Клінічна хірургія — 2017 (вересень)

ВИКОНАННЯ РОЗШИРЕНОЇ РЕЗЕКЦІЇ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З ПРИВОДУ ЇЇ ПУХЛИН

В. М. Копчак¹, К. В. Копчак², Л. О. Перерва¹, І. В. Хомяк¹, О. В. Дувалко¹, Г. Г. Шевколенко¹, Н. Г. Давиденко¹, С. В. Андронік¹, І. В. Скрипничук¹

¹Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

²Національний інститут раку МОЗ України, м. Київ

Реферат

Мета. Оцінити результати виконання розширеної резекції підшлункової залози (ПЗ) у лікуванні хворих з приводу її пухлин.

Матеріали і методи. За період 2010 – 2016 рр. оперовані 545 пацієнтів з приводу аденокарциноми ПЗ, дистальна резекція (ДР) ПЗ виконана у 127 (23,3%) з них, панкреатодуоденальна резекція (ПДР) – у 402 (73,8%), тотальна панкреатектомія (ТПЕ) – у 16 (2,9%).

Розширена резекція ПЗ виконана у 121 (22,2%) хворого, в тому числі ПДР – у 65 (53,7%), ДР ПЗ – у 46 (38%), панкреатектомія – у 10 (8,3%).

Результати. Ускладнення виникли у 167 (39,4%) пацієнтів після стандартної резекції ПЗ та у 51 (42,1%) – розширеної (c² = 0,29, p = 0,58). Летальність становила 2,6% (померли 14 хворих), з них 5 (4,1%) – після розширеної резекції ПЗ, 9 (2,1%) – стандартної (c² = 1,52, p = 0,22). Медіана виживання та показники 5–річного загального виживання недостовірно менші у пацієнтів після розширеної резекції ПЗ, ніж стандартної – відповідно 21 міс і 26% та 28 міс і 29% (c² = 0,15, p = 0,69).

Висновки. Летальність, частота післяопераційних ускладнень, віддалені результати після розширеної резекції ПЗ зіставні з такими після її стандартної резекції.

Ключові слова: пухлини підшлункової залози; хірургічне лікування; розширена резекція підшлункової залози.

ПАНКРЕАТИЧНІ НОРИЦІ ЯК УСКЛАДНЕННЯ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ. ДІАГНОСТИКА Й ЛІКУВАННЯ

О. Ю. Усенко¹, А. І. Суходоля^2,3, С. А. Суходоля^2,3, І. В. Лобода^2,3, В. М Монастирський^2,3, П. В. Просвітлюк^2,3

¹Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

²Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,

³Хмельницька обласна лікарня

Реферат

Вступ. Хронічний панкреатит (ХП) зумовлює виникнення різних ускладнень: функціональних розладів, прогресування недостатності екзо– та ендокринної функції підшлункової залози (ПЗ), формування панкреатичних нориць (ПН), цукрового діабету. Як правило, захворювання виявляють у пацієнтів молодого віку (у середньому 20 – 50 років), що суттєво впливає на соціально–економічний стан у суспільстві.

Мета дослідження. Покращити результати лікування пацієнтів за ускладненого перебігу ХП, у яких сформувались внутрішні та зовнішні ПН, шляхом індивідуального підходу до діагностики та хірургічної корекції.

Матеріали і методи. Оперовані 148 пацієнтів з приводу ускладнених форм ХП.

У 31 (21%) пацієнта виявлені зовнішні та внутрішні ПН. Причиною утворення ПН у 10 (32%) хворих був гострий панкреатит, панкреонекроз, у 20 (64,5%) – ХП, в 1 – травма. У 9 (43%) пацієнтів, яких раніше оперували з приводу гострого панкреатиту, загострення ХП, панкреонекрозу, сформувалася зовнішня ПН, у 5 (55,5%) з них – стійка часткова, у 4 (44,4%) – повна зовнішня ПН внаслідок деструкції протоки ПЗ, дебіт соку понад 400 мл на добу.

Результати та обговорення. Оперативні втручання виконані у 9 (43%) пацієнтів з приводу ПН.

Несвоєчасне хірургічне лікування ускладнених форм ХП зумовлює формування внутрішніх та зовнішніх ПН. Для доопераційної верифікації зовнішніх ПН слід проводити ендоскопічну ретроградну холангіопанкреатографію (ЕРХПГ) та фістулографію, для інтраопераційної діагностики та верифікації норицевого ходу – інтраопераційну панкреатовірсунгографію. Основним оперативним втручанням з приводу будь–яких нориць є дренування протоки ПЗ, у деяких ситуаціях – у поєднанні з резекційними методами.

Висновок. Проблема хірургічного лікування внутрішніх та зовнішніх ПН є актуальною, потребує індивідуального підходу до діагностики, обгрунтування показань до виконання операцій, інколи – етапних оперативних втручань.

Ключові слова: хронічний панкреатит; панкреатична нориця; панкреатичний асцит; хірургічне лікування.

ЕМПІРИЧНА АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ ІНФІКОВАНОГО НЕКРОТИЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ В УМОВАХ АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ЗБУДНИКІВ

О. І. Дронов¹, І. О. Ковальська¹, А. І. Горлач¹, К. О. Задорожна¹, В. В. Тинкалюк², С. С. Шаповал², І. В. Сотнік², І. А. Кучинська³

¹Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, м. Київ,

²Київський центр хірургії захворювань печінки, жовчних проток та підшлункової залози імені В. С. Земскова,

³Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, м. Київ

Реферат

Мета. Розробити схему емпіричної антибактеріальної терапії (АБТ) у пацієнтів при інфікованому гострому некротичному панкреатиті (ГНП) на основі ретроспективного аналізу результатів бактеріологічного дослідження та вивчення антибіотикочутливості збудників.

Матеріали і методи. Проведений аналіз мікробного пейзажу пунктатів та виділень з дренажів з визначенням антибіотикочутливості та антибіотикорезистентності до антимікробних препаратів (АМП) у 52 хворих на інфікований ГНП, яких лікували в клініці за період 2015 – 2016 р.

Результати. Мікробний пейзаж гострих парапанкреатичних та некротичних скупчень рідини за даними первинного дослідження в 82,7% спостережень представлений моноінфекцією, у 17,3% – асоціаціями грамнегативної мікрофлори. Домінували Klebsiella pneumoniаe (у 26,7% спостережень), E. coli (у 21,7%), Pseudomonas aeruginosa (у 17,4%), Acinetobacter baumannii (у 12%). Панрезистентна мікрофлора виявлена у 33% спостережень, представлена Acinetobacter baumannii.

Висновки. На підставі ретроспективного аналізу ідентифікації збудників панкреатичної інфекції та визначення їх антибіотикочутливості запропоновано схему емпіричної АБТ. Для терапії першої лінії рекомендуємо фторхінолони ІІ покоління в поєднанні з протианаеробними препаратами, антибіотиками «резерву» вважаємо карбапенеми, уреїдопеніциліни з протианаеробними препаратами.

Ключові слова: панкреатична інфекція; емпірична антибактеріальна терапія; антибіотикорезистентність збудників.

Досвід хірургічного лікування розривУ стравоходу різної локалізації

П. П. Шипулін, В. І. Байдан, О. Ю. Троніна, А. Аграхарі, Б. Ю. Брайловський, М. Ю. Целіков, В. Є. Севергін, О. М. Козяр, В. В. Байдан, О. О. Кирилюк, С. В. Агеєв, М. Ю. Голубенко

Одеська обласна клінічна лікарня

Реферат

Узагальнений досвід лікування 61 потерпілого з приводу розриву стравоходу (РС) різної етіології. Наведена хірургічна тактика залежно від рівня перфорації. Доведена необхідність накладання первинного шва стравоходу незалежно від строків з моменту РС, доцільність тимчасового виключення стравоходу. Померли 14 (22,9%) хворих. Найгірші результати відзначені при спонтанному розриві нижньої третини стравоходу (летальність 18%). Встановлена перспективність застосування мініінвазивних технологій в лікуванні хворих з приводу РС.

Ключові слова: розрив стравоходу; зашивання розриву стравоходу; лігування розриву стравоходу.

СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К ХИРУРГИЧЕСКОМУ ЛЕЧЕНИЮ БОЛЬНЫХ РАКОМ ПИЩЕВОДА И КАРДИАЛЬНОГО ОТДЕЛА ЖЕЛУДКА

В. И. Стариков¹, А. С. Ходак¹, В. В. Макаров¹, Ю. В. Иванова², А. Ю. Бодрова¹

¹Харьковский национальный медицинский университет,

²Институт общей и неотложной хирургии имени В. Т. Зайцева НАМН Украины, г. Харьков

Реферат

Приведены результаты хирургического лечения 218 больных по поводу рака пищевода (РП) и кардиального отдела желудка (РКОЖ). Рассмотрены вопросы лимфодиссекции D2 без спленэктомии. Предложен новый вариант наложения пищеводно–желудочного анастомоза. Проанализированы послеоперационные осложнения, частота которых составила 34,9%, преимущественно с поражением сердечно–сосудистой системы (15,1%). После операции умерли 4 (1,8%) больных.

Ключевые слова: рак пищевода; рак кардиального отдела желудка; лимфодиссекция; анастомоз; осложнения.

РЕЗУЛЬТАТИ ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ПРИВОДУ УСКЛАДНЕНОГО МІСЦЕВО–ПОШИРЕНОГО РАКУ ШЛУНКА

В. О. Лазирський

Харківський національний медичний університет

Реферат

Проаналізовані результати оперативного лікування 418 хворих з приводу ускладненого місцево–поширеного раку шлунка (РШ). Перебіг основного захворювання ускладнений кровотечею – у 252 (60,3%) пацієнтів, стенозом – у 89 (21,3%), перфорацією – у 15 (3,5%), їх поєднанням – у 62 (14,8%). Радикальні операції виконані у 168 (40,2%) хворих, паліативні та симптоматичні – у 250 (59,8%). Після операції ускладнення виникли у 82 (19,6%) хворих, післяопераційна летальність становила 7,2% (померли 30 хворих).

Ключові слова: ускладнений місцево–поширений рак шлунка; хірургічне лікування.

ОЦІНКА РАННІХ РЕЗУЛЬТАТІВ БІЛІОПАНКРЕАТИЧНОГО ШУНТУВАННЯ В МОДИФІКАЦІЇ HESS–MARCEAU У ХВОРИХ НА МОРБІДНЕ ОЖИРІННЯ

О. В. Перехрестенко

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Проаналізовані ранні результати біліопанкреатичного шунтування (БПШ) в модифікації Hess – Marceau, здійсненого у 92 пацієнтів з приводу морбідного ожиріння (МО). Низька частота ранніх післяопераційних ускладнень та відсутність летальності свідчать про достатній рівень безпеки зазначеної баріатричної методики.

Ключові слова: морбідне ожиріння; біліопанкреатичне шунтування в модифікації Hess – Marceau; ранні результати.

СИНДРОМ МАЛЬАБСОРБЦІЇ У ХВОРИХ, ЯКИМ НАКЛАДЕНО СТОМУ

В. І. Русин¹, Г. М. Коваль¹, Ф. М. Павук¹, Ю. С. Лозинський², О. В. Леошик²

¹Ужгородський національний університет,

²Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Реферат

Проведені мікробіологічне дослідження та аналіз копрограм у 29 хворих, яким накладено стому. Залежно від рівня (локалізації) стоми хворі розподілені на 3 групи: I група – 7 хворих, у яких ілеостома накладена з приводу запальних захворювань кишечнику, зокрема, неспецифічного виразкового коліту (НВК), хвороби Крона (ХК); II група – 9 хворих, у яких сформовано асцендоколостому (у 2 – цекостому, у 7 – стому на рівні правого згину товстої кишки); III група – 13 хворих, у яких накладено десцендоколостому. Хворі II і III груп оперовані з приводу обструктивного раку, гострої непрохідності кишечнику. Встановлено, що синдром мальабсорбції найбільш виражений після ілеостомії, найменш виражений – після десцендоколостомії. В усіх хворих діагностований дисбаланс мікрофлори з збільшенням коцентрації клостридій та умовно патогенних мікроорганізмів.

Ключові слова: колостома; мальабсорбція; мікрофлора.

МУЛЬТИДИСЦИПЛИНАРНЫЙ ПОДХОД К ЛЕЧЕНИЮ НЕОРГАННЫХ ЗАБРЮШИННЫХ ОПУХОЛЕЙ

А. В. Скумс, В. А. Кондратюк, С. В. Сухачев, О. Н. Егорова, О. М. Симонов, А. А. Скумс

Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев

Реферат

Проанализированы результаты хирургического лечения 11 пациентов по поводу неорганных забрюшинных опухолей (НЗО) с использованием мультидисциплинарного подхода. Тактика лечения предусматривала последовательные этапы: мультиспиральную компьютерную томографию (МСКТ) с трехмерной реконструкцией сосудов, одной из целей которой является определение источника кровоснабжения опухоли; рентгеноэндоваскулярную селективную эмболизацию сосудов, питающих опухоль; хирургическое удаление опухоли. Предложенная тактика хирургического лечения НОЗ соответствует онкологическим принципам и позволяет минимизировать интраоперационную кровопотерю.

Ключевые слова: неорганная забрюшинная опухоль; мультивисцеральная резекция; мультидисциплинарный подход.

Интраоперационная оценка непосредственных результатов последовательного коронарного шунтирования

М. Ротарь¹, Б. М. Тодуров¹, В. Б. Демянчук¹, О. В. Зеленчук², А. Г. Бицадзе¹

¹Институт сердца МЗ Украины, г. Киев,

² Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика МЗ Украины, г. Киев

Реферат

Цель. В настоящее время существуют разногласия относительно целесообразности использования кондуитов при операции коронарного шунтирования (КШ) с наложением последовательного или линейного шунта. Цель исследования: оценить параметры кровотока в шунтах разной конструкции.

Материалы и методы. Обследованы 145 пациентов, у которых по поводу ишемической болезни сердца (ИБС) и многососудистого атеросклеротического поражения венечных артерий (ВА) в клинике выполнена операция КШ. Параметры кровотока в линейных и последовательных шунтах оценивали и сравнивали по данным флоуметрии.

Результаты. Во всех последовательных шунтах отмечены хорошие параметры объемной скорости кровотока (ОСК) – (70,6 ± 30,2) мл/мин, низкое сопротивление кровотока (пульсовой индекс – PІ 1,8); в линейных шунтах – соответственно ОСК – (37,5 ± 20,5) мл/мин, PI 2,1.

Обсуждение. Высокая частота ранней окклюзии шунтов часто обусловлена ошибочным выбором техники операции КШ. Флоуметрия является эффективным инструментом периоперационного контроля качества наложенных анастомозов, помогает избежать ранней окклюзии аутографта.

Выводы. Высокие показатели ОСК и низкое сопротивление кровотока по последовательным коронарным шунтам подтверждают целесообразность широкого применения метода при многососудистом КШ.

Ключевые слова: последовательное коронарное шунтирование; интраоперационная допплерометрия; флоуметрия; объемная скорость кровотока; пульсовой индекс.

ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ЕНДОВЕНОЗНОЇ ЛАЗЕРНОЇ КОАГУЛЯЦІЇ В ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ ВАРИКОТРОМБОФЛЕБІТУ ПІДШКІРНИХ ВЕН НИЖНІХ КІНЦІВОК

О. Ю. Усенко, М. О. Артеменко, А. В. Варга, Г. М.Унінець

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Обгрунтування. Ендовенозна лазерна коагуляція (ЕВЛК) має численні переваги порівняно з класичною хірургією варикозної хвороби (ВХ) нижніх кінцівок (НК). Проте, деякі фахівці вважають її застосування обґрунтованим лише за неускладнених форм ВХНК. Метою дослідження є вивчення можливості застосування ЕВЛК при ВХНК, ускладненій варикотромбофлебітом (ВТФ).

Матеріали і методи. З пацієнтів, яких у 2015 – 2016 рр. лікували з приводу ВТФ, відібрані 30, у 15 з них застосували ЕВЛК, у 15 – виконали флебектомію. Після операції пацієнтам обох груп проводили тромбопрофілактику з використанням прямих антикоагулянтів.

Результати. Застосування ЕВЛК при ВТФ ефективне та безпечне, її ефективність, як мінімум, не менша ефективності флебектомії. ВТФ є показанням до застосування ЕВЛК в таких самих ситуаціях, коли показана й флебектомія, крім ситуацій при розташуванні тромбу в ділянці співусть або ближче 10 см до них.

Ключові слова: варикотромбофлебіт; склеротерапія; ендовенозна лазерна коагуляція; флебектомія.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ОПЕРАЦІЙ АЗИГОПОРТАЛЬНОГО РОЗ’ЄДНАННЯ У ХВОРИХ ПРИ ЦИРОЗІ ПЕЧІНКИ ТА ВАРИКОЗНИХ ЗМІНАХ ВЕН СТРАВОХОДУ І ШЛУНКА

О. Ф. Дзигал, І. В. Савицький, О. М. Левченко, І. А. Анчева

Одеський національний медичний університет

Реферат

Визначено ефективність хірургічної тактики у 67 хворих на цироз печінки (ЦП) з варикозними змінами вен стравоходу та шлунка з використанням операцій азигопортального роз’єднання (АПР). З приводу ЦП та варикозного ураження вен стравоходу і шлунка у пацієнтів 1–ї групи виконано стандартну операцію АПР Паціори з додатковою повною деваскуляризацією вен шлунка; у хворих 2–ї групи – операцію Паціори з частковою деваскуляризацією вен шлунка; у пацієнтів 3–ї – групи прошивання вен стравоходу і шлунка. Тривалість виконання операцій, об’єм інтраопераційної крововтрати вірогідно не різнилися в усіх групах. За частотою ускладнень та летальністю у безпосередньому та віддаленому післяопераційному періоді виражені переваги відзначені у 1–й групі. Доведено ефективність операцій АПР з приводу ЦП та варикозного ураження вен стравоходу і шлунка. За умови максимально повної деваскуляризації шлунка можливо суттєво зменшити частоту ускладнень, післяопераційної кровотечі та летальність.

Ключові слова: цироз печінки; варикозні зміни вен стравоходу і шлунка; азигопортальне роз’єднання; деваскуляризація; післяопераційні ускладнення.

ПРОГНОЗИРОВАНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ИНФРАИНГВИНАЛЬНОГО ШУНТА У ПАЦИЕНТОВ ПРИ КРИТИЧЕСКОЙ ИШЕМИИ ТКАНЕЙ НИЖНЕЙ КОНЕЧНОСТИ

В. А. Прасол, Е. А. Коновалова, И. Г. Бежуашвили, Д. А. Коновалова

Институт общей и неотложной хирургии имени В. Т. Зайцева НАМН Украины, г. Харьков

Реферат

Цель исследования – определить прогностические критерии функционирования искусственных дистальных бедренно–подколенных (БП) и бедренно–берцовых (ББ) шунтов по данным триплексного сканирования (ТС); доказать необходимость выполнения ТС в ближайшем периоде после выполнения реконструктивных операций и его влияние на исход реваскуляризации нижней конечности (НК).

Материалы и методы. Проанализированы результаты оперативного лечения пациентов двух групп. у 481 пациентов (контрольная группа) выполняли шунтирующие операции без контроля работы шунта по данным ТС в ближайшие сутки после операции; у 58 (основная группа) после реконструктивной операции обязательно проводили ТС–контроль.

Результаты. Всем пациентам произведена операция инфраингвинального аутовенозного шунтирования по поводу хронической критической ишемии тканей НК атеросклеротического генеза. При оценке кровотока по шунту по данным ТС у пациентов основной группы с прогностической целью выделены 3 его разновидности в зависимости от типа спектра, амплитуды волны, величины индекса резистентности.

Выводы. Применение ТС в ближайшие сроки после операции, формирование дополнительных шунтов или заплат позволило уменьшить частоту возникновения тромбоза шунта на 5,3% (с 20,8 до 15,5%), частоту неудовлетворительного исхода оперативного лечения – на 7,8% (с 25 до 17,2%), увеличить частоту положительного исхода – на 7,8% (с 75 до 82,8%).

Ключевые слова: критическая ишемия тканей нижней конечности; триплексное сканирование; шунтирование; параметры кровотока; тромбоз шунта.

ЗАСТОСУВАННЯ МІСЦЕВОЇ ВАКУУМ–ТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСІ ЛІКУВАННЯ ТРОФІЧНИХ ВИРАЗОК НИЖНІХ КІНЦІВОК, ЗУМОВЛЕНИХ ХРОНІЧНОЮ ВЕНОЗНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ

В. І. Лупальцов, С. С. Кітченко

Харківский національний медичний університет

Реферат

Мета дослідження. Поліпшення результатів лікування хворих з приводу трофічних виразок (ТВ) нижніх кінцівок (НК) венозного генезу шляхом застосування в комплексі лікування місцевої вакуум–терапії (ВТ).

Матеріали і методи. Проаналізовані результати лікування 25 хворих, у 13 з яких в коплексі лікування ТВ НК, зумовлених хронічною венозною недостатністю (ХВН), місцево застосовували курси безперервної ВТ протягом 7 – 14 діб, тривалість використання однієї пов’язки 1 – 3 доби, залежно від кількості) ексудату та вираженості мікробного забруднення.

Результати. На тлі застосування ВТ інтенсивність болю в ділянці виразки зменшувалась до (1,78 ± 1,32) бала наприкінці 2–го тижня лікування, майже в 4 рази прискорювалось очищення ТВ від некротичних мас та фібрину порівняно з таким у контрольній групі, площа ТВ зменшувалась на 78,6% вже на 14–ту добу лікування. Також швидко зникали перифокальний набряк та гіперемія, через (6,5 ± 1,65) доби з’являлися грануляції, через (7,9 ± 2,2) доби – крайова епітелізація. Запально–регенеративний тип цитограм переважав в основній групі вже на 14–ту добу терапії. Швидкість загоєння ТВ в основній групі становила у середньому (4,6 ± 0,9)%, в групі порівняння – (2,1 ± 0,8)%, тривалість лікування хворого у стаціонарі зменшилася до (17,8 ± 3,0) днів.

Висновки. Місцеве застосування ВТ в комплексі лікування ТВ НК – достатньо безпечний та ефективний метод, всі пацієнти добре переносили лікування, у них прискорювались очищення виразок, крайова епітелізація, зменшувалась тривалість лікування у стаціонарі.

Ключові слова: хронічна венозна недостатність; трофічні виразки; вакуум–терапія.

АНТИБАКТЕРІЙНА СТІЙКІСТЬ ЕЛЕКТРОЗВАРНОГО З’ЄДНАННЯ ЖИВИХ ТКАНИН

С. С. Подпрятов^1,2, С. Г. Гичка², І. М. Слободянюк², О. І. Уманець³, В. А. Ткаченко⁴, С. М. Корбут², В. В. Салата^1,2, В. В. Іваха^1,2, І. О. Бєлоусов^1,2, В. П. Корчак², В. В. Щепетов¹, О. В. Сидоренко¹, О. Ф. Петренко⁵, Д. В. Тарнавський⁵

¹Київський центр електрозварювальної хірургії та новітніх технологій,

²Київська міська клінічна лікарня № 1,

³Головний військово–медичний клінічний центр «ГВКГ»,

⁴Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України,

⁵Національний університет біоресурсів і природокористування України

Реферат

Матеріали і методи. Антибактерійна стійкість електрозварного з’єднання (ЕЗ) досліджена в умовах гнійно–некротичного ураження, бактеріального забруднення, параканкрозного запалення або наявності калу у міжкишковому анастомозі (МКА), в судинах діаметром до 10 мм, міхуровій протоці діаметром до 12 мм, анальній нориці діаметром до 5 мм. В експерименті на 17 свинях, маса тіла 45 – 75 кг, та в клініці у 74 хворих віком від 24 до 72 років використовували апарати ЕК–300М1 і ЕКВЗ–300 Патонмед^ТМ.

Результати. У строки спостереження до 30 діб неспроможність ЕЗ у відкритій рані, черевній порожнині, відхіднику не спостерігали. Виявлені E. coli (3 штами), E. faecalis, E. cloacae, C. hofmanii, S. aureus в концентрації до 10⁸, патогенні штами Clostridium у 3 хворих. Відзначене утворення цілісної структури біологічної тканини по всій лінії створення ЕЗ. Вже на 4–ту добу в МКА виявляли новоутворену грануляційну тканину з судинами, продуктивне запалення.

Висновки. ЕЗ є суцільним, зберігає просторову структуру залучених волокон, не містить вільних клітинних фрагментів, що є тригерами запалення та поживними речовинами, забезпечує первинне загоєння у присутності мікроорганізмів з лізуючими властивостями.

Ключові слова: хірургія; електрозварювання; електрозварне з’єднання; антибактерійний кишковий анастомоз; мікроорганізми.

КЛІНІКО–ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ТРЕНДИ СУЧАСНОЇ ТОРАКОАБДОМІНАЛЬНОЇ ПОЛІТРАВМИ

С. І. Панасенко^1,2, С. О. Гур’єв², В. Д. Шейко¹, О. А. Шкурупій¹

¹Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава,

²Український науково–практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, м. Київ

Реферат

Проведене концептуальне клініко–епідеміологічне дослідження поєднаної торакоабдомінальної травми (ПТАТ) на основі аналізу 2009 медичних карт. Клінічний діагноз та судово–медичні висновки трансформовані у коди шкали ВПХ(П)–МТ. Основним завданням було виділення клініко–епідеміологічних груп, що найкращим чином апроксимують процеси розподілу сучасної травми залежно від тяжкості ушкодження (ТУ). Для цього проведена багатовимірна стратифікація даних тяжкості травми шляхом кластеризації. Встановлено, що сучасна ПТАТ має чітку структуризацію на клініко–епідеміологічні групи, клінічний профіль яких визначається тяжкістю домінуючого ушкодження певної анатомо–функціональної ділянки (АФД). Травма грудей є найбільш частим домінуючим ушкодженням в структурі ПТАТ. Формальні ознаки політравми виявляють у 29,2% постраждалих, принциповим напрямком покращення результатів лікування слід вважати розробку методів лікування за принципами хірургічної тактики «damage control».

Ключові слова: політравма; поєднана травма; торакоабдомінальна травма; клінічна епідеміологія; кластерний аналіз.

АЛГОРИТМ ДІАГНОСТИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ПОТЕРПІЛИХ З ПРИВОДУ ПОЛІТРАВМИ НА ТЛІ ОЖИРІННЯ

С. Д. Хіміч¹, О. М. Чемерис²

¹Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,

²Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Реферат

Питання політравми є одним з найактуальніших в хірургії. В літературі є поодинокі публікації про особливості діагностики й хірургічного лікування потерпілих з приводу політравми на тлі ожиріння, чітких алгоритмів діагностичного обстеження таких постраждалих практично немає.

Мета роботи. Розробити діагностичний алгоритм обстеження потерпілих з політравмою на тлі ожиріння з огляду на особливості перебігу травматичної хвороби та ступеня ожиріння.

Матеріали і методи. Проаналізовані результати спостереження 54 потерпілих з політравмою, яких лікували в хірургічному відділенні Комунальної 8–ї міської клінічної лікарні Львова у 2013 – 2016 рр.

Результати. Тривалість виконання діагностичних маніпуляцій у пацієнтів при ожирінні ІІ – ІІІ ступеня збільшувалась у середньому на (28 ± 1,4) хв, що пов’язане з технічними труднощами відбору біологічного матеріалу, необхідністю частого повторення обстеження з метою уточнення діагнозу чи проведення додаткових інвазивних маніпуляцій. Пошкодження у потерпілих при політравмі на тлі ожиріння значно тяжчі, ніж за нормальної маси тіла, що зумовлене порушенням системи метаболізму, морфологічними проявами дезорганізації, розростанням сполучної тканини з подальшою стромально–судинною дистрофією.

Висновки. Клінічна апробація запропонованого алгоритму свідчила, що ця тактика дозволяла прецизійно оцінити тяжкість травми у потерпілих на тлі ожиріння, обґрунтувати своєчасність обрання адекватних діагностично–тактичних рішень, зокрема, застосування інвазивних методик.

Ключові слова: політравма; ожиріння; діагностичний алгоритм.

ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ДЕКАМЕТОКСИНУ ПРИ АНТИБІОТИКО– ТА ФАГОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ПСЕВДОМОНАДНОЇ ХІРУРГІЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ

Г. К. Палій, О. А. Назарчук, В. І. Нагайчук, І. М. Вовк, Г. Г. Назарчук

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Реферат

Вступ. Pseudomonas aeruginosa (P. aeruginosa) є провідним збудником інфекційних ускладнень у пацієнтів комбустіологічних віддалень.

Мета. Обгрунтувати доцільність використання декаметоксину (ДМ) при резистентності P. aeruginosa до цефалоспоринів.

Матеріали і методи. Вивчено ефективність використання ДМ в подоланні резистентності P. aeruginosa до цефалоспоринів,псевдомонадного бактеріофагу на 50 клінічних штамах, виділених у постраждалих з опіками.

Результати. Встановлено, що штами P. aeruginosa, що спричиняли інфекційні ускладнення у постраждалих з опіками, мали виражену резистентність до цефтазидиму (у 80% спостережень), цефепіму (у 80%), цефоперазону/сульбактаму (у 68%). Визначено ефективну бактерицидну дію ДМ на 66% штамів P. aeruginosa , мінімальна бактерицидна концентрація (МБцК) становила у середньому (106,1 ± 5,6) мкг/мл.

Обговорення. Чутливість P. aeruginosa до бактеріофагу та цефалоспоринів підвищувалася в присутності ДМ у суббактеріостатичній концентрації (СК).

Висновки. Резистентні до цефалоспоринів штами P. aeruginosa не мали перехресної стійкості до ДМ, бактеріофагу. Застосування антисептика ДМ у СК підвищувало чутливість P. aeruginosa до цефалоспоринів в 7 – 8,5 разу; покращувало чутливість помірно стійких фаголізабельних культур P. aeruginosa до бактеріофагу.

Ключові слова: опіки; антибіотики; антисептики; бактеріофаг; декаметоксин; Pseudomonas aeruginosa.

АНАТОМО–ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ВЕРХНІХ СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН ЗА ГІПЕРАКТИВНОГО СЕЧОВОГО МІХУРА

О. І. Яцина¹, І. М. Савицька², Ф. І. Костєв³, С. В. Вернигородський⁴, Т. С. Головко⁵, О. М. Гаврилюк⁵, О. В. Ганіч⁵

¹Інститут урології НАМН України, м Київ,

²Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

³Одеський національний медичний університет МОЗ України,

⁴Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова МОЗ України,

⁵Національний інститут раку МОЗ України, м. Київ

Реферат

Після створення моделі гіперактивного сечового міхура (ГСМ) у білих щурів здійснювали моніторинг прижиттєвих змін сечових шляхів (СШ), для чого використовували МРТ з МР–урографією до і після діурезного навантаження. Дані гістологічних досліджень після моделювання ГСМ підтвердили результати МРТ. В ранні строки спостерігали функціональні зміни без виражених порушень структури органів, проте, через 30 діб та пізніше виникали морфологічні зміни, що зумовлювало формування уретерогідронефрозу (УГН).

Ключові слова: нирки; верхні сечові шляхи; гіперактивний сечовий міхур; МР–урографія; діурезне навантаження; уретерогідронефроз; експеримент.

НАДАННЯ НЕЙРОХІРУРГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В КИЄВІ: СЬОГОДЕННЯ ТА МАЙБУТНЄ

А. І. Зозуля, І. С. Зозуля, А. О. Волосовець

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, м. Київ

Реферат

Наведена характеристика нейрохірургічних відділень, підпорядкованих Департаменту охорони здоров’я (ДОЗ) КМДА, кількість ліжок, їх використання, результати лікування у 2016 році порівняно з 2015 р. Оцінена оперативна активність при різних гострих захворюваннях (гострому порушенні кровообігу головного мозку, черепно–мозковій та спінальній травмі, запальних процесах у головного мозку, онкологічних захворюваннях тощо). Узагальнені показники ефективності, недоліки в роботі нейрохірургічних відділень, кадровий склад нейрохірургічної служби. Визначені шляхи подальшої реорганізації нейрохірургічної служби в Києві.

Ключові слова: охорона здоров’я; нейрохірургічна служба; ефективність лікування; недоліки, шляхи покращення.

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ В ЩЕЛЕПНО–ЛИЦЕВІЙ ХІРУРГІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

С. І. Чепишко, О. О. Максимів

Буковинський державний медичний університет,

Університетська клініка, м. Чернівці

СПОСІБ ТРОАКАРНОЇ ЦИСТОСТОМІЇ

В. І. Горовий, Б. В. Головацький, В. М. Андрійчук, А. Л. Костюк, О. В. Горовий

Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова

Фомін П. Д.

РЕЦЕНЗИЯ НА УЧЕБНОЕ ПОСОБИЕ ПРОФ. Д. Ю. КРИВЧЕНИ, ДОЦ. Е. О. РУДЕНКО.
«ВАДИ РОЗВИТКУ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ». АТЛАС