Інноваційні технології в хірургії органів травного каналу

В. М. Мельник, Є. М. Шепетько, І. І. Половніков, О. І. Пойда

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця

Реферат

Мета. Покращити результати хірургічного лікування пацієнтів із захворюваннями органів травного каналу шляхом удосконалення та розробки сучасних інноваційних технологій.

Матеріали і методи. В роботі викладені авторська концепція та результати використання сучасних інноваційних технологій при виконанні хірургічних втручань на органах травного каналу з приводу виразкової кровотечі, ускладнених постбульбарних, парапапілярних виразок, раку шлунка, поліпів, раку товстої кишки, виразкового коліту, хвороби Крона товстої кишки, родинного аденоматозного поліпозу. Застосовували ендоскопічні операції, методи атравматичного розтину тканин, нові відновні, реконструктивно-відновні операції з використанням сучасних зшиваючих апаратів для формування анастомозів, лапароскопічні операції. Зазначені інноваційні хірургічні технології використані у 2428 хворих.

Результати. За допомогою методів ендоскопічного гемостазу остаточної зупинки виразкової кровотечі досягнуто у 91,1% пацієнтів. Ендоскопічну поліпектомію при поліпах товстої кишки значних розмірів, поліпах, що «стеляться», виконали у 90,5% пацієнтів. Частоту виникнення кровотечі в післяопераційному періоді зменшено до 0,74%, а перфорації стінки товстої кишки не спостерігали. У хворих з ускладненими постбульбарними та парапапілярними виразками зменшено частоту виникнення післяопераційних ускладнень до 24,7%, післяопераційну летальність — до 7,6%. Після гастропластичних операцій отримані більш сприятливі функціональні результати. Післяопераційні ускладнення виникли у 15,8% пацієнтів, померли 1,7% пацієнтів.

Висновки. Сучасні інноваційні хірургічні технології, зокрема ендоскопічні, зшиваючі апарати для формування анастомозів, методи атравматичного розтину тканин, реконструктивно-відновні, лапароскопічні хірургічні втручання, достатньо ефективні в лікуванні пацієнтів з захворюваннями органів травного каналу. Використання сучасних інноваційних технологій у хірургії органів травного каналу дає змогу ліквідувати патологічний процес, його ускладнення, значно зменшити травматичність хірургічних втручань, час їх виконання, кількість післяопераційних ускладнень, летальність, покращити функціональні результати та якість життя оперованих хворих.

Ключові слова: ендоскопічні операції; методи атравматичного розтину тканин; відновні операції; реконструктивно-відновні операції; травний канал.

 

 

Гострий ускладнений панкреатит: принципи хірургічної тактики з використанням мініiнвазивних технологій і стандартних операцій

В. П. Андрющенко1, О. Т. Гірняк2,. Д. В. Андрющенко1

1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,

2Комунальна клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, м. Львів

Реферат

Мета. Опрацювати хірургічну тактику у хворих із гострим ускладненим панкреатитом (ГУП) із використанням мініінвазивних технологій (МІТ) і стандартних хірургічних втручань.

Матеріали і методи. Оперовано 170 пацієнтів із ГУП. В основній групі (109 пацієнтів) застосовували МІТ, у порівняльній групі (61 пацієнт) виконували стандартні операції.

Результати. МІТ як «остаточні» застосовано у 62 (57%), «етапні» — у 16 (15%) і «стабілізуючі стан хворого» — у 12 (11%) пацієнтів. Частка поєднаних втручань в основній групі становила 26%, у порівняльній — 12% (χ2=4,002; р=0,04). Первинні лапаротомні операції виконані у 41 (67%) хворого порівняльної і 19 (17%) хворих основної групи (χ2=40,291; р<0,0001). Стандартні операції, об’єм яких зводився переважно до некрсеквестректомії (НСЕ) із закритим дренуванням за Бегером, виконані у 26 (55%) хворих основної і 15 (31%) хворих порівняльної групи (χ2=5,018; р=0,02). Кількість НСЕ з наступними етапними санаціями, які здійснювали хворим із поширеними гнійно-некротичними ураженнями, була порівнянною в обох групах: 11 (23%) — в основній і 13 (26%) — в порівняльній (χ2=0,0013; р > 0,05).

Висновки. Застосування опрацьованої тактики хірургічного лікування ГУП з окремим та поєднаним використанням МІТ і стандартних операцій супроводжувалось зменшенням частоти післяопераційних ускладнень з 13,1 до 8,3% та летальності з 14,8 до 9,2%.

Ключові слова: гострий ускладнений панкреатит; мініінвазивні технології; стандартні операції.

 

 

Особливості ранньої діагностики та лікувальної тактики гострого панкреатиту у вагітних

Я. П. Фелештинський¹, О. В. Голяновський², Т. П. Павлів¹

¹Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, м. Київ,

²Київський обласний центр охорони здоров’я матері та дитини

Реферат

Мета. Покращення результатів лікування гострого панкреатиту (ГП) у вагітних шляхом удосконалення ранньої діагностики та лікувальної тактики.

Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів діагностики та комплексного лікування 123 вагітних з ГП. В основній групі (61 вагітна) використовували розроблений алгоритм діагностики та лікування ГП за період з 2012 по 2018 р., у порівняльній групі (62 вагітні)- стандартні методи діагностики та лікування ГП за період з 2006 по 2012 р.

Результати. В основній групі у 100% пацієнток виявлено ГП на ранній стадії. Це забезпечило отримання ефекту від консервативної терапії у 27 (44,3%) вагітних, з використанням мініінвазивних хірургічних втручань — у 31 (50,8%) та уникнути післяопераційної летальності. У порівняльній групі у 26 (41,9%) пацієнток діагноз ГП встановлено лише на (8 ± 2,1) доби від початку захворювання.

У порівняльній групі ефект від консервативного лікування спостерігали лише у 21 (33,9%) пацієнтки. Померли 2 (3,2%) вагітні.

Висновки. Застосування діагностично-лікувального алгоритму в порівнянні із стандартними методами дає змогу діагностувати ГП у вагітних на ранній стадії, знизити частоту ускладнень та летальність.

Ключові слова: вагітність; гострий панкреатит; діагностика; лікування.

 

 

Віддалені результати емболізації гілок ворітної печінкової вени у пацієнтів з розповсюдженими новоутвореннями печінки

О. Г. Котенко, В. А. Кондратюк, О. О. Коршак, Д. О. Федоров, О. В. Гриненко, А. В. Гусев, О. О. Попов, М. С. Григорян

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Проаналізувати віддалені результати передопераційної емболізації гілок ворітної печінкової вени (ЕГВПВ) у пацієнтів з розповсюдженими новоутвореннями печінки і гранично малим розрахунковим залишковим об’ємом печінки (РЗОП).

Матеріали і методи. З 2004 по 2014 р. обширну резекцію печінки (ОРП) виконано у 285 пацієнтів, яким застосовували ЕГВПВ (основна група), а також у 353 пацієнтів без застосування ендоваскулярної підготовки (контрольна група). В обох групах вивчали динаміку лабораторних показників, структуру ускладнень та летальність, віддалену виживаність.

Результати. В основній групі констатовано достовірно нижчу частоту гострої печінкової недостатності та пов’язану з нею нижчу післяопераційну летальність — відповідно 2,3 і 4,6% порівняно з контрольною групою — відповідно 9,3 і 8,8%. Динаміка лабораторних даних свідчила про меншу інтенсивність післяопераційного гепатоцитолізу та менший ступінь зниження синтетичної функції печінки в основній групі, що підтверджувало кращу функціональну адаптацію печінкового залишку у пацієнтів, яким застосована передопераційна ЕГВПВ.

Висновки. Передопераційна ЕГВПВ дозволяє знизити частоту післяопераційних ускладнень та летальність у пацієнтів з новоутвореннями печінки за рахунок кращої функціональної адаптації печінкового залишку.

Ключові слова: пухлина печінки; резекція печінки; емболізація ворітної вени.

 

 

Прeвентивная антибиотикотерапия и местная санация очагов в лечении инфицированного панкреонекроза и его осложнений

М. Е. Ничитайло, И. И. Булик

Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев

Реферат

Цель. Анализ и оценка эффективности применения препарата грандазола для превентивной антибиотикотерапии при остром панкреатите (ОП) и антисептика декасана для местной санации очагов при панкреонекрозе и его осложнениях.

Материалы и методы. Проанализированы результаты применения отечественного препарата грандазола для превентивной антибиотикотерапии у 10 больных с острым деструктивным панкреатитом и антисептика декасана у 23 больных с очаговыми осложнениями ОП.

Результаты. У 8 (80%) больных раннее применение грандазола с целью превентивной антибиотикотерапии было эффективным, у них не наблюдали инфицирования очагов деструкции. У 2 (20%) больных возникло инфицирование очагов панкреатита. С целью санации постнекротических скоплений 0,02% раствор декасана применили у 23 больных, у 19 (82,6%) из них достигнута полная санация гнойных очагов путем пункции и дренирования с последующим промыванием раствором декасана. У 4 (17,4%) больных, у которых в постнекротических скоплениях преобладал тканевой компонент (секвестры), выполнены оперативные вмешательства (некрсеквестрэктомия) и адекватное дренирование остаточной полости.

Выводы. Превентивная антибиотикотерапия с использованием антибиотиков группы фторхинолонов (грандазола) и адекватная санация очагов при деструктивном панкреатите в сочетании с местным применением 0,02% раствора декасана улучшают результаты лечения ОП.

Ключевые слова: превентивная антибиотикотерапия; панкреонекроз; местное лечение; декасан; грандазол.

 

 

Мініінвазивні судинні втручання як альтернативний хірургічний спосіб лікування хворих з цирозом печінки та портальною гіпертензією

О. Ф. Дзигал1, І. М. Дейкало2

1Одеський національний медичний університет,

2Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

Miniinvasive vascular interventions as an alternative surgical method for treatment of the patients, suffering hepatic cirrhosis and portal hypertension

О. F. Dzygal1, І. М. Deykalo2

1Odessa National Medical University,

2 Gorbachevskyi Ternopil State Medical University

Реферат

Мета. Визначення ефективності мініінвазивного хірургічного лікування портальної гіпертензії (ПГ) у хворих із цирозом печінки (ЦП) у безпосередньому та віддаленому післяопераційних періодах.

Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано результати хірургічного лікування 200 хворих з ЦП: у 102 із них (1-ша група) діагностували ЦП та варикозне розширення стравохідних та шлункових вен, у 98 (2-га група) — ЦП з ПГ.

Результати. Встановлено, що мініінвазивні хірургічні втручання з емболізації шлункових вен, а також операції селективного і парціального портокавального шунтування (ПКШ) з метою корекції ПГ у хворих з ЦП є ефективним альтернативним хірургічним способом лікування.

Висновки. Операції з декомпресії портальної системи у хворих з ЦП попереджають виникнення стравохідно-шлункової кровотечі у віддаленому періоді спостереження і забезпечують гарну виживаність хворих з компенсованою або субкомпенсованою функцією печінки.

Ключові слова: цироз печінки; емболізація шлункових вен; портокавальне шунтування; ускладнення; ефективність лікування.

 

 

Профілактика та корекція ускладнень при виконанні однопортової лапароскопічної холецистектомії з приводу хронічного калькульозного холециститу

Б. С. Кравченко

Запорізький державний медичний університет

Реферат

Мета. Проаналізувати причини і частоту періопераційних ускладнень та оцінити методи їх корекції при виконанні однопортової лапароскопічної холецистектомії (ЛХЕ) з приводу хронічного калькульозного холециститу (ХКХ).

Матеріали і методи. За період з 2015 по 2017 р. у 102 хворих виконана однопортова ЛХЕ з приводу ХКХ.

Результати. Усім хворим виконували стандартну однопортову холецистектомію з використанням лапароскопічного трансумбілікального доступу. У 12 хворих виникла необхідність встановлення додаткового 5-міліметрового троакару, у 2 — потреба в конверсії (перехід на чотирипортову холецистектомію). У 11 пацієнтів проводили дренування черевної порожнини через додатковий (5 мм) доступ, у 3 виявлено скупчення рідини в зоні ложа жовчного міхура (ЖМ). У 1 пацієнта встановлено дренажну трубку та виконано ендоскопічну папілосфінктеротомію.

Висновки. Однопортовий доступ для виконання холецистектомії можна використовувати у пацієнтів з неускладненим перебігом ХКХ. Можливі ускладнення, що виникають при застосуванні однопортового доступу, можна прогнозувати та вживати щодо них профілактичних заходів.

Ключові слова: однопортовий доступ; лапароскопічна холецистектомія; хронічний калькульозний холецистит; періопераційні ускладнення.

 

 

Динаміка показників церебральної оксиметрії при різних методиках загальної анестезії на етапах трансдуоденальних ендоскопічних оперативних втручань у хворих з обтураційною жовтяницею

  1. В. Мельник

Івано-Франківський національний медичний університет

Dynamics of indices of cerebral oximetry in various procedures of general anesthesia on stages of transduodenal endoscopic operative interventions in patients, suffering obturation jaundice

  1. S. V. Меlnyk

Іvano-Frankivsk National Medical University

Реферат

Мета. Вивчити вплив окремих анестезіологічних методик на церебральну оксигенацію на етапах трансдуоденальних ендоскопічних оперативних втручань у хворих з обтураційною жовтяницею.

Матеріали і методи. Проведено моніторингове дослідження стану оксигенації головного мозку пацієнтів трьох досліджуваних груп в умовах різних методик загальної анестезії. Моніторинг церебральної оксигенації здійснювали за допомогою моніторної системи INVOS 500B. Хворим групи І застосовували внутрішньовенну загальну анестезію пропофолом та фентанілом в умовах збереженого спонтанного дихання з інгаляцією кисню; хворим групи ІІ — внутрішньовенну загальну анестезію за допомогою пропофолу, фентанілу та атракуріуму бесилату в умовах контрольованої механічної вентиляції (СМV) через стандартну ендотрахеальну трубку; хворим групи ІІІ — глибоку аналгоседацію пропофолом та фентанілом в умовах допоміжної вентиляції легенів у режимі синхронізованої переміжної примусової вентиляції (SIMV) через гастроларингеальну трубку.

Результати. У хворих групи І на основному етапі оперативного втручання показник церебральної оксигенації (rSpO2) знижувався на 24,2% відносно вихідного значення і на 37,8% відносно значення на початку операції. У хворих груп ІІ та ІІІ контрольований показник на всіх етапах операції залишався стабільним.

Висновки. Перевагу доцільно віддавати загальній анестезії в режимі SIMV легенів через гастроларингеальну трубку.

Ключові слова: церебральна оксиметрія; загальна анестезія; трансдуоденальні ендоскопічні оперативні втручання; механічна жовтяниця.

 

 

Аналіз динаміки клінічних змін рубцевозмінених тканин після хірургічного лікування бранхіогенних кіст у хронологічному аспекті

С. М. Григоров1, Л. Р. Криничко1, С. О. Ставицький2, І. В. Бойко1, В. П.Труфанова2

1Харківський національний медичний університет,

2Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава

Реферат

Мета. Вивчення процесів утворення рубців після хірургічного лікування кіст ембріонального походження в хронологічному аспекті.

Матеріали і методи. Проаналізовано досвід хірургічного лікування 60 пацієнтів із бранхіогенними кістами. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування, у тому числі за власними запропонованими методиками.

Результати. Клінічні зміни в рубцевозмінених тканинах залежать від виду інтра- та післяопераційної профілактики патологічних рубців шкіри при хірургічному лікуванні кіст шиї ембріонального походження. Застосування під час оперативного втручання згустка фібріну, збагаченого тромбоцитами (PRF — згустка), а в післяопераційному періоді препарату біоцеруліну, сприяє найбільш вираженому зниженню інтенсивності перебігу вільнорадикального окислення у рубцевозмінених тканинах післяопераційної рани та вірогідності утворення патологічних рубців шкіри порівняно із застосуванням лише PRF-згустка, а також із оперативним втручанням за класичною методикою.

Висновки. Застосування PRF-згустка і препарату біоцеруліну значно покращує процеси загоєння післяопераційної рани після хірургічного лікування кіст шиї ембріонального походження, внаслідок чого знижується вірогідність утворення патологічних рубців шкіри.

Ключові слова: бокова кіста шиї; серединна кіста шиї; патологічні рубці; PRF-згусток.

 

 

Причини виникнення та діагностика післяпункційних хибних аневризм стегнових артерій

В. І. Ляховський1, А. В. Сидоренко1, Р. П. Сакевич2, О. М. Безкоровайний2, Р. М. Рябушко1, Т. А. Ворошилова2

1Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава,

2Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського

Реферат

Мета. Оцінити причини виникнення та якість діагностики хибних аневризм (ХА) стегнових артерій (СА) після ендоваскулярних втручань.

Матеріали і методи. У Полтавській обласній клінічній лікарні імені М. В. Скліфосовського у 2008 — 2017 рр. у 7237 пацієнтів виконані 10 783 пункції СА для виконання діагностичних і лікувальних втручань з приводу патології серця (1-ша група) та оклюзійно-стенотичних захворювань магістральних артерій нижніх кінцівок (2-га група) . У 57 (0,79%) пацієнтів виявлені ХА СА. Усі хворі обстежені з використанням ультразвукового кольорового ангіосканування (УЗКАС). Встановлені причини виникнення ХА та особливості їх діагностики.

Результати. ХА СА у середньому виявляли на (2,65 ± 2,31) доби після видалення інтродюсера. Характерні скарги мали 45 (78,9%) хворих. За допомогою УЗКАС встановлені місце пункції, форма аневризми, її поширення та об’єм. Виявлені місцеві та загальні фактори, які сприяють виникненню післяпункційних ХА.

Висновки. Для профілактики виникнення ХА необхідно виконувати пункцію СА під контролем УЗКАС з чіткою локалізацією місця виконання пункції. У хворих з вираженими проявами гіпертонічної хвороби, ожиріння після проведення тромболітичної терапії доцільно широко застосовувати під ультразвуковим контролем пристрій для зупинки кровотечі типу Angio Seal. У 1-шу добу після видалення інтродюсера обов’язковим є проведення контрольного УЗКАС місця пункції. У разі виявлення наскрізного поранення артерії і формування аневризми в терміновому порядку слід виконувати відкрите оперативне втручання.

Ключові слова: причини; пункція; стегнова артерія; хибна аневризма; діагностика.

 

 

Пластичне закриття виразково-некротичних уражень м’яких тканин стопи у хворих з ішемічною формою синдрому діабетичної стопи

С. М. Діденко

Центр судинної хірургії,

Клінічна лікарня “Феофанія” Державного управління справами, м. Київ

Реферат

Мета. Покращення результатів лікування виразково-некротичних уражень м’яких тканин стопи у хворих з ішемічною формою синдрому діабетичної стопи (СДС).

Матеріали і методи. Дослідну групу склали 48 пацієнтів, яким виконана некректомія, оскільки після реваскуляризуючої операції у них не було тенденції до загоєння ран під впливом стандартних методів лікування протягом двох тижнів.

Результати. Після застосування розробленої тактики повне загоєння ран констатували у 89,6%, часткове — у 10,4% хворих. Із 38 хворих контрольної групи, яким проводили стандартне лікування, рани повністю загоїлись у 11 (28,9%), частково — у 12 (31,6%) хворих.

Висновки. Пластичне закриття ран стопи після некректомії та раніше виконаної реваскуляризуючої операції з приводу ішемічної форми СДС показано хворим, у яких рани не мають тенденції до загоєння під впливом стандартних методів лікування протягом двох тижнів.

Ключові слова: реваскуляризація; алодермопластика; аутодермопластика; штучне полімерне покриття; виразково-некротичне ураження стопи; синдром діабетичної стопи.

 

 

Інфузійно-трансфузійна терапія та інотропна підтримка у хворих із сепсисом

С. Д. Шаповал, С. М. Гриценко, О. В. Трибушний, І. Л.Савон

Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України

Реферат

Мета. Проведення ретроспективного та проспективного аналізу кінцевих результатів лікування хворих із сепсисом на тлі ускладненого синдрому діабетичної стопи (СДС).

Матеріали і методи. Ретропроспективно досліджено результати лікування 938 хворих з ускладненим СДС. У 92 (9,8%) пацієнтів захворювання було обтяжено сепсисом. Усіх хворих розподілили на дві групи: 1-ша — 724 (77,2%) хворих з ускладненим СДС і сепсисом, яких лікували згідно з рішенням Погоджувальної конференції; 2-га — 214 (22,8%) хворих, яких лікували у 2016 — 2018 рр. за настановою «Sepsis-3».

Результати. Проведений порівняльний аналіз результатів лікування показав, що призначення інтенсивної терапії та інотропної підтримки (ІП) за настановою «Sepsis-3» дає змогу стабілізувати стан пацієнтів та підготувати їх до оперативного втручання.

Висновки. Результати діагностики сепсису за новим приліжковим клінічним показником quick Sequential Organ Failure Assessment (qSOFA) та виконання настанови «Sepsis-3» у проведенні інтенсивної терапії обнадійливі, але є потреба подальшого ретельного аналізу клінічних даних.

Ключові слова: інфузійно-трансфузійна терапія; сепсис; синдром діабетичної стопи.

 

 

Відкриті та ендоскопічні методи лікування закритої травми живота на фоні середнього ступеня тяжкості та тяжкої черепно-мозкової травми

О. Б. Кутовий, В. О. Чайка, Д. О. Кисілевський

Дніпропетровська медична академія МОЗ України, м. Дніпро

Реферат

Мета. Оцінити лікувальну ефективність відеолапароскопії (ВЛС) при закритій травмі живота (ЗТЖ) на фоні пошкодження головного мозку (ГМ) середнього ступеня тяжкості та тяжкого.

Матеріали і методи. Узагальнено досвід лікування 52 постраждалих із ЗТЖ на фоні черепно-мозкової травми (ЧМТ) середнього ступеня тяжкості та тяжкої. З метою порівняння ефективності різних методів лікування наслідків пошкоджень органів черевної порожнини всі хворі були розподілені на дві групи: 1-ша — хворі, у яких застосовували відеолапароскопічні втручання, 2-га — хворі, у яких використовували лапаротомію.

Результати. Встановлено, що застосування карбоксиперитонеуму при ВЛС не мало негативного впливу на стан свідомості пацієнтів (поступове її відновлення починаючи з 1-ї доби спостерігали в обох групах); зменшувало рівень поліорганної недостатності, оцінений за шкалою поліорганної дисфункції, інтраабдомінальної гіпертензії та сприяло більш швидкій нормалізації показників газового складу крові.

Висновки. Використання ВЛС уможливлює ефективне надання допомоги постраждалим з абдомінальною травмою, поєднаною з пошкодженням ГМ середнього ступеня тяжкості і тяжкого, та зниження летальності у 2,2 разу.

Ключові слова: поєднана травма; відеолапароскопія; черепно-мозкова травма; інтраабдомінальна гіпертензія.

 

 

Використання блокади піхви прямого м’яза живота для «рятівного» знеболювання після серединної лапаротомії у хворих з ожирінням

С. І. Воротинцев, М. М. Софілканич, О. В. Захарчук

Запорізький державний медичний університет

Реферат

Мета. Оцінити аналгетичну ефективність та можливість використання білатеральної подвійної блокади піхви прямого м’яза живота (RSB) як «рятівного» знеболювання після лапаротомних операцій у пацієнтів з ожирінням.

Матеріали і методи. У 16 пацієнтів з ожирінням оцінені складність виконання, аналгетична ефективність та можливість використання RSB як «рятівного» методу знеболювання після лапаротомних операцій.

Результати. Встановлено, що за допомогою ультразвукової (УЗ) підтримки RSB легко виконати у 75% пацієнтів, процедура триває 5 — 10 хв, загальна успішність знеболювання — 94%, адекватна аналгезія настає через — (3 ± 1,5) хв після завершення блокади. Використання RSB після операції зменшує у 2 рази потребу в опіоїдах та в 4 рази — інцидентність нудоти і блювання (p < 0,05), сприяє активізації пацієнтів уже з кінця 1-ї доби (p < 0,05), забезпечує аналгетичний комфорт на рівні «відмінно» або «добре» у 100% пацієнтів (p < 0,05).

Висновки. RSB є корисним компонентом мультимодальної аналгезії після серединної лапаротомії у пацієнтів з ожирінням, який запобігає надмірному призначенню опіоїдів, зменшує кількість їх побічних реакцій та підвищує якість знеболювання, оцінену 100% пацієнтів як «відмінна» або «добра».

Ключові слова: ожиріння; серединна лапаротомія; «рятівне» знеболювання; блокада піхви прямого м’яза живота.

 

 

Порівняльна характеристика якості життя хворих з місцево-розповсюдженим раком молочної залози після проведення регіонарної та внутрішньовенної хіміотерапії

Ю. В. Думанський1, О. В. Бондар2, О. І. Ткаченко2, Є. А. Столярчук2

1Донецький національний медичний університет, м. Красний Лиман,

2Університетська клініка Одеського національного медичного університету

Реферат

Мета. Дослідження якості життя (ЯЖ) хворих з неоперабельними формами місцево-розповсюдженого (МР) раку молочної залози (РМЗ) до та після проведення неоад’ювантних курсів системної поліхіміотерапії (СПХТ) та селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії (СВАПХТ) у комбінації з СПХТ.

Матеріали і методи. Комплексне лікування на базі Донецького обласного протипухлинного центру та Університетської клініки Одеського національного медичного університету проведено 154 хворим із МР РМЗ T4А-DN0-3M0 за період з 2000 по 2017 р. Всіх хворих розподілили на дві групи. До групи 1 (контрольна) включено 65 пацієнток з неоперабельними формами МР РМЗ, яким як неоад’ювантний курс проведена СПХТ; до групи 2 (досліджувана) — 89 пацієнток з неоперабельними формами МР РМЗ, яким як неоад’ювантний курс проведена СВАПХТ.

Результати. Протягом періоду лікування спостерігали хвилеподібну динаміку показника ЯЖ, яка вказувала на однозначну перевагу СВАПХТ над СПХТ. За показником якості здоров’я (ЯЗ) між групами сформувалася гранична статистично достовірна різниця на користь регіонарної поліхіміотерапії (ПХТ).

Висновки. Дослідження ЯЖ є надійним, інформативним і економічним методом оцінки стану здоров’я хворого як на груповому, так і на індивідуальному рівні. В онкологічних дослідженнях оцінка ЯЖ є важливим критерієм оцінки ефективності лікування і має прогностичне значення. Оцінка ЯЖ в клінічних дослідженнях покращує якість самого дослідження.

Ключові слова: місцево-розповсюджений рак молочної залози; комплексне лікування; внутрішньоартеріальна поліхіміотерапія; системна поліхіміотерапія; якість життя.

Сравнительная оценка диагностической информативности тонкоигольной аспирационной биопсии и патоморфологического исследования узловых образований щитовидной железы

А. Ф. Гумматов, С. А. Алиев, А. Н. Аббасов, А. К. Исмайлов, М. Р. Гусейнова

Азербайджанский медицинский университет, г. Баку

Реферат

Цель. Сравнительная оценка диагностической информативности тонкоигольной аспирационной биопсии (ТАБ) и патоморфологического исследования узловых образований щитовидной железы (ЩЖ).

Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ результатов ТАБ и патоморфологического исследования ЩЖ у 171 больного до и после тиреоидэктомии по поводу узловых образований ЩЖ.

Результаты. По результатам ТАБ доброкачественное поражение ЩЖ выявлено у 131 (76,6%) больного, злокачественное — у 12 (7%). Чувствительность метода составила 83,3%, специфичность — 98,5%. У 28 (16,4%) больных результаты ТАБ были сомнительны. У 4 (14,3%) из 28 больных впоследствии при патоморфологическом исследовании было выявлено злокачественное поражение ЩЖ (фолликулярный рак — у 1, папиллярный — у 1, фолликулярная форма папиллярного рака — у 1, Гюртле-клеточный и папиллярный рак — у 1). У 24 (85,7%) из 28 больных обнаружено доброкачественное поражение ЩЖ. В этой группе чувствительность ТАБ составила 65-99%, специфичность — 98,5%. В результате патоморфологического исследования доброкачественное поражение ЩЖ выявлено у 153 (89,5%) из 171 больного, злокачественное — у 18 (10,5%).

Выводы. В дооперационной диагностике узловых образований ЩЖ частота сомнительных результатов ТАБ, по нашим данным, составила 16,4%, что ограничивает возможности данного метода для верификации злокачественного поражения ЩЖ. Поэтому не следует делать операцию, основываясь только на результатах ТАБ надо исследовать молекулярно-генетические маркеры у этой группы больных.

Ключевые слова: щитовидная железа; узловые образования; тонкоигольная аспирационная биопсия; патоморфологическое исследование.

 

 

Исследование гематологических показателей при экспериментальном перитоните

И. В. Савицкий1, С. В. Циповяз1, О. В. Белаш1, Р. С. Вастьянов1, С. Г. Знамеровский2, Р. Г. Леник1, П. Е. Григорьев3, И. В. Мястковская1

1Одесский национальный медицинский университет,

2Украинский научно-исследовательский институт медицины транспорта, г. Одесса,

3Тюменский государственный университет, Россия

Реферат

Цель. Исследовать гематологические показатели на 1, 3-и и 7-е сутки развития экспериментального перитонита.

Материалы и методы. Исследование проведено на 180 крысах линии Вистар массой тела 180 — 200 г. Животные были разделены на четыре группы: группа 1 — 20 интактных животных; группа 2 — 80 животных, которым моделировали желчный перитонит (ЖП) без дальнейшей коррекции; группа 3 — 40 животных, которым смоделированный ЖП коррегировали с помощью санации брюшной полости раствором хлоргексидина с дальнейшим применением стандартной антибиотикотерапии; группа 4 — 40 животных, которым смоделированный ЖП коррегировали по комбинированной схеме детоксикации.

Результаты. При исследовании гематологических маркеров у животных группы 4, которым применяли комплексное лечение, положительную динамику показателей количества эритроцитов, концентрации гемоглобина, гематокрита и СОЭ наблюдали на 3-и сут, и она сохранялась к 7-м сут. Показатели количества лейкоцитов более выраженно нормализовались на 1-е и 3-и сут. Лейкоцитарный индекс интоксикации (ЛИИ) снижался на 3-и сут. Наиболее выраженную положительную динамику активности аспартатаминотрансферазы (АСТ) наблюдали на 7-е сут, аланинаминотрансферазы (АЛТ) — на 3-и. На 1-е и 3-и сут эксперимента отмечали наименее выраженное снижение концентрации общего белка, на 7-е сут — его повышение. Концентрация общего билирубина максимально приближалась к показателям у интактных животных на 3-и сутки.

Выводы. Исследование гематологических маркеров доказало эффективность предложенного нами способа санации брюшной полости.

Ключевые слова: перитонит; экспериментальная модель; санация брюшной полости; декаметоксин; натрия гиалуронат.

 

 

Особливості хірургічної тактики при тромбозі глибоких вен нижніх кінцівок

В. В. Бойко1, В. О. Прасол1, І. А. Тарабан1, Д. В. Оклей1, В. В. Шафранський2, С. А. Андреєщев3

1Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України, м. Харків,

2Національний медичний університет імені О. О. Богомольца, м. Київ,

3Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

 

 

Ингибиторная коагулопатия в неотложной хирургии (возможно ли избежать летального исхода?)

А. М. Тищенко1, Е. В. Мушенко1, Т. В. Козлова2, Н. И. Шевченко2, Р. М. Смачило3

1Институт общей и неотложной хирургии НАМН Украины имени В. Т. Зайцева, г. Харьков,

2Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина,

3Харьковский национальный медицинский университет

 

 

Атипова несекретуюча медулярна карцинома щитоподібної залози

Р. П. Ткаченко1, О. Г. Курик1,2, А. С. Головко2, А. І. Денисенко1

1Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами, м. Київ,

2Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

 

 

Первый опыт использования перфорантного лоскута глубокой бедренной артерии — рар-лоскута

С. П. Галич, А. Ю. Дабижа, К. А. Самко

Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев


Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

SPONSORED LINKS:

от admin

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *