Клінічна хірургія — №1 2018

А. А. Шалимов — учитель, наставник, друг

В. И. Лупальцов

Харьковский национальный медицинский университет

Операція Whipple з резекцією ворітної/верхньої брижової вени без реконструкції судин з приводу пухлинного тромбозу судин системи ворітної вени

О. Ю. Усенко, М. Ю. Ничитайло, О. І. Литвин, М. С. Загрійчук, О. В. Ліксунов, Я. В. Романів, М. В. Різник

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Вступ. Наведений досвід виконання панкреатодуоденальної резекції (ПДР) з резекцією та повним перев’язуванням верхньої брижової (ВБВ) чи ворітної (ВВ) вени у 4 хворих з приводу повної оклюзії пухлиною головки та гачкоподібного відростка підшлункової залози (ПЗ) судин системи ВВ.

Матеріали і методи. За період з 2015 по 2017 р. оперовані 4 пацієнта з приводу пухлини правого анатомо-хірургічного сегмента ПЗ з інвазією пухлини у ВВ/ВБВ з повним (відсутність кровотоку) або субкомпенсованим (понад 80%) тромбозом цих судин.

Результати. У 3 хворих під час ПДР не виконували реконструкцію судин, дистальний кінець ВБВ зашитий наглухо. В одного хворого сформований циркулярний венозний анастомоз кінець у кінець між ВВ та розширеною колатеральною веною, що відходила від ВБВ. Тривалість операції становила в середньому (390 ± 47) хв, післяопераційного періоду (18 ± 4,2) дня, летальність — 25% (померла одна хвора).

Висновки. ПДР з повним перев’язуванням ВБВ без формування судинного анастомозу за її оклюзії пухлиною безпечна і можлива у ретельно відібраних пацієнтів.

Ключові слова: рак підшлункової залози; панкреатодуоденальна резекція; операція Whiррle; верхня брижова вена; ворітна вена; реконструкція судин.

Хирургическое лечение перихилярной холангиокарциномы с инвазией в воротную вену

О. Г. Котенко, А. О. Попов, А. В. Гриненко, А. В. Гусев, М. С. Григорян, Д. А. Федоров, А. А. Коршак, А. Н. Остапишен, А. А. Минич

Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев

Реферат

Вступление. Единственным радикальным методом лечения перихилярной холангиокарциномы является хирургический, позволяющий улучшить отдаленные результаты и показатели выживаемости пациентов. Особую сложность представляют ситуации с инвазией опухоли в воротную вену.

Цель. Изучение результатов хирургического лечения пациентов по поводу перихилярной холангиокарциномы с инвазией воротную в вену (ВВ).

Материалы и методы. С 2003 по 2017 г. в клинике обширная и расширенная резекция печени по поводу перихилярной холангиокарциномы произведена 153 больным.

Результаты. Для оценки характера поражения билиарного дерева использовали анатомическую классификацию перихилярной холангиокарциномы Bismuth-Corlette. У 66 (43%) больных резекция печени дополнена резекция ВВ с ее последующей реконструкцией. Показатели 1, 3— и 5—летней выживаемости после резекции ВВ составили соответственно 81,8, 40,9 и 31,8%.

Выводы. Агрессивная тактика хирургического лечения перихилярной холангиокарциномы обеспечивает максимальную радикальность, позволяет увеличить резектабельность при инвазии опухоли в ВВ с приемлемой летальностью и отдаленными показателями выживаемости.

Ключевые слова: перихилярная холангиокарцинома; воротная вена; хирургическое лечение.

Хірургічна тактика лікування ускладнених форм хронічного панкреатиту з огляду на функціональний стан хворих

М. Ю. Ничитайло¹, Б. С. Запорожченко², А. А. Горбунов², П. Т. Муравйов², Д. А. Бондарець²

¹Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова НАМН України, м. Київ,

²Одеський національний медичний університет

Реферат

Вступ. Хронічний панкреатит (ХП) — поліетіологічне захворювання. Важливою проблемою абдомінальної хірургії є лікування ускладнених форм ХП.

Матеріали і методи. Проаналізований досвід хірургічного лікування 185 хворих з приводу ускладненого ХП за 7 років. У 109 хворих проаналізований функціональний стан, на підставі чого обирали тактику хірургічного лікування.

Результати. При хронічному запаленні проксимальних частин підшлункової залози (ЗП), а особливо її головки, у 64,5% хворих виявлені порушення нормального пасажу жовчі у дванадцятипалу кишку (ДПК). Портальна гіпертензія вторинного ґенезу внаслідок стискання ретропанкреатичних венозних судин відзначена у 25,9% хворих; у 61,5% — діагностована кістозна трансформація протокової системи ПЗ, справжні та псевдокісти; у 10,1% — нориця ПЗ.

Висновок. При розробці тактики оперативного лікування хворих з приводу ХП сформульовані абсолютні й відносні показання та протипоказання, засновані на об’єктивному аналізі стану всіх систем і органів пацієнтів. За наявності вираженої внутрішньоорганної дисфункції виконання оперативного втручання можливе за умови компенсації функціонального стану шляхом проведення інтенсивної фармакотерапії до операції.

Ключові слова: хронічний панкреатит; хірургічне лікування; показання; протипоказання; компресійні ускладнення; індивідуальна тактика лікування.

Комбінований відеоендоскопічно-черезшкірний доступ у хірургічному лікуванні інфікованого гострого некротичного панкреатиту

І. В. Хомяк¹, М. В. Костилєв¹, О. В. Ротар², І. С. Терешкевич¹, В. І. Ротар², А. І. Хомяк¹

¹Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

²Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Реферат

Мета. Оцінити ефективність запропонованого комбінованого відеоендоскопічно-черезшкірного доступу в хірургічному лікуванні інфікованого гострого некротичного панкреатиту (ГНП).

Матеріали і методи. Черезшкірні діапевтичні пункції та дренування застосовані в 74 пацієнтів (контрольна група), у 23 (основна група) з приводу лікування поширених інфікованих патологічних вогнищ використаний комбінований відеоендоскопічно-черезшкірний доступ.

Результати. Застосування діапевтичних втручань дозволило відтермінувати виконання оперативного втручання до 25 — 30-ї доби захворювання в усіх пацієнтів основної групи та у 82,7% – контрольної. В основній групі відзначене зменшення необхідності виконання лапаротомної  некрсеквестректомії на 29,1%, інвазивних втручань – на 46,1%, смертності – на 2,9%.

Висновки. Використання комбінованого доступу забезпечило зменшення частоти виконання інвазивних втручань, зокрема лапаротомної некрсеквестректомії.

Ключові слова: інфікований гострий некротичний панкреатит; мініінвазивні втручання; ехо-відеоендоскопія.

Иммунный статус, функциональные показатели печени и тяжесть эндогенной интоксикации при разных формах синдрома системной воспалительной реакции у больных при остром калькулезном холецистите

Дж. Н. Гаджиев¹, Н. Дж. Гаджиев¹, З. Б. Мамедова²

¹Азербайджанский медицинский университет, г. Баку, Республика Азербайджан,

²Нахичеванский диагностический лечебный центр, Республика Азербайджан

Реферат

Проанализированы результаты изучения статуса цитокинов, интенсивности перекисного окисления липидов (ПОЛ), тяжести эндогенной интоксикации (ЭИ), функционального состояния печени при разных формах синдрома системной воспалительной реакции (ССВР) у 82 больных острым калькулезным холециститом (ОКХ). У 68 больных выявлены признаки ССВР, у 14 — их не было. В сыворотке крови больных в динамике определяли содержание провоспалительных (фактор некроза опухолей-α — ФНО-α, интерлейкинов-6 — ИЛ-6) и противовоспалительных (ИЛ-4, ИЛ-10) цитокинов, диеновых конъюгат (ДК), малонового диальдегида (МДА), С-реактивного протеина (CPП), общего белка, альбумина, общего билирубина, активность каталазы (КАТ), аланинаминотрансферазы (АЛТ), аспартатаминотрансферазы (АСТ), щелочной фосфатазы (ЩФ), гаммаглутамилтрансферазы (ГГТ). Установлено, что выраженность дисбаланса цитокинов, интенсификации ПОЛ, тяжести ЭИ, нарушений функционального состояния печени зависела от числа критериев ССВР.

Ключевые слова: острый калькулезный холецистит; сепсис; иммунный статус.

Предиктори погіршення якості життя, що пов’язано зі здоров’ям в оперованих і неоперованих дорослих із вродженою патологією серця

І. Г. Лебідь¹, Н. М. Руденко^{1, 2}, Є. І. Лєбєдь^{1, 2}

¹Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України, м. Київ,

²Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

Реферат

Вступ. Первинний діагноз відповідає ступеню тяжкості вродженої патології, але не відображає функціональні клінічні показники, якість життя, що пов’язана зі здоров’ям (ЯЖПЗ) дорослих із вродженою вадою серця (ВВС).

Матеріали і методи. У роботу включено 456 дорослих з ВВС (чоловіків 49,3%, жінок 50,7%). Тяжкість ВВС та стану пацієнта оцінювали з використанням 6 шкал, показників якості життя, що повۥязані зі здоровۥям (ЯЖПЗ) – відповідних опитувальників.

Результати та обговорення. Переважній більшості пацієнтів (n=321; 70,4%) попередньо виконували хірургічні втручання (n=218; 67,9%). Аналіз взаємозв’язків між показниками тяжкості ВВС та шкалами ЯЖПЗ (методом рангової кореляції Спірмена) показав помірний кореляційний зв’язок (r від –0,53 до +0,42) між шкалами, що відповідають індексу здатності, функціональному індексу ВВС, ступеня серцевої недостатності (СН) та ЯЖПЗ. Доведено значний достовірний вплив зниженої сатурації О₂ на показники ЯЖПЗ за даними Мінесотського опитувальника (r=–0,38), фізичного складника SF-36: показників фізичного функціонування (r=–0,37), загального стану здоров’я (r=–0,31) та підсумкового показника фізичного компонента здоров’я (r=–0,38); сфери фізичного здоров’я за даними скороченої версії опитувальника ВООЗ (r=–0,34) (p < 0,01).

Висновки. Предикторами погіршення ЯЖПЗ у таких хворих виявлені обмеження фізичної активності в повсякденному житті, неможливість бути зайнятим на роботі чи навчанні повний день. Пацієнти з ціанозом мали знижені показники ЯЖПЗ, здебільшого щодо фізичного компонента здоров’я при достатньо збережених показниках психічного та соціального значення.

Ключові слова: якість життя; вроджені вади серця; дорослі.

Использование методов регенеративной медицины в комплексном лечении хронических язвенно-некротических осложнений при ишемии конечности

В. И. Киримов, Н. Ф. Дрюк, И. Е. Барна, А. А. Пустынцев

Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев

Реферат

Цель исследования: повышение эффективности лечения язвенно-некротических осложнений при ишемии нижних конечностей путем применения аутологичных клеточно-тканевых трансплантаций и факторов роста.

Материалы и методы исследования. Проведен анализ обследования и лечения 54 пациентов (2007 — 2016 гг.) с хроническими язвенно-некротическими осложнениями при ишемии нижних конечностей с нереконструктабельными поражениями артерий нижних конечностей.

Результаты. В сроки до 3 мес. клиническое улучшение достигнуто у 68% пациентов, значительное уменьшение интенсивности боли — у 85%, устранение болевого синдрома — у 15% пациентов. Дистанция ходьбы до появления боли увеличилась в среднем до 200 м. Опорную функцию нижних конечностей удалось сохранить в сроки до 3 мес. в основной группе — у 97%, в группе сравнения — у 70%; до 12 мес. — соответственно у 82,5 и 60%; до 36 мес. — у 75 и 40% пациентов.

Выводы. Методы регенеративной медицины доступны для внедрения в клиническую практику и являются эффективной альтернативой у больных с язвенно-некротическими осложнениями при ишемии нижних конечностей.

Ключевые слова: ишемия; нереконструктабельные поражения; клеточно-тканевые трансплантации; факторы роста; ангиогенез.

Порівняння вмісту біомаркерів запалення у пацієнтів при стенозі сонних артерій та вивчення його змін залежно від прогресування атеросклерозу та виникнення атеросклеротичних ускладнень

І. І. Кополовець^1,2, П. Штефаніч², П. Берек², З. Гертеліова³, П. О. Болдіжар¹, В. В. Русин¹

¹Ужгородський національний університет, медичний факультет,

²Клініка судинної хірургії, Cхідно-Словацький інститут серцево-судинних хвороб, університет П. Й. Шафарика, медичний факультет, Кошице, Словацька Республіка,

³Інститут експериментальної медицини, університет П. Й. Шафарика, медичний факультет, Кошице, Словацька Республіка

Реферат

Мета. Вивчити рівень гомоцистеїну та ліпопротеїн-асоційованої фосфоліпази А₂ (Lp-PLA₂) у пацієнтів при атеросклеротичному ураженні сонних артерій, оцінити його зв’язок з морфологічними змінами атеросклеротичної бляшки, ступенем стенозу та вираженістю симптомів захворювання.

Матеріали і методи. Проаналізовані зміни біомаркерів у 130 пацієнтів за симптомного та асимптомного перебігу стенозу сонних артерій залежно від його ступеня та структури атеросклеротичної бляшки.

Результати. Виявлене достовірне збільшення рівня Lp-PLА₂ у пацієнтів за симптомного стенозу внутрішньої сонної артерії (ВСА) та за його асимптомного перебігу за наявності м’якої атеросклеротичної бляшки. Концентрація гомоцистеїну не залежала від структури атеросклеротичної бляшки.

Висновки. При порівнянні вмісту гомоцистеїну та Lp-PLA₂ у пацієнтів при атеросклеротичному ураженні сонних артерій доведено, що вміст Lp-PLA₂ є більш інформативним діагностичним критерієм для виявлення пацієнтів з можливим виникненням гострого порушення кровообігу головного мозку. Підвищення рівня Lp-PLA₂ у пацієнтів при симптомному стенозі ВСА є свідченням нестабільності атеросклеротичної бляшки.

Ключові слова: атеросклероз сонних артерій; маркери запалення; нестабільна атеросклеротична бляшка; ішемічний інсульт; гомоцистеїн, LP-PLA₂.

Результати лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок, асоційованої з дисплазією сполучної тканини, з використанням ендовенозної лазерної коагуляції

І. Я. Дзюбановський, А. М. Продан

Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

Теrnopil State Medical University named after І. Ya. Gorbachevskyi MH of Ukraine

Реферат

Мета. Клінічна оцінка впливу ендовенозної лазерної коагуляції (ЕВЛК) за різних режимів потужності в пацієнтів при дисплазії сполучної тканини (ДСТ) для визначення її меж для зменшення негативного впливу теплової енергії та покращення результатів лікування.

Матеріали і методи. У 51 (34,7%) пацієнта з варикозною хворобою нижніх кінцівок і ознаками недиференційованої ДСТ (НДСТ) застосовано ЕВЛК потужністю 15 Вт та 10 Вт.

Результати та обговорення. Встановлене достовірне переважання травматичних (термічних – болісні тяжі, парестезія, больовий синдром) і запальних (інфільтрати, тромбофлебіт, набряк м’яких тканин) ускладнень при використанні ЕВЛК потужністю 15 Вт. При зменшенні потужності ЕВЛК до 10 Вт лікування виявилося ефективним та безпечним.

Висновок. При виборі режиму потужності ЕВЛК слід мати на увазі наявність супутньої ДСТ для мінімізації частоти термічних ускладнень.

Ключові слова: варикозна хвороба нижніх кінцівок; дисплазія сполучної тканини; ендовенозна лазерна коагуляція.

Одномоментна двобічна резекція легень з приводу туберкульозу

І. В. Корпусенко¹, Ю. Ф. Савенков²

¹Дніпропетровська медична академія МОЗ України,

²Дніпропетровське обласне клінічно-лікувальне об’єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради

Реферат

Мета дослідження: підвищення ефективності хірургічного лікування двобічного туберкульозу легень.

Матерали і методи. Проаналізовані результати оперативного лікування 53 хворих з приводу двобічного туберкульозу легень. У 28 з них виконано відеоасистовану торакоскопічну (ВАТС) одномоментну двобічну резекцію легень (основна група), у 25 — двобічну резекцію легень з використанням трансстернального доступу (група порівняння).

Результати. При збільшенні операційного доступу збільшувався об’єм крововтрати. Відзначений позитивний, достовірний кореляційний зв’язок між величиною крововтрати й об’ємом ексудації в 1-шу добу після операції. За даними вивчення показників функції зовнішнього дихання (ФЗД) через 2 міс після операції у хворих обох груп виявлене помірне порушення біомеханіки дихання за типом ізольованої обструкції периферійних дихальних шляхів, зменшення співвідношення та життєвої ємності легень (ЖЄЛ) об’єму форсованого видиху за 1-шу секунду (ОФЛ₁) внаслідок зменшення обсягу легеневої тканини. Бронхіальна прохідність на рівні максимальної об’ємної швидкості (МОШ₂₅) не порушена. Повне відновлення показників ФЗД відзначене тільки в основній групі.

Висновки. Застосування ВАТС резекції легень дозволило зменшити травматичність оперативного втручання, вираженість розладів ФЗД, крововтрату — в 1,5 раза, частоту післяопераційних ускладнень в 1,6 раза.

Ключові слова: туберкульоз легень; одномоментна двобічна резекція легень; мініторакотомія з відеопідтримкою.

Третинний перитоніт як проблема абдомінальної хірургії

П. Д. Фомін¹, О. Б. Матвійчук²

¹Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, м. Київ,

²Львівський Національний медичний університет імені Данила Галицького

Реферат

Вступ. Результати лікування абдомінального сепсису (АС) незадовільні. Найтяжчою його формою є третинний перитоніт (ТП). Факторами, що обтяжують перебіг ТП, є прогресування антибіотикорезистентності, зменшення резервів антибактеріальної терапії, поліморбідність. Сьогодні немає дієвих шкал прогнозування перебігу ТП, що робить проблему однією з найгостріших в абдомінальній хірургії.

Мета. Опрацювати спосіб прогнозування перебігу ТП для покращання його діагностики й лікування.

Матеріали і методи. Проспективно обстежені 109 пацієнтів з приводу перитоніту. У 18,3% хворих на 3 — 12-ту добу виявлені ознаки ТП, від якого померли 90% хворих.

Результати. З використанням статистичного методу відібрані 19 найбільш прогностично значущих показників, інтегровані у шкалу прогнозування ризику виникнення ТП, що відзначалася високим ступенем точності, специфічності та чутливості.

Висновки.

1. ТП є найтяжчою формою АС.
2. Застосування запропонованої шкали дозволило з високою точністю прогнозувати ризик виникнення ТП.
3. Застосування шкали прогнозування ризику виникнення ТП сприяло ефективній діагностиці захворювання.

Ключові слова: абдомінальний сепсис; третинний перитоніт; прогнозування ризику виникнення.

Особливості хірургічної тактики при протяжних рубцевих стриктурах стравоходу

В. В. Бойко^1,2, С. О. Савві^1,2, А. Ю. Королевська², В. В. Жидецький¹

¹Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України, м. Харків,

²Харківський національний медичний університет

Реферат

Мета дослідження — поліпшення результатів лікування хворих з протяжними післяопіковими рубцевими стриктурами стравоходу (ППРСС) шляхом удосконалення існуючої хірургічної тактики.

Матеріали і методи. Представлені результати лікування 156 хворих з приводу рубцевих стриктур стравоходу за період з 2000 по 2017 рік. Хворим основної групи проводили хірургічне лікування за методикою клініки, а групі порівняння — за класичними методиками оперативних втручань. Хворі І кластера підлягали одномоментній езофагопластиці, решта — двоетапному хірургічному лікуванню з накладенням контактної гастростоми (ІІ кластер) та езофагопластикою (ІІІ кластер).

Результати. У хворих з ППРСС групи порівняння І кластера після операції ускладнення виникли у 12 (46,2%) хворих: плеврит — у 3 (11,5%), пневмонія — у 2 (7,7%); померли 3 (11,5%) пацієнта. Післяопераційні ускладнення виникли в 1 (4,2%) хворого основної групи І кластера: часткова неспроможність езофагогастроанастомозу шиї. Летальність становить 4,2% (помер 1 хворий від гострої серцево-судинної недостатності). У 4 (15,38%) хворих ІІ кластера групи порівняння відмічено прорізування кисетного шва, серед пацієнтів основної групи ускладнень не спостерігали. У групі порівняння ІІІ кластера ускладнення відзначали у 5 (18,5%) хворих: у 3 (11,1%) — часткова неспроможність езофагоколоанастомозу на шиї, у 2 (7,5%) — некроз проксимального відділу переміщеного в позицію стравоходу товстокишкового трансплантата з повною неспроможністю езофагоколоанастомозу; померли 2 (7,5%) пацієнта після езофагоколопластики комбінованим торакоабдомінальним доступом (гостра серцево-судинна та поліорганна недостатність). Післяопераційних ускладнень в основній групі ІІІ кластера не спостерігалося.

Висновок. Розроблена і впроваджена тактика хірургічного лікування, що базується на врахуванні трофологічного статусу та компенсаторних можливостей організму хворого з ППРСС сприяє поліпшенню результатів лікування і якості життя оперованих хворих.

Ключові слова: рубцева стриктура стравоходу; езофагопластика; гастростомія; трансхіатальний доступ.

Клінічна характеристика та оперативні втручання з приводу хвороби Крона, в тому числі асоційованої з колоректальним раком

Л. Ю. Лозинська, О. В. Лукавецький

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Реферат

Мета. Порівняти клінічні характеристики пацієнтів при хворобі Крона (ХК) за віком, статтю, вираженістю загальних симптомів, тяжкістю перебігу та оперативними втручаннями, у яких виник / не виник колоректальний рак (КРР).

Матеріали і методи. Порівнювали клінічні характеристики та результати хірургічного лікування 98 пацієнтів з ХК (1-ша група) та 16 пацієнтів (2-га група) у яких виник КРР.

Результати. Оперативні втручання на тонкій і товстій кишці виконані у 62,3% пацієнтів при ХК, у тому числі правобічна геміколектомія (у 14,3%) і тотальна колектомія (в 11,2%). З хворих 1-ї групи, яким здійснено тотальну колектомію, більшість 63,6% належали до вікової групи А2, в усіх локалізація процесу L2, 90,9% з них жінки. У 2-й групі найчастішою операцією була лівобічна геміколектомія (у 50% хворих), переважали чоловіки вікової групи А3.

Ключові слова: хвороба Крона; хвороба Крона, асоційована з колоректальним раком; оперативні втручання.

Функціональний стан м`язів черевної стінки при післяопераційних вентральних грижах: сучасні клінічні інструменти діагностики та прогнозу

В. В. Грубнік¹, Н. Д. Парфентьєва¹, Р. С. Парфентьєв¹, І. А. Колкер², Ю. О. Солодовнікова¹, І. Г. Чемересюк¹, В. Б. Яблонська¹

¹Одеський національний медичний університет,

²ПМЦ «Оптікор», м. Одеса

Реферат

Мета. Комплексне оцінювання функціонального стану м’язів черевної стінки при післяопераційних вентральних грижах з використанням функціональних тестів та інтерференційної електроміографії.

Матеріал і методи. Робота виконана на базі клініки кафедри хірургії № 1 з післядипломною підготовкою Одеського національного медичного університету. За період з 2003 по 2016 рр. було обстежено і прооперовано 280 хворих з післяопераційними вентральними грижами (ПОВГ) віком від 30 до 75 років. До першої групи (порівняння) увійшли 140 пацієнтів, яким виконували алопластику за методикою «onlay». До другої (основної) групи увійшли 140 пацієнтів, прооперованих за оригінальною методикою алопластики з переміщенням прямих м’язів живота. На віддаленому етапі після проведеного оперативного втручання оцінювали частоту рецидивів, наявність синдрому хронічного абдомінального болю, функцію черевного преса. Усі пацієнти були обстежені неврологом та терапевтом. Отримані в результаті дослідження дані обробляли за методами дисперсійного аналізу за допомогою пакету прикладних програм Statistica 10.0 (StatSoft Inc., США).

Результати. У пацієнтів основної групи наприкінці 1-го року спостереження вдалося значно покращити результати виконання функціональних тестів: сила черевного пресу (СЧП) 7,3 ± 0,2 балів, тоді як в контрольній групі цей показник становив 4,0 ± 0,2 балів. Аналіз амплітудно-частотних характеристик електроміограми (ЕМГ) показав, що через 6 міс. після оперативного втручання в основній групі значення максимальної амплітуди турнів становило 1195,5 ± 55,1 мкВ, а частота турнів – 121,2 ± 6,7 Гц, тоді як в контрольній групі максимальна амплітуда турнів була 788,8 ± 89,2 мкВ, а частота турнів – 111,5 ± 9,9 Гц.

Висновки. Використання функціональних тестів разом з проведенням інтерференційної електроміографії дозволяє оцінити функціональний стан прямих м’язів живота та клінічний ефект проведення оперативних втручань у хворих з ПОВГ.

Ключові слова: післяопераційні вентральні грижі; лікування; функціональні тести; електроміографія.

Диференційований підхід до комплексного лікування хворих за несприятливих форм місцево-поширеного раку грудної залози

Ю. В. Думанський¹, О. В. Бондар², О. І. Ткаченко², В. Ю. Єрмаков², Є. А. Столярчук²

¹Донецький національний медичний університет, Красний Лиман,

²Університетська клініка Одеського національного медичного університету

Реферат

Вступ. Рак грудної залози (РГЗ) є найбільш поширеним захворюванням у структурі онкологічних захворювань у світі. Актуальним є питання розробки методів лікування місцево-поширених форм РГЗ, особливо регіонарної поліхіміотерапії (ПХТ).

Матеріали і методи. Проаналізований 15–річний досвід комплексного лікування 285 хворих з приводу місцево-поширеного РГЗ. Проведений порівняльний аналіз ефективності різних методів лікування, в тому числі селективної внутрішньоартеріальної (СВА) та внутрішньовенної (ВВ) ПХТ у поєднанні з променевою (ПТ) і гормональною (ГТ) терапією, а також ендолімфатичної (ЕЛ) ПХТ з мастектомією та системною хіміотерапією.

Результати. Встановлено, що хворі, у яких досягнутий повний або частковий ефект лікування (за шкалою RECIST) живуть довше після проведення СВА ПХТ, ніж після проведення ЕЛ ПХТ.

Oбговорення. Сьогодні не існує оптимального уніфікованого підходу до лікування РГЗ, проте впровадження нових і вдосконалення існуючих методів комплексного лікування, індивідуалізація підходу сприятимуть покращенню  безпосередніх та віддалених результатів терапії.

Висновок. Результати комплексного лікування місцево-поширеного РГЗ з несприятливими факторами прогнозу із застосуванням СВА і ВВ ПХТ в басейні внутрішньої грудної артерії в поєднанні з ПТ і ГТ кращі, ніж результати ЕЛ ПХТ з виконанням мастектомії та системною хіміотерапією.

Ключові слова: місцево-поширений рак грудної залози; комплексне лікування; внутрішньоартеріальна поліхіміотерапія; ендолімфатична хіміотерапія.

Differentiated approach to complex treatment of patients in unfavorable forms of locally-

Біомеханічно обґрунтоване хірургічне лікування поранених з вогнепальними переломами довгих кісток

О. А. Бур’янов¹, А. А. Лакша², Н. О. Борзих³, М. С. Шидловський⁴

¹Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

²Національний військово-медичний клінічний центр «ГВКГ» МО України, м. Київ,

³Інститут травматології та ортопедії НАМН України, м. Київ,

⁴ НТУ України «Київський політехнічний інститут» МОН України

Реферат

Вступ. Лікування постраждалих з  вогнепальними пораненнями кінцівок супроводжується незадовільними результатами, остеомієліт, утворення хибних суглобів, контрактуру, невропатію, вкорочення кінцівок відзначають у 8 — 19,6% хворих, ампутацію кінцівки виконують в 11,8%.

Матеріали і методи. Наведена тактика надання хірургічної допомоги при пораненнях м’яких тканин та вогнепальних переломах з огляду на зміни біомеханічних властивостей кісткової тканини.

Результати. Встановлено, що за відстані від стрижнів до місця перелому менше 4 см вірогідність виникнення остеомієліту збільшується у 5 разів. Використання запропонованого алгоритму лікування постраждалих з приводу вогнепальних поранень кінцівок дозволило досягти хороших результатів лікування у 80%.

Обговорення. Лікування постраждалих з приводу вогнепальних поранень кінцівок потребує комплексного підходу з огляду на зміни біомеханічних властивостей кісткової тканини та особливостей пошкодження м’яких тканин.

Висновок. Встановлення апарата зовнішньої фіксації (АЗФ), зважаючи на зону ударно-хвильової остеопорозоподібної трансформації, закриття дефектів м’яких тканин із застосуванням реконструктивної хірургії, заміна методу фіксації в оптимальні строки дозволили зменшити частоту порушення остеорепарації в 7 разів, встановлення інвалідності — у 3 рази.

Ключові слова: вогнепальні поранення кінцівок; хірургічна тактика; позавогнищевий остеосинтез; біомеханічні властивості кісткової тканини.

Особливості уродинаміки нижніх сечових шляхів у хворих за ідіопатичного гіперактивного сечового міхура

Ю. М. Дехтяр, Ф. І. Костєв, О. І. Яцина, Р. В. Савчук, К. А. Залива

Одеський національний медичний університет

Реферат

Вступ. Гіперактивність сечового міхура (ГАСМ) — тяжкий розлад сечовипускання, що виявляють майже у 17% населення віком старше 40 років, з них 56% — жінок, 44% — чоловіків.

Мета. Визначення частоти і клінічного значення окремих уродинамічних симптомів, що виявляють за результатами комплексного обстеження хворих за ідіопатичної ГАСМ (ІГАСМ).

Матеріали і методи. Комбіноване уродинамічне дослідження проведене у 137 хворих за ІГАСМ (105 жінок, 32 чоловіків).

Результати. Імперативний характер сечовипускання у хворих за ІГАСМ зумовлює зменшення максимальної цистометричної місткості — у 75,9% хворих, зниження порогу чутливості сечового міхура (СМ) у 70,8%, гіперактивності м’яза – випорожнювача СМ (МВСМ) у 35,8%, комплаєнтності — у 43,1%, нестабільності сечівника — у 24,8%.

Висновки. Зменшення здатності СМ до накопичення й утримання сечі за нормального або низького внутрішньоміхурового тиску та часте поєднання нестабільності СМ з ознаками обструкції сечовипускання є основними особливостями порушення уродинаміки нижніх сечових шляхів (НСШ) у хворих за ІГАСМ.

Ключові слова: гіперактивний сечовий міхур; уродинаміка; нижні сечові шляхи.

Організація служби крові в мобільному госпіталі при подоланні наслідків катастроф

О. В. Мазуренко¹, Г. Г. Рощин¹, І. Й. Сличко¹, П. В. Шабельнік²

¹Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, м. Київ,

²Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги

Реферат

Мета. Вивчити особливості організації трансфузійної терапії в умовах мобільного госпіталю (МГ).

Результати та обговорення. Визначені проблемні питання, наведені способи їх розв’язання, зокрема безперебійне забезпечення МГ перевіреною донорською кров’ю та її препаратами; організація «холодового ланцюга» від місця збирання крові до її використання; зберігання й розподіл крові та її препаратів по лікувальних відділеннях.

Висновки.

1. Забезпечення МГ кров’ю та її препаратами потребує налагодження координації та взаємодії з місцевими Центрами крові, укладання угоди про надання перевіреної еритроцитної маси та свіжозамороженої плазми, альбуміну 10%, цоліклонів анти–А, цоліклонів анти-В.
2. Проведення трансфузійної терапії має належати до компетенції відділення інтенсивної терапії МГ.
3. Табель оснащення МГ слід доповнити відповідними засобами та обладнанням для транспортування та зберігання крові, проведення безпечної трансфузії.

Ключові слова: гемотрансфузія; мобільний госпіталь; надзвичайна ситуація; організація.

Синдром Велленса. Особливості діагностики та ендоваскулярного лікування

Г. С. Пузирьов, Р. П. Сакевич, В. В. Заєць, Т. А. Ворошилова, Є. Б. Ханенко, В. І. Ляховський

Wellens’s syndrome. Peculiarities of diagnosis and endovascular treatment

1. S. Puzyryov, R. P. Sakevych, V. V. Zayets, Т. А. Voroshilova, E. B. Khanenko, V. І. Lyakhovskyi

Гостра жовчнокам’яна непрохідність тонкої кишки

І. М. Дейкало, Д. В. Осадчук, О. І. Карел, А. В Махніцький., Л. Р. Назарко

An acute impassability of small bowel, caused by biliary concrements

І. М. Deykalo, D. V. Оsadchuk, О. І. Каrel, А. V. Маkhnitskyi, L. R. Nazarko