ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ХІРУРГІЇ

 

ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ВИСОКОЧАСТОТНОГО ЕЛЕКТРОЗВАРЮВАННЯ В ЕНДОКРИННІЙ ХІРУРГІЇ

М. Ю. Ничитайло, О. М. Литвиненко, О. М. Гулько, А. М. Кваченюк, І. С. Супрун, К. В. Негрієнко, Д. А. Кваченюк

РЕФЕРАТ

Проведений порівняльний аналіз ефективності оперативних втручань, виконаних за стандартним способом і з використанням технології електрозварювання, в ендокринній хірургії. Порівнювали тривалість оперативного втручання, об’єм інтраопераційної крововтрати, частоту інтра— і ранніх післяопераційних ускладнень. Встановлено, що застосування технології електрозварювання забезпечувало зменшення тривалості оперативного втручання у середньому на 30%, об’єму крововтрати — на 20—50%, частоти інтра— і ранніх післяопераційних ускладнень.

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНЕ ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ

З ПРИВОДУ ПОШКОДЖЕННЯ ТОНКОЇ І ТОВСТОЇ КИШКИ ПРИ ЗАКРИТІЙ ПОЄДНАНІЙ АБДОМІНАЛЬНІЙ ТРАВМІ ЗАЛЕЖНО ВІД ПРОГНОЗУ ПЕРЕБІГУ ТРАВМАТИЧНОЇ ХВОРОБИ ТА МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН СТІНКИ КИШКИ

Я. Л. Заруцький, В. М. Денисенко, І. П. Хоменко, Р. Г. Левківський

РЕФЕРАТ

Застосування диференційованої хірургічної тактики з раціональним використанням хірургічних методів залежно від ступеня порушення системної гемодинаміки, визначення строків виконання і обсягу оперативного втручання залежно від прогнозу тяжкості перебігу травматичної хвороби (ТХ) за серцевим індексом (СІ), операцій на тонкій і товстій кишці залежно від морфологічних змін стінки кишки за СІ та ударним індексом (УІ), впровадження способу екстраабдомінізації тонкокишкового анастомозу у постраждалих при пошкодженні тонкої і товстої кишки (ПТТК) за умови закритої поєднаної абдомінальної травми (ЗПАТ) дозволило зменшити частоту післяопераційних ускладнень з 22,2 до 10,1%, летальність  у шоковому періоді — у 2,1 разу (з 19,3 до 9,2%), загальну летальність — з 33,3 до 21,1%.

 

ВІДДАЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ КОНСЕРВАТИВНОГО Й ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ПРИВОДУ ВИРАЗКИ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ, УСКЛАДНЕНОЇ КРОВОТЕЧЕЮ

В. В. Єфремов

РЕФЕРАТ

Проаналізовані віддалені результати лікування 690 хворих з приводу виразки дванадцятипалої кишки (ДПК), ускладненої кровотечею, в Київському міському центрі шлунково—кишкової кровотечі за періоди 1994—1996 рр. (контрольна група) та 2004—2008 рр. (основна група). У віддаленому періоді кількість пацієнтів, у яких виявлено гіперхлоргідрію (помірно виражену та виражену), збільшилась в 1,4 разу, що свідчило про більш високе напруження безперервної кислотопродукції в основній групі. Завдяки впровадженню сучасних схем антигелікобактерної терапії частота виявлення Н. pylori зменшилася удвічі. Вдосконалення сучасних тактичних підходів до консервативного лікування сприяло зменшенню частоти рецидивів виразки ДПК у віддаленому періоді у 2,2 разу, повторної гострої кровотечі — в 1,9 разу, збільшенню частоти відмінних результатів — у 2,8 разу.

 

МАНУАЛЬНО—АСИСТОВАНІ ЛАПАРОСКОПІЧНІ ВТРУЧАННЯ

ПРИ КОЛОПРОКТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ

М. І. Тутченко, В. С. Андрієць, І. В. Клюзко, С. Ф. Марчук, А. А. Яковенко, Д. І. Кравцов

РЕФЕРАТ

Визначені можливості виконання мануально—асистованих лапароскопічних втручань при лікуванні колопроктологічних захворювань. В дослідження включені 25 пацієнтів, оперованих з приводу захворювань товстої кишки. В 11 з них виконані мануально—асистовані лапароскопічні втручання. Довжина розрізу при мануально—асистованих лапароскопічних втручаннях в 3,8 разу менша звичайного лапаротомного розрізу, загальна крововтрата у 2,3 разу менша, ніж за відкритої операції.

Тривалість реабілітації хворих після таких втручань в 1,8 разу менша, ніж після лапаротомних. Лапароскопічні операції з ручною асистенцією в колопроктології є мініінвазивними, проте, зберігають переваги відкритого оперативного втручання. На сучасному етапі розвитку колопроктології вони, з одного боку, є першою сходинкою до класичних лапароскопічних втручань, з іншого — є альтернативою конверсії.

 

РЕЗУЛЬТАТЫ ХИРУРГИЧЕСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ БОЛЬНЫХ ПРИ НАЛИЧИИ НАРУЖНОГО ТОЛСТОКИШЕЧНОГО СВИЩА В УСЛОВИЯХ ОБЩЕХИРУРГИЧЕСКОГО СТАЦИОНАРА РАЙОННОЙ БОЛЬНИЦЫ

В. В. Ставицкий

РЕФЕРАТ

Проанализированы результаты лечения 102 пациентов по поводу различных травм и хирургических заболеваний толстой кишки (ТК), у которых выполнены вмешательства, завершившиеся формированием наружного толстокишечного свища (НТКС). После реконструктивно—восстановительных и восстановительных операций по поводу НТКС все пациенты живы. Послеоперационные осложнения возникли у 15 (20,8%) больных, в том числе внутрибрюшные — у 2 (2,8%). Оптимальные сроки проведения хирургической реабилитации и объем восстановительной или реконструктивно—восстановительной операции у больных по поводу НТКС следует определять строго индивидуально, с учетом тяжести и характера заболевания или травмы, что потребовало наложения стомы, состояния пациента, тяжести течения послеоперационного периода и местных рубцово—воспалительных процессов в брюшной полости, в области свища и лапаротомной раны. Выполнение симультанной операции (СО) при хирургической реабилитации больных с НТКС практически не увеличивает риск возникновения послеоперационных осложнений.

 

ЕНДОСКОПІЧНЕ ДРЕНУВАННЯ БІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ ПРИ ГОСТРІЙ ОБТУРАЦІЇ СПІЛЬНОЇ ЖОВЧНОЇ ПРОТОКИ

П. В. Огородник, В. І. Коломійцев, О. І. Кушнірук, А. Г. Дейниченко, О. Г. Бойко

РЕФЕРАТ

Вивчені особливості застосування ендоскопічних транспапілярних втручань (ЕТВ) у хворих при гострій обтурації (ГО) спільної жовчної протоки (СЖП). Обстежені 630 пацієнтів віком від 11 до 94 років. За неможливості усунення біліарної гіпертензії за допомогою ЕТВ операцію завершували ендобіліарним стентуванням або назобіліарним дренуванням, що дозволяло уникнути гнійного холангіту або здійснити його ефективне лікування. За недостатньої ефективності ендоскопічних методів операція на жовчних протоках виконана у 92 (14,6%) хворих, у 37 (5,9%) — з використанням лапароскопічного доступу.

 

ОПЫТ ВЫПОЛНЕНИЯ СИМУЛЬТАННЫХ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЙ ХОЛЕЦИСТЭКТОМИИ И ГИНЕКОЛОГИЧЕСКИХ ОПЕРАЦИЙ В УСЛОВИЯХ «БЕЗГАЗОВОЙ» ЛАПАРОСКОПИИ У БОЛЬНЫХ ПРИ ВЫСОКОМ ОПЕРАЦИОННО—АНЕСТЕЗИОЛОГИЧЕСКОМ РИСКЕ

Б. С. Запорожченко, В. В. Колодий, А. А. Горбунов, М. Б. Запорожченко, Е. П. Кирпичникова

РЕФЕРАТ

Проанализированы результаты оперативного лечения 67 пациенток, которым произведена лапароскопическая холецистэктомия (ЛХЭ) в сочетании с лапароскопической гинекологической операцией на фоне сопутствующих заболеваний сердечно—сосудистой и дыхательной систем. У 26 пациенток операция выполнена с использованием авторской лифтинговой системы. Определены варианты оптимальных оперативных доступов, изучены влияние карбоксиперитонеума на центральную гемодинамику и скорость ее нормализации после операции, сроки восстановления больных, частота послеоперационных осложнений. Установлены неоспоримые преимущества симультанных лифтинговых лапароскопических операций, в частности, уменьшение частоты и тяжести послеоперационных осложнений, выраженности послеоперационного болевого синдрома, частоты обострений сопутствующих хронических заболеваний, длительности лечения пациентов в стационаре после операции.

 

КЛИНИКО—ИНСТРУМЕНТАЛЬНАЯ ДИАГНОСТИКА РАССЛАИВАЮЩЕЙ АНЕВРИЗМЫ БРЮШНОЙ ЧАСТИ АОРТЫ

В. В. Бойко, В. А. Прасол, П. Н. Замятин, С. И. Лях

РЕФЕРАТ

Приведены современное понятие аневризмы и особенности клинико—инструментальной диагностики расслаивающей аневризмы брюшной части аорты (АБЧА).

 

ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ УЛЬТРАЗВУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗА РІЗНИХ ВИДІВ ЗНЕБОЛЮВАННЯ У ПАЦІЄНТІВ ПРИ ОКЛЮЗУЮЧІЙ ХВОРОБІ АРТЕРІЙ НИЖНІХ КІНЦІВОК

Б. О. Кабаков

РЕФЕРАТ

Вивчений вплив подовженої периневральної блокади стегнового нерва на відновлення кровотоку після операції з приводу оклюзуючої хвороби артерій (ОХА) нижніх кінцівок (НК) з використанням методів ультразвукового дослідження. За результатами дослідження, застосування запропонованої методики сприяло зменшенню тривалості відновлення пікової систолічної швидкості кровоточу в судинах НК на 3 доби, пікової діастолічної швидкості — на 7 діб, відновленню артеріального судинного опору на 3 доби у порівнянні з цими показниками у контрольній групі.

 

ВПЛИВ ПАТОГЕНЕТИЧНО ОБГРУНТОВАНОГО ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ ПРИ ПОСТТРОМБОТИЧНІЙ ХВОРОБІ НИЖНІХ КІНЦІВОК

В. А. Оринчак

РЕФЕРАТ

Досліджено якість життя (ЯЖ) у пацієнтів при посттромботичній хворобі (ПТХ) нижніх кінцівок (НК) після оперативного лікування з огляду на патогенетичні особливості захворювання. У 27 пацієнтів в поєднанні з кросектомією та венекзерезом здійснено паратібіальну фасціотомію та закрите роз’єднання пронизних вен. ЯЖ вивчали за опитувальником CIVIQ до операції і через 1 рік після неї. За даними морфологічного дослідження фрагментів фасцій гомілки виявлені хронічні деструктивні процеси, що спричиняють порушення нормального функціонування «м’язової помпи». За результатами маршевої проби відзначено венозну дисфункцію, що проявлялося значним збільшенням об’єму гомілок під час пасивного стояння та збереження венозного застою після ходьби, що свідчило про недостатнє функціонування «м’язової помпи». Амплітуда рухів (АР) у надп’ятково—гомілковому суглобі (НГС) в 1,4 разу менша сумарного обсягу згинання та розгинання стопи у пацієнтів при ПТХ, ніж у контрольній групі. За даними електроміографії, при ПТХ середня амплітуда була меншою в 1,5 разу, максимальна — в 1,8 разу, ніж у контрольній групі, що свідчило про значне зниження тонусу та функціональної здатності м’язів гомілки. ЯЖ хворих після операції поліпшилась у 2,1 разу.

 

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ КОМПЛЕКСНОГО ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ІНФІКОВАНИХ ВИРАЗОК НИЖНІХ КІНЦІВОК У ХВОРИХ ПРИ СИНДРОМІ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ

С. А. Кримець

РЕФЕРАТ

У порівняльному аспекті вивчені результати лікування інфікованих виразок нижніх кінцівок (НК) у 169 хворих при синдромі діабетичної стопи (СДС) ІІ — ІV ступеня (за Meggit — Wagner). Проаналізовано ефективність комплексного консервативного та хірургічного лікування хворих на підставі оцінки регресування неврологічних симптомів за показниками шкал Total Symptom Score (TSS) та Neuropathy Impairment Score Lower Limbs (NISLL), а також результатів загоєння операційних ран.

 

ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ПАРІЄТАЛЬНОЇ ПЛЕВРЕКТОМІЇ

З ДЕКОРТИКАЦІЄЮ ЛЕГЕНІ ПРИ УРАЖЕННІ ПЛЕВРИ

М. С. Опанасенко, М. І. Калениченко, О. В. Терешкович, Б. М. Конік, Р. С. Демус, О. О. Сірик, О. Е. Кшановський, Л. І. Леванда, О. К. Обремська, В. А. Кононенко

РЕФЕРАТ

Проаналізовані результати лікування у 2006—2012 рр. 135 хворих, у яких з приводу виявлення плеврального випоту (ПВ) виконані різні види плевректомії (ПЕ) з декортикацією легені (ДКЛ), у 42 (31,1%) — застосовано «класичну» ПЕ з ДКЛ з використанням широкої торакотомії; у 34 (25,2%) — відеоасистовану торакоскопічну (ВАТС) ПЕ з ДКЛ; у 36 (26,7%) — відеоторакоскопічну (ВТС) ПЕ з ДКЛ; у 23 (17,0%) — «класичну» ПЕ з ДКЛ та резекцією ураженої ділянки паренхіми легень. Загальна ефективність оперативного втручання 96,3%, летальність — 1,5%, частота післяопераційних ускладнень — 8,9%. На ранніх стадіях захворювання перевагу слід віддавати менш інвазивним втручанням. При сумнівах у необхідності виконання «класичної» ПЕ з ДКЛ операцію слід розпочинати з ВТС ревізії плевральної порожнини. У деяких спостереженнях можлива конверсія у мініторакотомію з застосуванням ВАТС ПЕ з ДКЛ або широка латеральна торакотомія з виконанням «класичної» ПЕ з ДКЛ.

 

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПАРАДОКСИ НА ТЛІ ЗМІНИ ПАРИДИГМИ ХІРУРГІЧНОЇ ТАКТИКИ ПРИ ТРАВМАТИЧНІЙ НЕСТАБІЛЬНОСТІ ГРУДНИННО—РЕБРОВОГО КАРКАСУ

С. І. Панасенко, В. Д. Шейко, С. О. Гур’єв, В. В. Бурлука, Н. М. Барамія

РЕФЕРАТ

Проведений аналіз джерел наукової інформації щодо хірургічної тактики за травматичної нестабільності (ТН) груднинно—ребрового каркасу (ГРК). Дослідження показало, що за такого виду травми доцільне застосування мінімально інвазивного остеосинтезу. Запропонований оригінальний метод остеосинтезу ребер і груднини з використанням апарата зовнішньої фіксації, впровадження якого у клінічну практику суттєво поліпшило наслідки хірургічного лікування постраждалих.

 

ЗАКОНОМІРНОСТІ РЕМОДУЛЯЦІЇ ВІСЦЕРАЛЬНОГО КРОВОТОКУ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ НА СТАДІЯХ СИНДРОМУ ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

І. Я. Дзюбановський, Т. В. Романюк, О. В. Кіт

РЕФЕРАТ

Вивчені особливості ремодуляції вісцерального кровотоку черевної порожнини, зокрема, артеріальної системи, а також систем ворітної (ВВ) та нижньої порожнистої (НПВ) вен, їх взаємозв’язок за різних стадій формування синдрому портальної гіпертензії (СПГ). На основі аналізу отриманих даних зроблені висновки щодо вибору тактики лікування хворих при окремих стадіях СПГ.

 

РЕАКЦIЯ СИСТЕМИ КРОВI ТА ДИНАМІКА ГЕМАТОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ХВОРИХ ЗА ТРАВМАТИЧНОГО ПОШКОДЖЕННЯ СЕЛЕЗІНКИ

В. О. Сипливий, А. В. Акименко, К. В. Конь, О. В. Євтушенко

РЕФЕРАТ

Обстежені 183 пацієнти, яким здійснено відкриту спленектомію з приводу травматичного ушкодження селезінки. На основі даних гемограм визначені 19 гематологічних індексів. Встановлені індекси, що найбільш точно характеризують реакцію системи крові після операції, а також індекси, значення яких після операції корелюють з тривалістю періоду від моменту госпіталізації потерпілого до виконання оперативного втручання. Моніторинг визначених гематологічних індексів дозволить найточніше оцінити реакцію системи крові у потерпілих за травматичного ушкодження селезінки після операції.

 

ВПЛИВ ЧАСТОТИ ДОНАЦІЙ СТАНДАРТНОЇ ДОЗИ ПЛАЗМИ НА ІМУННУ РЕАКТИВНІСТЬ ОРГАНІЗМУ ПОСТІЙНИХ ДОНОРІВ

В. В. Яворський

РЕФЕРАТ

За даними дослідження, регулярна донація стандартної дози плазми справляє мінімальний вплив на імунну реактивність організму постійних донорів. Рівномірне збільшення гуморальної відповіді свідчило про накопичення резервних можливостей імунітету. Імовірно, планомірне вилучення з кровотоку частини плазми стимулювало місцеву гуморальну відповідь, що проявлялося протективною активністю адгезивних властивостей ендотеліоцитів.

 

ОСОБЛИВОСТІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ РЕЦИДИВІВ ГРИЖ МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКІВ ПОПЕРЕКОВОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА В РІЗНІ ПЕРІОДИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

М. В. Хижняк, О. Ю. Чувашова, К. С. Новакович

РЕФЕРАТ

Розглянуті результати нейровізуалізуючих методів дослідження, застосованих у хворих при справжніх рецидивах гриж міжхребцевих дисків у різні строки після первинної дискектомії. Відзначені морфологічні особливості оперованого попереково—рухового сегмента у ранньому, проміжному та віддаленому періоді. Дослідження проведене на підставі ретроспективного аналізу даних магніторезонансної (МРТ) та мультиспіральної комп’ютерної (МСКТ) томографії у 113 пацієнтів з рецидивами гриж міжхребцевих дисків. Справжні рецидиви, що виникли у різні строки після первинної мікродискектомії, мають особливості за даними МРТ та МСКТ, поєднуються з рубцево—спайковим фіброзом на різних етапах його формування та різної вираженості стенотичними змінами кісткових структур. МСКТ є методом вибору у ранньому періоді після первинної дискектомії при виникненні справжніх рецидивів, у поєднанні з МРТ вона інформативна у діагностиці рецидиву у віддаленому періоді.

 

ДЕНЕРВАЦІЯ МІМІЧНИХ М’ЯЗІВ ПРИ ЕНДОСКОПІЧНОМУ ЛІФТИНГУ ВЕРХНЬОЇ ЧАСТИНИ ОБЛИЧЧЯ

В. Д. Пінчук, О. С. Ткач

РЕФЕРАТ

Ендоскопічний ліфтинг верхньої частини обличчя здійснений у 28 пацієнтів. Для зменшення активності мімічних м’язів виконували хімічну або хірургічну денервацію. Тканини фіксували з використанням поліуретанової полімерної клейової композиції з додаванням фолієвої кислоти. Попередня хімічна денервація мімічних м’язів ботулінічним токсином у поєднанні з фіксацією тканин за допомогою полімерної клейової композиції є простим безпечним методом, який дозволяє зменшити тривалість оперативного втручання, частоту ускладнень, підвищити рівень задоволення пацієнтів.

 

РЕИННЕРВАЦИЯ ГОРТАНИ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ОСНОВНОЙ ВЕТВИ ШЕЙНОЙ ПЕТЛИ В ХИРУРГИИ ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ

ПРИ ОДНОСТОРОННЕМ ПАРАЛИЧЕ ГОЛОСОВЫХ СКЛАДОК

В. А. Паламарчук

РЕФЕРАТ

Изучена эффективность реиннервации гортани с использованием основной ветви шейной петли в лечении абдукционного одностороннего паралича (ОП) голосовых складок (ГС) в тиреоидной хирургии. Проведено проспективное исследование у 11 пациентов, которым по поводу абдукционного паралича гортани наложен ипсилатеральный анастомоз основной ветви шейной петли с дистальной культей возвратного гортанного нерва (ВГН). Обследование проводили до и после операции, оно включало видеоларингоскопию, акустический анализ и самооценку пациентом голосообразования. Период наблюдения составил в среднем (2,98 ± 1,04) года. По данным видеоларингоскопии отмечено значительное улучшение пространственного позиционирования ГС после операции, а также параметров акустического анализа. Следовательно, реиннервация гортани с использованием основной ветви шейной петли является эффективным способом лечения паралича гортани после вмешательства на щитовидной железе (ЩЗ) и обеспечивает улучшение почти до нормы параметров разговорного голоса и основных функций гортани.

 

ЮВІЛЕЙ

 

Сергей Дмитриевич ШАПОВАЛ к 60-летию со дня рождения

[relatedposts]
Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

Полезно:

от admin

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Adblock detector