Пупкова грижа становить до 30 % від усіх гриж у дітей. Зустрі­чається переважно в дітей грудного віку, у дівчаток частіше, ніж хлопчиків.

Ембріогенез пупкової грижі

У 3-місячного зародка в центрі вже сформова­ної передньої черевної стінки залишається невеликий отвір, через який проходять пупкові судини й урахус, вкриті оболонками. Вони формують пупковий канатик. Після народження дитини пупкові судини перестають функціонувати і пупкове кільце пов­ністю закривається після відпадання пуповинного залишка. Цьо­му сприяють самостійне стягування пупкового кільця, зрощення пупкових судин та сечової протоки (урахуса) зі шкірою навколо пупка, виникнення на місці ембріональної тканини в ділянці пуп­ка більш щільної сполучної тканини, розвиток пупкової фасції. Остаточне формування пупкового кільця відбувається на 6-му місяці позаутробного життя дитини, на місці пупкового кільця утворюється рубець. Таким чином, пупок складається з таких шарів — зовні шкіра з рубцевою тканиною (пупкове кільце зро­щене зі шкірою й ущільненою ембріональною тканиною) і зсере­дини — очеревина. Його форма може бути різною: плоскою або випнутою. За недостатнього розвитку фасції й наявності спри­ятливих умов — підвищення внутрішньочеревного тиску під час крику, закрепу, проносу, метеоризму, кашлю тощо — через пупкове кільце випинаються очеревина з внутрішніми органами. Частіше випинання починається з верхнього півкола пупка, оскільки нижнє півколо укріплене трьома тяжами — залишка­ми сечової протоки (урахуса) у центрі і з двох боків (латераль­но) пупкових артерій, а у верхньому півколі знаходиться тіль­ки залишок тонкостінної пупкової вени, що перетворюється на круглу зв’язку печінки, у разі її незарощення створюються умови для виходу внутрішніх органів з черевної порожнини. Пупкові грижі в дітей тільки прямі, йдуть ззаду наперед через пупкове кільце, тому грижовий мішок знаходиться під шкірою, часто щільно спаяний з нею й пупковим кільцем. Збільшення грижі пов’язане з розтягненням тільки очеревини й стоншенням шкіри над нею.

Симптоми пупкової грижі у дітей

Під час огляду дитини в ділянці пупка виявляється випинання круглої, іноді еліпсоподібної форми, що збільшу­ється під час натужування, зникає в стані спокою або положен­ні лежачи. Якщо вправити грижу і пальцем промацати пупкове кільце, то можна виявити краї дефекту пупка. У дітей раннього віку вмістом пупкової грижі є тонка кишка, тому що сальник недорозви­нений і не дістає до пупкового отвору. У дітей старшого віку в грижовий мішок разом з тонкою кишкою може виходити і саль­ник. Пупкові грижі у дітей краще виявляються під час огляду в про­філь. Вони рідко супроводяться болем, але якщо грижа великих розмірів, то під час виходу внутрішніх органів у грижовий мі­шок може виникати колікоподібний біль у животі, який швидко зникає.

Таке ускладнення пупкової грижі у дітей, як защемлення, буває дуже рідко. Тоді вона не вправляється, виникає біль. У літературі не описується ще одне ускладнення, яке спостерігали ми в кліні­ці, — це розрив стоншеної шкіри, що вкриває грижу, з випадан­ням петель кишок^, сальника. Ускладнення виникає в ослаб­лених дітей у разі різкого підвищення внутрішньочеревного тиску. Таким чином, діагностика пупкових гриж не становить труднощів.

Лікування пупкової грижі у дітей

Пупкові грижі можуть самостійно закриватись у перші 2 — 3 роки життя. У цей період проводять консервативну терапію, яка спрямована на зміцнення м’язів передньої черевної стінки: масаж передньої черевної стінки, викладання дитини на живіт. Лікування розпочинають у віці одного місяця. Дитину викладають на живіт на 3 хв до 5 разів на добу за 30 хв до годування. Підняття голівки дитиною сприяє напруженню м’язів передньої черевної стінки. Комплекс гімнастичних вправ призначає методист з лікувальної фізкультури, який може про­водити мати.

Ряд дитячих хірургів вважають, що консервативні методи лі­кування пупкової грижі зовсім не потрібні, і закриття пупкового кільця від­бувається само по собі через деякі анатомічні і фізіологічні причини.

Якщо пупкове кільце не закривається до 2 —3 років консер­вативно, показано оперативне лікування. Однак у деяких ви­падках при грижах великих розмірів, коли немає надії на само­стійне закриття пупкового кільця, оперативне втручання можна проводити у віці після 6 міс. Передопераційну підготовку про­водять за загальними правилами. Операцію проводять під нар­козом.

Існує декілька методів операцій при пупкових грижах у дітей. Розрізи, які рекомендуються під час розтину грижі, можуть бути різними. Раніше оперували з вирізуванням пупка розрізом навколо нього. У сучасній хірургії цей метод не застосовують. Найчастіше користуються півмісяцевим розрізом над, під пупком або обходячи пупок зліва. Але ці розрізи не зовсім косметичні, бо в подальшому формується ру­бець і пупок перетягується вбік. Тому протягом багатьох років клініка використовує розріз уздовж серединної лінії безпосеред­ньо через пупок завдовжки 2,5 — 3 см, а для збереження пупка центральний шов накладають, захоплюючи апоневроз у цьому місці, щоб пупок набув форми втягнутого. Таким чином, зберіга­ється зовнішній вигляд пупка.

Метод Лексера. Техніка операції. Розрізають шкіру, виді­ляють грижовий мішок від шкіри і відпрепаровують від пупко­вого кільця вздовж пупка. Грижовий мішок розкри­вають, оглядають його вміст, вправляють внутрішні органи в черевну порожнину, прошивають біля шийки грижового міш­ка і перев’язують на обидва боки. Потім вказівним пальцем лівої руки вправляють куксу, навколо пупкового кіль­ця накладають кисетний шов і стягують його, закриваючи гри­жові ворота. Вище і нижче від пупка вздовж середин­ної лінії живота накладають декілька швів, що стягують апоне­вроз. Шкіру зашивають. Якщо гемостаз поганий, під шкіру вводять гумовий дренаж, який виймають на 2-й день після операції.

Пупкові грижі середніх розмірів оперують за методом Мейо. До пластики апоневрозу операція аналогічна вище­описаній. Перев’язують грижовий мішок біля воріт грижі, дис­тальну його частину відсікають. Грижовий отвір (пупкове кільце) розсікають у поперечному напрямку в обидва боки невеликими розрізами до очеревини так, щоб утворилися два рухомі клапті апоневрозу, після чого верхній клапоть відкидають догори, а нижній підшивають У-подібними швами зсередини до верхнього клаптя, а потім загортають верхній клапоть і підшивають до апо­неврозу. Накладають шви на шкіру.

Якщо пупкові грижі у дітей дуже великих розмірів, операцію прово­дять за методом Сапежка. Техніка операції. Розріз шкіри. Виділяють грижовий мішок, як у попередніх методах. Грижовий отвір розсікають по середин­ній лінії вгору і вниз так, щоб клапті апоневрозу були рухомими. Роблять пластику апоневрозу за типом сюртука, правий клапоть підшивають до лівого зсередини, а потім лівий загортають і під­шивають до апоневрозу. Як правило, результати оперативного лікування позитивні, рецидиви виникають дуже рідко. Усклад­нені пупкові грижі оперують в екстреному порядку.


Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

от admin

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *