Клінічна хірургія 2020 — Березень / Квітень

Комбінована хірургічна тактика із застосуванням «step–up approach» у лікуванні інфікованого гострого панкреатиту

І. А. Криворучко¹, В. В. Бойко², К. Ю. Пархоменко⁴, А. Г. Дроздова¹, С. А. Андреєщев⁴

¹Харківський національний медичний університет,
²Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України, м. Харків,
³Харківська обласна клінічна лікарня,
⁴Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

Реферат

Мета. Оцінити результати лікування з використанням малоінвазивних втручань та відкритої некректомії у пацієнтів з інфікованим гострим панкреатитом.

Матеріали і методи. Ретроспективний когортний двоцентровий аналіз проведено у 211 пацієнтів з інфікованим гострим панкреатитом, які були розподілені на дві групи: 1–ша – 101 пацієнт, у лікуванні якого використовували відкриті хірургічні втручання; 2–га – 110 пацієнтів, у лікуванні яких використовували комбіновану хірургічну тактику із застосуванням step–up approach.

Результати. У 1–й групі виконали відкриту некректомію з дренуванням для післяопераційного промивання у 75 (74,3%) пацієнтів, включаючи використання лапаростомії з плановою повторною релапаротомією у 8 (7,9%) та оментобурсостомію для некрсеквестректомії після операції у 18 (17,8%). Після операції ускладнення виникли у 58 (57,4%) пацієнтів, померли 34 (33,7%) пацієнти: 30 – на 30–й, 4 – на 90–й день. У 2–й групі 72 (65,5%) пацієнтів лікували із застосуванням черезшкірного дренажу, 6 (5,5%) – за допомогою відеоасистованої заочеревинної некректомії та дренажу, 5 (4,5%) – через стінку шлунка або дванадцятипалої кишки при інфікованих псевдокистах, а відкриту некректомію виконали у 27 (24,5%) пацієнтів. Після операції ускладнення виникли у 37 (33,6%) пацієнтів, померли 19 (17,3%) пацієнтів: 15 – на 30–й, 4 – на 90­й день. Регресійний аналіз показав, що лише наявність множинної дисфункції органів до (AUC = 0,867) та після (AUC = 0,930) операції суттєво впливала на післяопераційну смертність, а вплив поширеності панкреатичного некрозу на смертність був обмеженим (AUC = 0,693). Відмінності між групами пацієнтів за цими показниками були вірогідними (χ²=7,282, р=0,026).

Висновки. Хірургічне лікування слід розпочинати з малоінвазивних процедур, а при комбінації цих операцій з відкритими хірургічними втручаннями зменшується частота ускладнень та смертність пацієнтів з інфікованим гострим панкреатитом.

Ключові слова: інфікований гострий панкреатит; малоінвазивна хірургія; відкрита хірургія; результати.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):10-13.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.10

Ліпемія як детермінанта розвитку гострого панкреатиту: дослідження «випадок-контроль»

О. І. Дронов, І. О. Ковальська, А. І. Горлач, Ю. П. Бакунець, І. А. Щигель

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Реферат

Мета. Встановити зв’язок між ліпемією та перебігом гострого панкреатиту.

Матеріали і методи. Дизайн дослідження: «випадок — контроль». До дослідження залучено 93 хворих із гострим панкреатитом. Група «випадок» — 11 хворих із гострим панкреатитом і ліпемією, група «контроль» — 82 хворих із гострим панкреатитом без ліпемії. Досліджено за показником відношення шансів взаємозв’язок між ліпемією та факторними ознаками: ступенем тяжкості гострого панкреатиту, рецидивним перебігом захворювання, наявністю цукрового діабету та алкогольним анамнезом.

Результати. Порівняльним аналізом частоти прояву зазначених факторних ознак встановлено, що ймовірність розвитку тяжкого гострого панкреатиту та ймовірність алкогольіндукованого гострого панкреатиту у групах хворих статистично значущо не відрізнялась (p > 0,05). При порівнянні частоти рецидиву гострого панкреатиту та наявності цукрового діабету у групах хворих виявлено відмінності на рівні значущості р=0,02 та р=0,04 відповідно. Ліпемія є фактором ризику для рецидивного перебігу гострого панкреатиту та цукрового діабету у хворих із гострим панкреатитом: відношення шансів 7,5 (95% довірчий інтервал 1,8 — 26,6, р=0,02), відношення шансів 6,1 (95% довірчий інтервал 1,2 — 28,7, р= 0,02) відповідно.

Висновки. Наявність ліпемії не вплинула на тяжкість гострого панкреатиту (р=0,98). Імовірність рецидиву гострого панкреатиту у хворих з ліпемією у 7 разів вища, ніж у пацієнтів із гострим панкреатитом без ліпемії (р=0,02). Шанс наявності цукрового діабету у хворих із гострим панкреатитом і ліпемією у 6 разів вище, ніж у хворих без ліпемії (р= 0,02). Своєчасна діагностика та корекція дисліпопротеїнемії є профілактичним заходом, здатним знизити частоту рецидиву гострого панкреатиту.

Ключові слова: ліпемія; гострий панкреатит; рецидивний панкреатит; цукровий діабет.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):14-17.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.14

С-реактивний протеїн і прокальцитонін — лабораторні маркери ступеня тяжкості та ускладнень гострого некротичного панкреатиту

О. В. Ротар¹, І. В. Хомяк², В. І. Ротар¹, А. І. Хомяк², C. І. Райляну¹

¹Буковинський державний медичний університет МОЗ України, м. Чернівці,

²Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Провести порівняльну оцінку ефективності С-реактивного протеїну та прокальцитоніну як лабораторних маркерів для стратифікації тяжкості стану хворих із гострим некротичним панкреатитом.

Матеріали і методи. Проведено проспективне когортне дослідження із залученням 151 хворого із гострим некротичним панкреатитом. Проводили клінічні, лабораторні, бактеріологічні дослідження. У плазмі крові визначали рівні С-реактивного протеїну і прокальцитоніну.

Результати. Інфікування некротичних скупчень діагностували у 89 (58,9%) пацієнтів: локальні гнійні ускладнення — у 27, сепсис — у 33, септичний шок — у 29. У 62 пацієнтів із стерильним панкреонекрозом концентрація С-реактивного протеїну зростала з (5,6 ± 0,89) до (206 ± 29) мг/л (р˂0,001). Розвиток гнійно-септичних ускладнень супроводжувався значним і вірогідним (p<0,01) підвищенням концентрації прокальцитоніну: у хворих із сепсисом — до (5,05 ± 0,92) нг/мл, у хворих із септичним шоком — до (7,25 ± 2,15) нг/мл.

Висновки. Одночасне вимірювання рівнів С-реактивного протеїну та прокальцитоніну у плазмі крові хворих із гострим некротичним панкреатитом дає змогу визначити характер запального процесу та провести стратифікацію тяжкості захворювання у ранні терміни.

Ключові слова: гострий некротичний панкреатит; інфекційні ускладнення; С-реактивний протеїн; прокальцитонін.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):18-21.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.18

Перспективи лімфотропної антибіотикотерапії при гострому панкреатиті

І. Д. Дужий¹, Н. Д. АльЯмані¹, О. В. Кравець¹, Г. І. П’ятикоп¹, І. А. Мисловський²

¹Медичний інститут Сумського державного університету,

²Сумська обласна клінічна лікарня

Реферат

Мета. Вивчити можливості покращення результатів лікування хворих із гострим панкреатитом шляхом зміни способу підведення антибіотиків до підшлункової залози.

Матеріали і методи. Автори запропонували і провели експериментальне дослідження на 20 щурах-самцях із підведення цефтриаксону до підшлункової залози різними способами.

Результати. Трьом групам тварин вводили цефтриаксон внутрішньом’язово, інтраперитонеально та за лімфотропною методикою. Тваринам четвертої групи антибіотик не вводили (контроль). Зона затримки росту Е. сoli при лімфотропній методиці порівняно із внутрішньом’язовим і внутрішньоперитонеальним введенням препарату була більшою.

Висновки. Враховуючи більшу антибактеріальну ефективність гомогенату підшлункової залози, ніж введення антибіотика за іншими методиками, є підстави вважати лімфотропну терапію адресною, а метод — перспективним.

Ключові слова: гострий панкреатит; лімфотропна терапія.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):22-25.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.22

Профилактика инфекции области хирургического вмешательства при лапароскопической холецистэктомии

В. В. Крыжевский¹, Н. А. Мендель², А. П. Бродская¹, Ю. В. Павлович^{1, 2}

¹Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, г. Киев,

²Медицинский центр «Обериг», г. Киев

Реферат

Цель. Оценить эффективность способа профилактики инфекции области хирургического вмешательства при лапароскопической холецистэктомиии с помощью одновременного использования контейнера для извлечения препарата и двухкольцевого раневого протектора. Частота инфекции области хирургического вмешательства при лапароскопической холецистэктомии составляет от 2,4 до 9,6% по данным литературы.

Материалы и методы. Работа основана на опыте выполнения 759 лапароскопических холецистэктомий за период с 2015 по 2018 г. Операций со вторым классом микробной контаминации ран было 679, с третьим — 17, с четвертым — 63. У 21 пациента применена конверсия в лапаротомию. Пациенты с третьим и четвертым классами микробной контаминации ран были разделены на две группы: 1-я — 61 пациент, у которого использовали для удаления препарата контейнер, и 2-я — 19 пациентов, у которых для удаления препарата использовали способ сочетанного применения контейнера и раневого протектора.

Результаты. Инфекция области хирургического вмешательства при лапароскопической холецистэктомии выявлена у 41 (5,40%) из 759 пациентов. При хирургических вмешательствах, относящихся ко второму классу микробной контаминации, частота инфекции области хирургического вмешательства составила 2,5%, третьему классу — 11,76%, четвертому классу — 34,92%. Конверсия при лапароскопической холецистэктомии сопровождалась высокой частотой раневой инфекции — 38,09%.

Выводы. Использование способа сочетанного применения контейнера для извлечения препарата и двухкольцевого раневого протектора при третьем и четвертом классах ран при лапароскопической холецистэктомии позволило снизить частоту инфекции области хирургического вмешательства с 37,70% до 5,26%.

Ключевые слова: лапароскопическая холецистэктомия; инфекция области хирургического вмешательства; раневой протектор.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):26-30.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.26

Диагностика и классификация синдрома Mirizzi

И. Н. Мамонтов

Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины

Реферат

Цель. Определить факторы, способствующие развитию синдрома Mirizzi; улучшить диагностику и классификацию синдрома Mirizzi с учетом этих факторов и возможности использования того или иного вида эндоскопического и оперативного лечения.

Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ результатов лечения 21 больного с синдромом Mirizzi: I тип по классификации McSherry (1982) был у 7 больных, II тип — у 14.

Результаты. Установлено, что атипия (вариантная анатомия) расположения пузырного протока предрасполагает к контакту гепатикохоледоха с желчным пузырем или пузырным протоком и тем самым к развитию синдрома Mirizzi I и II типов. Сдавление (I тип) или фистула (II тип) наблюдаются на любом уровне гепатикохоледоха. При синдроме Mirizzi II типа проток дистальнее фистулы может быть не расширен (подтип IIA) и расширен (подтип IIB).

Выводы. Атипия (вариантная анатомия) расположения пузырного протока является фактором, способствующим развитию синдрома Mirizzi. При проведении диагностики синдрома Mirizzi необходимо учитывать локализацию сдавления гепатикохоледоха или фистулы, наличие атипии расположения пузырного протока или его культи, характер воспаления желчного пузыря, количество, размер и локализацию камней. Предложение выделять подтип ІІА и IIB II типа синдрома Mirizzi в зависимости от расширения гепатикохоледоха дистальнее фистулы обоснованно, так как учитывает возможность выполнения эндоскопической литоэкстракции и влияния на выбор вида хирургического лечения.

Ключевые слова: синдром Mirizzi; классификация; хирургическое лечение; литоэкстракция.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):31-34.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.31

Досвід застосування інтервенційної сонографії в лікуванні пацієнтів із бактеріальними абсцесами печінки

М. В. Безручко, С. І. Панасенко, О. С. Осіпов, В. С. Драбовський, Я. В. Рибалка

Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава

Реферат

Мета. Проаналізувати можливості та ефективність застосування інтервенційної сонографії в комплексному хірургічному лікуванні пацієнтів із бактеріальними абсцесами печінки.

Матеріали і методи. Представлено результати лікування 39 пацієнтів з абсцесами печінки в клініці хірургії № 3 за період з 2012 по червень 2019 р. Пацієнтів лікували шляхом пункційної аспірації або дренування абсцесів під сонографічним контролем. При абсцесах печінки діаметром до 40 мм виконували пункційну санацію. У всіх інших пацієнтів було виконано черезшкірне дренування незалежно від розмірів і локалізації абсцесу.

Результати. Лікування із застосуванням інтервенційної сонографії було ефективним у 37 (94,9%) пацієнтів. Післяопераційні ускладнення виникли у 4 (10,3%) пацієнтів: кровотеча в порожнину абсцесу (у 2), тривале виділення жовчі по дренажу (у 1), міграція дренажа з порожнини абсцесу (у 1). Середній термін перебування хворих у стаціонарі становив (19,2 ± 1,6) ліжко-дня.

Висновки. Застосування пункційно-дренувальних методик під сонографічним контролем у лікуванні пацієнтів з абсцесами печінки є методом вибору, що обумовлено їх малою травматичністю, доступністю динамічного контролю та ефективністю у 94,9% пацієнтів. Однак дані методики мають і деякі обмеження, пов’язані з кількістю абсцесів, їх локалізацією, а також зі складною конфігурацією абсцесів та великою вірогідністю наявних крупних секвестрів некротизованої паренхіми печінки.

Ключові слова: бактеріальні абсцеси печінки; хірургічне лікування; пункційна санація; соноскопічно контрольоване дренування.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):35-39.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.35

Переваги та недоліки лапароскопічних операцій при лікуванні вентральних гриж

В. В. Грубнік, Р. П. Нікітенко, О. М. Степановічус, К. О. Воротинцева

Одеський національний медичний університет

Реферат

Мета. Провести порівняльний аналіз сучасних відкритих, класичних лапароскопічних та сепараційних лапароскопічних методик герніопластики при лікуванні вентральних та післяопераційних вентральних гриж.

Матеріали і методи. За період з 2009 по 2019 р. на базі Одеської обласної клінічної лікарні було прооперовано 193 пацієнти з вентральними та післяопераційними вентральними грижами. Залежно від застосованого методу герніопластики усі пацієнти були розподілені на дві групи. У 1-й групі 100 пацієнтам виконали лапароскопічну герніопластику, у тому числі 91 пацієнту — стандартні лапароскопічні операції. У 2-й групі 93 пацієнтам виконали відкриту герніопластику.

Результати. У 1-й групі у разі застосування стандартних лапароскопічних методик герніопластики середня тривалість операції становила (114,0 ± 7,4) хв, рецидив виявлено у 7 хворих з грижами великих розмірів (W3). У 2-й групі тривалість операції становила (130,0 ± 6,1) хв, рецидив виявлено у 8 пацієнтів.

Висновки. Вибір методики операції має бути індивідуальний з урахуванням загального стану, віку пацієнта, наявної супутньої патології та, особливо, розміру і локалізації грижового дефекту.

Ключові слова: лапароскопічна герніопластика; вентральні грижі; лапароскопічна сепараційна герніопластика, сітчасті імплантати; функція м’язів передньої черевної стінки.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):40-43.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.40

Патогенез порушення цілісності анастомоза та програма профілактики при хірургічному лікуванні захворювань ободової кишки

В. І. Русин, С. М. Чобей, О. О. Дутко

Ужгородський національний університет

Реферат

Мета. Встановити вплив внутрішньокишкового тиску на цілісність кишкового анастомоза та запропонувати способи профілактики його неспроможності при хірургічному лікуванні захворювань ободової кишки.

Матеріали і методи. Вимірювали внутрішньокишковий тиск у 30 пацієнтів методом Вальдмана протягом 72 год після операції — до і після промивання трансанального дренажу (кожні 4 год). Первинна операція — резекція сигмоподібної ободової кишки з формуванням одноствольної колостоми. Відновне втручання виконали через 3 міс із формуванням товстокишкового анастомоза за розробленою методикою (n=17), ручного дворядного товстокишкового анастомоза (n=3), апаратного товстокишкового анастомоза (n=10).

Результати. Відзначали зростання внутрішньокишкового тиску протягом перших 24 — 36 год до (5,3 ± 0,1) мм рт. ст. із зниженням протягом наступних 12 — 20 год до (2,1 ± 0,3) мм рт. ст. Через 20 хв після промивання трансанального дренажу внутрішньокишковий тиск знижувався на (3,0 ± 1,3) мм рт. ст., а через 3 — 5 год поступово зростав. При застосуванні ручного дворядного товстокишкового анастомоза спостерігали його неспроможність (n=1) та анастомозит (n=1); при застосуванні апаратного товстокишкового анастомоза — анастомозит (n=1). У разі порушення загоювання кишкового шва підвищувався внутрішньокишковий тиск через 16 — 60 год до (11,4 ± 0,2) мм рт. ст. з піком 16,3 — 17,1 мм рт. ст., який утримувався 12 -18 год. Профілактичні заходи були спрямовані на зниження внутрішньокишкового тиску та усунення сприятливих місцевих і загальних факторів.

Висновки. Некорегований внутрішньокишковий тиск у межах 16,3 — 17,1 мм рт. ст. протягом 12 — 18 год призводить до ускладненого перебігу післяопераційного періоду. В основі профілактики лежать прямі і непрямі методи декомпресії міжкишкового анастомоза.

Ключові слова: внутрішньокишковий тиск; товстокишковий анастомоз; реконструктивна операція; стома.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):44-48.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.44

Вплив гідроксиду заліза (III) на рівень післяопераційної анемії у хворих з поєднаними мітрально-аортальними вадами серця

Б. М. Гуменюк

Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Дослідити комбінований вплив гідроксиду заліза (III) на рівень анемії після протезування мітрального та аортального клапанів за кровозберігаючою технологією в умовах штучного кровообігу.

Матеріали і методи. У 52 пацієнтів з поєднаними мітрально-аортальними вадами серця досліджено рівні гемоглобіну, гематокриту, заліза та ферментів. Виокремлено групу C пацієнтів з анемією при хронічних захворюваннях з низькими значеннями рівнів заліза, феритину, гемоглобіну, гематокриту, яким провели доопераційну корекцію низького вмісту заліза в сироватці крові. Після доопераційної корекції гідроксидом заліза (III) пацієнтам групи С виконали протезування мітрального та аортального клапанів за кровозберігаючою технологією. Пацієнти, у яких рівні гемоглобіну, гематокриту, еритроцитів, заліза відповідали нормі, були розподілені на групи А і В. Пацієнти групи А прооперовані із застосуванням донорської крові, групи В — без застосування донорської крові за кровозберігаючою технологією.

Результати. Проведені дослідження показали, що пацієнтам групи А для стабілізації рівня гемоглобіну та гематокриту в операційному періоді переливали великі об’єми компонентів донорської крові — (653,0 ± 118,0) мл еритромаси та (728,0 ± 63,0) мл свіжозамороженої плазми. Виконання операцій протезування мітрального та аортального клапанів за кровозберігаючою технологією можливе без переливання препаратів донорської крові, проте зниження у пацієнтів групи В рівня гемоглобіну на 19,5%, гематокриту на 13,2%, еритроцитів на 15,8%, сироваткового заліза на 17,9%, тромбоцитів на 31,4% вказує на необхідність заготовки компонентів донорської крові до операції. Доопераційна корекція рівня заліза в сироватці крові у пацієнтів з анемією хронічних захворювань групи С підвищувала до операції його рівень у 9,8 разу та рівень гемоглобіну на 8,0%. Комбінація доопераційної корекції рівня заліза в сироватці крові із застосуванням кровозберігаючої технології під час операції протезування мітрального та аортального клапанів у пацієнтів групи С зменшувала анемію за рівнем гемоглобіну в післяопераційному періоді на 9,3%, а тромбоцитопенію — на 9,5%.

Висновки. Комбінація доопераційної корекції анемії хронічних захворювань гідроксидом заліза (III) із застосуванням кровозберігаючих технологій під час операції протезування мітрального та аортального клапанів зменшує на 9,3% рівень післяопераційної анемії.

Ключові слова: анемія, гідроксид заліза (III); мітрально-аортальна вада серця; кровозберігаюча технологія; штучний кровообіг.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):49-54.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.49

Кардіохірургічні ендоваскулярні втручання під час вагітності

С. О. Сіромаха^1,3, Ю. В. Давидова^1,2, А. Ю. Лиманська^2,3, Б. В. Черпак¹, В. В. Лазоришинець¹

¹Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України, м. Київ,

²Інститут педіатрії, акушерства та гінекології імені академіка О. М. Лук’янової НАМН України, м. Київ,

³Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Реферат

Мета. Поділитися досвідом ендоваскулярних втручань у вагітних та породіль, здобутим національною pregnancy heart team (командою «акушерська кардіологія»).

Матеріали і методи. Представлено алгоритм медичного супроводу (в тому числі і при виконанні кардіохірургічних втручань) вагітних з критичною кардіальною патологію, який спирається на чинні рекомендації та власний досвід. До клініки Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України за 6,5 року (12.2013 — 05.2020) госпіталізовано 145 пацієнток, у 79 із них виконано кардіохірургічні втручання. Ендоваскулярні кардіохірургічні операції виконано у 36 пацієнток, гібридні — у 2. Екстрені та невідкладні ендоваскулярні втручання виконано 17 пацієнткам на різних термінах вагітності (15 — 35 тижнів) та 2 породіллям. Умовно-планові кардіохірургічні втручання виконано 17 пацієнткам на різних термінах вагітності (як правило, у II триместрі) та 2 породіллям. У 34 пацієнток втручання виконували з fetus in utero. Ранньої та пізньої материнської смертності не було. Сталась одна «запрограмована» втрата плода у пацієнтки на 12-му тижні вагітності із складною вродженою вадою серця. Представлено сучасні погляди на вплив іонізуючого випромінювання та контрастних речовин на плід та шляхи зниження його потенційної шкоди.

Висновки. Доведено, що за умов чіткого обґрунтування показань до ендоваскулярних втручань під час вагітності ці методи діагностики і лікування є більш безпечними порівняно з «відкритими» оперативними втручаннями та можуть виконуватися під наглядом досвідченої мультидисциплінарної команди з урахуванням термінів вагітності та захисту плода.

Ключові слова: ендоваскулярні інтервенційні втручання; кардіохірургія; вагітність.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):55-58.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.55

Ангіосомна концепція при реваскуляризації артерій гомілки та стопи у хворих із цукровим діабетом

Ю. М. Гупало¹, Д. Ю. Шаповалов¹, В. В. Шапринський¹, О. Ф. Дзигал², А. В. Шамрай-Сас¹, А. М. Куцин¹

¹Державна наукова установа “Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини” Державного управління справами, м. Київ,

²Одеський національний медичний університет

Реферат

Мета. Проаналізувати результати реваскуляризації артерій гомілки та стопи у хворих із цукровим діабетом згідно з ангіосомною концепцією.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати рентгенендоваскулярних втручань на 71 нижній кінцівці, виконаних у 48 хворих із цукровим діабетом та ішемією, що загрожувала втратою кінцівки. Усі пацієнти мали гнійно-некротичні ураження стопи III-IV ступеня за класифікацією WIFI (Wound, Ishemia and Foot Infection). Згідно з анатомічними зонами реваскуляризації всі рентгенендоваскулярні втручання розподілені на три групи: 1-ша група — 24 (33,8%) прямих ангіосомних реваскуляризацій, 2-га група — 38 (53,5%) непрямих ангіосомних реваскуляризацій, 3-тя група — 9 (12,7%) неангіосомних реваскуляризацій.

Результати. Встановлено, що дотримання ангіосомної концепції підвищує ймовірність збереження нижньої кінцівки (92,9%) порівняно з неангіосомною реваскуляризацією (77,8%).

Висновки. Ефективність реваскуляризації гомілкових артерій з оклюзійно-стенотичними ураженнями значно вища у разі відновлення кровотоку згідно з ангіосомною концепцією.

Ключові слова: ішемія; цукровий діабет; реваскуляризація; рентгенендоваскулярні втручання; ангіосомна концепція; гнійно-некротичні ураження стопи.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):59-64.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.59

Возможности коррекции клеточного иммунитета применением внутривенного лазерного облучения крови и цитокинотерапии ронколейкином в периоперационном периоде при непрямой реваскуляризации у больных с критической ишемией нижних конечностей

Дж. В. Косаев¹, И. А. Гасанов², Н. С. Абушов¹, Г. Т. Тагизаде¹, И. Л. Намазов¹

¹Научный центр хирургии имени акад. М. А. Топчибашева, г. Баку, Азербайджан,

²Национальный центр онкологии, г. Баку, Азербайджан

Реферат

Цель. Изучить возможности коррекции клеточного иммунитета применением внутривенного лазерного облучения крови и цитокинотерапии ронколейкином в периоперационном периоде при непрямой реваскуляризации у больных с критической ишемией нижних конечностей.

Материалы и методы. Проведено проспективное контролируемое клинико-лабораторное исследование у 162 больных с критической ишемией нижних конечностей на фоне дистального стеноза (окклюзии) артерий, перенесших операции непрямой реваскуляризации. Этиологическими факторами критической ишемии нижних конечностей были облитерирующий атеросклероз — у 108 (66,7%) больных и облитерирующий тромбангиит — у 54 (33,3%) больных. У 56 больных диагностирована III степень, у 106 больных — IV степень хронической ишемии. В периоперационном периоде у 34 больных проводили стандартное лечение (1-я группа), у 32 больных — стандартное лечение и внутривенное лазерное облучение крови (2-я группа), у 32 больных — стандартное лечение и цитокинотерапию ронколейкином (3-я группа), у 33 больных — стандартное лечение, внутривенное лазерное облучение крови и цитокинотерапию (4-я группа), у 31 больного при реваскуляризирующей остеотрепанации с внутрикостномозговым лазерным облучением — стандартное лечение, внутривенное лазерное облучение крови и цитокинотерапию (5-я группа). В динамике изучали параметры клеточного иммунитета (CD3+, CD4+, CD8+лимфоциты; соотношение CD4+/CD8+) и фагоцитоза. Показатели клеточного иммунитета сравнивали с идентичными показателями 48 практически здоровых лиц (референсная группа).

Результаты. При поступлении в клинику у больных с критической ишемией нижних конечностей при дистальном стенозе (окклюзии) выявлено резкое изменение клеточного иммунитета в сторону иммунной недостаточности. Включение внутривенного лазерного облучения крови и цитокинотерапии в отдельности и в сочетании в комплекс лечебных мероприятий в периоперационном периоде при непрямой реваскуляризации приводило к достоверному (р < 0,05) нивелированию показателей клеточного иммунитета. Коррекция клеточного иммунитета достоверно (р < 0,01-0,001) зависела от лечебного фактора с умеренной (r =0,5- 0,6) корреляцией. Наилучшие результаты получены при совместном применении внутривенного лазерного облучения крови и цитокинотерапии в периоперационном периоде при непрямой реваскуляризации, особенно при операции реваскуляризирующей остеотрепанации с внутрикостномозговым лазерным облучением.

Выводы. Использование внутривенного лазерного облучения крови и цитокинотерапии вместе со стандартным лечением в периоперационном периоде при непрямой реваскуляризации достоверно коррегирует клеточный иммунитет у больных с критической ишемией нижних конечностей при дистальном стенозе (окклюзии) артерий, и динамику этих показателей можно использовать как объективный критерий оценки эффективности проводимой терапии.

Ключевые слова: дистальная окклюзия артерий; критическая ишемия нижних конечностей; непрямая реваскуляризация; внутривенное лазерное облучение крови; цитокинотерапия; клеточный иммунитет.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):65-68.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.65

Досвід міжвідомчої взаємодії при наданні хірургічної допомоги в умовах надзвичайної ситуації

Г. Г. Рощін¹, Я. М. Сусак², І. Й. Сличко¹, О. В. Мазуренко¹, Н. І. Іскра¹, В. Ю. Кузьмін¹

¹Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ,

²Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Реферат

Мета. Дослідження міжвідомчої взаємодії при наданні хірургічної допомоги в умовах надзвичайної ситуації, потреби в певних видах хірургічних операцій, оцінка ефективності цивільно-військової взаємодії у секторі проведення антитерористичної операції.

Матеріали і методи. Представлено результати хірургічного лікування 290 поранених та хворих у медичній роті Збройних Сил України, яка функціонувала в закладі охорони здоров’я на Луганському напрямі літом 2015 р. Оцінено ефективність цивільно-військової взаємодії. Застосовано методи системного аналізу, клінічний, медико-статистичний та економічний.

Результати. Впровадження системи цивільно-військової взаємодії під час проведення антитерористичної операції дозволило своєчасно надати екстрену хірургічну допомогу всім пораненим та хворим, збільшити ресурсне забезпечення закладу охорони здоров’я на 39,7%.

Висновки. Спільне використання наявних (цивільних та військових) ресурсів для надання медичної допомоги хворим та пораненим позитивно впливає на результати лікування.

Ключові слова: екстрена хірургічна медична допомога; ранній госпітальний етап; антитерористична операція; цивільно-військова взаємодія; ефективність.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):69-73.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.69

Клінічні результативні ризики, асоційовані з клініко-епідеміологічними та клініко-нозологічними ризик-створюючими факторами при торакокраніальній травмі

С. О. Гур’єв¹, В. В. Хмель²

¹Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України, м. Київ,

²Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Формулювання клінічних результативних ризиків, асоційованих із клініко-епідеміологічними ознаками та клініко-нозологічними формами пошкоджень.

Матеріали і методи. Викладено дані обчислення клінічних результативних ризиків, асоційованих з клініко-епідеміологічними та клініко-нозологічними характеристиками 254 пошкоджень, із них 178 поєднаних закритих торакокраніальних травм та 76 ізольованих закритих травм грудної клітки.

Результати. Шляхом поліхоричного аналізу обчислено клінічні результативні ризики для досліджених поєднаних торакокраніальних травм та ізольованих закритих травм грудної клітки. Базу даних було сформовано методом беззворотної рандомізації загального масиву 20 592 пошкодження та методом випадкових чисел за ознаками наявності краніального та торакального пошкоджень — для основної групи та за ознаками наявності ізольованої торакальної травми — для контрольної групи. Проведений поліхоричний аналіз даних дозволив встановити, що у постраждалих чоловіків із поєднаною закритою торакокраніальною травмою між клініко-епідеміологічними факторами та клініко-нозологічними ознаками існує позитивний (с=0,43) , помірний (φ²=0,23) та вірогідний (χ²=29,26) зв’язок, а викладені вище положення перебувають у межах поля вірогідності. У постраждалих жінок з поєднаною закритою торакокраніальною травмою між клініко-епідеміологічними факторами та клініко-нозологічними ознаками існує позитивний(с=0,3), слабкий (φ²=0,1) та вірогідний (χ²=4,97) зв’язок, але ступінь вірогідності вказує на суттєвий вплив інших факторів.

Висновки. Клінічні результативні ризики, пов’язані з клініко-нозологічними та клініко-епідеміологічними ризик-створюючими факторами, є досить вірогідні, їх значення коливаються від мінімальних до критичних та мають вірогідний зв’язок із клініко-епідеміологічними ознаками та клініко-епідеміологічними формами пошкоджень. Виникнення конкретних клініко-нозологічних форм поєднаної торакокраніальної травми має сильний, позитивний та вірогідний зв’язок із клініко-епідеміологічними характеристиками.

Ключові слова: закрита торако-краніальна травма; закрита травма грудної клітки; клінічні результативні ризики.

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):74-77.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.74

Парахіатальні грижі у структурі гриж ділянки стравохідного отвору діафрагми

В. Д. Шейко, О. А. Крижановський, А. С. Калюжка, С. В. Должковий, Д. А. Ситник, О. А. Шкурупій

Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):78-85.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.78

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):86-90.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.86

Пути эволюции лапароскопической хирургии

В. Н. Запорожан, А. В. Малиновский

Одесский национальный медицинский университет

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):91-96.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.91

Високодиференційований рак щитоподібної залози: сучасні аспекти персоніфікованої тактики лікування в Україні у післячорнобильському періоді

Б. Б. Гуда

Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, м. Київ

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):97-101.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.97

Двухэтапное лечение артериопортальной фистулы

Е. А. Власенко, И. В. Хасянова, С. Н. Фуркало, А. В. Гриненко, А. И. Жиленко

Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев

Klinichna khirurhiia. 2020 March/April;87(3-4):102-104.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.3-4.102

Лапароскопічне видалення конкремента при синдромі Bouveret

О. С. Тивончук, І. С. Терешкевич, І. В. Бабій

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ