медицинский портал

Разделы медицины

  • Информация
    • Акушерство и гинекология
    • Детская хирургия
    • Гастроэнтерология
    • Колопроктология
    • Нейрохирургия
    • Онкология
    • Отоларингология
    • Пластическая хирургия
    • Сосудистая хирургия
    • Травматология и ортопедия
    • Урология
    • Флебология
    • Хирургия
    • Эндокринология
    • Препараты
    • Пациентам
▼ Я покупаю ссылки здесь ▼

Клінічна хірургія 2020 Липень/Серпень; 87(7-8):3-9.

Пост опубликован: 16.12.2020

DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.03

Хірургічне лікування периферичної холангіокарциноми печінки з інвазією у вісцеральні вени

О. Ю. Усенко1, О. В. Гриненко1, А. І. Жиленко1, О. О. Попов1, А. В. Гусєв1, Д. А. Власенко2

1Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ, Україна1,

2Навчально-науоквий центр Інституту біології та медицини Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Реферат

Мета. Оцінити безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування хворих з периферичною холангіокарциномою з інвазією у вісцеральні вени.

Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз хірургічного лікування 84 хворих із периферичного холангіокарциномою, яким було виконано радикальні операції у відділенні трансплантації та хірургії печінки Національного інституту хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України в період із січня 2004 до грудня 2018 р. Досліджувану групу склали 28 хворих, котрим було виконано резекцію печінки з симультанним виконанням резекції та пластики вісцеральних вен у зв’язку з судинною інвазією пухлини. До порівнюваної групи було включено 56 хворих, котрим було виконано резекцію печінки без виконання судинної резекції.

Результати. Не виявлено достовірних відмінностей між групами за такими показниками, як вік (p=0,16-0,7), стать (p=0,3), фізичний статус (p=0,36), тривалість до- та післяопераційного перебування у стаціонарі (p=0,4). У досліджуваній групі виконано 14,3% гемігепатектомій, 32,1% розширених гемігепатектомій та 53,6% трисекціектомій, у порівнюваній групі — відповідно 57,2% (р ≤ 0,001), 14,3% (р = 0,054) та 21,4% (р = 0,002). Симультанне втручання на жовчних протоках виконано у 37,5% хворих досліджуваної групи та у 25% хворих порівнюваної групи (р = 0,305), резекцію суміжних органів — у 14,3 та 12,5% (р = 0,819) хворих відповідно. Клінічно значущі післяопераційні ускладнення спостерігались у 25 та 30,4% (р = 0,262) хворих відповідно. Післяопераційної смертності у досліджуваній групі не було. У порівнюваній групі цей показник становив 3,5%. У досліджуваній групі 3- та 5-річна загальна виживаність відмічена у 47 та 35% хворих відповідно, у порівнюваній групі — у 49% (р = 0,317) та 38% хворих (р = 0,003) відповідно. У досліджуваній групі 3- та 5-річна безрецидивна виживаність відмічена у 39 та 28% хворих відповідно, у порівнюваній групі — у 44% (р = 0,04) та 31% хворих (р=0,002) відповідно.

Висновки. Інвазія периферичної холангіокарциноми у вісцеральні вени не є протипоказанням до оперативного лікування за умови його проведення у високоспеціалізованому мультидисциплінарному центрі.

Ключові слова: холангіокарцинома; периферична холангіокарцинома; резекція печінки.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):10-14.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.10

Прогнозування ускладнень у пацієнтів із захворюваннями жовчного міхура після лапароскопічної холецистектомії

М. А. Каштальян1, А. Є. Ткаченко2, О. А. Квасневський1, А.О. Колотвін1

1Одеський національний медичний університет,

2Українська військово-медична академія, м. Київ

Реферат

Мета. Розробити прогностичну класифікацію ймовірності виникнення інтра- та післяопераційних ускладнень на основі визначення преморбідного стану та факторів ризику оперативного втручання у пацієнтів із хірургічними захворюваннями жовчного міхура.

Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз лікування 911 пацієнтів із діагнозом жовчнокам’яної хвороби, оперованих методом лапароскопічної холецистектомії, та визначено фактори ймовірності виникнення інтра- та післяопераційних ускладнень із подальшим встановленням її критеріїв.

Результати. Досліджено фактори ризику розвитку ускладнень після лапароскопічної холецистектомії у пацієнтів із захворюваннями жовчного міхура (n=911). З урахуванням результатів проведеного кореляційно-регресійного аналізу побудована прогностична модель виникнення ускладнень, на її основі сформовані клініко-епідеміологічні групи ризику ускладнень та визначені довірчі інтервали їх частоти.

Висновки. Представлено теоретичне обґрунтування і науково-практичне вирішення завдання підвищення ефективності мініінвазивних оперативних втручань у пацієнтів із захворюваннями жовчного міхура шляхом застосування ефективних методів профілактики та хірургічного лікування ускладнень.

Ключові слова: лапароскопічна холецистектомія; ускладнення; прогнозування; фактори ризику.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):15-19.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.15

Нelicobacter pylori як етіологічний чинник гострого панкреатиту та маркер розвитку його гнійно-септичних ускладнень

І. В. Колосович, І. В. Ганоль, К. О. Лебедєва

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Pеферат

Мета. Вивчення ролі Нelicobacter pylori як етіологічного чинника гострого панкреатиту та маркера розвитку його гнійно-септичних ускладнень.

Матеріали і методи. Усім 124 хворим із гострим панкреатитом при госпіталізації проводили скринінгове дослідження Нelicobacter pylori у фекаліях та серологічне дослідження крові. У 39 (31,5%) пацієнтів було проведено бактеріологічне дослідження біологічного матеріалу на Нelicobacter pylori . Пацієнти були розподілені на дві групи: основну — 66 пацієнтів із тяжким та середньої тяжкості перебігом гострого панкреатиту та контрольну -58 пацієнтів із легким перебігом гострого панкреатиту.

Результати. Позитивні результати фекального експрес-тесту були отримані у 105 (84,7%) пацієнтів. При серологічному дослідженні крові через 24 год від моменту госпіталізації в контрольній групі позитивний результат був отриманий у 8 (13,8%) хворих, в основній — у 23 (34,8%); через 7 діб — у 9 (15,5%) та 42 (63,6%) пацієнтів відповідно. Антибіотики, які застосовуються для терапії гнійно-септичних ускладнень гострого панкреатиту, забезпечують ефективність ерадикації Нelicobacter pylori у 94,9% хворих.

Висновки. Збільшення кількості позитивних результатів серологічного дослідження крові на 28,8% (р < 0,001) у пацієнтів основної групи через 7 діб від моменту госпіталізації доводить, що Нelicobacter pylori є не тільки одним із етіологічних чинників виникнення гострого панкреатиту, а й можливим маркером розвитку його гнійно-септичних ускладнень.

Ключові слова: Helicobacter pylori; гострий панкреатит; гнійно-септичні ускладнення.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):20-24.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.20

Травми грудної лімфатичної протоки

І. Д. Дужий, О. М. Литвиненко, С. О. Голубничий, О. Л. Ситнік, В. Я. Пак, І. А. Симоненко

Медичний інститут Сумського державного університету

Реферат

Мета. Вивчити особливості перебігу і діагностики травматичного і спонтанного пошкодження грудної лімфатичної протоки.

Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебувало 10 хворих із хілотораксом, яких обстежували методом торакоскопії, а випіт — за допомогою проби із суданом ІІІ.

Результати. У 6 хворих було виявлено пошкодження грудної лімфатичної протоки: у 1 хворого — безпосереднє, у 1 — ятрогенне, у 4 — спонтанне. У 4 хворих хілоторакс виявився симптомом інших захворювань.

Висновки. Діагностично-лікувальна тактика, якщо є підозра на ушкодження грудної лімфатичної протоки і наявність хілотораксу, має бути такою: збір анамнезу — плевральна пункція — аспірація випоту — дослідження на виявлення клітин злоякісного новоутворення і мікобактерій туберкульозу — проба із суданом ІІІ — торакоскопія — плевробіопсія — гістологічне дослідження — заключний діагноз — спеціалізоване лікування (оперативно-консервативне).

Ключові слова: травма грудної лімфатичної протоки; хілоторакс; лікування.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):25-28.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.25

Операция «лабиринт» при хирургическом лечении сочетанных митрально-аортальных пороков

В. В. Попов, А. А. Большак, В. В. Лазоришинец

Национальный институт сердечно-сосудистой хирургии имени Н. М. Амосова НАМН Украины, г. Киев

Реферат

Цель. Изучение возможностей предложенной методики интраоперационного восстановления синусового ритма при хирургическом лечении сочетанных митрально-аортальных пороков.

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 42 пациентов с сочетанными митрально-аортальными пороками и постоянной формой фибрилляции предсердий, которые были оперированы в Национальном институте сердечно-сосудистой хирургии имени Н. М. Амосова НАМН Украины за период с 01.01.2006 по 01.01.2013 г. Средняя длительность существования фибрилляции предсердий составила (3,7 ± 0,4) года. Помимо коррекции клапанной патологии, пациентам была выполнена сопутствующая операция «лабиринт». Фрагментация в левом предсердии выполнялась посредством низкорадиочастотной (25 — 35 Вт в режиме диатермокоагуляции) абляции стенки левого предсердия по варианту операции «левый лабиринт-III». Обязательным условием фрагментации являлось наружное лигирование и резекция ушка левого предсердия. Пластика левого предсердия с целью уменьшения его диаметра, а также для исключения распространения волн re-entry выполнена у 29 (69,0%) пациентов. Атриопластика выполнялась методами парааннулярной пликации задней стенки левого предсердия (16 пациентов) и триангулярной пластики (13 пациентов). В отдаленном периоде, в среднем через (9,1 ± 2,1) года, были изучены результаты лечения 37 (94,9%) пациентов.

Результаты. Из 42 оперированных пациентов на больничном этапе умерли 3 (больничная смертность составила 7,1%). Синусовый ритм сразу после операции восстановился у 34 (80,9%) пациентов, а при выписке (11 — 13-е сутки после операции) сохранялся у 31 (73,8%) пациента. Частота восстановления и сохранения синусового ритма в группе пациентов, которым выполнили пластику левого предсердия, была выше, чем в группе пациентов без пластики левого предсердия: 86,2 и 46,2% соответственно (р < 0,05). В отдаленном периоде хорошие и удовлетворительные результаты операции отмечены у 83,8% пациентов. В течение первых 5 лет после операции синусовый ритм сохранялся у 67,8% пациентов.

Выводы. После коррекции сочетанных митрально-аортальных пороков с сопутствующей фрагментирующей операцией в левом предсердии («лабиринт») в нашей модификации при наличии фибрилляции предсердий отмечено успешное восстановление синусового ритма в 73,8% пациентов на больничном этапе и сохранение его в течение 5 лет у 67,8% пациентов. Редукция левого предсердия при его дилатации увеличивает вероятность восстановления синусового ритма. Непосредственные и отдаленные результаты операций позволяют положительно оценить возможности предложенной методики.

Ключевые слова: фибрилляция предсердий; абляция; искусственное кровообращение; атриопластика; операция «лабиринт».

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):29-32.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.29

Корекція гіпоплазії дуги аорти у немовлят із повною формою атріовентрикулярного септального дефекту

Я. П. Труба1, А. А. Довгалюк2, І. В. Дзюрий1, П. А. Данченко1, О. С. Головенко1, В. В. Лазоришинець1

1Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України, м. Київ,

2Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України, м. Київ

Реферат

Мета. Проаналізувати тактику лікування та результати корекції гіпоплазії дуги аорти у немовлят із повною формою атріовентрикулярного септального дефекту.

Матеріали і методи. За період з 2011 по 2019 р. 21 пацієнту виконали корекцію гіпоплазії дуги аорти й атріовентрикулярного септального дефекту. Досліджувану групу склали пацієнти з двошлуночковою фізіологією. Пацієнтів із незбалансованою формою атріовентрикулярного септального дефекту та з варіантами гіпоплазії лівих відділів серця не включали в дослідження. Хлопчиків було 9 (42,9%), дівчаток — 12 (57,1%). Середній вік пацієнтів становив (2,3 ± 1,1) міс (від 0,06 до 7,7 міс). Середня маса тіла пацієнтів становила (3,8 ± 1,0) кг (від 2,0 до 5,9 кг). Гіпоплазованим сегмент дуги аорти вважали, якщо відхилення Z-score (Standard Score — стандартна оцінка) становило менше -2,0.

Результати. Госпітальна летальність становила 14,2%. Померли 3 немовлят: 2 — після першого етапу корекції, 1 — після другого етапу корекції. Всі пацієнти, яким виконали одномоментну корекцію, вижили. Причини смерті пацієнтів не були пов’язані з методикою реконструкції дуги аорти. При виконанні ехокардіографії перед випискою градієнт тиску на місці пластики дуги аорти в середньому становив (13,6 ± 6,8) мм рт. ст. Середній термін спостереження у віддаленому періоді становив (2,6 ± 2,1) року (від 2 міс до 8,1 року). У віддаленому періоді летальних випадків не зафіксовано. У 2 (9,5%) пацієнтів у післяопераційному періоді виконали повторні оперативні втручання на дузі аорти та мітральному клапані. Компресії трахеї, головних бронхів,  неврологічних ускладнень у віддаленому періоді не спостерігали.

Висновки. Для пацієнтів із повною формою атріовентрикулярного септального дефекту в поєднанні з гіпоплазією дуги аорти більш прийнятною є етапна корекція, безпосередні і віддалені результати якої добрі. Етапний підхід у лікуванні показаний немовлятам із гіпоплазією дистальної дуги аорти і компетентними атріовентрикулярними клапанами або з невеликою регургітацією. Одноетапна корекція показана при гіпоплазії дистальної дуги, вираженій регургітації на загальному атріовентрикулярному клапані і вираженій серцевій недостатності.

Ключові слова: гіпоплазія дуги аорти; атріовентрикулярний септальний дефект; немовлята.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):33-37.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.33

Оцінка якості життя хворих після оперативного лікування венозних трофічних виразок нижніх кінцівок

В. І. Ляховський, Р. М. Рябушко, А. В. Сидоренко

Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава

Реферат

Мета. Вивчити якість життя хворих після оперативних втручань, виконаних з приводу венозних трофічних виразок нижніх кінцівок.

Матеріали і методи. Проведено аналіз даних 82 карток стаціонарних хворих, які протягом 2010 — 2017 рр. перебували на лікуванні у відділенні хірургії судин Полтавської обласної клінічної лікарні імені М. В. Скліфосовського з приводу венозних трофічних виразок нижніх кінцівок (клас С5 за клініко-етіолого-анатомо-патофізіологічною класифікацією — СЕАР). Причину виникнення трофічних виразок у всіх хворих підтверджено виконанням ультразвукового дуплексного сканування артерій і вен таза та нижніх кінцівок. Після проведення відповідної консервативної терапії хворим виконували оперативне втручання, направлене на усунення причин виникнення трофічних виразок. Усім пацієнтам з огляду на анатомічні особливості не було показано виконання ендовенозних термальних абляцій. У залежності від способів виконання оперативних втручань пацієнти були розподілені на дві групи: 1-шу — 48 (58,5%) пацієнтів, хірургічне лікування яких передбачало виконання типових загальноприйнятих відкритих оперативних втручань за допомогою стандартного набору інструментів, і 2-гу групу — 34 (41,5%) пацієнти, яким оперативні втручання виконувалися із застосуванням розроблених нами пристроїв для розведення країв рани, виділення та перев’язки перфорантних і великої підшкірної вен, нетравматичного накладання швів на післяопераційні рани. Всі оперативні втручання хворим 2-ї групи виконувалися із ультразвуковим супроводом. Хворим обох груп з метою суб’єктивної оцінки якості життя за допомогою опитувальника CIVIQ (Chronic Insufficiency Venous International Questions) проводили анкетування до операції та через 1, 3 і 6 міс після її виконання.

Результати. Згідно з отриманими даними у хворих 2-ї групи була вища оцінка якості життя, оскільки у них швидше загоювались виразки, зменшувалося відчуття болю і, як наслідок, покращувався їх психоемоційний стан. Крім того, 29 (85,3%) пацієнтів 2-ї групи зазначили, що навіть у разі збереження деяких симптомів їх суб’єктивні прояви зменшувалися, що приводило до покращення самопочуття. Отже, проведення лікування за запропонованими нами методиками сприяло підвищенню оцінки якості життя хворих із трофічними виразками нижніх кінцівок.

Висновки. Застосування розроблених нами пристроїв під час оперативного втручання на венозній системі нижніх кінцівок пришвидшує його виконання та зменшує травматичність. Це приводить до зменшення інтенсивності больових відчуттів, підвищення суб’єктивної оцінки якості життя у віддаленому післяопераційному періоді.

Ключові слова: венозні трофічні виразки; варикозне розширення вен; оперативне лікування; ускладнення; якість життя.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):38-42.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.38

Генетичні та морфологічні аспекти розвитку зовнішніх кишкових нориць

О. Ю. Усенко, Я. Ю. Войтів

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Провести аналіз частоти поліморфних варіантів генів матриксної металопротеїнази 2-го типу (C-1306→T) та тканинного інгібітора матриксної металопротеїнази 2-го типу (G303→A) у хворих із зовнішніми кишковими норицями та виявити її зв’язок з морфологічними змінами сполучної тканини.

Матеріали і методи. У 24 пацієнтів із зовнішніми кишковими норицями, які лікувались у Національному інституті хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова впродовж 2016 — 2020 рр, проведені лабораторні, генетичні, гістологічні, імуногістохімічні та статистичні дослідження.

Результати. Генетичний аналіз поліморфізму генів матриксної металопротеїнази 2-го типу (C-1306→T) та тканинного інгібітора матриксної металопротеїнази 2-го типу (G303→A) дозволив визначити варіанти генотипів, асоційовані з ризиком розвитку зовнішніх кишкових нориць. При імуногістохімічному дослідженні тканин з моноклональними антитілами до α-гладком’язового актину виявлено нерівномірну, вогнищеву експресію в клітинах гладком’язового диференціювання та у фібробластах, а з моноклональними антитілами до колагену IV типу — помірну позитивну експресію в базальній мембрані судин, у гладком’язових клітинах м’язового шару стінки судин, у ділянках сполучної тканини.

Висновки. Зовнішні кишкові нориці в 1,5 разу частіше зустрічаються у носіїв гомозиготного GG генотипу гена тканинного інгібітора матриксної металопротеїнази 2-го типу (G303→A) та майже вдвічі рідше у носіїв гетерозиготного GA генотипу — відповідно 25 і 40% (p=0,057). Носіїв мінорного гомозиготного АА генотипу серед пацієнтів із зовнішніми кишковими норицями не було виявлено, тоді як у контрольній групі їх кількість становила 10%. Імуногістохімічне дослідження тканин тонкої і товстої кишок з моноклональними антитілами до колагену IV типу та α-гладком’язового актину виявило ознаки патологічного ремоделювання сполучної тканини.

Ключові слова: зовнішні кишкові нориці; поліморфізм генів матриксної металопротеїнази 2-го типу та тканинного інгібітора матриксної металопротеїнази 2-го типу; імуногістохімічні маркери.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):43-46.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.43

Контактна уретеролітотрипсія в лікуванні уретеролітіазу

О. С. Возіанов

Інститут урології НАМН України, м. Київ

The contact ureterolithotripsy in treatment of ureterolythiasis

О. S. Vozianov

Іnstitute of Urology, Kyiv

Реферат

Мета. Аналіз результатів лікування хворих із конкрементами сечоводів методом контактної уретеролітотрипсії.

Матеріали і методи. У 104 хворих із конкрементами сечоводу, яким виконувалася уретероскопія із подальшою лазерною контактною уретеролітотрипсією, проаналізовані симптоми захворювання, цінність методів діагностики, особливості та ефективність хірургічного лікування.

Результати. У всіх хворих вдалося видалити конкременти ендоскопічно. Якщо симптоматика, характерна для уретеролітіазу, триває до одного тижня, конкремент не викликає значних макроскопічних запальних змін у сечоводі. Якщо камінь знаходиться у сечоводі більше одного тижня без динаміки відходження, формується набряк у місці його розташування. Довготривале (більше двох місяців) знаходження каменя в сечоводі на одному місці значно збільшує вірогідність його «вростання» у слизову оболонку сечоводу.

Висновки. Контактна уретеролітотрипсія є високоефективним та мініінвазивним методом хірургічного втручання при уретеролітіазі, що забезпечує високий рівень «стану, вільного від каменів» (stone free rate) після операції. Збільшення тривалості знаходження конкремента в сечоводі без динаміки його відходження викликає зміни стінки сечоводу, що ускладнює виконання мініінвазивних втручань (контактної уретеролітотрипсії та дистанційної ударно-хвильової літотрипсії).

Ключові слова: сечокам’яна хвороба; уретеролітіаз; лікування; уретероскопія.

 

Abstract

Objective. Аnalysis of the treatment results in patients, suffering ureteric calculi, using the contact ureterolithotripsy procedure.

Маterials and methods. In 104 patients with ureteric calculi, in whom ureteroscopy with further laser contact ureterolithotripsy was conducted, symptoms of the disease were analyzed, as well as the diagnostic methods value, peculiarities and efficacy of surgical treatment.

Results. In all the patients endoscopic extraction of calculi have been succeeded. Calculus does not cause significant macroscopic changes in ureter, if symptoms, characteristic for ureterolithiasis, persists up to one week. Local edema is formed, if a calculus persists in ureter longer than a week. Long-term (more than two months) local ureteric persistence of calculi enhances the risk of its intramucosal intraureteric «ingrowth» greatly.

Conclusion. The contact ureterolithotripsy constitutes a highly effective and miniinvasive method of surgical intervention in ureterolithiasis, guaranteeing high level of postoperative “stone free rate”. Prolongation of the calculi ureteric insertion time without a process of a stone discharge causes the ureteric wall changes, complicating performance of miniinvasive interventions (the contact ureterolithotripsy and a distant shock-wave lithotripsy).

Кeywords: urolithiasis disease; ureterolithiasis; treatment; ureteroscopy.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):47-52.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.47

Вплив ад’ювантної внутрішньоміхурової терапії на якість життя пацієнтів із м’язово-неінвазивним раком сечового міхура

Ф. І. Костєв, О. В. Бондар, Р. С. Чистяков, В. В. Лисенко

Одеський національний медичний університет

Реферат

Мета. Порівняльна оцінка якості життя пацієнтів із м’язово-неінвазивним раком сечового міхура високого ризику при проведенні ад’ювантної внутрішньоміхурової гіпертермічної хіміотерапії і імунотерапії вакциною БЦЖ.

Матеріали і методи. Залежно від виду лікування пацієнти були розподілені на дві групи: 1-шу — 44 пацієнти, яким проводилася ад’ювантна внутрішньоміхурова імунотерапія вакциною БЦЖ, і 2-гу — 41 пацієнт, якому проводилася внутрішньоміхурова хіміотерапія за допомогою системи для локальної гіпертермії Combat BRS.

Результати. Проаналізовано дані опитування пацієнтів за допомогою анкети EORTC QLQ-30 та отримано результати, що підтверджують кращу якість життя пацієнтів 2-ї групи, які отримували внутрішньоміхурову гіпертермічну хіміотерапію, особливо за показниками фізичного стану, соціальної адаптації, інтоксикації. За даними опитування пацієнтів за допомогою анкети FACT-BL отримано кращі результати також у 2-й групі пацієнтів за показниками соціального і функціонального благополуччя, якістю сечовипускання та показниками шкали «Рак сечового міхура».

Висновки. Відмічено вищу якість життя пацієнтів 2-ї групи, які отримували внутрішньоміхурову гіпертермічну хіміотерапію. Нижча якість життя пацієнтів 1-ї групи, які отримували імунотерапію вакциною БЦЖ, пов’язана з численними побічними ефектами і відповідно більшою токсичністю вказаної терапії.

Ключові слова: м’язово-неінвазивний рак сечового міхура; внутрішньоміхурова гіпертермічна хіміотерапія; імунотерапія вакциною БЦЖ.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):53-57.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.53

О биоэлектрической буферной системе головного мозга

Л. В. Березовчук, Н. Е. Макарчук

Учебно-научный центр «Институт биологии и медицины»

Киевского национального университета имени Тараса Шевченко

Реферат

Цель. Разработка объективного количественного критерия электроэнцефалограммы для оценки функционального состояния головного мозга человека.

Материалы и методы. Проведен анализ фоновых электроэнцефалограмм в  6 группах обследованных пациентов с разными диагнозами (всего 41 пациент). Группу контроля составили 7 человек в возрасте от 20 до 56 лет (средний возраст 35 лет). Запись ЭЭГ проводили при помощи 16-канального электроэнцефалографа «NeuroCom standart» (ХАИ — Медика, Украина) в соответствии с международной системой записи «10-20». Анализировали количество значимых межполушарных асимметрий по мощности сигналов отдельных ритмов и по мощности суммарного биоэлектрического сигнала в билатерально-синхронных точках головы в каждой из групп. Эпоха анализа — 1 мин.

Результаты. Установлено, что наименьшей значимой разницей по мощности биоэлектрического сигнала в билатерально-синхронных точках головы можно считать разницу в 1,4 раза. Количество значимых межполушарных асимметрий у человека может варьировать в большом диапазоне — от 9 до 25. Не все значимые межполушарные асимметрии по мощности сигналов отдельных ритмов сохраняются при анализе значимых межполушарных асимметрий по мощности суммарного биоэлектрического сигнала. Межполушарные асимметрии по мощности суммарного биоэлектрического сигнала в билатерально-синхронных точках головы могут иметь более важное информационное значение, чем межполушарные асимметрии по мощности сигналов отдельных ритмов.

Выводы. Количество значимых межполушарных асимметрий по мощности сигналов отдельных ритмов у здоровых людей может варьировать от 16 до 18. Уменьшение количества межполушарных асимметрий по суммарной мощности биоэлектрического сигнала по сравнению с количеством межполушарных асимметрий по мощности сигналов отдельных ритмов более чем в 4 раза говорит о наличии биоэлектрической буферной системы головного  мозга.

Ключевые слова: электроэнцефалограмма; значимые межполушарные асимметрии; биоэлектрическая буферная система головного мозга.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):58-62.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.58

Комплексне лікування експериментальної гнійної рани м’яких тканин

О. В. Лігоненко, О. В. Стороженко, А. Б. Зубаха, І. А. Шумейко, І. О. Чорна Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава

Реферат

Мета. Вивчити вплив естрогенів та ліпосом на перебіг процесу загоювання гнійних ран м’яких тканин в експерименті.

Матеріали і методи. Експериментальне дослідження проведено на 21 вівці. У тварин моделювали гнійно-запальний процес. Тварини були розподілені на дві групи: контрольну — 6 тварин та дослідну — 15 тварин. Усі тварини отримували загальноприйняту терапію. Тваринам дослідної групи до комплексу загальноприйнятих лікувальних заходів додавали естрогени та ліпосоми. Контролювали перебіг процесу загоювання ран шляхом використання цитологічного, біохімічного, планіметричного та математико-статистичного методів дослідження.

Результати. Використання комбінованої естрогеноліпосомальної терапії в комплексному лікуванні експериментальної гнійної рани м’яких тканин збільшувало рівні оксипроліну, рибонуклеїнової та дезоксирибонуклеїнової кислоти в ділянці рани, підвищувало значення естрадіол/тестостеронового індексу, прискорювало очищення рани, утворення грануляцій та скорочувало процес загоювання рани на (2,12 ± 0,24) доби.

Висновки. Включення в комплексне лікування експериментальної гнійної рани м’яких тканин естрогенів та ліпосом збільшує біосинтетичну активність клітин та активність репаративних процесів у ділянці рани, прискорює очищення рани, утворення грануляцій та скорочує тривалість процесу загоювання рани і може бути використаним для покращення лікування гнійних ран у пацієнтів похилого та старечого віку.

Ключові слова: естрогени; ліпосоми; гнійна рана.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):63-69.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.63

Обтураційна жовтяниця пухлинного генезу, ускладнена холангітом. Сучасні підходи до лікування

Л. В. Левченко

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):70-78.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.70

Ускладнення після спленектомії та їх профілактика

С. М. Чуклін, С. С. Чуклін

Львівська обласна клінічна лікарня

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):79-85.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.74

Применение методов визуализации «сторожевых» лимфатических узлов и выбор метода лимфодиссекции при раке желудка и матки

Р. П. Никитенко

Одесский национальный медицинский универcитет

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):86-88.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.86

Пухлина тонкої кишки, розцінена як інвагінат

В. І. Лупальцов, А. І. Ягнюк, О. С. Тулупова

Харківський національний медичний університет

 

 

Klinichna khirurhiia. 2020 July/August; 87(7-8):89-104.
DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.89

 

НАЦІОНАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ АСОЦІАЦІЇ КОЛОПРОКТОЛОГІВ УКРАЇНИ ЩОДО ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГЕМОРОЄМ,

адаптовані до Рекомендацій Європейського товариства колопроктологів (ЕSСP)

М. П. Захараш, О. Ю. Усенко, О. І. Пойда, В. В. Бойко, Т. І. Тамм, М. М. Милиця, В. В. Гапонов, Ю. М. Захараш, Г. А. Бахар, Л. Ю. Лозинська, Р. К. Палієнко, В. В. Балицький, І. Д. Саргош, В. С. Андрієць

 

 


Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

Видео:

Полезно:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Купить другую книгу из каталога

Медицинский сайт Surgeryzone

© 2010  
Информация не является указанием для лечения. По всем вопросам обязательна консультация врача.




Adblock detector