Хірургічне лікування поранених з ускладненими торакальними ушкодженнями

Я. Л. Заруцький¹, С. А. Асланян¹, О. В. Борзих², В. Г. Гетьман ³, В. Є. Сафонов², К. В. Кравченко², А. Є. Ткаченко¹, М. С. Вовк¹, В. С. Гончарук¹, О. А. Лавренчук¹

¹Українська військово-медична академія МО України, м. Київ,

²Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» МО України, м. Київ,

³Національна академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, м. Київ

Реферат

Мета. Покращити результати комплексного хірургічного лікування поранених і постраждалих із торакальною травмою, ускладненою бронхоплевральними норицями, емпіємою плеври і дефектами м’яких тканин грудної стінки, на основі впровадження запропонованої методики вакуумної терапії в поєднанні з бронхоскопічною обтурацією відповідного бронха.

Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів надання комплексної хірургічної допомоги 54 пораненим з дефектами м’яких тканин грудної стінки, бронхоплевральними норицями й емпіємою плеври, спричиненими бойовою торакальною травмою, на ІІІ і ІV рівнях медичного забезпечення під час проведення Антитерористичної операції/Операції об’єднаних сил (основна група) та 73 постраждалим із торакальною травмою мирного часу (порівнювальна група) в період 2014 — 2019 рр.

Результати. Удосконалення комплексного хірургічного лікування поранених і постраждалих із торакальною травмою і дефектами м’яких тканин грудної стінки дозволило знизити питому вагу ускладнень на 6,7%, а летальність — на 9,2% в основній групі.

Висновки. Запропонована методика вакуумної терапії, ультразвукової кавітації разом із бронхоскопічною обтурацією бронха за наявності в ньому зовнішньої нориці довела свою ефективність у комплексному хірургічному лікуванні тяжкопоранених із вогнепальними торакальними ушкодженнями і наявністю поєднання зовнішніх бронхіальних нориць, дефектів м’яких тканин грудної стінки й емпієми плеври.

Ключові слова: торакоабдомінальні поранення; емпієма плеври; бронхіальна нориця; дефекти м’яких тканин; вакуумна терапія; ендоскопічна бронхоблокація.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):10-14.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.10

Сохранение сократимости левого желудочка при коррекции сочетанного митрально-аортального порока

А. А. Большак¹, В. Ж. Букарим¹, К. Е. Вакуленко², Р. М. Витовский³, Ю. В. Баховская¹, Н. И. Волкова¹, Е. В. Ювчик¹, В. В. Попов¹, В. В. Лазоришинец¹

¹Национальный институт сердечно-сосудистой хирургии имени Н. М. Амосова НАМН Украины, г. Киев,

²Полтавский областной клинический кардиологический диспансер,

³Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, г. Киев

Реферат

Цель. Изучение возможностей методик сохранения сократимости левого желудочка при протезировании митрального клапана во время коррекции сочетанного митрально-аортального порока.

Материалы и методы. В анализ включены результаты хирургического лечения 340 пациентов с сочетанным митрально-аортальным пороком и левой вентрикуломегалией, которые были прооперированы в Национальном институте сердечно-сосудистой хирургии имени Н. М. Амосова НАМН Украины. Всем пациентам выполнено протезирование митрального клапана в сочетании с коррекцией аортального порока (протезирование). У 83 пациентов выполнено протезирование митрального клапана с полным сохранением задней створки (группа А), у 97 — с транслокацией хорд с папиллярными мышцами передней створки в сочетании с полным сохранением задней створки (группа Б), у 160 — без сохранения подклапанного аппарата (группа В). Конечно-систолический индекс левого желудочка до операции в группах А, Б и В составлял (87,4 ± 10,5), (88,4 ± 11,1) и (89,4 ± 11,5) мл/м² соответственно; фракция выброса левого желудочка составляла 0,51 ± 0,03, 0,5 ± 0,03 и 0,51 ± 0,03 соответственно.

Результаты. В группе А на госпитальном этапе умерли 2 (2,5%) пациента, в группе Б — 2 (2,1%) пациента, в группе В — 5 (3,1%) пациентов. Конечно-систолический индекс левого желудочка на 10 — 11-е сутки после операции в группах А, Б и В составлял (74,3 ± 9,8), (69,4 ± 8,2) и (76,4 ± 9,2) мл/м² соответственно, а в отдаленном периоде — (55,4 ± 8,4), (49,4 ± 7,2) и (62,4 ± 7,2) мл/м² соответственно. Фракция выброса левого желудочка на 10 — 11-е сутки после операции в группах А, Б и В составляла 0,54 ± 0,03, 0,55 ± 0,03 и 0,53 ± 0,03 соответственно, а в отдаленном периоде — 0,55 ± 0,03, 0,57 ± 0,03 и 0,54 ± 0,03 соответственно.

Выводы. При наличии левой вентрикуломегалии и сочетанного митрально-аортального порока максимальное сохранение подклапанных структур митрального клапана при его протезировании является важным компонентом, приводящим к улучшению морфометрических показателей левого желудочка как на госпитальном этапе, так и в отдаленном периоде.

Ключевые слова: транслокация хорд передней створки; протезирование митрального клапана; сохранение задней створки митрального клапана; сохранение подклапанных структур.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):15-18.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.15

Результати клапанозберігаючих операцій у хворих із дисекцією аорти типу А

В. І. Кравченко, І. М. Кравченко, О. О. Логвіненко, В. В. Лазоришинець

Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова, м. Київ

Реферат

Мета. Дослідити ефективність ресуспензії аортального клапана у пацієнтів із дисекцією аорти типу А.

Матеріали і методи. За період 1994 — 2018 рр. у Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова оперовано 385 пацієнтів із гострою дисекцією аорти типу А. У 169 пацієнтів дисекція аорти призвела до виникнення гострої аортальної недостатності. Серед цих пацієнтів ресуспензію аортального клапана було виконано у 43, що мали аортальну недостатність від помірної до тяжкої.

Результати. У 43 пацієнтів з вихідною аортальною недостатністю від помірної до тяжкої, яким було виконано ресуспензію аортального клапана після операції за даними ехокардіографії його функція була компетентною. Протягом року після первинного втручання 3 пацієнтам у зв’язку з розвитком тяжкої аортальної недостатності було виконано протезування аортального клапана.

Висновки. Ресуспензія аортального клапана — ефективний метод відновлення його функції у пацієнтів з дисекцією аорти типу А і аортальною недостатністю від помірної до тяжкої. Збереження власного АК покращує якість життя пацієнта, знижує вірогідність тромбоемболічних та геморагічних ускладнень та запобігає відкладенню тромбування хибного каналу внаслідок довготривалої антикоагулянтної терапії.

Ключові слова: дисекція аорти; ресуспензія аортального клапана; аортальна недостатність.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):19-22.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.19

Пластика дуги аорти у немовлят з використанням анастомоза «кінець у бік»

Я. П. Труба¹, І. В. Дзюрий¹, О. О. Мотречко², О. С. Головенко¹, В. В. Лазоришинець¹

¹Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України, м. Київ,

²Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України, м. Київ

Реферат

Мета. Проаналізувати безпосередні і віддалені результи пластики дуги аорти з використанням анастомоза «кінець у бік».

Матеріали і методи. За період з 2010 по 2019 р. у Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України і Науково-практичному медичному центрі дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України 75 немовлятам з коарктацією та гіпоплазією одного чи декількох сегментів дуги аорти виконано її реконструкцію з використанням анастомоза «кінець у бік». У дослідження включено тільки пацієнтів з двошлуночковою фізіологією і подальшою двошлуночковою корекцією. Хлопчиків було 41 (54,6%), дівчаток — 34 (45,4%). Середній вік пацієнтів становив (2,5 ± 1,2) міс, середня маса тіла — (3,3 ± 0,6) кг. Основним методом діагностики у визначенні вади та оцінки безпосередніх і віддалених результатів було ехокардіографічне обстеження.

Результати. Госпітальна летальність становила 6,6% (померли 5 пацієнтів). Причини летальності не були пов’язані з методикою реконструкції дуги аорти з використанням анастомоза «кінець у бік». Тривалість періоду спостереження становила від 1 міс до 9,3 року, у середньому (2,8 ± 2,5) року. У віддаленому періоді помер 1 пацієнт. У 11 (14,6%) пацієнтів у післяопераційному періоді розвинувся рестеноз на дузі аорти. У 7 пацієнтів звуження було усунуто ендоваскулярно шляхом балонної дилатації. У 4 пацієнтів виконана хірургічна повторна пластика дуги аорти. Компресії трахеї, головних бронхів, неврологічних ускладнень у віддаленому періоді не спостерігали.

Висновки. Після пластики гіпоплазії дуги аорти з використанням анастомоза «кінець у бік» у немовлят відмічено добрі безпосередні і віддалені результати, що вказує на її ефективність. Згідно з результатами проведеного дослідження такий вид анастомоза може бути використаний у пацієнтів з гіпоплазією проксимальної частини аорти або при тубулярній гіпоплазії всієї дуги аорти.

Ключові слова: гіпоплазія дуги аорти; анастомоз «кінець у бік»; немовлята.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):23-27.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.23

Дослідження змін функціонального стану серцево-судинної системи у хворих із перитонітом

О. О. Біляєва¹, І. В. Кароль²

¹Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ,

²Броварська багатопрофільна клінічна лікарня

Реферат

Мета. Вивчити функціональний стан серцево-судинної системи у хворих із перитонітом.

Матеріали і методи. Для вивчення функціонального стану серцево-судинної системи при поширеному перитоніті нами проведено аналіз динаміки змін електрокардіограм у 166 хворих, серед яких було 84 жінки та 82 чоловіки.

Результати. Зміни на електрокардіограмах були різноманітними і залежали від стадії перитоніту. У 28,3% хворих спостерігалися дифузні зміни в міокарді, у 43,9% — помірні. У 42,6% хворих виявлені порушення метаболічних процесів у міокарді. Зміни провідності і збудливості відмічені майже у половини хворих. Гіпоксія спостерігалась у 17,7% хворих у реактивній стадії перитоніту, у 32,0% — у токсичній, у 75,8% — у термінальній. Тахікардія у реактивній стадії перитоніту відмічена у 77,4% хворих, у токсичній — у 89,3%, у термінальній — у 86,2% хворих. При термінальній стадії перитоніту у 13,8% хворих була брадикардія. Порушення кровопостачання різних відділів міокарда виявлено у 34,4% хворих.

Висновки. Функціональні зміни серцево-судинної системи у хворих залежать від стадії перитоніту. Усім хворим із перитонітом потрібно проводити медикаментозну корекцію порушень роботи серцево-судинної системи, інтенсивність якої залежить від стадії перитоніту.

Ключові слова: перитоніт; абдомінальний сепсис; міокард; електрокардіограма; серцево-судинна недостатність.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):28-33.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.28

Хірургічне лікування альвеококозу печінки у високоспеціалізованому центрі неендемічного регіону

О. В. Гриненко¹, О. О. Попов¹, А. І. Жиленко¹, А. В. Гусєв¹, Ю. І. Подлюк²

¹Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

²Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

Реферет

Мета. Оцінити результати оперативного лікування альвеококозу печінки в умовах хірургічного центру неендемічного регіону.

Матеріали і методи. З 2004 по 2020 р. у відділенні трансплантації та хірургії печінки Національного інституту хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України радикально прооперовано 13 хворих з альвеококозом печінки. Досліджено загальну характеристику пацієнтів, методи передопераційної підготовки, інтраопераційні дані, показники післяопераційних ускладнень та летальності.

Результати. У 11 (84,6%) пацієнтів захворювання діагностовано на пізніх стадіях: IIIa-IV за PNM класифікацією ВООЗ. Передопераційно черезшкірну черезпечінкову холангіостомію виконано 5 (38,5%) хворим, рентгенендоваскулярну оклюзію гілок ворітної печінкової вени — 8 (61,5%) хворим. У 12 (92,3%) хворих виконано розширені резекції печінки, з них у 2 (15,3%) — повну судинну ексклюзію печінки з гіпотермічною перфузією in situ. Частота післяопераційних ускладнень IIIa-IV ступеня за класифікацією Clavien-Dindo становила 30,7%, післяопераційна смертність — 7,7%. Безрецидивний період відмічено у всіх хворих на момент проведення дослідження.

Висновки. Агресивна хірургічна тактика щодо хворих з альвеококозом печінки дозволяє отримати хороші безпосередні результати у високоспеціалізованих центрах. Радикальне оперативне втручання на даний момент залишається єдиним методом лікування таких хворих, здатним забезпечити  задовільні віддалені результати.

Ключові слова: альвеококоз; альвеококоз печінки; резекція печінки.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):34-39.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.34

Синдром мальабсорбции и изменения концентрации эндогенных антимикробных пептидов и цитокинов при эхинококкозе печени

К. Ф. Гасимова

Азербайджанский медицинский университет, г. Баку

Реферат

Цель. Изучить уровни некоторых цитокинов (ИЛ-6, ФНО-α) и эндогенных антимикробных пептидов (зонулина, кальпротектина и лактоферрина) у пациентов с эхинококкозом печени, а также проследить их изменения в динамике послеоперационного лечения.

Материалы и методы. Обследованы 29 больных в возрасте от 35 до 65 лет, прооперированных по поводу эхинококкового паразита в печени. По схеме проведенного лечения после лапароскопической эхинококкэктомии больные были подразделены на две группы: 1-я — 13 больных, которые получали стандартное лечение, и 2-я — 16 больных, которым, помимо стандартного лечения, был назначен препарат для иммунокоррекции. Антитела к эхинококку IgG, концентрация цитокинов и антимикробных пептидов в сыворотке крови изучались с помощью иммуноферментного анализа в динамике.

Результаты. Установлено, что в дооперационном периоде у больных с эхинококкозом печени выявляются высокие уровни изученных медиаторов воспаления по сравнению с показателями здоровых лиц. Проведение послеоперационного лечения способствует постепенному снижению концентрации цитокинов и антимикробных пептидов. При этом стандартное лечение менее эффективно в плане снижения уровней медиаторов воспаления, нежели сочетание обычного лечения с иммунокоррекцией.

Выводы. У больных с эхинококкозом печени значительно повышаются уровни цитокинов и антимикробных пептидов. Комбинированное лечение с иммунокоррекцией после эхинококкэктомии приводит к  значительному снижению уровней медиаторов воспаления.

Ключевые слова: эхинококкоз печени; синдром мальабсорбции; эндогенные антимикробные пептиды; цитокины.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):40-47.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.40

Паліативне хірургічне лікування хворих із проксимальним пухлинним ураженням жовчних проток і синдромом жовтяниці

Я. М. Сусак¹, Р. Я. Палиця², Л. Ю. Маркулан¹, О. О. Дирда³

¹Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

²Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», м. Київ,

³Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги

Реферат

Мета. Порівняти ефективність методів мініінвазивного паліативного лікування злоякісних хілярних стриктур із синдромом жовтяниці.

Матеріали і методи. У дослідження включено 71 хворого з проксимальною обтураційною жовтяницею пухлинного генезу. Хворі розподілені на три групи: 1-ша — 26 хворих, яким виконана зовнішньо-внутрішня супрапапілярна холангіостомія; 2-га — 28 хворих, яким виконано черезшкірне черезпечінкове антеградне ендобілірне стентування; 3-тя -17 хворих, яким виконано ендоскопічне ретроградне біліарне стентування.

Результати. Технічний успіх у групах становив 100%; клінічний — 94,0%: у 1-й групі — 96,2%, у 2-й групі — 89,3%, у 3-й групі — 82,4% (р>0,05). У 1-й групі загальна частота ускладнень була меншою, зокрема холангіту і панкреатиту. Також меншою була тривалість холангіту. Кумулятивна виживаність була найбільшою у групі хворих, яким виконана зовнішньо-внутрішня супрапапілярна холангіостомія (в середньому 135 діб), найменшою — у групі хворих, яким виконано ендоскопічне ретроградне біліарне стентування (90,6 діб). У групі хворих, яким виконано черезшкірне черезпечінкове антеградне ендобілірне стентування цей показник становив 101,2 доби.

Висновки. При проксимальних стриктурах жовчних шляхів пухлинного генезу на тлі жовтяниці пріоритетним методом паліативного лікування має бути зовнішньо-внутрішня супрапапілярна холангіостомія, другою лінією хірургічного лікування — черезшкірне черезпечінкове антеградне ендобілірне стентування. Ендоскопічне ретроградне біліарне стентування має найнижчий пріоритет.

Ключові слова: обтураційна жовтяниця; пухлина Клацкіна; зовнішньо-внутрішня супрапапілярна холангіостомія; черезшкірне черезпечінкове антеградне ендобілірне стентування; ендоскопічне ретроградне біліарне стентування; холангіт; тривалість життя.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):48-53.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.48

Ближайшие и отдаленные результаты ауто— и аллопластических операций при паховых грыжах

3. Т. Ширинов¹, Э. А. Алиева¹, З. Н. Азадова¹, Н. Х. Ханкишиев²

¹Научный хирургический центр имени акад. М.А.Топчибашева, г. Баку, Республика Азербайджан,

²Центральная больница, г. Ширван, Республика Азербайджан

Реферат

Цель. Провести научное исследование для сравнительного анализа результатов ауто- и аллогерниопластических операций.

Материалы и методы. Исследование основано на анализе послеоперационных результатов у 400 больных в возрасте от 16 до 85 лет, которым по поводу паховой грыжи выполнено хирургическое вмешательство в Научном хирургическом центре имени акад. М. А. Топчибашева и в Центральной больнице города Ширван в течение 2009 — 2019 гг. Больные были распределены на две группы, отличающиеся методикой герниопластики. В контрольной группе (n=200) операции выполнялись только методом аутогерниопластики с открытым разрезом. В основной группе (n=200) применялись и открытый метод, и лапароскопическая аллогерниопластика с использованием различных синтетических сеток.

Результаты. Проведен сравнительный анализ интраоперационных, послеоперационных ближайших и отдаленных результатов у пациентов после ауто- и аллогерниопластики. По частоте интраоперационных и ближайших послеоперационных осложнений между двумя группами пациентов статистически значимых различий не выявлено. Хорошие отдаленные результаты аутогерниопластики отмечены у (71,8 ± 3,41)%, удовлетворительные — у (17,2 ± 2,86)%, неудовлетворительные — у (11 ± 2,36)% больных (p<0,05); аллогерниопластики — соответственно у (80,2 ± 2,91)%, (16 ± 2,68)% и (3,8 ± 1,39)% больных (р<0,05). При сравнительном анализе результаты аллогерниопластики были статистически значимо намного лучше. Рецидивы после аллогерниопластики встречались в 3 раза реже — 3,8%, после аутогерниопластики этот показатель составил 11% (р < 0,05). Сравнительный анализ отдаленных результатов различных методов аутогерниопластики показал хорошие результаты при применении метода Постемпского у (76,7 ± 7,72)% больных, метода Постемпского в нашей модификации — у (88,9 ± 7,41)% больных. Хорошие результаты аутопластики по другим методам отмечены приблизительно у одинакового числа больных — около 70%, и статистически значимого различия не выявлено.

Выводы. На основании полученных нами результатов рекомендуем аутогерниопластику передней стенки пахового канала по методу Жирара — Спасокукоцкого со швом Кимбаровского при косых паховых грыжах, а при прямых паховых грыжах при укреплении задней стенки применять метод Постемпского и в нашей модификации. При больших и рецидивных грыжах у больных среднего и старческого возраста целесообразно применение пластики по Лихтенштейну и в нашей модификации. Если позволяют техническое оборудование и лапароскопические навыки врачей, рекомендуем метод тотальной экстраперитонеальной или трансабдоминальной преперитонеальной пластики.

Ключевые слова: паховая грыжа; аутогерниопластика; аллогерниопластика; лапароскопическая герниопластика.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):54-61.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.54

Уровни цитокинов при распространенном гнойном перитоните и методы иммунокоррекции

Э. Т. Мамедова

Азербайджанский медицинский университет, г. Баку

Реферат

Цель. Сравнительное изучение динамики секреции цитокинов при распространенном гнойном перитоните в послеоперационном периоде на фоне проведенной стандартной базисной терапии и ее комбинации с цитокинотерапией.

Материалы и методы. Определяли уровни провоспалительных цитокинов ИЛ-2, ИЛ-6, ИЛ-8 и ФНО-α в крови 97 больных с распространенным гнойным перитонитом разного генеза и различной степени тяжести. В зависимости от проводимой терапии пациенты были подразделены на две группы: 1-ю — 52 пациента, получавших стандартную базисную терапию, и 2-ю — 45 пациентов, которым дополнительно к стандартной базисной терапии была назначена цитокинотерапия.

Результаты. У больных 2-й группы уровни ИЛ-2, ИЛ-6, ИЛ-8 и ФНО-α были повышены в реактивной фазе в 2,1 (p=0,035), 2,4 (p=0,002), 2,0 (p=0,004) и 3,5 (p=0,001) раза соответственно; токсичной — в 5,1 (p<0,001), 5,6 (p<0,001), 2,4 (p<0,001) и 6,6 (p<0,001) раза соответственно; терминальной — в 8,7 (p<0,001), 8,7 (p<0,001), 4,7 (p<0,001) и 8,6 (p<0,001) раза соответственно по сравнению с контролем. На 10-й день после операции концентрация провоспалительных цитокинов значительно снижалась по сравнению с данными до операции.

Выводы. У всех больных с различными степенями тяжести распространенного гнойного перитонита до операции статистически значимо повышена концентрация провоспалительных цитокинов ИЛ-2, ИЛ-6, ИЛ-8 и ФНО-α по сравнению с показателями здоровых лиц. Направленная иммунокоррекция с помощью сочетанной цитокинотерапии на фоне комплексных базисных лечебных мероприятий оказывает нормализующее действие на цитокиновый дисбаланс.

Ключевые слова: распространенный гнойный перитонит; провоспалительные цитокины; цитокинотерапия.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):62-66.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.62

Трансанальная геморроидальная дезартеризация под контролем ультразвуковой ректодопплерометрии при хирургическом лечении геморроя

А. А. Никоненко¹, Г. И. Охрименко¹, Е. И. Гайдаржи¹, Н. Г. Головко¹, И. В. Зубрик¹, В. А. Грушка¹, Т. В. Гуров², А. С. Александров²

¹Запорожский государственный медицинский университет,

²Запорожская областная клиническая больница

Реферат

Цель. Изучить ближайшие и отдаленные результаты лечения больных с геморроем, которым выполнялась трансанальная геморроидальная дезартеризация под контролем ультразвуковой ректодопплерометрии, и сравнить их с результатами лечения пациентов, оперированных с использованием стандартной геморроидэктомии.

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 111 больных с геморроем. Основную группу составили 50 пациентов, которым выполнена трансанальная геморроидальная дезартеризация под контролем ультразвуковой ректодопплерометрии. В контрольную группу включили 61 больного, оперированного стандартным способом по Parks.

Результаты. В основной группе средняя продолжительность операции составила (50,1 ± 1,4) мин, сроки пребывания больного в стационаре — (9,9 ± 0,7) сут, выраженность болевого синдрома в послеоперационном периоде оценена в 2 — 3 балла, что было значительно меньше, чем у пациентов контрольной группы (р < 0,01). Хорошие отдаленные результаты лечения достигнуты у 100% больных основной группы и у 88% больных контрольной группы.

Выводы. Установлено, что трансанальная геморроидальная дезартеризация позволяет существенно сократить среднюю продолжительность операции, сроки пребывания пациентов в стационаре, снизить интенсивность болевого синдрома, а также улучшить отдаленные результаты лечения геморроя.

Ключевые слова: геморрой; ультразвуковая ректодопплерометрия; трансанальная геморроидальная дезартеризация; подслизистая геморроидэктомия.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):67-70.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.67

Хірургічне лікування хворих із зобом з компресійним синдромом

О. П. Ковальов, О. М. Люлька, В. І. Ляховський, І. І. Нємченко, А. В. Сидоренко

Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава

Реферат

Мета. Проаналізувати характер оперативних втручань, виконаних у хворих із зобом великих розмірів і шийно-позагруднинною локалізацією щитоподібної залози з ознаками компресійного синдрому, та визначити превентивні заходи для запобігання субопераційним ускладненням.

Матеріали і методи. Наведені дані оперативного лікування 331 пацієнта з різними формами зобу великих розмірів, що супроводжувалися компресійним синдромом зі змінами анатомо-топографічних взаємовідносин щитоподібної залози з суміжними органами і структурами та розладами їх діяльності, у хірургічному відділенні 2-ї міської клінічної лікарні м. Полтави (клінічна база кафедри хірургії № 1 Української медичної стоматологічної академії) за період 2004 — 2018 рр.

Результати. Відображено характер оперативних втручань та особливості оперативної техніки у хворих із зобом великих розмірів і шляхи оптимального вирішення проблеми запобігання ушкодженням гортанних нервів, прищитоподібних залоз та інших важливих суміжних органів і структур. Описана оригінальна методика субопераційного визначення наявності трахеомаляції і створення зовнішнього каркаса трахеї.

Висновки. Запропоновані засоби і методики при операціях з приводу зобу великих розмірів дозволять зменшити ризики операційних ускладнень.

Ключові слова: щитоподібна залоза; вузловий зоб; зоб великих розмірів; компресійний синдром; хірургічне лікування.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):71-75.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.71

Використання васкуляризованих перфорантних клаптів у відновленні кисті при електротермічних ураженнях

А. О. Жернов¹, О. М. Коваленко², О. А. Жернов³

¹Київська міська клінічна лікарня № 2,

²Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

³Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

Реферат

Мета. Покращити результати хірургічного лікування хворих із глибокими електричними опіками кисті шляхом використання локальних васкуляризованих клаптів на основі перфорантних судин.

Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 17 хворих з електротравмою кисті, пластика дефектів виконана за допомогою локальних васкуляризованих клаптів на основі перфорантних судин кисті.

Результати. У 17 хворих було сформовано 20 клаптів. Застосування реваскуляризуючих втручань дозволило отримати у найближчому періоді добрі результати у 76,5% хворих, задовільні — у 13,5% хворих, у віддаленому періоді добрі результати — у 88,2% хворих, задовільні — у 11,8% хворих.

Висновки. Клапті з власним кровообігом на основі перфорантних судин, які формуються на неушкоджених ділянках кисті, здатні відновити кровопостачання в зоні електротермічного ураження і  закрити рановий дефект.

Ключові слова: електроопіки кисті; перфорантні острівцеві клапті кисті.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):76-79.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.76

Радикальна цистектомія в режимі монотерапії в лікуванні хворих із низькодиференційованим раком сечового міхура

П. Г. Яковлев

Центр урології та онкоурології Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами, м. Київ

Реферат

Мета. Визначити поширеність радикального хірургічного лікування в обсязі радикальної цистектомії в режимі монотерапії та оцінити показники виживаності хворих із низькодиференційованим раком сечового міхура в залежності від терміну виконання радикальної цистектомії.

Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано 522 історії хвороби пацієнтів із діагнозом: низькодиференційований рак сечового міхура, серед яких 190 була виконана радикальна цистектомія в період 1998 — 2016 рр. Визначені показники виживаності. За допомогою методу Каплана-Мейєра проведений порівняльний аналіз показників виживаності хворих, яким була виконана радикальна цистектомія, і хворих, яким була виконана рятівна цистектомія.

Результати. Радикальна цистектомія в режимі монотерапії виконана у 24,7% хворих із низькодиференціованим раком сечового міхура або у 67,9% хворих, яким було виконано видалення сечового міхура. Показники загальної 3-, 5- та 10-річної виживаності хворих становили 96, 93 та 45% відповідно. Показники виживаності хворих після органозберігаючого лікування та подальшої рятівної цистектомії з приводу місцевої прогресії раку кращі, ніж хворих, яким проведено лікування в обсязі первинної радикальної цистектомії, проте різниця статистично незначуща (р=0,286). Середній термін між органозберігаючим лікуванням та виконанням рятівної цистектомії становив 34 міс.

Висновки. Радикальна цистектомія в режимі монотерапії є поширеним методом лікування м’язово-інвазивного низькодиференційованого раку сечового міхура (виконана у 24,7% від числа усіх хворих) та забезпечує задовільні віддалені результати виживаності як у разі первинного, так і в разі відтермінованого виконання.

Ключові слова: низькодиференційований рак сечового міхура; радикальна цистектомія; виживаність.

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):80-83.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.80

Хірургічні методи лікування гриж стравохідного отвору діафрагми

А. Р. Стасишин, В. Т. Бочар, Я. З. Патер, Н. Р. Федчишин

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):84-87.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.84

Комп’ютерно-томографічні індекси оцінювання тяжкості гострого панкреатиту

Ю. С. Лисюк, В. П. Андрющенко, С. М. Шкірко

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):88-90.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.88

Трансплантація серця в ранній період після перенесеної COVID-19-асоційованої пневмонії

О. Ю. Усенко, А. В. Габрієлян, А. П. Мазур, Т. М. Доманський, В. В. Белейович, С. М. Чайковська, С. В. Романова, П. В. Гурін, І. Г. Хавін, С. С. Мошта

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):91-93.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.91

Внутренний желудочный свищ как осложнение операции шунтирования желудка по Ру по поводу морбидного ожирения

А. В. Фомин², А. С. Лаврик¹, Д. Ш. Махатадзе², И. П. Бескровный², А. С. Сергеева², М. Н. Майоренко²

¹Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев,

²Медицинский дом «Odrex», г. Одесса

Klinichna khirurhiia. 2020 November/December; 87(11-12):94-95.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.11-12.94

Комбіноване пошкодження позапечінкових жовчних проток та правої печінкової артерії при лапароскопічній холецистектомії

А. А. Скумс, Т. І. Білий

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ