Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):3-7.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.03

Пути улучшения результатов резекции желудка с сохранением привратника

В. В. Грубник, Р. П. Никитенко, А. Н. Кваша, В. В. Мищенко, Н. Д. Парфентьева

Одесский национальный медицинский университет

Реферат

Цель. Повысить еффективность результатов резекции желудка с сохранением привратника.

Материалы и методы. Проведена ретроспективная оценка результатов резекции желудка с сохранением привратника при различной методике выполнения операции у 64 больных в возрасте от 34 до 75 лет. Средний возраст больных составил (52,5 ± 6,2) года.

Результаты. Все пациенты были разделены на две группы. В 1-й группе (n = 36) резекция желудка с сохранением привратника выполнялась по обычной методике без идентификации инфрапилорических артерий и вен и ветвей блуждающего нерва, анервирующих пилорический жом. Во 2-й группе (n = 28) выполнялась тщательная диссекция с использованием специальной оптической техники для сохранения всех  сосудистых структур, идущих к привратнику.

Выводы. Резекция желудка с сохранением привратника имеет целый ряд преимуществ, поскольку предупреждает развитие постгастроэктомического синдрома.

Ключевые слова: рак желудка; лимфодиссекция; резекция желудка.

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):8-11.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.08

Диагностическая и лечебно-хирургическая тактика при опущении слизистой оболочки прямой кишки с недостаточностью анального сфинктера

С. С. Иманова

Азербайджанский медицинский университет, г. Баку, Азербайджанская Республика

Реферат

Цель. Улучшение результатов диагностики и хирургического лечения больных с опущением слизистой оболочки прямой кишки, осложненным недостаточностью анального сфинктера.

Материалы и методы. Проведен анализ результатов диагностики и хирургического лечения опущения слизистой оболочки прямой кишки с недостаточностью анального сфинктера у 23 больных в возрасте от 31 года до 65 лет, медиана возраста (41,5 ± 1,8) года, женщин было 17.

Результаты. Выявлено, что чаще всего и в наиболее прогрессивных формах опущение слизистой оболочки прямой кишки с недостаточностью анального сфинктера встречается у женщин после 36 лет.

Bыводы. Среди хирургических методов преимущественно использованы миниинвазивные трансанальные операции, субмукозные инъекционные процедуры и сфинктеропластика конец в конец, отличавшиеся меньшим количеством послеоперационных осложнений (26,1%), благоприятными отдаленными функциональными результатами — снижение частоты рецидивов (4,3%), степени фекальной инконтиненции (78,6%) и улучшением качества жизни больных.

Ключевые слова: опущение слизистой оболочки прямой кишки; недостаточность анального сфинктера; циркулярная резекция слизистой оболочки; степплерная резекция слизистой оболочки; трансанальная ректопексия.

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):12-17.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.12

Ефективність внутрішньосудинної емболізації при профузній кровотечі з ускладнених виразок дванадцятипалої кишки

Д. В. Максимчук¹, В. І. Мамчич¹, В. Д. Максимчук²

¹Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ,

²Чорнобаївська багатопрофільна лікарня

Реферат

Мета. Оцінити ефективність внутрішньосудинної емболізації при профузній кровотечі з ускладнених виразок дванадцятипалої кишки.

Матеріали і методи. У дослідження включено 80 пацієнтів, оперованих з приводу ускладнених профузною кровотечею пенетруючих у головку підшлункової залози виразок дванадцятипалої кишки. Пацієнтів розподілили на дві групи: контрольну — 40 пацієнтів, у яких були застосовані стандартні методи зупинки кровотечі, і основну — 40 пацієнтів, у яких був застосований розроблений спосіб.

Результати. В основній групі в післяопераційному періоді ускладнення виникли лише у 1 (2,5±0,2%) пацієнта (p<0,001) у вигляді дуоденальної нориці. Верифіковано, що кращі результати гемостазу при кровотечі з пенетруючих виразок дванадцятипалої кишки отримані у пацієнтів основної групи, у яких використовувалась інтраопераційна ендоваскулярна зупинка кровотечі в поєднанні з прошиванням виразки, оскільки у 100% пацієнтів цієї групи було досягнуто остаточного гемостазу.

Висновки. Запропонований спосіб інтраопераційної ендоваскулярної зупинки кровотечі при пенетруючій виразці дванадцятипалої кишки забезпечує якісний гемостаз, знижує частоту раннього рецидиву кровотечі, релапаротомії, підвищує якість хірургічного лікування.

Ключові слова: виразкова хвороба; пенетрація виразки; ерозивна кровотеча; ендоскопічний гемостаз; прошивання виразки; емболізація судини.

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):18-22.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.18

Арочная пластика левого предсердия при коррекции митрального порока

В. В. Попов, А. А. Большак, В. В. Лазоришинец

Национальный институт сердечно-сосудистой хирургии имени Н. М. Амосова, г. Киев

Реферат

Цель. Изучение возможностей методики арочной пластики левого предсердия при коррекции митрального порока в сочетании с дилатацией левого предсердия.

Материалы и методы. В анализ включены результаты хирургического лечения 190 пациентов с митральным пороком в сочетании с дилатацией левого предсердия, которые были оперированы в Национальном институте сердечно-сосудистой хирургии имени Н. М. Амосова НАМН Украины за период с 01.01.2012 до 01.01.2021 г. Основную группу составили 103 пациента, которым выполнена коррекция митрального порока в сочетании с оригинальной методикой арочной пластики левого предсердия. В контрольную группу вошли 87 пациентов, которым выполнена коррекция митрального порока без  сопутствующей пластики левого предсердия.

Результаты. Из 103 оперированных пациентов основной группы на госпитальном этапе умер 1 (летальность 0,9%). Динамика эхокардиографических показателей на этапах лечения: конечно-систолический индекс левого желудочка — (63,1 ± 11,3) мл/м² (до операции), (58,3 ± 8,4) мл/м² (после операции), (49,4 ± 9,2) мл/м² (отдаленный период); фракция выброса левого желудочка: 0,52 ± 0,04 (до операции), 0,55 ± 0,04 (после операции), 0,57 ± 0,03 (отдаленный период). Диаметр левого предсердия: (58,8 ± 6,4) мм (до операции), (41,4 ± 5,3) мм (после операции), (43,9 ± 2,3) мм (отдаленный период). Синусовый ритм в отдаленном периоде удерживается у 75 (78,9%) из 95 пациентов. Из 87 оперированных пациентов контрольной группы умерли 2 (летальность 2,3%). Динамика эхокардиографических показателей на этапах лечения: конечно-систолический индекс левого желудочка- (67,3 ± 11,3) мл/м² (до операции), (60,4 ± 9,3) мл/м² (после операции), (52,7 ± 7,2) мл/м² (отдаленный период); фракция выброса левого желудочка: 0,52 ± 0,05 (до операции), 0,54 ± 0,05 (после операции), 0,54 ± 0,03 (отдаленный период). Диаметр левого предсердия: (59,5 ± 2,3) мм (до операции), (57,5 ± 3,7) мм (после операции), (68,5 ± 3,4) мм (отдаленный период). Синусовый ритм удерживается у 18 (22,5%) из 80 пациентов, прослеженных в отдаленном периоде.

Выводы. Арочная пластика левого предсердия малотравматичная и эффективная процедура, приводящая к значительному улучшению морфометрии левого предсердия и сопровождающаяся низким риском послеоперационной летальности.

Ключевые слова: дилатация левого предсердия; арочная пластика левого предсердия; протезирование митрального клапана; пластика митрального клапана; искусственное кровообращение.

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):23-27.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.23

Анатомо-гемодинамічні типи рецидиву варикозної хвороби нижніх кінцівок

А. О. Гуч, А. О. Боброва

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Покращення результатів лікування хворих із рецидивом варикозної хвороби нижніх кінцівок після хірургічних втручань шляхом вивчення особливостей порушень регіонарної венозної гемодинаміки та визначення анатомо-гемодинамічних типів захворювання.

Матеріали і методи. Обстежено 85 хворих із рецидивом варикозної хвороби нижніх кінцівок після хірургічних втручань. Ультразвукове дуплексне сканування вен виконували на апараті «EnVisor» фірми «Philips» (Нідерланди) з використанням мультичастотного лінійного датчика з частотою 12 — 5 МГц для підшкірних вен і конвексного датчика з частотою 5 — 2 МГц для глибоких вен.

Результати. Виділено 8 анатомо-гемодинамічних типів рецидиву варикозної хвороби нижніх кінцівок. Проведене дослідження дозволило систематизувати причини і прояви захворювання. Об’єктивні критерії прогнозування розвитку рецидиву варикозної хвороби нижніх кінцівок можуть бути використані для оптимізації обсягу первинного хірургічного втручання і профілактики його ускладнень.

Висновки. Основними причинами розвитку рецидиву варикозної хвороби нижніх кінцівок є тактичні та технічні помилки хірургів під час виконання  первинних хірургічних втручань у хворих з варикозною хворобою нижніх кінцівок. Вивчення особливостей розвитку рецидиву варикозної хвороби нижніх кінцівок дозволило розробити практичну анатомо-гемодинамічну класифікацію, яка систематизує основні причини рецидиву варикозної хвороби і є основою для формування тактики повторних операцій.

Ключові слова: рецидив варикозної хвороби нижніх кінцівок; ультразвукова діагностика.

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):28-35.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.28

Об’єм хірургічного втручання при раку нирки, ускладненому інвазією пухлинного тромбу в стінку вени

С. Ш. С. Бойко, В. І. Русин, С. О. Бойко, В. В. Русин

Ужгородський національний університет

Реферат

Мета. Визначити об’єм хірургічного втручання на нижній порожнистій вені при раку нирки, ускладненому інвазією пухлинного тромбу в стінку вени.

Матеріали і методи. У дослідження включено 147 пацієнтів з раком нирки, ускладненим пухлинним венозним тромбозом, яким було проведено хірургічне лікування в Закарпатській обласній клінічній лікарні імені Андрія Новака чи Закарпатському протипухлинному центрі в період з 2005 по 2020 р. Вік пацієнтів варіював від 27 до 79 років, середній вік становив 58 років. Чоловіків було 97 (66%), жінок — 50 (34%). Нульовий рівень венозного поширення пухлинного тромбу діагностовано у 55 (37,4%), І — у 32 (21,8%), ІІ — у 30 (20,4%), ІІІ — у 22 (15,0%), IV — у 8 (5,4%) пацієнтів. Пухлина локалізувалась у правій нирці у 96 (65,3%) хворих, у лівій — у 51 (34,7%) хворого. Хірургічне лікування всім хворим проведено в об’ємі нефректомії та різних втручань на вені. Поздовжня резекція вени виконана у 55 (37,4%), резекція з ушиванням алолатки — у 5 (3,4%), циркулярна резекція з протезуванням кінець в кінець — у 4 (2,7%) хворих. При локалізації пухлинного тромбу виключно в нирковій вені виконана її пригирлова резекція у 100% пацієнтів.

Результати. Середня тривалість операції — 165 (102 — 292) хв, середній об’єм крововтрати — 780 (240 — 2250) мл. Легкі післяопераційні ускладнення за класифікацією Clavien-Dindo (I — II ступінь) зафіксовано у 38 (21,8%), тяжкі (ІІІ — V ступінь) — у 6 (4,1%) пацієнтів. Не спостерігали хірургічних ускладнень ІІІ ступеня та ускладнень, які б потребували екстреної релапаротомії. В ранньому післяопераційному періоді помер 1 пацієнт. Загальна післяопераційна летальність становила 0,7%. У всіх хворих збережено ламінарний кровотік по вені. У жодного хворого не спостерігали тромбозу протеза, рецидиву пухлинного венозного тромбу чи тромбоемболії легеневої артерії.

Висновки. Радикальний метод хірургічного лікування раку нирки, ускладненого пухлинним тромбозом нижньої порожнистої вени, має включати нефректомію, каватомію, тромбектомію, різні варіанти резекції та протезування вени. При нульовому рівні венозного поширення пухлинного тромбу обов’язкове виконання пригирлової резекції ниркової вени.

Ключові слова: рак нирки; пухлинний венозний тромб; нефректомія; тромбектомія; резекція нижньої порожнистої вени; протезування.

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):36-41.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.36

Порівняльна оцінка больового синдрому у пацієнтів після комбінованих операцій з приводу поєднаної патології анального каналу і прямої кишки із застосуванням сучасних та стандартних хірургічних технологій

В. В. Балицький

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,

Хмельницька обласна лікарня

Реферат

Мета. Порівняльна оцінка больового синдрому у пацієнтів з поєднаною патологією анального каналу і прямої кишки після комбінованих операцій з використанням сучасних високочастотних електрохірургічних та радіохірургічних апаратів, а також звичайного металевого скальпеля.

Матеріали і методи. Проаналізовані результати хірургічного лікування 689 пацієнтів з поєднаною патологією анального каналу і прямої кишки з використанням апаратів високочастотної електрохірургії та радіохвильової хірургії, які були розподілені на 4 досліджувані групи, а також 112 пацієнтів контрольної групи, оперованих із застосуванням металевого хірургічного скальпеля, шляхом оцінки больового синдрому на 1 — 7-му добу післяопераційного періоду.

Результати. Больовий синдром на 1-шу добу післяопераційного періоду був найбільш вираженим у пацієнтів контрольної групи, їм для знеболювання було потрібно (4 ± 1) мл 2% розчину промедолу, а пацієнти 1-ї, 3-ї і 4-ї досліджуваних груп, у яких відповідно використовували апарат радіохвильової хірургії «Surgitron» та високочастотні електрохірургічні апарати «ЭФА» і «KLS Martin», потребували для знеболювання (2 ± 1) мл 2% розчину промедолу. У разі застосування апарата високочастотної електрохірургії «ERBE ICC 200» потреба у 2% розчині промедолу для знеболювання становила (3 ± 1) мл.

Висновки. Комбіновані операції із застосуванням сучасних апаратів високочастотної електрохірургії та радіохвильової хірургії мають значно кращі результати, ніж просто використання хірургічного металевого скальпеля, тому що після них виникає значно менший больовий синдром завдяки тонкому шару коагуляційного некрозу, що сприяє формуванню ніжного еластичного рубця та запобігає утворенню рубцевих стриктур анального каналу в післяопераційному періоді.

Ключові слова: больовий синдром; поєднана патологія; анальний канал; пряма кишка; комбіновані операції; апарати високочастотної електрохірургії «ERBE ICC 200», «KLS Martin», «ЭФА»; апарат радіохвильової хірургії «Surgitron».

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):42-52.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.42

Сучасні аспекти діагностики вогнепальних поранень живота. Досвід гібридної війни на сході України

О. І. Гречаник¹, Р. Я. Абдуллаєв², І. А. Лурін³, К. В. Гуменюк⁴, В. В. Негодуйко⁵,  Д. О. Слесаренко¹

¹ Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», м. Київ,

² Харківська медична академія післядипломної освіти,

³ Національна академія медичних наук України, м. Київ,

⁴ Командування медичних сил Збройних Сил України, м. Київ,

⁵ Військово-медичний клінічний центр Північного регіону Міністерства оборони України, м. Харків

Реферат

Мета. Підвищити ефективність променевої діагностики вогнепальних поранень живота шляхом застосування сучасних високоінформативних методів медичної візуалізації з їх визначенням чутливості та специфічності.

Матеріали і методи. Проведений ретроспективний аналіз результатів променевої діагностики, ендовідеохірургічних та інвазивних втручань під контролем променевих методів у 70 постраждалих з вогнепальними пораненнями живота, яким надавалась кваліфікована хірургічна допомога з деякими елементами спеціалізованої допомоги у період 2014-2020 рр. Середній вік постраждалих — 30 повних років. Чоловіків було 68 (97,1%), жінок — 2 (2,9%). Результати цифрової рентгенографії, ультразвукової діагностики, лапароскопії/лапароцентезу, торакоскопії/торакоцентезу, пункційно-дренувальних втручань під контролем променевих методів у постраждалих з вогнепальними пораненнями живота порівнювалися з результатами мультидетекторної комп’ютерної томографії з динамічним контрастним підсиленням як «золотого стандарту» діагностики вогнепальних поранень живота та критерія візуалізації сторонніх тіл (металеві осколки, кулі, кісткові уламки, дренажі тощо).

Результати. Основним механізмом ушкодження у постраждалих з вогнепальними пораненнями живота були осколки, що утворилися в результаті застосування різних видів вогнепальної та вибухової зброї. Частка вогнепальних осколкових поранень статистично значущо переважала над часткою кульових і вибухових поранень. За видом ранового каналу статистично значущо (р < 0,05) переважала частка сліпих поранень над частками наскрізних і множинних поранень. На мобільному тактичному рівні частота застосування ультразвукової діагностики та цифрової рентгенографії для первинного сортування і діагностичного супроводу була статистично значущо (р < 0,05) вищою, ніж інших променевих методів медичної візуалізації, що можна пояснити удосконаленням та оптимізацією лікувальної і діагностичної тактики, застосуванням ургентної сонографії при травмі та інших модифікованих протоколів. Визначена оптимальна діагностична система за показниками чутливості і специфічності методів медичної візуалізації, ендовідеохірургічних та пункційно-дренуальних втручань під контролем променевих методів — це мультидетекторна комп’ютерна томографія з динамічним контрастним підсиленням.

Висновки. Висока чутливість (99%) та специфічність (98%) мультидетектерної комп’ютерної томографії з динамічним контрастним підсиленням дозволяє застосовувати її як метод медичної візуалізації вогнепальних поранень живота для діагностичного сортування поранених та встановлення діагнозу.

Ключові слова: вогнепальні поранення живота; сучасна бойова травма; цифрова рентгенографія; ультразвукова діагностика; мультидетекторна комп’ютерна томографія з динамічним контрастним підсиленням; специфічність; чутливість.

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):53-55.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.53

Використання імунокорегуючої терапії в комплексному лікуванні хірургічних форм бешихиС. Д. Шаповал, Л. Л. Воронцова, Л. А. ВасилевськаЗапорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України

Реферат

Мета. З’ясувати ефективність імуномодулюючої та імуностимулюючої терапії в комплексному лікуванні хворих з хірургічними формами бешихи.Матеріали і методи. Ретро- і проспективно проаналізовано 284 історії хвороб пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в Центрі гнійно-септичної хірургії Запорізької міської лікарні №3 за період 2016 — 2021 рр.

Результати. У хворих з еритематозною формою бешихи розладів у клітинній і гуморальній ланках імунітету не виявлено. Формула імунних розладів при бульозній формі мала такий вигляд: СД₃ ^{+ 1}, СД₄ ^{+ 1}, СД₈^-1, СД₁₆^-2, СД₂₂^-1, що свідчило про дисбаланс імунної системи І ступеня, можливо, компенсаторного характеру; при флегмонозній — СД₃ ^{+ 1}, СД₄^-1, СД₈^-1, СД₁₆^-2, СД₂₂^-1, що свідчило про імунні розлади І ступеня, при некротичній — СД₃^-2, СД₄^-2, СД₈^-1, СД₁₆^-2, СД₂₂^-1, що свідчило про ІІI ступінь імунних розладів.

Висновки. Призначення ербісолу-екстра та лаферону при деструктивних формах бешихи патогенетично обгрунтоване та може бути використане в комплексному лікуванні захворювання.

Ключові слова: хірургічні форми бешихи; імуномодулююча терапія; імуностимулююча терапія.

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):56-60.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.56

Особливості хірургічного лікування зобу шийно-медіастинальної локалізації

О. П. Ковальов, В. І. Ляховський, О. М. Люлька, І. І. Нємченко, А. В. Сидоренко

Полтавський державний медичний університет МОЗ України

Реферат

Мета. Проаналізувати хірургічну тактику та складову оперативних втручань, виконаних з приводу зобу шийно-медіастинальної локалізації; викласти особливості оперативної техніки, які дають позитивний ефект.

Матеріали і методи. У дослідження залучені матеріали клінічної роботи хірургічного відділення №2 2-ї міської клінічної лікарні м. Полтави, яка є клінічною базою кафедри хірургії №1 Української медичної стоматологічної академії, за період 2005 — 2019 рр. Проаналізовано результати хірургічного лікування 530 пацієнтів із різними формами зобу.

Результати. На підставі даних комплексного клініко-інструментального та цитологічного дослідження було виконано ряд відмінних між собою в тактичному сенсі оперативних втручань, їх зміст прямо залежав від анатомічних особливостей. Зоб шийно-медіастинальної локалізації був у 155 хворих.

Висновки. При зобі великих розмірів з медіастинальним розташуванням часто виникає важка операційна ситуація, що потребує нестандартних хірургічних рішень. З цього приводу запропонована власна модифікація шийного доступу за Кохером. Екстрафасціальні методики здатні попередити ряд ятрогенних ускладнень.

Ключові слова: щитоподібна залоза; вузловий зоб; зоб великих розмірів; компресійний синдром; хірургічне лікування.

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):61-64.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.61

Миниинвазивный интрамедуллярный остеосинтез переломов ключицы в средней трети со смещением отломков эластическим титановым компрессирующим стержнем

Г. И. Герцен¹, В. В. Крыжевский¹, А. Н. Гапон², А. С. Мовчан¹, С. В. Дыбкалюк¹, А. И. Процык¹, Р. Н. Остапчук¹

¹Национальный университет здравоохранения Украины имени П. Л. Шупика, г. Киев,

²Киевская городская клиническая больница №6

Реферат

Цель. Оценить результаты оперативного лечения переломов ключицы в средней трети со смещением  отломков закрытым способом с применением интрамедуллярного эластического титанового компрессирующего стержня.

Материалы и методы. В клинике ортопедии и травматологии Киевской городской клинической больницы №6 («Медгородок») у 38 пациентов в возрасте 18 — 67 лет с закрытыми переломами ключицы в средней третей со смещением отломков выполнен закрытый интрамедуллярный остеосинтез эластическим титановым компрессирующим стержнем. Рассмотрены методы обследования пациентов, показания к оперативному лечению, его техника, а также оценены отдаленные результаты операции.

Результаты. При оценке отдаленных результатов спустя 12 мес после операции по шкале Constant Score (оценка функции плечевого сустава) отмечено в среднем (97,1 ± 3,5) балла из 100 возможных баллов. У всех пациентов были свободные движения в плечевом суставе без боли, они полностью обслуживали себя в быту, вернулись к своей обычной професии и к спорту.

Выводы. Закрытый интрамедуллярный остеосинтез переломов ключицы в средней трети эластическим титановым компрессирующим стержнем как метод оперативного лечения может обеспечить удовлетворительные отдаленные результаты.

Ключевые слова: переломы ключицы; механизм травмы; интрамедуллярный остеосинтез; отдаленные результаты.

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):65-68.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.65

Влияние непроходимости тонкой кишки на экспрессию индуцируемого гипоксией фактора-1α

Д. A. Kлюйко

Военно-медицинский институт в Учреждении образования «Белорусский государственный медицинский университет», г. Минск, Республика Беларусь

Реферат

Цель. Изучение экспрессии индуцируемого гипоксией фактора-1α и оксигенации брюшины при экспериментальной тонкокишечной непроходимости.

Материалы и методы. Исследование проведено на 18 животных, у которых выполнено 62 измерения методом прямой оксиметрии с целью изучения влияния тонкокишечной непроходимости на скорость массопереноса и парциальное давление кислорода в брюшине и экспрессию индуцируемого гипоксией фактора-1α.

Результаты. При экспериментальной кишечной непроходимости, как полной, так и частичной, парциальное давление и скорость массопереноса кислорода в брюшине были статистически значимо ниже таковых в контроле, что указывало на угнетение клеточных структур, утилизирующих кислород, которое способствует возникновению спаечной болезни. Экспериментальная кишечная непроходимость приводила к снижению парциального давления кислорода в брюшине на 88% — с 28,7 (в контроле) до 3,5 мм рт. ст. (p<0,01). Как частичная (на 277,8%), так и полная (на 248,2%) экспериментальная кишечная непроходимость характеризовалась увеличением экспрессии индицируемого гипоксией фактора-1α.

Выводы. Кишечная непроходимость, сопровождающаяся изменением оксигенации париетальной и висцеральной брюшины, способствует развитию спаечного процесса в брюшной полости.

Ключевые слова: спаечная болезнь; кишечная непроходимость; индицируемый гипоксией фактор-1α.

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):69-74.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.69

Экспериментальные исследования применения пароводяной озонсодержащей смеси газов для профилактики и лечения инфекционных заболеваний органов дыхательной системы

1. M. В. Koстылев¹, С. Л. Рыбалко², А. А. Владимиров³, Н. В. Чухраев⁴, Г. В. Терехов¹, С. Н. Титаренко¹, Д. Б. Старосила², И. М. Савицкая¹, О. А. Гейленко¹

¹Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев,

²Институт эпидемиологии и инфекционных болезней имени Л. В. Громашевского НАМН Украины, г. Киев,

³Национальный университет здравоохранения Украины имени П. Л. Шупика, г. Киев,

⁴Научно-методический центр «Медицинские инновационные технологии», г. Киев

Реферат

Цель. Определение вирусо- и бактерицидного действия пароводяной смеси, содержащей озон, которую получали, используя аппарат ПОС-1, на моделях вируса трансмиссивного гастроэнтерита свиней семейства коронавирусов и полирезистентных клинических штаммов бактериальных культур, а также подбор оптимальных параметров подачи озона в составе газовой смеси, не вызывающей патологических изменений со стороны органов и систем организма.

Материалы и методы. Для получения газовой смеси, содержащей озон, использовали аппарат ПОС-1, созданный коллективом Научно-методического центра «Медицинские инновационные технологии». Вирусологические исследования проведены на базе Института эпидемиологии и инфекционных болезней имени Л. В. Громашевского. В качестве рабочего материала использовали модели вируса трансмиссивного гастроэнтерита свиней семейства коронавирусов. Серии бактериологических и экспериментальных исследований выполняли на базе Национального института хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины. Для бактериологических исследований использовались полирезистентные культуры в концентрации 10⁸ колониеобразующих единиц на 1 мл. Для изучения воздействия озонсодержащей смеси газов на живые биологические ткани в эксперименте были проведены исследования на белых крысах.

Результаты. Вирусологические исследования показали, что при экспозиции 20 мин в контакте с внеклеточным вирусом инфекционный титр снижался в 100 000 раз, а при экспозиции 30 мин происходила полная деактивация вируса. Бактериологические исследования выявили полное отсутствие роста культур после обработки озонсодержащей смесью в течение 20 мин. Результаты плавательных тестов и поведенческой реакции белых крыс контрольной и экспериментальных групп не отличались между собой. Гистологические исследования тканей органов дыхательной системы, а также селезенки, щитовидной железы, почек и надпочечников не выявили признаков патологического воздействия озоносодержащей смеси.

Выводы. Изучены и оптимально подобраны параметры генерации и подачи озона в составе пароводяной газовой смеси. Исследования воздействия озонсодержащей смеси на штамм вируса семейства коронавирусов, а также бактериологические исследования на полирезистентных клинических бактериальных культурах подтвердили ее выраженные вирусо- и бактерицидные свойства. Использование озонсодержащей смеси не вызывает каких-либо патологических изменений со стороны органов и систем живого организма. Данная газовая смесь может быть использована для предупреждения и лечения инфекционных заболеваний органов дыхательной системы как вирусного, так и бактериального генеза.

Ключевые слова: пароводяная озонсодержащая смесь; полиэтиологические заболевания дыхательных путей; вирус трансмиссивного гастроэнтерита свиней; семейство коронавирусов.

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):75-80.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.75

Можливості клінічного застосування нанокристалічного гідроксиапатиту при лікуванні гнійно-запальних захворювань

І. Д. Дужий, Л. Ф. Суходуб, В. С. Бєлай, О. М. Литвиненко, А. В. Юрченко

Сумський державний університет

Реферат

Мета. Дослідити вплив сорбційно-аспіраційної дренажної системи на базі гідроксиапатиту й оксиду цинку на експериментальний перитоніт.

Матеріали і методи. Експеримент виконаний на 55 білих лабораторних щурах-самцях у віці 2 — 3 міс, масою тіла 225 — 250 г, які перебували в умовах типового віварію. З метою контамінації очеревини використовували суспензію E. coli у фізіологічному розчині 1,0 — 1,5 мл в концентрації 10¹⁰. Суспензію вводили в черевну порожнину залежно від маси тіла тварини інсуліновим шприцом. Перитоніт у щурів розвивався через 48 год і характеризувався інтоксикацією, що швидко наростала, порушенням кишкової моторики, вираженими мікроциркуляторними розладами. Експериментальні тварини були розподілені на 5 груп. Тваринам 1-ї групи втручань не виконували (контроль); у тварин 2-ї групи перитоніт не моделювали, але черевну порожнину дренували сорбційно-аспіраційною дренажною системою; у тварин 3-ї групи був змодельований перитоніт; у тварин 4-ї групи на тлі перитоніту черевна порожнина була дренована сорбційно-аспіраційною дренажною системою; у тварин 5-ї групи черевна порожнина була дренована стандартним силіконовим дренажем на тлі перитоніту.

Результати. Виявлено зменшення черевної контамінації на 43,12% та гістологічних проявів у черевних органах під впливом композитної системи, що свідчить про її бактерицидну та сорбційно-протизапальну дію.

Висновки. Експериментально підтверджена можливість застосування сорбційно-аспіраційної дренажної системи на базі гідроксиапатиту й оксиду цинку при лікуванні гострого перитоніту.

Ключові слова: експериментальний перитоніт; композитні матеріали; сорбційно-аспіраційна дренажна система.

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):81-85.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.81

Сучасні перспективи діагностики та опції лікування приховано проявної перфорації стравоходу

Д. Коко¹, С. Леанза², Р. Кампан`ячі²

¹Відділення загальної хірургії, Шпиталь Ріюніті Марше Норд, Пезаро (ПУ), Італія,

²Відділення загальної хірургії, Шпиталь Карло Урбані, Джесі, Італія

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):86-90.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.86

Современные концепции печеночной недостаточности, их преимущества и недостатки: взгляды общего хирурга и трансплантолога

Н. Ю. Байрамов, A. A. Ибрагимова

Aзербайджанский медицинский университет, г. Баку, Республика Азербайджан

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):91-93.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.91

Дивертикулярная болезнь толстой кишки: взгляд патологоанатома

С. В. Яргин

Российский университет дружбы народов, г. Москва, Российская Федерация

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):94-97.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.94

Карциноид тонкой кишки — причина желудочно-кишечного кровотечения и острой кишечной непроходимости

A.  M. Tищенко, Р.  М. Смачило, Е.  В. Мушенко, О. В. Иваненко

Институт общей и неотложной хирургии имени В.  Т. Зайцева НАМН Украины, г. Харьков

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):98-100.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.98

Дистальна резекція крижової кістки з приводу рецидиву раку прямої кишки

А. І. Суходоля¹, В. В. Керничний^1,2, С. А. Суходоля^1,2, Б. Е. Лі¹, І. І. Савчук¹

¹Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,

²Хмельницька обласна лікарня

Klinichna khirurhiia. 2021 May/June; 88(5-6):101-104.

DOI: 10.26779/2522-1396.2021.5-6.101

Клінічний досвід лікування кровотечі у хворих з ускладненим хронічним панкреатитом

О. Є. Каніковський, І. В. Павлик, О. Л. Маховський, Ю. А. Пунько

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова