Клінічна хірургія 2021 Січень/Лютий; 88(1-2)

Особливості хірургічного лікування пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою

Б. О. Матвійчук, А. Р. Стасишин, А. А. Гураєвський

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Реферат

Мета. Проаналізувати ефективність застосування різних способів лапароскопічних антирефлюксних операцій у хворих із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою.

Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 177 пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою з 2015 по 2021 р. Пацієнти розподілені на три групи: 1-ша — 62 пацієнти, яким виконана лапароскопічна антирефлюксна операція власної модифікації (Пат. України № 59772); 2-га — 91 пацієнт, якому виконана лапароскопічна фундоплікація за Ніссеном; 3-тя — 24 пацієнти, яким виконана лапароскопічна фундоплікація за Тупе.

Результати. Через 36 міс після операції у 1-й групі частота рецидивів гастроезофагеальної хвороби становила 1,6%, рецидивів грижі стравохідного отвору діафрагми — 1,6%, у 2-й групі — відповідно 7,7 і 3,3%; у 3-й групі — відповідно 12,5 і 8,3%.

Висновки. Застосування нового комплексного підходу до хірургічного лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби зменшує кількість післяопераційних ускладнень («gas-bloat» синдрому — у 3 рази, дисфагії — у 5 разів), частоту рецидивів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у 5 разів і рецидивів грижі стравохідного отвору діафрагми у 2 рази, покращує якість життя пацієнтів у 2,6 разу через 36 міс після операції і підвищує своєчасність діагностики та полегшує вибір диференційованої лікувальної тактики.

Ключові слова: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; хірургічне лікування; віддалені результати.

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):8-13.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.08

Вибір способу хірургічного лікування перфоративної пілородуоденальної виразки

Д. В. Максимчук¹, В. І. Мамчич¹, В. Д. Максимчук²

¹Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ,

²Чорнобаївська багатопрофільна лікарня

Реферат

Мета. Розробити спосіб органозберігаючої операції для збереження фізіологічної функції воротаря та нормального фізіологічного функціонування пілородуоденальної ділянки при поєднаних перфоративних, стенозуючих пілородуоденальних виразках.

Матеріали і методи. У дослідження включено 60 пацієнтів, оперованих з приводу ускладнених поєднаних перфоративних, стенозуючих пілородуоденальних виразок. Хворих у залежності від застосованої діагностичної і хірургічної тактики умовно розподілили на дві групи. Контрольну групу склали 30 пацієнтів, яким були виконані стандартні способи ушивання. Основну групу склали також 30 пацієнтів, у яких було застосовано розроблений спосіб.

Результати. У контрольній групі в післяопераційному періоді з 30 пацієнтів, оперованих за різними способами, ускладнення виникли у 12, що становило 40%. В основній групі з 30 пацієнтів, оперованих за представленою методикою, ускладнення у вигляді анастомозиту виникло лише у 1 пацієнта, що становило (3 ± 0,3)% (p<0,001).

Висновки. Отримані результати дають підставу запропонований спосіб органозберігаючої операції з метою збереження фізіологічної функції воротаря та нормального фізіологічного функціонування пілородуоденальної ділянки, який виключає ушивання перфоративної виразки без ліквідації стенозу воротаря та резекцію шлунка на фоні перитоніту, рекомендувати до застосування в клінічній практиці.

Ключові слова: виразкова хвороба; пілородуоденальна виразка; стеноз воротаря; перфоративна виразка; кровотеча; пенетрація; резекція шлунка; мобілізація дванадцятипалої кишки.

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):14-18.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.14

Сучасні методи хірургічного лікування поєднаної патології анального каналу і прямої кишки

В. В. Балицький^1,2, М. П. Захараш³, О. Г. Курик³

¹Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,

²Хмельницька обласна лікарня,

³Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Реферат

Мета. Оцінка ефективності хірургічного лікування поєднаної патології анального каналу і прямої кишки, яке полягало у виконанні комбінованих оперативних втручань з використанням сучасних електро- та радіохірургічних технологій.

Матеріали і методи. Проведена порівняльна оцінка результатів хірургічного лікування 681 пацієнта з поєднаною патологією анального каналу і прямої кишки, якому були виконані комбіновані одноетапні операції з використанням апаратів високочастотної електрохірургії та апарата радіохвильової хірургії.

Результати. У разі застосування апарата радіохвильової хірургії «Surgitron», а також апаратів високочастотної електрохірургії «ERBE ICC 200», «ЭФА», «KLS Martin» скорочується тривалість операції до (15 ± 3) хв, зменшуються об’єм крововтрати до (15 — 20 ± 6) мл, потреба у наркотичних аналгетиках до (2 ± 1) мл, тривалість стаціонарного лікування до (4 ± 1) доба.

Висновки. Застосування сучасних радіо- та електрохірургічних технологій для лікування поєднаної аноректальної патології запобігає виникненню стриктур анального каналу та рубцевих деформацій періанальних ділянок, обумовлюючи косметичність комбінованих операцій.

Ключові слова: поєднана патологія анального каналу і прямої кишки; комбіновані операції; апарат радіохвильової хірургії «Surgitron»; апарати високочастотної електрохірургії «ERBE ICC 200», «ЭФА», «KLS Martin».

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):19-22.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.19

 Порушення амінокислотного пулу сироватки крові у хворих із цирозом печінки

О. П. Балаж

Ужгородський національний університет

Реферат

Мета. Дослідити зміни амінокислотного пулу сироватки крові у хворих із цирозом печінки.

Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 95 хворих із цирозом печінки. У 1-й групі (клас А тяжкості захворювання за Child-pugh) було 18 (18,95%) хворих, у 2-й групі (клас В) — 25 (26,3%), у 3-й групі (клас С) — 52 (54,7%) хворих. Кількість вільних амінокислот у сироватці крові визначали за методом обернено-фазової високоефективної рідинної хроматографії в ізократичному режимі елюювання з електрохімічним детектуванням.

Результати. У хворих із цирозом печінки виявили порушення резервів вільних амінокислот з переважним накопиченням ароматичних амінокислот: фенілаланіну — (162,45 ± 14,12) нмоль/мл, тирозину — (99,05 ± 10,07) нмоль/мл, триптофану — (76,10 ± 12,40) нмоль/мл, а також збільшення вмісту проліну, лізину, цистеїну (р<0,05). Паралельно з цим спостерігали зниження рівнів вільних амінокислот сироватки крові з розгалуженим бічним ланцюгом: валіну — до (150,10 ± 8,92) нмоль/мл, лейцину — до (75,14 ± 5,12) нмоль/мл (р<0,05) та ізолейцину — до (80,40 ± 8,01) нмоль/мл.

Висновки. Встановлено залежність між ІІ ступенем дисбіозу товстої кишки та збільшенням рівнів триптофану (r=0,77; р<0,01). Дисбіоз товстої кишки ІІІ ступеня корелював із збільшенням рівнів фенілаланіну (r=0,71; р<0,01). У пацієнтів 2-ї групи, зокрема, встановлена залежність між рівнями триптофану і ІІ ступенем дисбіозу кишечника (r=0,58; р<0,01) та рівнями тирозину і фенілаланіну і ІІІ ступенем дисбіозу кишечника.

Ключові слова: цироз печінки; амінокислотний пул; дисбіоз кишечника.

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):23-27.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.23

Уровни цитокинов и антимикробных пептидов при желчнокаменной болезни

К. Ф. Гасимова

Азербайджанский медицинский университета, г. Баку

Реферат

Цель. Изучение концентрации цитокинов и антимикробных пептидов в динамике лечения в течение 1 года до и после операции.

Материалы и методы. В Учебно-хирургической клинике Азербайджанского медицинского университета обследовано и оперировано 38 пациентов с диагнозом желчнокаменная болезнь. После операции согласно схеме лечения пациенты были распределены на две группы: пациенты 1-й группы (n = 17) получали стандартное лечение; пациентам 2-й группы (n = 21) в дополнение к стандартному лечению были назначены гепатопротекторы, комбинированные ферментные препараты, пре- и пробиотики. Контрольную группу составили 14 практически здоровых лиц. С помощью иммуноферментного анализа изучали уровни воспалительных цитокинов (интерлейкина-6 и фактора некроза опухоли-α) в крови и антимикробных пептидов (зонулин, кальпротектин и лактоферрин) в кале.

Результаты. По результатам исследования у больных с желчнокаменной болезнью 1-й группы была достоверно повышена в 5 раз (p<0,001) концентрация интерлейкина-6, в 3,5 раза (p<0,001) концентрация фактора некроза опухоли-α, в 2,2 раза (p=0,012) концентрация зонулина, в 5,8 раза (p<0,001) концентрация кальпротектина и в 60 раз (p<0,001) концентрация лактоферрина, во 2-й группе — соответственно в 4,8 раза (р<0,001), в 3,1 раза (p<0,001), на 91,7% (p = 0,011), в 5,8 раза (р<0,001), в 52,8 раза (p<0,001) по отношению к контролю.

Выводы. Стандартное послеоперационное лечение, дополненное применением гепатопротекторов, комбинированных ферментных препаратов, пре- и пробиотиков, приводит к положительной динамике концентрации медиаторов воспаления и ее нормализации.

Ключевые слова: холелитиаз; интерлейкин-6; фактор некроза опухоли-α; зонулин; кальпротектин; лактоферрин.

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):28-32.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.28

 Стратифікація ризику у пацієнтів з ішемічною хворобою серця перед кардіохірургічною операцією

О. К. Гогаєва, А. В. Руденко, В. В. Лазоришинець

Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Проаналізувати ефективність стратифікації ризику за калькуляторами EuroSCORE I, EuroSCORE II, STS у пацієнтів з ішемічною хворобою серця перед кардіохірургічною операцією.

Матеріали і методи. Проведений ретроспективний аналіз даних випадкових 194 пацієнтів з ішемічною хворобою серця, які були виписані з Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова після операції коронарного шунтування в період 2009 — 2019 рр. Середній вік пацієнтів становив (64,2 ± 8,9) року. Усім пацієнтам були проведені клініко-лабораторні дослідження, ехокардіографія, електрокардіографія, коронарографія та виконана хірургічна реваскуляризація міокарда. Передопераційна стратифікація ризику проводилась за трьома доступними калькуляторами: EuroSCORE I, EuroSCORE II та STS.

Результати. Летальності у досліджуваній групі пацієнтів не було, у той час як прогнозована операційна летальність за шкалою EuroSCORE I становила 25,02%, EuroSCORE II — 7,78%, STS — 2,84%. Згідно з результатами двадцятирічного досвіду Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова в хірургічному лікуванні ішемічної хвороби серця більше ніж у 15 000 пацієнтів летальність при ішемічній хворобі серця становила менше 0,6%, що значно менше прогнозованої летальності за всіма зазначеними шкалами.

Висновки. Напередодні оперативного втручання необхідно проводити стратифікацію ризику у пацієнтів за відповідними шкалами для розуміння їх вихідного статусу. Оптимальною для використання в сучасній кардіохірургічній практиці є шкала EuroSCORE II. Оперативне втручання пацієнтам з високим розрахунковим ризиком (EuroSCORE II >5%) має виконувати досвідчений кардіохірург, кардіохірургічний стаж якого перевищує 10 років.

Ключові слова: шкали ризику; EuroSCORE II; ішемічна хворода серця; пацієнт категорії високого ризику; коморбідність.

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):33-38.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.33

 Оцінка психомоторного розвитку дітей у віддаленому періоді після пластики дуги аорти в умовах антеградної церебральної перфузії

Я. П. Труба¹, Л. М. Ткаченко¹, Р. І. Секелик², І. В. Дзюрий¹, В. В. Лазоришинець¹

¹Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України, м. Київ,

²Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України, м. Київ

Реферат

Мета. Оцінити психомоторний розвиток дітей після реконструкції дуги аорти в умовах селективної антеградної церебральної перфузії.

Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів хірургічного лікування та оцінку психомоторного розвитку 48 дітей віком від 1 до 3 років, яким було виконано реконструкцію дуги аорти в умовах штучного кровообігу і селективної антеградної церебральної перфузії у віці до 1 року в Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова та Науково-практичному медичному центрі дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України в період з 2014 по 2019 р. Для дослідження когнітивної сфери і моторного розвитку дітей було використано друге видання методики «Шкала розвитку малюків N. Bayley» (Bayley Scales of Infant Development — II). При аналізі результатів у дітей із затримкою психомоторного розвитку до уваги брали значення ментального індексу та індексу психомоторного розвитку.

Результати. Після операції померли 2 (3,7%) пацієнти. Післяопераційна летальність не була пов’язана з неврологічними ускладненнями та методикою проведення церебральної перфузії. У віддаленому періоді жоден пацієнт не помер. За даними нейросонографії в післяопераційному періоді патологічних структурних змін головного мозку не виявлено. У 16 (33,3%) дітей у віці 1 року відзначено легку затримку ментального та/або психомоторного розвитку. Оцінка результатів обстеження в динаміці показала, що у віці 3 років легку затримку розвитку мали 9 (18,7%) дітей. Середні значення ментального індексу в 1 рік становили 81,2 ± 8,6, а в 3 роки — 96,4 ± 12,7 (р<0,05), а індекс психомоторного розвитку — відповідно 83,3 ± 11,4 і 94,5 ± 10,2 (р<0,05). Різниця між показниками ментального та психомоторного індексів у дітей із вродженими вадами серця в 1 рік та 3 роки статистично значуща.

Висновки. У 33,3% дітей після реконструкції дуги аорти в умовах селективної антеградної церебральної перфузії виявлена затримка психомоторного розвитку у віці 1 року. Це вказує на необхідність подальшого дослідження та спостереження. Статистично значуща різниця між показниками ментального та психомоторного розвитку дітей у віці 1 та 3 років після реконструкції дуги аорти свідчить про позитивну динаміку та відновлення психомоторного розвитку з віком у більшості дітей.

Ключові слова: антеградна церебральна перфузія; психомоторний розвиток; гіпоплазія дуги аорти.

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):39-44.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.39

 Показатели эндогенной интоксикации при распространенном перитоните и их коррекция

Е. Т. Mамедова

Азербайджанский медицинский университет, г. Баку

Рефeрат

Цель. Изучение процессов перекисного окисления липидов и показателей эндогенной интоксикации у больных с распространенным перитонитом до операции и в динамике лечения.

Материалы и методы. В исследование включены 97 пациентов (43 мужчины и 54 женщины) в возрасте 17 — 69 лет с гнойным перитонитом. Согласно схеме лечения пациенты распределены на две группы. Пациентам 1-й группы проводилось стандартное лечение, а у пациентов 2-й группы стандартное лечение дополнялось иммунокоррекцией. В крови пациентов и практически здоровых людей определяли концентрацию диеновых конъюгатов и малонового диальдегида, восстановленного глутатиона, активность каталазы и концентрацию среднемолекулярных пептидов.

Результаты. Концентрация диеновых коньюгатов, малонового диальдегида и среднемолекулярных пептидов в крови пациентов с распространенным перитонитом значительно увеличивалась в зависимости от клинической стадии заболевания, в то время как активность фермента каталазы и концентрация восстановленного глутатиона снижались.

Выводы. Иммунокоррекция в сочетании со стандартным лечением приводит к нормализации показателей перекисного окисления липидов и снижению эндогенной интоксикации на 5-й и 10-й дни лечения.

Ключевые слова: распространенный перитонит; перекисное окисление липидов; среднемолекулярные пептиды.

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):45-49.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.45

 Сучасні підходи до лікування загруднинного зоба

В. В. Грубнік, Р. С. Парфентьєв, В. М. Косован, Н. Д. Парфентьєва

Одеський національний медичний університет

Реферат

Мета. Проаналізувати результати лікування пацієнтів із загруднинним зобом.

Матеріали і методи. За період із 2010 по 2019 р. оперовано 62 пацієнти із загруднинним зобом, що становило 6,2% від усіх пацієнтів, оперованих з приводу зоба. Жінок було 48 (77,4%), чоловіків — 14 (22,6%). Вік пацієнтів — від 21 до 87 років (середній вік — 47 років). У плані дослідження обов’язковою була комп’ютерна томографія. Величину загруднинного зоба та ступінь операційного ризику визначали за G. Mercante (2011).

Результати. У 39 пацієнтів (1-ша група) операція виконана цервікотомічним способом за стандартною технікою. У 23 пацієнтів використовували відеоендоскопічну підтримку, завдяки чому у 15 пацієнтів (2-га група) вдалося за допомогою електрокоагулятора перетнути всі судини і виділити нервові структури та прищитоподібні залози. У 8 пацієнтів (3-тя група) після спроб пальцевої дисекції виникла масивна кровотеча. У них виконана тампонада і тимчасово зупинена кровотеча. Після цього в рану ввели відеоендоскоп і за допомогою електрокоагулятора виконали гемостаз. Кровотечі з операційної рани, яка потребувала її ревізії, не спостерігали. Тимчасову трахеостому в післяопераційному періоді накладено у 3 пацієнтів, пізніше вона була закрита. Гіпокальціємія виникла у 12 (19,3%) пацієнтів (у 11 — транзиторна). Транзиторний парез поворотних нервів спостерігали у 3 пацієнтів 1-ї, у 2 — 2-ї і у 2 — 3-ї групи. Перманентний парез поворотного нерва виник тільки у 1 пацієнта 3-ї групи. За даними гістологічного дослідження у 21 пацієнта діагностовано рак (у 19 — папілярний, у 2 — фолікулярний). Їм у подальшому проведено стандартне лікування високодиференційованого раку щитоподібної залози.

Висновки. Використання шийного доступу з відеоендоскопічною підтримкою при оперативних втручаннях з приводу загруднинного зоба дозволяє уникнути виконання стернотомії, зменшити крововтрату і травматичність операції, поліпшити ідентифікацію нервових структур і прищитоподібних залоз, скоротити тривалість операції. Використання сучасних методів електрокоагуляції значно розширює можливості ендоскопічної техніки.

Ключові слова: загруднинний зоб; відеоасистована тиреоїдектомія.

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):50-56.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.50

 Підвищення ефективності відновлення цілісності шкіри при глибоких опіках шляхом використання плазми, збагаченої тромбоцитами

Р. М. Чорнопищук^1,2, В. І. Нагайчук^1,2, О. А. Назарчук^1,2, М. Д. Желіба¹, О. Г. Урван³

¹Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,

²Вінницька обласна клінічна лікарня імені М. І. Пирогова,

³Вінницьке обласне патологоанатомічне бюро

Реферат

Мета. Вивчити ефективність використання плазми, збагаченої тромбоцитами, у хворих з глибокими опіками на етапі підготовки ран до аутодермопластики.

Матеріали і методи. Спостереження проведено щодо 23 пацієнтів з опіками ІІА, ІІБ, ІІІ ступеня 25 — 40% поверхні тіла. Комплексне місцеве лікування хворих основної групи на етапі підготовки післяопераційних опікових ран до аутодермопластики включало ін’єкційне введення плазми, збагаченої тромбоцитами. У пацієнтів контрольної групи місцеве лікування обмежувалось перев’язками з антисептичним розчином. Обстеження хворих передбачало візуальний огляд ушкодженої ділянки, мікробіологічне вивчення ранового вмісту, гістологічне дослідження ушкоджених тканин.

Результати. При застосуванні запропонованого методу місцевого лікування ран хворих з опіками спостерігали скорочення термінів підготовки ран до закриття аутологічними трансплантатами шкіри та періоду їх загоєння, зменшення активності запальної реакції в тканинах, покращення кровоплину, стимуляцію розвитку грануляційної тканини, процесів проліферації, епітелізації.

Висновки. Використання аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, можна вважати ефективною біотехнологією, яка дозволяє підвищити ефективність відновлення цілісності шкірних покривів у хворих з опіками.

Ключові слова: опіки; плазма, збагачена тромбоцитами; загоєння ран; аутодермопластика.

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):57-60.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.57

 Гендерные различия колоректальных полипов

А. К. Сафиева

Центральный таможенный госпиталь, Баку, Азербайджанская Республика

Реферат

Цель. Изучить гендерные характеристики, связанные с колоректальной дисплазией. Имеются убедительные доказа-

тельство того, что риск развития колоректальной неоплазии связан с половыми различиями, но этиология этого различия остается неясной. Это может быть вызвано как гормональным фоном, так и генетическими особенностями женщин и мужчин.

Материалы и методы. Ретроспективный анализ был проведен группе 100 пациентов. В исследование в основном включаены пациенты в возрасте от 19 до 65 лет, среди нихбыло 60 мужчин и 40 женщин.

Результаты. Результаты относительно положительной взаимосвязи женского пола и распространенности колоректальной неоплазии, основаны на колоноскопии и других клинико-лабораторных расширенных исследованиях.

Bыводы. В результате исследования мы хотели бы подчеркнуть, что колоректальные полипы чаще встречаются у мужчин, чем у женщин.

Ключевые слова: гендерные различия, колоректальные полипы, колоректальный рак, колоноскопия, неоплазия.

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):61-68.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.61

 Особливості клінічного перебігу і принципи диференціальної діагностики бешихи

С. Д. Шаповал, Л. А. Василевська, В. О. Бєлінська

Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України

Реферат

Мета. З’ясувати спільні та відмінні риси клінічного перебігу бешихи й інших захворювань, що можуть її імітувати.

Матеріали і методи. Проаналізовано 114 історій хвороб пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в Центрі гнійно-септичної хірургії Міської лікарні № 3 м. Запоріжжя у 2019 — 2020 рр. За цей період часу в центрі стаціонарне лікування було проведено 123 хворим з післяін’єкційними абсцесами м’яких тканин, 184 — з абсцесами м’яких тканин, 203 — з флегмонами різних локалізацій, 49 — з ускладненим панарицієм, із них 3 — з підшкірним. За 5 попередніх років проконсультовано 127 хворих в поліклініці і терапевтичних, інфекційних, неврологічних та інших відділеннях лікарень міста. Визначено ряд критеріїв та ознак, що дозволяють диференціювати бешиху від захворювань, які у своєму розвитку можуть мати схожу клінічну симптоматику, та ряд обставин, що потребують з’ясування.

Результати. Встановлено, що діагностувати бешиху можливо без спеціального лабораторного обстеження на підставі огляду хворого, даних епідеміологічного анамнезу й анамнезу хвороби. Провокують розвиток бешихи такі фактори: порушення цілісності шкірних покривів (садна, подряпини, тріщини, натерті і забиті місця, травми); мікоз; різка зміна температури тіла (переохолодження, перегрівання); емоційний стрес; підвищена інсоляція. Бешиха має характерну літньо-осінню сезонність. У людей, зайнятих фізичною працею, захворювання реєструється частіше, ніж у людей, які мають інший характер трудової діяльності. Спадкова схильність до захворювання відзначається у 10 — 15% пацієнтів. У зв’язку з цим у разі розвитку хвороби істотне значення має наявність таких факторів, як вроджена і придбана венозна недостатність, грибкова інфекція нижніх кінцівок, наявність післяопераційних і післятравматичних рубців, лімфостаз, цукровий діабет, серцево-судинні захворювання, а також захворювання, що супроводжуються розвитком набряків, потребують прийому кортикостероїдів, цитостатиків.

Висновки. Математичне моделювання між бешихою та іншими захворюваннями, які мають у своїй клінічній картині подібні синдроми, може бути корисним при проведенні диференціальної діагностики між ними.

Ключові слова: бешиха; диференціальна діагностика.

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):69-72.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.69

 Якість життя пацієнтів із синдромом Mirizzi після хірургічного лікування

Ф. М. Павук

Ужгородський національний університет

Реферат

Мета. Порівняння якості життя пацієнтів із спонтанними внутрішніми біліарними норицями і без них до та після хірургічного лікування.

Матеріали і методи. Синдромом Mirizzi І типу діагностовано у 82 (38,7%) пацієнтів, синдром Mirizzi ІІ (ІІ-V) типу — у 130 (61,3%) пацієнтів. У дослідженні використана класифікація А. Csendes — M. Beltran. Чоловіків було 68 (32,0%), жінок — 144 (68,0%). Вік пацієнтів коливався від 37 до 80 років (у середньому становив 66,4 року). Якість життя оцінювали за опитувальником Gastrointestinal Simptom Rating Scale. При порівнянні показників якості життя застосовували Т-критерій Ст’юдента, порівнювались середні значення та квадратичні відхилення. Достовірність отриманих величин p перевіряли, використовуючи поправку Бонфероні та метод False Discovery Rate.

Результати. При проведенні множинного порівняння з поправкою Бонфероні та за методом False Discovery Rate встановлено статистично значущу різницю між якістю життя пацієнтів із синдромом Mirizzi І та ІІ типу як до, так і після операції. При порівнянні за шкалою сумарного вимірювання встановлено, що якість життя пацієнтів без спонтанних внутрішніх біліарних нориць покращилась на 11% після холецистектомії при синдромі Mirizzi І типу. При порівнянні результатів оцінки якості життя до і після операції у пацієнтів із синдромом Mirizzi ІІ типу встановлено, що якість їх життя після операції покращилась на 10% від початкового рівня.

Висновки. Якість життя пацієнтів із синдромом Mirizzi І типу вища порівняно із якістю життя пацієнтів із спонтанними внутрішніми біліарними норицями як до, так і після операції (p=0,0001), що пояснюється порушенням у останніх жовчовиділення та пасажу жовчі по шлунково-кишковому каналу. Ліквідація спонтанних внутрішніх біліарних нориць покращує якість життя пацієнтів на 10%, що характеризується зменшенням показників за всіма пунктами опитувальника Gastrointestinal Simptom Rating Scale.

Ключові слова: синдром Mirizzi; якість життя; холелітіаз.

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):73-77.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.73

 Уповільнення моторно-евакуаційної функції шлунка після панкреатодуоденальної резекції: сучасний погляд на проблему

В. М. Копчак, О. І. Литвин, О. В. Дувалко, Л. О. Перерва, С. О. Мотельчук, П. А. Азадов

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):78-82.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.78

 Антибактеріальна терапія хірургічного сепсису: сучасні підходи, погляди, стратегія і перспективи

В. В. Ващук¹, В. П. Андрющенко¹, Т. П. Кирик¹, М. І. Кушнірчук², Р. П. Байдала², А. З. Іванишин², Т. В. Хомченко³

¹Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,

²Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті,

³Львівський обласний центр легеневого здоров’я

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):83-89.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.83

 Трансплантація кишечника: показання, методи, результати, основні досягнення та перспективи

Д. Коко¹, С. Леанза²

¹Лікарня Марке Норд, Пезаро, Італія,

²Лікарня Карло Урбані, Єсі, Анкона, Італія

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):90-91.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.90

 Сіністральна портальна гіпертензія

М. І. Тутченко, С. Л. Чуб, Д. В. Рудик

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):92-93.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.92

 Діагностика та хірургічне лікування нейроендокринної інсулінпродукуючої пухлини підшлункової залози із застосуванням генетичного дослідження

О. І. Литвин, Н. С. Джаран, C. O. Мотельчук, А. В. Малик

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):94-95.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.94

Аневризма шлунково-дванадцятипалокишкової артерії як причина шлункової кровотечі

А. І. Суходоля, С. А. Суходоля, О. В. Грищук, В. П. Мосійчук, В. Д. Токарчук

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):96-98.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.96

 Комбінація техніки дерматотракції та терапії ран негативним тиском при лікуванні дефектів після фасціотомії нижньої кінцівки

Р. Жидков¹, М. Сташек², П. Ктірад¹

¹Госпіталь, м. Границе, Чеська Республіка,

²Університетський госпіталь, м. Оломоуць, Чеська Республіка

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):99-101.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.99

 Діагностика і тактика хірургічного лікування колоректального раку, який розвинувся під час вагітності

І. К. Витвицький¹, О. О. Прецель¹, Л. Ю. Лозинська², С. О. Головчанський¹

¹Львівська обласна клінічна лікарня,

²Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Klinichna khirurhiia. 2021 January/February; 88(1-2):102-103.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.1-2.102

 Що слід враховувати з точки зору анестезії у пацієнта з передопераційним делірієм: звіт про випадок

Б. Гіргін, Н. Салман, С. Чекерці

Міська лікарня Анкари, Турецька Республіка