Клінічна хірургія 2022 Вересень/Жовтень 89(9-10):3-9

Лікування хронічних абсцесів легень із застосуванням мініінвазивних електрохірургічних технологій

В. В. Бойко^1,2, А. А. Серенко¹, Д. В. Мінухін², В. Г. Грома^1,2, Д. О. Євтушенко², П. І. Корж^2,3

¹Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України, м. Харків,
²Харківський національний медичний університет,
³Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Реферат

Мета. Підвищити ефективність хірургічного лікування хворих із хронічними абсцесами легень шляхом застосування мініінвазивних електрохірургічних технологій.

Матеріали і методи. Проведено рандомізоване контрольоване одноцентрове ретро– і проспективне дослідження, яке ґрунтується на аналізі результатів хірургічного лікування 78 пацієнтів із хронічними абсцесами легень, оперованих на базі Інституту загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України (м. Харків) у період з 2011 по 2021 р.

Результати. Аналіз даних проведеного динамічного інструментального контролю за ефективністю двох різних методів лікування хворих із хронічними абсцесами легень дає підстави стверджувати, що запропонована програма лікування більш ефективна, ніж використання стандартної тактики.

Висновки. Розроблені методики хірургічних втручань дозволили суттєво позитивно вплинути на показники ендогенної інтоксикації, уникнути резекційних оперативних втручань, знизити кількість післяопераційних ускладнень, уникнути пошкодження сусідніх органів, скоротити тривалість клінічної та соціально–трудової реабілітації хворих із досягненням стійкого позитивного ефекту.

Ключові слова: хронічний абсцес легень; аргоноплазмова коагуляція; електрохірургічні технології.

Klinichna khirurhiia. 2022 September/October; 89(9-10):10-16
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.9-10.10

Хірургічне лікування мітрального стенозу, ускладненого масивним тромбозом лівого передсердя:
стаціонарний етап

В. В. Попов, О. О. Большак, В. Ж. Букарім, О. М. Гуртовенко, О. М. Трембовецька

Національний інститут серцево­судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Розробка методології хірургічної корекції мітрального стенозу, ускладненого масивним тромбозом лівого передсердя, покликаної поліпшити безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування даної патології.

Матеріали і методи. До складу аналізованої групи увійшли 344 хворих із мітральним стенозом, ускладненим масивним тромбозом лівого передсердя, оперованих у Національному інституті серцево–судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України за період з 1 січня 1984 по 1 січня 2019 р. Усім хворим виконано хірургічну корекцію мітрального стенозу та тромбектомію з лівого передсердя. У 161 (46,8%) хворого радикально видалено тромботичні маси разом з їх основою–вистилкою, у 183 (53,2%) – без неї. У 256 (74,4%) пацієнтів вушко лівого передсердя було перев’язане або резектоване, у 88 (25,6%) – залишене інтактним.

Результати. Показник госпітальної летальності прямо пропорційно зростав із збільшенням ступеня масивного тромбозу лівого передсердя: I – 0%, II – 3,9%, III – 5,1% (р<0,05). У загальній групі за весь досліджуваний період спостерігали прямо пропорційну залежність показника госпітальної летальності внаслідок летальних тромбоемболічних ускладнень від ступеня масивного тромбозу лівого передсердя: I – 0,0%, II – 3,5%, III – 5,2% (р<0,05). Кращих показників госпітальної летальності було досягнуто при радикальному видаленні тромбів разом з їх основою–вистилкою в поєднанні з лігуванням або резекцією вушка лівого передсердя як можливого джерела тромбоутворення.

Висновки. При виконанні хірургічної корекції у пацієнтів із масивним тромбозом лівого передсердя важливо видалити тромботичну основу–вистилку і лігувати (резектувати) вушко лівого передсердя, що значно знижує ризик госпітальної летальності, тромбоемболічних ускладнень на стаціонарному етапі лікування.

Ключові слова: тромбоз лівого передсердя; тромбоемболічні ускладнення; мітральний стеноз; фібриляція передсердь.

Klinichna khirurhiia. 2022 September/October; 89(9-10):17-21
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.9-10.17

Алгоритм хірургічного лікування післяопераційного перитоніту

І. М. Шевчук, М. М. Дроняк, В. М. Дроняк

Івано–Франківський національний медичний університет

Реферат

Мета. Покращити результати хірургічного лікування хворих із післяопераційним перитонітом шляхом застосування запропонованого відповідного алгоритму.

Матеріали і методи. Проведено проспективне дослідження щодо 244 хворих із післяопераційним перитонітом (основна група). За величиною ураження очеревини обмежений післяопераційний перитоніт був у 125 (51,2%) хворих, розповсюджений – у 119 (48,8%). Ретроспективне дослідження полягало у вивченні 212 карт стаціонарних хворих, оперованіх з приводу післяопераційного перитоніту (контрольна група).

Результати. Мініінвазивні повторні оперативні втручання виконали у 114 (46,7%) хворих із післяопераційним перитонітом, із них у 55 (48,2%) застосували лапароскопічну санацію і дренування абсцесу очеревинної порожнини. У 19 (55,9%) із 34 хворих із післяопераційним перитонітом при міжпетельних абсцесах виконали лапароскопічну санацію і дренування гнійника. Відкриті оперативні втручання виконали у 130 (53,3%) хворих.

Висновки. Застосування розробленого алгоритму хірургічного лікування післяопераційного перитоніту дозволило зменшити тривалість перебування хворих у стаціонарі з (14,2 ± 1,6) ліжко–дня (контрольна група) до (10,6 ± 1,2) ліжко–дня (основна група) та знизити рівень летальності майже вдвічі – з 31,6% (контрольна група) до 18,4% (основна група).

Ключові слова: післяопераційний перитоніт; алгоритм хірургічного лікування.

Algorithm of surgical treatment of postoperative peritonitis

1. I. M. Shevchuk, M. M. Droniak, V. M. Droniak

Ivano–Frankivsk National Medical University

Abstract

Objective. To improve the results of surgical treatment in patients with postoperative peritonitis, using the certain algorithm proposed.

Materials and methods. Prospective investigation was conducted on 244 patients, suffering postoperative peritonitis (the main group). In accordance to the peritoneal affection size the restricted postoperative peritonitis was present in 125 (51.2%) patients, and the extended one – in 119 (48.8%). Retrospective investigation consisted of studying of 212 cards of stationary patients, operated for postoperative peritonitis (the control group).

Results. Miniinvasive operative reinterventions were done in 114 (46.7%) patients, suffering postoperative peritonitis, of them in 55 (48.2%) laparoscopic sanation and drainage of the peritoneal cavity abscess was used. In 19 (55.9%) of 34 patients with postoperative peritonitis in the interloop abscesses a laparoscopic sanation and drainage of the abscess were performed. Open operative interventions were performed in 130 (53.3%) patients.

Conclusion. Application of the elaborated algorithm of the postoperative peritonitis surgical treatment have permitted to reduce the patients stationary stay from (14.2 ± 1.6) bed–days (control group) to (10.6 ± 1.2) bed–days (main group) and to reduce the lethality level from 31.6% (control group) to 18.4% (the main group).

Key words: postoperative peritonitis; algorithm of surgical treatment.

1. 1. Mazuski JE, Tessier JM, May AK, Sawyer RG, Nadler EP, Rosengart MR, et al. The Surgical Infection Society Revised Guidelines on the Management of Intra–Abdominal Infection. Surg Infect (Larchmt). 2017 Jan;18(1):1–76. doi: 10.1089/sur.2016.261. PMID: 28085573.
2. Launey Y, Duteurtre B, Larmet R, Nesseler N, Tawa A, Mallédant Y, et al. Risk factors for mortality in postoperative peritonitis in critically ill patients. World J Crit Care Med. 2017 Feb 4;6(1):48–55. doi: 10.5492/wjccm.v6.i1.48. PMID: 28224107; PMCID: PMC5295169.
3. Kirkpatrick AW, Coccolini F, Ansaloni L, Roberts DJ, Tolonen M, McKee JL, et al. Closed Or Open after Laparotomy (COOL) after Source Control for Severe Complicated Intra–Abdominal Sepsis Investigators. Closed Or Open after Source Control Laparotomy for Severe Complicated Intra–Abdominal Sepsis (the COOL trial): study protocol for a randomized controlled trial. World J Emerg Surg. 2018 Jun 22;13:26. doi: 10.1186/s13017–018–0183–4. PMID: 29977328; PMCID: PMC6015449.
4. Grotelueschen R, Luetgehetmann M, Erbes J, Heidelmann LM, Grupp K, Karstens K, et al. Microbial findings, sensitivity and outcome in patients with postoperative peritonitis a retrospective cohort study. Int J Surg. 2019 Oct;70:63–9. doi: 10.1016/j.ijsu.2019.08.020. Epub 2019 Aug 19. PMID: 31437641.
5. Bensignor T, Lefevre JH, Creavin B, Chafai N, Lescot T, Hor T, et al. Postoperative Peritonitis After Digestive Tract Surgery: Surgical Management and Risk Factors for Morbidity and Mortality, a Cohort of 191 Patients. World J Surg. 2018 Nov;42(11):3589–98. doi: 10.1007/s00268–018–4687–6. PMID: 29850950.
6. Augustin P, Tran–Dinh A, Desmard M, Tanaka S, Grall N, Ben–Rehouma M, et al. Usefulness of Gram stain examination of peritoneal fluid in postoperative peritonitis to guide empirical antibiotherapy. Eur J Trauma Emerg Surg. 2020 Dec;46(6):1335–40. doi: 10.1007/s00068–019–01161–x. Epub 2019 May 29. PMID: 31143982.
7. Špička P, Gryga A, Malý T, Neoral Č. Current management of diffuse peritonitis – is postoperative continuous lavage still a relevant method of choice? Rozhl Chir. 2019;98(1):18–22. PMID: 30781962.
8. Alqarni A, Kantor E, Grall N, Tanaka S, Zappella N, Godement M, et al. Clinical characteristics and prognosis of bacteraemia during postoperative intra–abdominal infections. Crit Care. 2018 Jul 7;22(1):175. doi: 10.1186/s13054–018–2099–5. PMID: 29980218; PMCID: PMC6035454.
9. Rebibo L, Ebosse I, Iederan C, Mahjoub Y, Dupont H, Cosse C, et al. Does drainage of the peritoneal cavity have an impact on the postoperative course of community–acquired, secondary, lower gastrointestinal tract peritonitis? Am J Surg. 2017 Jul;214(1):29–36. doi: 10.1016/j.amjsurg.2016.09.031. Epub 2016 Sep 30. PMID: 28483060.
10. Bassetti M, Eckmann C, Giacobbe DR, Sartelli M, Montravers P. Post–operative abdominal infections: epidemiology, operational definitions, and outcomes. Intensive Care Med. 2020 Feb;46(2):163–72. doi: 10.1007/s00134–019–05841–5. Epub 2019 Nov 7. PMID: 31701205.
11. Siembida N, Sabbagh C, Chal T, Demouron M, Rossi D, Dembinski J, et al. Absence of abdominal drainage after surgery for secondary lower gastrointestinal tract peritonitis is a valid strategy. Surg Endosc. 2022 Oct;36(10):7219–24. doi: 10.1007/s00464–022–09080–6. Epub 2022 Feb 4. PMID: 35122148.

Shevchuk Ihor Mykhailovych, MD, DSci(Med), Professor,
Ivano–Frankivsk National Medical University,
2 Halytska st., Ivano–Frankivsk,78000,
+3800503732908,
ishevchuk@ifnmu.edu.ua
https://orcid.org/0000–0001–6684–946X,

Dronіak Mykola Mykolayovych, MD, DSci(Med), Associate Professor,
Ivano–Frankivsk National Medical University,
Ivano–Frankivsk, st. Halytska, 2, 78000,
+3800972115909,
mdroniak@ifnmu.edu.ua

https://orcid.org/0000–0001–7976–0384,

Klinichna khirurhiia. 2022 September/October; 89(9-10):22-24
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.9-10.22

Ферментативне обґрунтування лімфотропної антибактеріальної терапії при гострому панкреатиті

І. Д. Дужий¹, М. Г. Кононенко¹, О. Л. Ситнік¹, В. В. Шимко², О. В. Кравець¹, І. М. Медведєва²

¹Сумський державний університет,
²Сумська обласна клінічна лікарня

Реферат

Мета. Вивчити вплив антибактеріальної терапії на рівень протеолітичних ферментів на прикладі нейтрофільної еластази і клінічний перебіг гострого панкреатиту.

Матеріали і методи. Досліджено дві групи хворих: в основній групі (n = 83) антибіотики вводили лімфотропним способом, у контрольній групі (n = 85) – за стандартною методикою. Вміст нейтрофільної еластази визначали в день госпіталізації і після 5 діб лікування.

Результати. При госпіталізації рівень ферменту у хворих обох груп не відрізнявся. Після п’ятиденної антибактеріальної терапії кількість нейтрофільної еластази зменшувалася більше при лімфотропній терапії, ніж при стандартній. Зменшення рівня «відхиленої» нейтрофільної еластази сприяло зменшенню інфікування панкреонекрозу, що привело до зменшення кількості оперативних втручань у хворих основної групи (лімфотропна антибактеріальна терапія) у 2,1 разу і їх одужання.

Висновки. Позитивний вплив лімфотропної антибактеріальної терапії на «відхилення» протеолітичних ферментів у кров і відповідно на перебіг гострого панкреатиту дає підстави рекомендувати її застосування при даному захворюванні як альтернативу стандартній методиці.

Ключові слова: гострий панкреатит; лімфотропна антибактеріальна терапія; наслідки.

Klinichna khirurhiia. 2022 September/October; 89(9-10):25-28
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.9-10.25

Помилки при використанні сучасного хірургічного магнітного інструментарію для діагностики та видалення феромагнітних сторонніх тіл

Е. М. Хорошун^1,2, І. А. Лурін³, В. В. Негодуйко^1,2, В. В. Макаров^1,2, С. В. Тертишний^4,5,
Р. В. Салютін⁶

¹Військово­медичний клінічний центр Північного регіону, м. Харків,
²Харківський національний медичний університет,
³Національна академія медичних наук України, м. Київ,
⁴Військово­медичний клінічний центр Південного регіону, м. Одеса,
⁵Одеський національний медичний університет,
⁶Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Проаналізувати помилки при використанні сучасного хірургічного магнітного інструментарію для діагностики та видалення феромагнітних сторонніх тіл.

Матеріали і методи. За низкою експлуатаційно-клінічних критеріїв проаналізовано матеріал, наданий користувачами магнітного інструментарію (623 респонденти), щодо результатів його клінічного використання за період з 2014 року по теперішній час.

Результати. Загалом помилки при використанні хірургічного магнітного інструментарію можливо розподілити на дві групи: клінічні та експлуатаційно-технічні. Найбільша кількість клінічних помилок пов’язана з використанням такого інструментарію не за показаннями, фактично за відсутності феромагнітних уламків у ранових каналах та порожнинах. Інші причини помилок: неврахування фізіологічних особливостей перебігу ранового процесу, а саме формування капсули навколо стороннього тіла, характеру ранового каналу, вибір невідповідного номенклатурного зразка та неврахування проєкції судин і нервових стволів, що призводить до розвитку ускладнень (кровотечі, невралгії, парезу), формування контрапертурного розрізу та механічне вилучення уламка. До експлуатаційно-технічних помилок відносили стерилізацію у сухожаровій шафі та фізичне пошкодження інструментарію.

Висновки. Відповідно до отриманих результатів рекомендовано проведення навчальних тренінгів щодо застосування хірургічного магнітного інструментарію, що забезпечить зменшення кількості різноманітних помилок та ускладнень, максимальний ефект його використання.

Ключові слова: помилки; хірургічний магнітний інструментарій; сторонні тіла.

Klinichna khirurhiia. 2022 September/October; 89(9-10):29-33
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.9-10.29

Клініко–анатомічна характеристика дорожньо–транспортної травми в умовах мегаполіса
Повідомлення перше: обсяг ураження

С. О. Гур’єв¹, В. А. Кушнір^1,2

¹Український науково–практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України, м. Київ,
²Інститут державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту, м. Київ

Реферат

Мета. Визначити обсяг ураження як важливого компонента клініко–анатомічної характеристики пошкоджень у постраждалих, які отримали травму внаслідок дорожньо–транспортних пригод в умовах мегаполіса.

Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз даних 1139 постраждалих, які отримали травму внаслідок дорожньо–транспорних пригод у місті Києві з 2019 по 2020 р.

Результати. Встановлено, що до 70% постраждалих мали невеликий обсяг ураження – пошкодження до трьох анатомо–функціональних ділянок. Великий обсяг ураження мали лише 9% таких постраждалих. Обсяг ураження безпосередньо впливав на результат перебігу травматичного процесу з наявністю тенденції до збільшення питомої ваги постраждалих із негативним результатом зі збільшенням обсягу ураження.

Висновки. Серед травм, які постраждалі отримують внаслідок дорожньо–транспортних пригод в умовах мегаполіса, переважає обмежена за обсягом травма – до 75,42%. Критичним обсягом ураження для постраждалих, які отримали травму внаслідок дорожньо–транспортних пригод, є пошкодження чотирьох анатомо–функціональних ділянок. Обсяг ураження у постраждалих, які отримали травму внаслідок дорожньо–транспортних пригод, безпосередньо залежить від ознаки «участь у русі постраждалого», найбільший вплив має ознака «участь у русі пішохода». Ознака «участь у русі постраждалого» безпосередньо впливає на результат перебігу травматичного процесу при будь–якому обсязі ураження, причому цей вплив збільшується зі збільшенням обсягу ураження.

Ключові слова: дорожньо–транспортна пригода; дорожньо–транспортна травма; клініко–анатомічна характеристика; обсяг ураження; мегаполіс.

Klinichna khirurhiia. 2022 September/October; 89(9-10):34-37
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.9-10.34

Резекційно–пластичні підходи у лікуванні хронічного нелактаційного маститу

І. В. Михальчишина, О. О. Денека

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Klinichna khirurhiia. 2022 September/October; 89(9-10):38-40
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.9-10.38

Клінічне спостереження неоперованої полідактилії
правої кисті

В. О. Кавин

Івано–Франківський національний медичний університет

Klinichna khirurhiia. 2022 September/October; 89(9-10):41-82
DOI: 10.26779/2522-1396.2022.9-10.41

Хірургічне лікування захворювань щитоподібної залози
Клініко-практичні рекомендації

О. Ю. Усенко, І. П. Хоменко, А. Є. Коваленко, І. П. Галочка, С. А. Андреєщев,
Р. В. Салютін, А. В. Варга, М. І. Бобрик

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова, м. Київ,
Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ,
ГО «Асоціація хірургів України»

V З’ЇЗД КОЛОПРОКТОЛОГІВ УКРАЇНИ
з міжнародною участю