; 89(7-8):25-29.
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.7-8.25

Інтраопераційна діагностика «сторожових» лімфатичних вузлів у хворих із раком молочної залози

Р. П. Нікітенко, В. В. Грубнік, Є. А. Койчев, С. П. Дегтяренко

Одеський національний медичний університет

Реферат

Мета. Удосконалити інтраопераційне виявлення «сторожових» лімфатичних вузлів у хворих із раком молочної залози.

Матеріали і методи. У період з 2016 по 2021 р. на базі Одеської обласної клінічної лікарні було оперовано 200 пацієнток із раком молочної залози стадії Т1–Т3N0М0 з використанням двох барвників: синього патентованого та індоціаніну зеленого. Усі пацієнтки були розподілені на дві групи. У 1–й групі 100 пацієнткам виконана біопсія «сторожових» лімфатичних вузлів. Для фарбування лімфатичних вузлів використано барвник синій патентований. У 2–й групі так само 100 пацієнткам виконано біопсію «сторожових» лімфатичних вузлів, а для фарбування лімфатичних вузлів використано барвник синій патентований і флуоресцентний барвник індоціанін зелений, які вводили внутрішньовенно у верхню кінцівку на боці ураженї молочної залози по ходу відтоку від верхньої кінцівки до молочної залози.

Результати. Загальна п’ятирічна виживаність після аксилярної лімфодисекції та після біопсії «сторожового» лімфатичного вузла становила 91 та 92% відповідно, безрецидивна п’ятирічна виживаність – 82,2 і 83,9% відповідно. Лише у 1,1% хворих було виявлено регіонарний рецидив у «сторожові» лімфатичні вузли на боці ураженої молочної залози. У 57% пацієнток були чисті «сторожові» лімфатичні вузли, отже, наступну лімфодисекцію їм не виконували, а метастатично уражені лімфатичні вузли мали 43% пацієнток. Рецидив був зареєстрований у 0,2% пацієнток у вигляді ізольованих метастазів у аксилярні лімфатичні вузли.

Висновки. Методика виявлення «сторожових» лімфатичних вузлів з допомогою барвників при раку молочної залози дозволяє у переважної більшості хворих відмовитися від травматичних операцій на користь органозберігальних з біопсією «сторожових» лімфатичних вузлів.

Ключові слова: рак молочної залози; «сторожові» лімфатичні вузли; фарбування лімфатичних вузлів.

Klinichna khirurhiia. 2022 July/August; 89(7-8):30-34.
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.7-8.30

Використання хірургічного магнітного інструментарію для діагностики та видалення феромагнітних сторонніх тіл черевної порожнини при бойовій вогнепальній травмі

О. Ю. Усенко¹, І. А. Лурін², К. В. Гуменюк³, В. В. Негодуйко⁴, Р. М. Михайлусов⁵, А. П. Риженко⁶, Р. В. Салютін¹

¹Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,
²Національна академія медичних наук України, м. Київ,
³Командування Медичних сил Збройних Сил України, м. Київ,
⁴Військово­медичний клінічний центр Північного регіону, м. Харків,
⁵Харківська медична академія післядипломної освіти,
⁶Військово­медичний клінічний центр Центрального регіону, м. Вінниця

Реферат

Мета. Визначити можливість та доцільність використання феромагнітного інструментарію для діагностики та видалення сторонніх тіл черевної порожнини при бойовій вогнепальній травмі включно із застосуванням мініінвазивних технологій.

Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 154 пацієнти, з яких 110 (71,4%) оперовані з лапаротомного доступу, 44 (28,6%) – із лапароскопічного. При лапаротомних втручаннях використовували магнітні хірургічні інструменти.

Результати. Магнітний хірургічний інструментарій при лапаротомних доступах використовували у 2,5 разу частіше, ніж при лапароскопічних. Встановлено, що середня тривалість пошуку та видалення сторонніх тіл без використання спеціального інструментарію становила (21 ± 2,2) хв, з використанням – (10 ± 1,2) хв, що у 2 рази менше (p˂0,05). У разі застосування спеціального інструментарію з черевної порожнини видаляли 98% сторонніх феромагнітних тіл, а коли відповідний інструментарій не використовували, частка невидалених сторонніх тіл становила 34%, що зумовлювало необхідність виконання етапних втручань з їх видалення.

Висновки. Упровадження в практику запропонованих магнітних інструментів дозволяє виявити більшу кількість феромагнітних сторонніх тіл з меншими часовими витратами на їх пошук, фіксувати та видалити виявлені сторонні тіла, що дуже важливо в умовах військово­польової хірургії. Стороннє тіло вогнепального походження у пацієнта з проникаючим пораненням живота, якщо воно визначається візуально, пальпаторно або інструментально, повинно бути видалено.

Ключові слова: магнітний хірургічний інструментарій; вогнепальне поранення; живіт

Klinichna khirurhiia. 2022 July/August; 89(7-8):35-40.
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.7-8.35

Моделювання допечінкової портальної гіпертензії та вплив депорталізації печінки на її тканину

О. С. Годік

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,
Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ», м. Київ

Реферат

Мета. На моделі допечінкової портальної гіпертензії, створеній шляхом часткової перев’язки ворітної вени у щурів, оцінити вплив часткової депорталізації печінки на її тканину.

Матеріали і методи. Дослідження проведено на 35 щурах – самцях лінії Вістар віком 4–6 тижнів. У 15 тварин виконано часткову перев’язку ворітної вени з формуванням стенозу, у 15 – хибне лігування, контрольну групу склали 5 інтактних тварин.

Результати. Отримано чіткі закономірності між частковою перев’язкою ворітної вени і критичним (летальним) зниженням портопечінкової перфузії. Використана модель допечінкової портальної гіпертензії шляхом часткової перев’язки ворітної вени призводить до часткового зниження портопечінкової перфузії з розвитком кавернозної трансформації ворітної вени та дистрофічними змінами гепатоцитів з подальшими фіброзними змінами паренхіми печінки.

Висновки. Діапазон ступеня звуження ворітної вени 52 – 59% оптимальний для формування у щурів лінії Вістар віком 4 – 6 тижнів допечінкової портальної гіпертензії з розвитком зональної жирової паренхіматозної дистрофії печінки та балонної дегенерації гепатоцитів з подальшим розвитком фіброзу.

Ключові слова: допечінкова портальна гіпертензія; ворітна вена; щури; часткова перев’язка ворітної вени; гепатоцит.

Klinichna khirurhiia. 2022 July/August; 89(7-8):41-53.
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.7-8.41

Спонтанні портосистемні шунти при цирозі печінки
та його ускладненнях

С. М. Чуклін¹, С. С. Чуклін²

¹Львівська обласна клінічна лікарня,
²Медичний центр Святої Параскеви, м. Львів

Klinichna khirurhiia. 2022 July/August; 89(7-8):54-61.
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.7-8.54

Сучасні тенденції в хірургічному лікуванні рубцевих деформацій молочної залози

О. Р. Фейта, О. А. Жернов

Національний університет охорони здоров’я імені П. Л. Шупика, м. Київ

Klinichna khirurhiia. 2022 July/August; 89(7-8):62-65.
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.7-8.62

Радіочастотна абляція в лікуванні печінкових метастазів колоректального раку

Т. А. Юсупов, Н. М. Костилєва

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Klinichna khirurhiia. 2022 July/August; 89(7-8):66-67.

Рецензія на монографію
Очерки хирургии боевой травмы живота / В. Белый, Я. Заруцкий, С. Асланян. – Киев : Людмила, 2021. – 303 с.

Review of the monograph

Essays on abdominal combat trauma surgery / V. Bely, Y. Zarutskyi, S. Aslanyan. — Kyiv: Ludmila, 2021. — 303 p.

Klinichna khirurhiia. 2022 July/August; 89(7-8):68-69.

Барамія Нугзар Миколайович (до 80-річчя від дня народження)

Klinichna khirurhiia. 2022 July/August; 89(7-8):70-72.
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.7-8.70

Історія організації спеціалізованої хірургічної допомоги хворим із шлунково–кишковою кровотечею в м. Дніпро

В. І. Десятерик

Дніпровський державний медичний універcитет

Klinichna khirurhiia. 2022 July/August; 89(7-8):73-87.
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.7-8.73

Основні поняття та сучасна класифікація бойової хірургічної травми

(методичні рекомендації)

За редакцією Е. М. Хорошуна