Лапароскопічне шунтування шлунка з одним анастомозом: порівняльний аналіз метаболічного та баріатричного ефекту
О. Ю. Усенко, О. С. Тивончук, Р. I. Виноградов
Національний науковий центр хіругії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Порівняти результати впливу операцій довгопетлевого, дистального та міні-шунтування шлунка з одним анастомозом на втрату надлишкової маси тіла, показники білкового, ліпідного, вуглеводного обміну, корекцію метаболічного синдрому та розвиток дефіцитних станів через 36 міс.
Матеріали і методи. Пацієнтів із морбідним ожирінням було розподілено на 3 групи: 1-ша – 25 пацієнтів, яким було виконано довгопетлеве шунтування шлунка з довжиною біліопанкреатичної петлі 200 см; 2-га – 25 пацієнтів, яким було виконано міні–шунтування шлунка з довжиною біліопанкреатичної петлі 200 см із лапароскопічного доступу; 3-тя – 25 пацієнтів, яким було виконано дистальне шунтування шлунка з довжиною загальної петлі 250 см.
Результати. Через 36 міс після операції втрата надлишкової маси тіла становила (69 ± 1,1)% у 1-й, (70,1 ± 1,3)% – у 2-й та (72 ± 0,9)% – у 3-й групі; ремісію дисліпідемії спостерігали у 4 (80%) із 5 хворих 1-ї групи, у 11 (84,6%) із 13 хворих 2-ї групи та у 7 (100%) із 7 хворих 3-ї групи; ремісію цукрового діабету ІІ типу – відповідно у 3 (75%) із 4, у 5 (83,3%) із 6 та у 6 (100%) із 6 пацієнтів, повну ремісію артеріальної гіпертензії – відповідно у 6 (46,2%) із 13, у 7 (50%) із 14 та у 9 (60%) із 15 пацієнтів.
Висновки. Лапароскопічне довгопетлеве шунтування шлунка з одним анастомозом ефективне та безпечне, після нього не виникають тяжкі дефіцитні стани, його можна використовувати як первинну баріатричну операцію.
Ключові слова: шунтування шлунка з одним анастомозом; морбідне ожиріння; загальна петля; біліопанкреатична петля; дефіцитні стани; пізні післяопераційні ускладнення.
Обстеження пацієнтів із цукровим діабетом та захворюванням периферичних артерій за адаптованими критеріями ішемії класифікації WIfI
І. Л. Савон, Т. І. Лазунько, О. О. Максимова
Запорізький державний медико-фармацевтичний університет
Реферат
Мета. Поєднання визначення показників класу ішемії за класифікацією WIfI та одночасного виконання ультразвукового дуплексного сканування артерій обох нижніх кінцівок при первинному обстеженні пацієнтів із цукровим діабетом та захворюванням периферичних артерій для прогнозування загоєння, визначення ризику ампутації та необхідності реваскуляризації.
Матеріали і методи. Проведено лікування 74 пацієнтів із цукровим діабетом та захворюванням периферичних артерій, які мали ознаки інфекції, виразки або деструкції глибоких тканин стопи. Пацієнти були розподілені на дві групи: основну — 43 пацієнти (клас ішемії визначали за класифікацією WIfI з одночасним виконанням ультразвукового дуплексного сканування артерій нижніх кінцівок з оцінкою ураження за ультразвуковими критеріями) і контрольну — 31 пацієнт (клас ішемії за класифікацією WIfI визначали лише за допомогою портативного доплера). Пацієнтам обох груп проводили комплексне лікування.
Результати. При спостереженні впродовж 1 року частота повторної госпіталізації пацієнтів, пов’язаної з погіршенням стану через ішемію кінцівки, в основній групі була статистично значущо (р=0,03) менша, ніж у контрольній групі.
Висновки. Інтеграція ультразвукового дуплексного сканування на первинному етапі діагностики дозволяє точніше визначити ступінь ішемії та вчасно спрямувати пацієнта на судинну корекцію.
Ключові слова: цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; ультразвукове дуплексне сканування; класифікація WIfI.
Удосконалення методик лапароскопічних втручань на жовчних протоках при холедохолітіазі
В. В. Грубнік, В. В. Ільяшенко, К. В. Загребельна-Караяні, Р. С. Парфентьєв
Одеський національний медичний університет
Реферат
Мета. Удосконалення методики лапароскопічної холедохолітотомії для покращення результатів лікування холедохолітіазу.
Матеріали і методи. Дослідження охоплює період з 2012 по 2022 рік, протягом якого було проведено лікування 144 пацієнтів із холедохолітіазом. У 120 хворих вдалося успішно виконати оперативне втручання повністю лапароскопічним доступом: у 48 хворих (1-ша група), у яких виконували дренування спільної жовчної протоки Т-подібним дренажем; у 34 хворих (2-га група), у яких втручання на спільній жовчній протоці було завершено первинним швом протоки; у 38 хворих (3-тя група) був антеградно встановлений біліарний стент із подальшим зашиванням холедохотомічного отвору наглухо.
Результати. У 1-й групі у 5 (10,4%) хворих виникли серйозні ускладнення, що потребували повторних оперативних втручань: дислокація Т-подібного дренажу у 1 (2,1%) хворого, розвиток жовчного перитоніту у 4 (8,3%) хворих. У лікуванні хворих 2-ї групи відзначено ряд переваг порівняно з лікуванням хворих, у яких встановлювали Т-подібні дренажі. Більшість хворих із первинним швом спільної жовчної протоки виписували на 3-тю добу після операції, і вони поверталися до активної трудової діяльності через 2 — 3 тижні. Водночас у 3 (8,8%) пацієнтів цієї групи виникли ускладнення, що потребували повторних оперативних втручань: у 1 хворої із множинним холедохолітіазом витікання жовчі в черевну порожнину було спричинено залишковим каменем, у 2 хворих – папілітом і частковим запальним стенозом великого сосочка дванадцятипалої кишки. Їм було виконано ендоскопічну папілотомію. Із 38 пацієнтів 3-ї групи у 32 біліарні стенти самостійно мігрували до кишечника. Ніяких скарг ці хворі у віддалені терміни не мали. У 6 пацієнтів стенти залишалися у протоках протягом 30 діб після операції. У 5 з них виконана ендоскопічна дозована папілотомія голчастим папілотомом, після чого стенти легко вилучалися з проток. У 1 пацієнта разом зі стентом із спільної жовчної протоки випав камінь діаметром до 6 мм. У жодного пацієнта не було ознак панкреатиту або підвищення рівня амілази крові.
Висновки. Лапароскопічні втручання на спільній жовчній протоці дозволяють успішно видаляти великі та численні конкременти за один етап. Первинний шов спільної жовчної протоки має суттєві переваги над встановленням Т-подібних дренажів, дозволяє скоротити терміни лікування. При множинному холедохолітіазі та підозрі на стеноз великого сосочка дванадцятипалої кишки доцільно первинний шов спільної жовчної протоки комбінувати з антеградним стентуванням жовчних проток.
Ключові слова: холедохолітіаз; лапароскопічні втручання; жовчні протоки; біліарне стентування.
Нова методика анальної манометрії для оцінки функціонального стану сфінктерного апарату прямої кишки
В. В. Балицький
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,
Хмельницька обласна лікарня
Реферат
Мета. Розробка нового сучасного прецензійного тензометричного сфінктерометра для оцінки функціонального стану сфінктерного апарату прямої кишки в нормі з підвищенням точності результатів реєстрації створюваних у ньому абсолютних величин тиску.
Матеріали і методи. Проаналізовані результати анальної манометрії (сфінктерометрії) 90 пацієнтів (45 чоловіків і 45 жінок) у віці від 18 до 72 років без аноректальної патології та проявів анальної інконтиненції для встановлення нормальних показників стану сфінктерного апарату прямої кишки з використанням новоствореного сучасного прецензійного тензометричного сфінктерометра.
Результати. Проведене сфінктерометричне дослідження дозволило встановити такі показники функціонального стану сфінктерного апарату прямої кишки в нормі для чоловіків: тонус сфінктера (26,7 ± 2,2) мм рт. ст., максимальне скорочення (35,6 ± 5,1) мм рт. ст., градієнт вольового скорочення (9 ± 4,9) мм рт. ст., кашльова проба (36,5 ± 4,9) мм рт. ст., проба з натужуванням (38,2 ± 3,5) мм рт. ст.; для жінок: тонус сфінктера (23,3 ± 2,5) мм рт. ст., максимальне скорочення (31,3 ± 4,3) мм рт. ст., градієнт вольового скорочення (8,0 ± 3,6) мм рт. ст., кашльова проба (31,6 ± 3,0) мм рт. ст., проба з натужуванням (32,4 ± 3,0) мм рт. ст.
Висновки. Запропонована методика анальної манометрії дозволяє детально дослідити й об’єктивно оцінити функціональний стан сфінктерного апарату прямої кишки в нормі у чоловіків і жінок за такими показниками, як тонус і максимальне скорочення сфінктера, градієнт вольового скорочення, а також виконати проби кашльову та з натужуванням.
Ключові слова: анальна манометрія; сфінктерометр; сфінктерний апарат прямої кишки.
Вибіркове неоперативне лікування вогнепальних проникаючих поранень живота
Е. М. Хорошун1, 2, І. А. Лурін3, В. В. Макаров1, 2, С. І. Панасенко1, 4, В. В. Негодуйко1, 2, С. А. Шипілов1, 2, Ю. В. Бунін1, Р. В. Салютін5
1Військово-медичний клінічний центр Північного регіону, м. Харків,
2Харківський національний медичний університет,
3Національна академія медичних наук України, м. Київ,
4Полтавський державний медичний університет,
5Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Проаналізувати власний досвід і визначити доцільність та тактику вибіркового неоперативного лікування вогнепальних проникаючих поранень живота.
Матеріали і методи. У дослідження залучено 74 військовослужбовці (усі – чоловіки) із вогнепальними осколковими проникаючими пораненнями живота, яких було розподілено на дві групи: основну – 26 (35,2% ± 0,2%) поранених, які отримали неоперативне лікування, і контрольну – 48 (64,8% ± 0,3%) поранених, які отримали оперативне лікування в обсязі діагностичної лапаротомії або лапароскопії. Неоперативне лікування включало в себе знеболювання, антибіотикопрофілактику, введення протиправцевого анатоксину та перев’язки.
Результати. Загалом вибіркове неоперативне лікування вогнепальних проникаючих поранень живота застосували у 1% поранених. Ізольовані поранення живота були у 32 (43,2% ± 0,2%), торакоабдомінальні – у 42 (56,8% ± 0,3%) пацієнтів. За кількістю сторонніх тіл поранення були поодинокі – у 66 (89,2% ± 0,3%) та множинні (печінки та заочеревинного простору) – у 8 (10,8% ± 0,1%) пацієнтів. В основній групі оперативних втручань та ускладнень не було, у контрольній групі виконано 8 (16,7% ± 0,1%) діагностичних лапаротомій та 40 (83,3% ± 0,3%) діагностичних лапароскопій, ускладнень було 2 (4,2% ± 0,1%) — серома та пневмонія. Середній термін лікування становив (5 ± 0,3) доби — в основній групі та (8 ± 0,4) доби – у контрольній групі.
Висновки. Вибіркове неоперативне лікування вогнепальних проникаючих поранень живота показано у гемодинамічно стабільних пацієнтів без зниженого рівня свідомості та ознак перитоніту і внутрішньочеревної кровотечі, абдомінального больового синдрому з терміном спостереження 24 — 48 год. Тактика вибіркового неоперативного лікування вогнепальних проникаючих поранень живота доцільна переважно при ушкодженнях паренхіматозних органів. Ця тактика може застосовуватися за наявності обладнання експертного класу, досвідчених спеціалістів в умовах ІІІ рівня надання медичної допомоги та взаємодії між ІІ та ІІІ рівнями надання медичної допомоги.
Ключові слова: вогнепальні поранення живота; проникаюче поранення; вибіркове неоперативне лікування.
Аналіз ефективності застосування методу первинної профілактики кровотечі в лікуванні портальної гіпертензії у дітей
О. С. Годік
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,
Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит», м. Київ
Реферат
Мета. Оцінити роль первинної профілактики варикозної кровотечі у дітей із допечінковою отструкцією ворітної печінкової вени.
Матеріали і методи. В одноцентровому проспективному когортному клінічному дослідженні взяли участь 120 пацієнтів із позапечінковою обструкцією ворітної печінкової вени, яким проведено первинну або вторинну профілактику варикозної кровотечі у 2016 – 2021 роках. Були зібрані та оцінені лабораторні, ультразвукові й ендоскопічні дані до та після профілактичного лікування.
Результати. Епізоди варикозної кровотечі спостерігали у 3 (5,78%) пацієнтів, які отримали первинну профілактику, а повторна кровотеча виникла у 19 (27,94%) пацієнтів, які отримали вторинну профілактику (р=0,013). Із 53 (44,17%) пацієнтів, яким проведено ендоскопічне лікування, варикозна кровотеча виникла у 3 (5,66%), у 19 (28,36%) із 67 (55,83%) пацієнтів, яким виконали операцію, виникла повторна кровотеча (p=0,001). У 83 (69,17%) пацієнтів досягнуто ерадикації варикозу стравоходу: у 44 (53,01%) пацієнтів, які отримали первинну профілактику, та у 39 (46,99%) пацієнтів, які отримали вторинну профілактику. Епізоди кровотечі виникали рідше після досягнення ерадикації (p<0,001). Після первинної профілактики частіше спостерігали зникнення варикозу, ніж після вторинної профілактики (р=0,003). Показники частоти рецидиву варикозу після досягнення ерадикації не відрізнялися у групах (p=0,51).
Висновки. Первинна профілактика може знизити високий ризик кровотечі при допечінковій обструкції ворітної печінкової вени. Профілактичне ендоскопічне лігування важливе у лікуванні портальної гіпертензії у дітей, що разом із портосистемним шунтуванням може потенційно покращити результати профілактичного лікування.
Ключові слова: діти; портальна гіпертензія; печінка; гепатоцити; кровотеча; шунтування.
Особливості системи нейтрофільних гранулоцитів крові пацієнтів із поширеними дефектами скальпа
О. А. Гиндич, К. П. Тумасова
Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Виявлення динаміки змін у структурі системи нейтрофільних гранулоцитів крові пацієнтів із поширеними дефектами скальпа до та після їх хірургічного закриття.
Матеріали і методи. За допомогою мікроскопічного дослідження препаратів крові проведено комп’ютерний морфометричний аналіз кількісних та якісних характеристик нейтрофільних гранулоцитів крові пацієнтів із поширеними дефектами скальпа, які перебували на лікуванні у відділенні мікросудинної пластичної та відновлювальної хірургії Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова з 2017 по 2023 р. До основної групи включали 15 хворих із поширеними дефектами м’яких тканин скальпа у І — ІІ стадії ранового процессу (10) та артеріовенозними ангіодисплазіями у ІІІ стадії за Schobinger (5). Контрольну групу склали 15 добровольців без патології. Вивчали особливості структури (оптична щільність цитоплазми в ум. од., яка свідчить про наявність бактерицидного потенціалу, та площа клітин у мкм², яка свідчить про рівень активації) нейтрофільних гранулоцитів периферичної крові до та після хірургічного закриття дефекту.
Результати. До оперативного втручання виявлено виражений поліморфізм, що означав функціональну неспроможність системи нейтрофільних гранулоцитів. Після оперативного втручання та загоєння дефекту у хворих надмірна поліморфність системи нейтрофільних гранулоцитів не виявлена.
Висновки. Оцінка ступеня вираженості клітинного поліморфізму нейтрофільних гранулоцитів обумовлює діагностичну ефективність дослідження та дає можливість виявляти і прогнозувати розвиток локального запального процесу та інфекційних ускладнень у пацієнтів із дефектами скальпа.
Ключові слова: нейтрофільні гранулоцити; дефект скальпа; клітинний поліморфізм.
Визначення оптимальної концентрації озонвмісної суміші для безпечного застосування у клінічних умовах
М. В. Костилєв1, Г. В. Терехов1, І. М. Савицька1, Є. В. Симулик1,
О. Ю. Фурманов1, Н. Ю Григор’єва2
1Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,
2Науково–методичний центр «Медичні інноваційні технології», м. Київ
Реферат
Мета. Вивчення впливу озону під час проведення гіпербаричної оксигенації озонвмісною сумішшю на органи дихання та органи стресової відповіді піддослідних тварин, підбір оптимальних параметрів генерації та подачі озону апаратом ПОС–1 для виконання цієї процедури в умовах замкнутого простору без шкоди здоров’ю пацієнта та медичного персоналу.
Матеріали і методи. Експериментальні дослідження виконано на 20 білих лабораторних щурах, розподілених на дві групи. У 1–й групі 10 тварин дихали озонвмісною сумішшю 7 днів, кожний сеанс тривав 15 хв. У 2–й групі так само 10 тварин дихали пароводяною озонвмісною сумішшю також 7 днів, кожний сеанс тривав також 15 хв. Всі тварини перебували в напівгерметичному боксі об’ємом 0,042 м3 з подачею озону 500 мг/год, що перевищує гранично допустиму концентрацію (0,16 мг/м3) у 2 рази. Тиск газової суміші у боксі з тваринами дорівнював атмосферному.Тварин виводили з експерименту на 3–тю, 7–му та 14–ту доби введенням надлишкової дози 5,0% розчину тіопенталу натрію. Виконували автопсію та брали для гістологічних досліджень трахею, легені, печінку, нирки, селезінку, серце, шлунок, підшлункову та надниркову залози. Концентрацію озону у приміщенні під час проведення експерименту вимірювали за допомогою вимірювача концентрації озону SAMI 100S.
Результати. Вплив озонвмісної суміші не викликав патологічних змін органів та систем організму експериментальних тварин, а також значної стресової реакції, що доводить безпеку застосування методики в умовах замкнутого простору. Запропонований у попередніх дослідженнях метод лікування інфекційних та гнійних ускладнень не шкодить здоров’ю пацієнта та медичного персоналу та може бути рекомендований для використання у клінічній практиці без додаткових заходів з утилізації озону, який продукується апаратом ПОС–1.
Висновки. Запропоновані оптимальні параметри продукції та подачі озону у складі озонвмісної суміші для проведення гіпербаричної оксигенації в умовах замкнутого простору без шкоди здоров’ю пацієнта та медичного персоналу. Пароводяна суміш, що містить озон, може бути рекомендована для використання у клінічній практиці в умовах масивного інфікування тканин як фактор зовнішнього фізичного впливу, який має виражені бактерицидні та бактеріостатичні властивості. Концентрація залишкового озону у приміщенні після проведення терапевтичної процедури не перевищує допустимий рівень та не шкодить здоров’ю пацієнта та медичного персоналу.
Ключові слова: гіпербарична оксигенація; озон; озонвмісна суміш; пароводяна озонвмісна суміш; плавальний тест.
Моніторинг черезшкірної радіочастотної абляції печінкових метастазів колоректального раку із застосуванням ультразвукової еластографії
Н. М. Костилєва
Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Особливості перебігу проникаючих торакальних поранень із наявністю внутрішньогрудних сторонніх тіл
І. Д. Дужий1, С. О. Голубничий2, Р. З. Еластал1, В. В. Бряник1, О. П. Юрченко1, П. І. Проскурня1
1Сумський державний університет,
2Сумська обласна клінічна лікарня
Полянський Ігор Юлійович (до 70-річчя від дня народження)
Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.