Органозберігальні операції при вогнепальних проникаючих пораненнях живота з ушкодженням товстої кишки. Досвід надання медичної допомоги в умовах Антитерористичної операції/Операції об’єднаних сил
О. Ю. Усенко1, І. А. Лурін2, К. В. Гуменюк3, В. В. Негодуйко4, Р. М. Михайлусов5, Р. В.Салютін1
1Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,
2Національна академія медичних наук України, м. Київ,
3Командування медичних сил Збройних Сил України, м. Київ,
4Військово-медичний клінічний центр Північного регіону Міністерства оборони України, м. Харків,
5Харківська медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України
Реферат
Мета. Покращити результати лікування постраждалих з вогнепальними проникаючими пораненнями живота з ушкодженням товстої кишки шляхом упровадження принципу відповідності об’єму ушкодження обсягу первинного оперативного втручання за рахунок органозберігальних операцій.
Матеріали і методи. Проаналізовано 164 вогнепальних поранення живота з ушкодженням товстої кишки у 151 постраждалого. Всі поранені — чоловіки у віці від 19 до 58 років, середній вік становив (34 ± 5,2) року.
Проникаючі наскрізні поранення живота були у 48 (31,8%) пацієнтів, сліпі – у 103 (68,2%). За характером ушкодження товстої кишки десерозацію виявлено у 8 (5,3%) постраждалих, сліпе поранення – у 57 (37,7%), наскрізне – у 86 (57,0%). Кульові поранення були у 31 (20,5%) постраждалого, осколкові – у 120 (79,5%). Поранення товстої кишки мали таку локалізацію: сліпа кишка – 37 (24,5%) пацієнтів, висхідна ободова кишка – 19 (12,6%), поперечна ободова кишка – 32 (21,2%), низхідна ободова кишка – 18 (11,9%), сигмоподібна ободова кишка – 33 (21,9%), декілька відділів товстої кишки – 12 (7,9%). Поранені були розподілені на дві групи в залежності від обсягу виконаного оперативного втручання: основну – 49 (32,4%) поранених, яким виконали органозберігальні операції, та контрольну – 102 (67,6%) поранених, у яких застосували резекційні методи. До органозберігальних операцій відносили ушивання дефектів товстої кишки з формуванням або без формування розвантажувальної коло- чи ентеростоми.
Результати. Остаточне рішення щодо обсягу оперативного втручання приймали безпосередньо після ревізії органів черевної порожнини, оцінки характеру ушкоджень (особливу увагу приділяли розміру, локалізації і кількості дефектів кишечника, стану його брижового краю та адекватності кровотоку), наявності та давності розлитого перитоніту чи його відсутності, загального стану пораненого (об’єм крововтрати, наявність ознак сепсису, гемодинамічні показники та загальний характер поранень). Одне або декілька поранень товстої кишки, включаючи великі за розмірами, розглядали як показання до виконання органозберігальних втручань (ушивання рани кишки, ушивання рани кишки з коло- чи єюностомою, екстраперитонізація). У пацієнтів основної групи були меншими терміни перебування у стаціонарі і частота ускладнень, ніж у пацієнтів контрольної групи. Після реабілітації та етапного закриття розвантажувальних стом усі поранені основної групи повернулися до лав Збройних Сил України.
Висновки. Вибираючи метод хірургічного лікування вогнепальних поранень товстої кишки, слід ґрунтуватися на комплексному аналізі характеру бойової травми, стану пацієнта та ризику інтра- і післяопераційних ускладнень. Пріоритетність доцільно надавати органозберігальним втручанням як більш фізіологічним та таким, що дозволяють якнайшвидше повернути пораненого до виконання службових обов’язків. При виборі обсягу органозберігальної операції хірург повинен дотримуватись принципу відповідності об’єму ушкодження та загального стану пораненого обсягу оперативного втручання.
Ключові слова: органозберігальні операції; вогнепальне поранення живота; товста кишка.
Вибір методу та результати хірургічного лікування прямокишкових нориць
А. О. Ніконенко1, Г. І. Охріменко1, М. Г. Головко1, В. А. Грушка1, С. О. Вільховий1, А. С. Александров2
1Запорізький державний медичний університет,
2Запорізька обласна клінічна лікарня
Реферат
Мета. Вивчити найближчі і віддалені результати лікування хворих із прямокишковими норицями, у яких виконували операції Габріеля, Масляка, використовували лігатурний метод, та сформулювати оптимальні показання до кожного виду хірургічного втручання.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 50 хворих із прямокишковими норицями. У 6 (12,0%) пацієнтів з інтрасфінктерними та у 26 (52,0%) із транссфінктерними норицями виконана операція Габріеля, у 9 (18,0%) хворих із транссфінктерними та у 5 (10,0%) з екстрасфінктерними норицями — операція Масляка. У 2 (4,0%) пацієнтів із транссфінктерними і у 2 (4,0%) з екстрасфінктерними норицями застосували лігатурний метод.
Результати. Через 6 міс після операції Габріеля недостатність анального сфінктера відмічена у 2 (6,2%) хворих із транссфінктерними норицями. Рецидив нориці виник у 1 (7,1%) пацієнта після операції Масляка. Хороші віддалені результати одержано у всіх хворих, оперованих з використанням лігатурного методу.
Висновки. Встановлено, що результати операції Габріеля найкращі при інтрасфінктерних норицях. При транссфінктерних норицях використання цієї операції слід обмежити. Операція Масляка та лігатурний метод досить ефективні при транссфінктерних та екстрасфінктерних норицях — 92,9 і 100,0% хороших результатів відповідно.
Ключові слова: прямокишкова нориця; інтрасфінктерна нориця; транссфінктерна нориця; екстрасфінктерна нориця; анальна інконтиненція; лігатурний метод; лазерна аблація.
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):11-14.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.11
Ускладнення трансанальної ендоскопічної резекції при раку прямої кишки
Р. П. Нікітенко, К. О. Воротинцева, С. П. Дегтяренко, О. М. Степановічуc
Одеський національний медичний університет
Реферат
Мета. Вивчити інтра- і післяопераційні ускладнення при трансанальній ендоскопічній резекції у пацієнтів із раком прямої кишки і зменшити їх кількість.
Матеріали і методи. За період із 2009 по 2021 р. на базі Одеської обласної клінічної лікарні оперовано 184 пацієнти з раком прямої кишки з використанням трансанальної ендоскопічної резекції. Вік пацієнтів від 42 до 86 років. Пацієнти були розподілені на дві групи. У 90 пацієнтів 1-ї групи був установлений діагноз — рак прямої кишки I стадії (Т1-2N0M0). У 2-й групі у 94 пацієнтів до операції був установлений діагноз — рак прямої кишки ІІ стадії (Т3N0M0).
Результати. Гнійно-септичних, тромбоемболічних і урологічних ускладнень не було у всіх 184 пацієнтів. Тяжких інтраопераційних ускладнень не спостерігали, жоден пацієнт не помер. Тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі у середньому становила (3,4 ± 1,7) доби (від 2 до 6 діб). Нижній край пухлини знаходився на відстані у середньому (9,5 ± 4,2) см (від 5 до 16 см) від анального каналу, середній розмір пухлини становив (2,8 ± 1,7) см (від 1,5 до 4 см). При вивченні результатів гістологічних досліджень відмічено, що у всіх пацієнтів пухлина видалена у межах здорових тканин, що відповідає стандартам онкологічної техніки. Період спостереження за пацієнтами становив від 12 до 60 міс. Рецидив раку прямої кишки був виявлений у 12 (13,3%) пацієнтів 1-ї групи. Рецидив раку виник у тих пацієнтів, які відмовились від проведення хіміо- і радіотерапії. Пацієнтів із рецидивами оперували повторно, при цьому виконували класичну низьку передню резекцію прямої кишки з тотальною мезоректумектомією.
Висновки. У разі проведення передопераційної неоад’ювантної хіміо- і радіотерапії значно зменшуються розміри пухлини, а також кількість інтра- і післяопераційних ускладнень при виконанні трансанальної ендоскопічної резекції. Прогноз захворювання раком прямої кишки прямо залежить від наявності метастазів у регіонарні «сторожові» лімфатичні вузли.
Ключові слова: рак прямої кишки; трансанальна ендоскопічна резекція; лімфатичні вузли; індоціанін зелений.
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):15-21.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.15
Особливості періопераційної інтенсивної терапії у пацієнтів з гострим калькульозним холециститом
А. І. Денисенко, В. І. Черній
Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами, м. Київ
Реферат
Мета. Вивчити періопераційні зміни гемодинаміки, кисневого стану і метаболізму у пацієнтів з гострим калькульозним холециститом та визначити способи їх корекції.
Матеріали і методи. У дослідження залучено 131 пацієнта з гострим калькульозним холециститом, якому була виконана лапароскопічна холецистектомія під загальним знеболюванням. Ризик за класифікацією Американського товариства анестезіологів клас II-ІV. Пацієнтів розподілено на дві групи. У 1-й групі було 63 пацієнти, яким проводили інтенсивну терапію, спрямовану на підтримку життєво важливих функцій, у 2-й групі – 68 пацієнтів, у яких додатково використовували дані непрямої калориметрії.
Результати. На етапі перебування пацієнта у зворотному положенні Тренделенбурга, накладання пневмоперитонеуму і початку операції зниження показників гемодинаміки, порушення кисневого стану та метаболізму мали більш виражені прояви у хворих 1-ї групи, і їх відновлення було більш тривале. Пацієнти 2-ї групи на фоні посиленої інфузійної терапії та введення глюкокортикоїдів відновлювались більш інтенсивно, вони швидше пробуджувалися, їх скоріше переводили в палату, нудота і блювання траплялись у них у 2,4 разу рідше, а вираженість післяопераційного болю після пробудження була нижчою (р < 0,05).
Висновки. У пацієнтів з гострим калькульозним холециститом на фоні корекції гемодинаміки, кисневого стану і метаболізму лапароскопічна холецистектомія більш безпечна.
Ключові слова: гострий калькульозний холецистит; лапароскопічна холецистектомія.
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):22-28.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.22
Обґрунтування застосування «безнадлишкового» і «безнатягового» принципів при герніоабдомінопластиці у хворих із грижами та вентральними деформаціями
А. О. Кот
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова МОЗ України
Реферат
Мета. Клінічна оцінка сумісного застосування розрахованої дермоліпектомії з удосконаленою герніоабдомінопластикою при лікуванні хворих із грижами і зовнішніми деформаціями живота, що мають надлишкові тканини черевної стінки.
Матеріали і методи. Дослідження ґрунтується на даних параопераційних обстежень і власних результатах хірургічного лікування 67 пацієнтів із грижами і зовнішніми деформаціями живота. Раціональні методи їх оперування обґрунтовано на підставі морфометричних характеристик, визначених за розмірами вентральної деформації, вираженістю в ній жировмісних, фіброзно-рубцевих і патологічних компонентів.
Результати. Для статистичного опрацювання отриманих результатів використано програмний пакет «Statistica 6.1». Вперше розроблено алгоритм кількісних досліджень вентральних надлишків тканин, що мають переважно надапоневрозну локалізацію. Доопераційно розраховані об’єми запобіжних дермо- і фіброліпектомій, що були виконані разом з герніо- i абдомінопластиками за новим принципом «без надлишків парагерніальних тканин» при різних грижах і вентральних деформаціях, суттєво знизили частоту локальних ускладнень — до 2% (р<0,05) та покращили показники якості життя i здоров’я пацієнтів.
Висновки. Практичне застосування «безнатягового» і «безнадлишкового» принципів оперування гриж є основою подальших розробок реконструктивно-пластичних втручань і реальною складовою вирішення проблеми медико-соціальної та естетичної реабілітації відповідних герніологічних хворих. Ключові слова: грижі; вентральні деформації; надлишкові тканини; принципи хірургічного лікування; герніоабдомінопластикa.
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):29-33.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.29
Карциноїд легені: власний досвід хірургічного лікування
М. С. Опанасенко, Б. М. Конік, О. В. Терешкович
Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Поділитися власним досвідом хірургічного лікування хворих із карциноїдними пухлинами легень.
Матеріали і методи. Протягом останніх 13 років у відділенні торакальної хірургії і інвазивних методів діагностики Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України» перебували на лікуванні 45 хворих із карциноїдом легені. Середній вік хворих становив 45 років. Серед хворих переважали жінки – 31 (68,9%). Супутню патологію мали 15,6% хворих. У 38 (84,4%) пацієнтів захворювання було діагностоване випадково при плановому рентгенологічному обстеженні. Виражені клінічні прояви захворювання спостерігали лише у 3 (6,7%) пацієнтів. Ще 4 (8,9%) пацієнтів скаржилися на незначне погіршення загального самопочуття: помірну задишку, сухий періодичний кашель, частий бронхіт.
Результати. Були оперовані 44 (97,8%) хворих. Найчастіше хворим із карциноїдом легені виконували лобектомію в різних модифікаціях: класичну – 16 (36,4%), відеоасистовану – 13 (29,5%), бронхопластичну – 5 (11,4%). Оперативні втручання виконані у відповідності до загальновизнаних правил торакальної і, зокрема, онкологічної хірургії. При центральній локалізації процесу всім хворим діагноз був верифікований до операції, тоді як при периферичних карциноїдах тільки 2 (25,0%) хворим виконана трансторакальна біопсія з гістологічним дослідженням біоптатів. У інших 6 (75,0%) пацієнтів із периферичним карциноїдом виконано інтраопераційне гістологічне або цитологічне дослідження з визначенням подальшої хірургічної тактики.
Висновки. Карциноїд легені характеризується млявим і без виражених клінічних симптомів перебігом, що спричиняє його пізню діагностику. Для визначення оптимального методу хірургічного лікування обов’язкова гістологічна верифікація діагнозу. При лікуванні карциноїдних пухлин легень вибирають хірургічний метод.
Ключові слова: відеоасистована лобектомія; карциноїдні пухлини.
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):34-39.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.34
Вибір меж лімфатичної дисекції при фтизіохірургічних втручаннях на підставі денситометричних характеристик
Є. М. Маєтний
Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Визначити можливості застосування об’єктивних критеріїв об’єму й обсягу лімфатичної дисекції при фтизіохірургічних втручаннях.
Матеріали і методи. Робота ґрунтується на результатах аналізу лікування 275 пацієнтів із фтизіохірургічною патологією, у яких досліджено денситометричні показники легеневої паренхіми та медіастинальних лімфатичних вузлів.
Результати. Встановлено, що змінені денситометричні показники медіастинальних лімфатичних вузлів можуть об’єктивно характеризувати розповсюдженість специфічного легеневого процесу і бути критеріями вибору меж необхідної лімфатичної дисекції при фтизіохірургічних втручаннях. У разі виявлення уражених ділянок легеневої паренхіми з мінімальними значеннями щільності до 15 одиниць Хаунсфільда показана аблація іпсилатеральних лімфатичних вузлів, 15 одиниць Хаунсфільда і вище — аблація часткових та сегментарних лімфатичних вузлів під час оперативного втручання. Якщо показники щільності легеневої паренхіми перевищували 55 одиниць Хаунсфільда у специфічному процесі легені, лімфатичної дисекції не виконували.
Висновки. Лімфатична дисекція при фтизіохірургічних втручаннях («sampling») може бути виконана згідно з об’єктивними критеріями задля зниження ризику виникнення легенево-плевральних ускладнень та попередження необгрунтованого розширення оперативного втручання.
Ключові слова: легеневий туберкульоз; лімфатична дисекція; денситометричні показники; хірургічне лікування; електрозварювання тканин.
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):40-46.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.40
Прогнозування ризику ускладнень після оперативних втручань на магістральних артеріях нижніх кінцівок на основі застосування багатопараметричної нейромережевої кластеризації
Б. П. Сельський1, С. Я. Костів1, П. І. Нікульніков2, І. К. Венгер1, П. Р. Сельський1
1Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України,
2Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України, м. Київ
Реферат
Мета. Запропонувати методику прогнозування ускладнень після оперативних втручань на основі застосування багатопараметричної нейромережевої кластеризації з наступною розробкою шкали стратифікації ризику їх розвитку.
Матеріали і методи. Проаналізовано показники обстеження 411 пацієнтів з облітеруючим атеросклерозом магістральних артерій нижніх кінцівок. Для більш глибокого аналізу поєднаних змін досліджуваних показників з метою оптимізації прогнозування ризику розвитку ускладнень у післяопераційному періоді проведена нейромережева кластеризація з використанням програмної надбудови NeuroXL Classifier.
Результати. Запропонована шкала стратифікації ризику розвитку ускладнень після оперативних втручань на магістральних артеріях нижніх кінцівок враховує мультифакторність клініко-анамнестичних та лабораторно-інструментальних досліджень. Врахування поєднання факторів, які характеризують стан органів та систем, впливає на вибір методу реконструктивного оперативного втручання.
Висновки. На основі даних нейромережевої кластеризації можливо прогнозувати ускладнення після оперативного втручання на магістральних артеріях нижніх кінцівок. Виділено чотири рівні ризику розвитку ускладнень у післяопераційному періоді: дуже високий – 31-40 балів, високий – 21-30 балів, помірний – 11-20 балів, низький – 1-10 балів.
Ключові слова: прогнозування ускладнень; нейромережева кластеризація; шкала ризику розвитку ускладнень; облітеруючий атеросклероз; реваскуляризація; судинна реконструкція.
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):47-52.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.47
Ефективність часткової емболізації селезінкової артерії у пацієнтів після перенесеної кровотечі портального ґенезу
В. В. Петрушенко, Д. І. Гребенюк
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова
Реферат
Мета. Оцінити ефективність часткової емболізації селезінкової артерії у пацієнтів після перенесеної кровотечі портального ґенезу.
Матеріали і методи. У дослідження включено 39 пацієнтів із підтвердженим діагнозом цирозу печінки, ускладненого портальною гіпертензією та кровотечею із варикозно розширених вен стравоходу. У 1-шу групу (n=17) увійшли пацієнти, яким виконали ендоскопічне лігування вариксів, що кривавили, та часткову емболізацію селезінкової артерії; у 2-гу групу (n=22) — пацієнти, яким виконали лише ендоскопічне лігування вариксів, що кровавили. З інтервалом в 1 міс оцінювали рівні лабораторних показників, що характеризують функціональний стан печінки.
Результати. У 1-й групі відмічено прогресивне статистично значуще покращення всіх досліджуваних показників з часом. У 2-й групі статистично значуще покращення всіх показників спостерігали в період між першим та другим візитами. У подальшому зміни не мали статистично значущого характеру. При проведенні мультифакторного дисперсного аналізу для дослідження впливу емболізації на показники пігментного обміну і показники системи гемостазу достовірність залежності зростала з часом та набувала статистичної значущості лише на четвертому візиті. При дослідженні впливу емболізації на рівні печінкових ферментів та показники білкового обміну достовірність залежності також зростала з часом, проте набуття нею статистичної значущості спостерігали вже на третьому візиті.
Висновки. Післяопераційний період після виконання часткової емболізації селезінкової артерії пацієнтам із кровотечею портального ґенезу характеризується позитивною динамікою лабораторних показників функціонального стану печінки.
Ключові слова: цироз печінки; портальна гіпертензія; кровотеча із варикозно розширених вен стравоходу; часткова емболізація селезінкової артерії; функціональний стан печінки.
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):53-58.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.53
Cкелетна політравма: прогнозування та профілактика емболічних ускладнень
Ю. О. Потапчук, О. О. Буднюк, Д. С. Володичев
Одеський національний медичний університет
Реферат
Мета. Покращення результатів лікування постраждалих із скелетною політравмою.
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 240 пацієнтів із скелетною політравмою. Для об’єктивізації тяжкості стану постраждалих у приймально-діагностичному відділенні і відділенні інтенсивної терапії використовували різні оціночні шкали.
Результати. За результатами проведеного дослідження встановлено основні фактори ризику венозного тромбоемболізму: скелетна травма (чутливість 85%), тривалий постільний режим (чутливість 94%), несвоєчасний хірургічний остеосинтез (чутливість 96%), тяжкість стану – оцінка за скороченою шкалою пошкоджень 3 бали і вище, за шкалою тяжкості ушкодження 16 балів і вище (чутливість 88%), недотримання режиму фармакологічної тромбопрофілактики (чутливість 94%).
Висновки. На підставі отриманих результатів розроблено і впроваджено у практику клінічний маршрут та алгоритм надання медичної допомоги пацієнтам із скелетною політравмою, що дозволило знизити частоту венозного тромбоемболізму з 25,8 до 15% (χ2=13,07, р=0,001), а частоту синдрому жирової емболії з 19,2 до 3,3% (χ2=15,07, р=0,001).
Ключові слова: скелетна політравма; синдром жирової емболії; венозний тромбоемболізм.
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):59-62.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.59
Мікробіологічні аспекти перитоніту
І. В. Кароль
Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ,
Броварська багатопрофільна клінічна лікарня
Реферат
Мета Дослідити збудників при перитоніті.
Матеріали і методи. У 2021 р. в хірургічному відділенні Броварської багатопрофільної клінічної лікарні перебували на лікуванні 360 хворих з гострим перитонітом різного генезу: 186 (51,7%) жінок та 174 (48,3%) чоловіки.
Результати. У пацієнтів було виділено 391 штам мікроорганізмів, які відносяться до факультативно-анаеробних та аеробних грамнегативних і грампозитивних збудників: Escherichia coli – 144 (36,8%), Streptococcus spp. – 52 (13,3%), Enterococcus faecalis – 47 (12,0%), Staphylococcus aureus – 37 (9,5%), Klebsiella pneumoniae – 31 (7,9%), Citrobacter – 25 (6,4%), Staphylococcus haemolyticus – 23 (5,9%), Pseudomonas aeruginosa – 14 (3,6%), Acinetobacter baumannii – 13 (3,3%), Proteus mirabilis – 5 (1,3%) штамів.
Висновки. Більшість мікроорганізмів, виділених у пацієнтів з перитонітом, характеризувалась значною антибіотикорезистентністю. Найчастіше висівали Escherichia coli – 36,8%. Всі виділені штами Escherichia coli були резистентними до ванкоміцину, кліндаміцину та лінезоліду.
Ключові слова: перитоніт; мікроорганізми; антибіотикорезистентність.
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):63-67.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.63
Модифікація передопераційної підготовки як запорука удосконалення періопераційного лікування пацієнтів похилого і старечого віку
М. Б. Данилюк, С. М. Завгородній, А. І. Рилов, М. А. Кубрак, Н. О. Ярешко, А. В. Бачурін
Запорізький державний медичний університет
Реферат
Мета. Оцінка ефективності змін передопераційної підготовки пацієнтів похилого і старечого віку як запоруки покращення лікування у періопераційному періоді.
Матеріали і методи. В роботу включено 153 пацієнти з гострим холециститом на фоні жовчнокам’яної хвороби. Контрольну групу склали 89 (58,2 %) хворих, лікування яким проведено згідно із стандартами та клінічними протоколами лікарні, основну — 64 (41,8%) пацієнти, передопераційну підготовку яких модифіковано за алгоритмом.
Результати. Тяжкість стану пацієнтів при госпіталізації у контрольній групі оцінено у (30,8 ± 5,2) бала, в основній — у (31,6 ± 5,7) бала (U = 2684,00, р = 0,5437). Усі пацієнти оперовані в ургентному порядку. Використання алгоритму передопераційної підготовки пацієнтів похилого і старечого віку привело до покращення їх загального стану в ранньому післяопераційному періоді, оціненого за шкалою P-POSSUM: в основній групі цей показник становив (28,2 ± 4,6) бала, у контрольній — (31,1 ± 7,8) бала (U = 2219,00, р = 0,0201). Також забезпечено зменшення тривалості штучної вентиляції легень: у контрольній групі — 80,00 (70,00; 120,00) хв, в основній — 63,00 (52,50; 75,00) хв (U = 1316, p < 0,0001).
Висновки. Модифікована передопераційна підготовка, більш часте виконання мініінвазивних оперативних втручань та рання активізація пацієнтів скоротили тривалість їх перебування у стаціонарі: (10,9 ± 2,5) дня – контрольна група, (8,3 ± 2,3) дня – основна група (U = 1745,50, p < 0,0001).
Ключові слова: гострий холецистит; холецистектомія; похилий вік; алгоритм.
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):68-74.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.68
Експериментальна оцінка і порівняльний аналіз ефективності модифікованого методу клітинної терапії хронічних ран на тлі цукрового діабету
С. М. Граматюк1, Ю. В. Іванова2, І. А. Криворучко2, М. М. Голобородько2, К. В. Мясоєдов2, Д. В. Мінухін2, О. М. Шевченко2
1Інститут клітинної біореабілітації, м. Харків,
2Харківський національний медичний університет
Реферат
Мета. Визначення ефективності модифікованого методу клітинної терапії хронічних ран на тлі цукрового діабету у порівнянні із стандартними та новітніми способами лікування в експерименті.
Матеріали і методи. Експериментальні дослідження проведені на 30 статевозрілих щурах-самцях лінії Вістар, у яких експериментально моделювали цукровий діабет. Як експериментальна модель ран використана повношарова площинна рана. У тварин групи А (контроль) рани обробляли 0,05% розчином хлоргексидину біглюконату і накладали гідрогелеві пов’язки (стандартний спосіб лікування). Тваринам групи Б проводили фотодинамічну терапію, а процеси регенерації стимулювали за допомогою аплікації аутологічних мезенхімальних стовбурових клітин. Тваринам групи В для активації регенерації після проведення фотодинамічної терапії дно та краї ран інфільтрували суспензією аутологічних мезенхімальних стовбурових клітин.
Результати. Найкраще загоювались рани при використанні фотодинамічної терапії та ін’єкцій мезенхімальних стовбурових клітин: на 5-ту добу від початку лікування скорочення площ ран було найбільше — 71,9%, тоді як у разі застосування аплікацій мезенхімальних стовбурових клітин цей показник становив 61,6%, а при стандартному лікуванні — 36,0%.
Висновки. Лікування хронічних ран на тлі цукрового діабету за допомогою фотодинамічної терапії та ін’єкцій мезенхімальних стовбурових клітин продемонструвало суттєво кращі результати, ніж стандартна методика. Аплікація мезенхімальних стовбурових клітин у рану, результати якої були порівнянні з результатами методу їх ін’єкційного введення, може бути рекомендована як альтернатива, якщо неможливі ін’єкції мезенхімальних стовбурових клітин безпосередньо у тканини навколо рани.
Ключові слова: хронічна рана; клітинна терапія; цукровий діабет; експеримент.
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):75-79.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.75
Особливості лімфотропної антибіотикотерапії при бойовій травмі органів черевної порожнини (клініко-експериментальне дослідження)
І. Д. Дужий, В. В. Шимко, Г. І. П’ятикоп, М. Г. Кононенко, Г. П. Олещенко, Д. А. Аль Ямані Наврас
Сумський державний університет
Реферат
Мета. Вивчення впливу регіональної лімфотропної антибактеріальної терапії на різні органи черевної порожнини та застосування результатів при бойовій травмі живота.
Матеріали і методи. В експерименті досліджено накопичення цефтріаксону в різних органах черевної порожнини, яке визначали за розмірами затримки зони росту лабораторної культури E. coli через 1 – 2 год після регіонального лімфотропного введення препарату в добовій дозі. Тварин (кролів) виводили з експерименту передозуванням кетаміну. Після забору зразків відповідних органів із них робили гомогенат і вносили його в агар-агар, на якому вирощували E. coli. У зону росту бактерій окремо вносили і чистий антибіотик (контроль). Через добу вираховували розміри зони затримки росту тест-культури, за якими судили про рівень накопичення антибіотика.
Результати. Найбільші розміри зони затримки росту E.coli реєстрували після введення антибіотика в паравертебральних і здухвинних зонах, що свідчило про його максимальне накопичення відповідно у зразках шлунка і підшлункової залози та у зразках тонкої, сліпої, сигмоподібної ободової кишок і малого сальника та очеревини. Після внутрішньом’язового введення антибіотика розміри зони затримки росту E.coli були мінімальними і свідчили про те, що практично препарат не накопичувався у зразках усіх досліджуваних органів.
Висновки. Накопичення цефтріаксону в різних органах у різній гальмівній дозі щодо росту E. coli вказує на необхідність використовувати регіональні шляхи лімфотропного введення антибіотиків відповідно до зони гнійно-запального процесу в черевній ділянці. Внутрішньом’язове введення антибіотиків недоцільне при таких запальних процесах.
Ключові слова: запальні захворювання черевної порожнини; регіональна лімфотропна антибіотикотерапія.
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):80-86.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.80
Синдром роз’єднаної панкреатичної протоки
Частина ІІ. Лікування
С. М. Чуклін1, С. С. Чуклін2, Р. В. Бариляк1
1Львівська обласна клінічна лікарня,
2Медичний центр Святої Параскеви, м. Львів
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):87-92.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.87
Закрита травма живота при політравмі
Частина І. Особливості діагностики і неоперативне лікування пошкоджень паренхіматозних органів
С. І. Панасенко2, С. О. Гур’єв1, М. А. Максименко1, Д. М. Лисун1, В. А. Кушнір1
1Український науково–практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, м. Київ,
2Полтавський державний медичний університет
Klinichna khirurhiia. 2021 November/December; 88(11-12):93-95.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.11-12.93
Мультимодальний підхід при реконструкції вогнепальних дефектів м’яких тканин передпліччя та зап’ястку
І. А. Лурін1, І. П. Хоменко1, К. В. Гуменюк1, В. В. Негодуйко2, С. В. Тертишний3 ,
М. М. Грінчук3, В. П. Майданюк3, О. М. Попова4
1Національний військово–медичний клінічний центр, Київ,
2Військово–медичний клінічний центр Північного регіону, Харків,
3Військово–медичний клінічний центр Південного регіону, Одеса,
4Військово–медичний клінічний центр Східного регіону, Дніпро
Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.