ТРАНСАНАЛЬНА МІНІІНВАЗИВНА ХІРУРГІЯ (TAMIS): ПЕРШИЙ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ
О. Ю. Усенко, О. С. Тивончук, М. І. Баюра
Реферат
Захворюваність на рак прямої кишки (РПК) в Україні становить 38 на 100 тис населення. Виділяють два основні напрямки хірургічного лікування передракових станів та ранньої стадії РПК: радикальна резекція прямої кишки (ПК) та локальна трансанальна ексцизія зони ураження. З впровадженням єдиного порта (Single –порт) в лапароскопічній хірургії з’явилась альтернатива трансанальної резекції новоутворень ПК – трансанальна мінімально інвазивна хірургія з використанням єдиного порта (Transanal minimally invasive surgery with single-port – TAMIS).
У клініці метод TAMIS застосований у 3 пацієнтів з приводу аденоматозних поліпів ПК. Оперативне втручання здійснене в обсязі трансанального відеоендоскопічного видалення ворсинчастої пухлини ПК. Перший досвід використання TAMIS свідчить про ефективність методу, відносно невисоку вартість, низький ризик ускладнень. Використання цієї адаптованої техніки сприятиме покращенню результатів лікування новоутворень ПК.
БЕЗПОСЕРЕДНІ ТА ВІДДАЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ КОМБІНОВАНОЇ ГАСТРЕКТОМІЇ З ПРИВОДУ МІСЦЕВО-ПОШИРЕНОГО РАКУ ШЛУНКА
Ю. Ю. Олійник
Реферат
Проаналізовані безпосередні та віддалені результати виконання комбінованої гастректомії (КГЕ) у 719 хворих з приводу місцево-поширеного (МП) раку шлунка (РШ). Додаткова резекція суміжних органів виконана у 165 спостереженнях. У ранньому післяопераційному періоді ускладнення виникли у 116 (16,1%) хворих, в тому числі хірургічні − у 77,7%, нехірургічні – у 22,3%. Летальність у строки до 30 днів становила 11,1%. Тривалість життя хворих після операції у середньому (22,9 ± 1,67) міс, медіана 9,3 міс; показники 3- і 5-річного виживання − відповідно (18,9 ± 1,72) і (12,9 ± 1,51)%. При порівнянні показників виживання після КГЕ і комбінованої субтотальної дистальної резекції шлунка (СДРШ) встановлено суттєву різницю на користь СДРШ. Отримані результати свідчили про доцільність виконання комбінованих оперативних втручань (КОВ), що розширили можливості радикального лікування хворих з приводу МПРШ.
хірургічнЕ лікування виразки дванадцятипалої кишки, УСКЛАДНЕНОЇ КРОВОТЕЧЕЮ
М. В. Трофімов, В. П. Кришень
Реферат
Проведений ретельний статистичний аналіз результатів лікування хворих з приводу виразкової гастродуоденальної кровотечі в Центрі шлунково-кишкової кровотечі. Застосування операції екстеріоризації виразки ДПК, ускладненої кровотечею, за оригінальною методикою з подвійним вколом і виколом голки по обидва боки виразкового дефекту забезпечило механічне стискання судин періульцерозної ділянки та ефективне виведення виразки за контур травного каналу. Це сприяло покращенню результатів лікування хворих.
ЛЕЧЕБНАЯ ТАКТИКА ПРИ ПЕРФОРАЦИИ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЙ ЯЗВЫ
К. С. Долимов, А. Ш. Абдумажидов, З. З. Тухтамурод, А. М. Ашурметов, М. Дж. Ахмедов, Х. М. Жафаров
Реферат
Прикрытое прободение гастродуоденальной язвы (ГДЯ) представляет определенные трудности в диагностике, что обусловливает искажение клинических симптомов. Диагноз обычно устанавливают с опозданием. В клинике в течение 7 лет у 24 больных обнаружена прикрытая перфорация ГДЯ, что составило 6,8% общего числа перфоративных язв. Пневмоперитонеум не устанавливали. После пневмогастроскопии у 3 больных в брюшной полости обнаружен свободный газ, они оперированы. При анализе динамики у остальных больных отмечено ухудшение состояния, симптомы раздражения брюшины, что требовало выполнения оперативного вмешательства. Летальность составила 4,1%.
КОМПЛЕКСНАЯ ДИАГНОСТИКА ОСТРОЙ НЕПРОХОДИМОСТИ КИШЕЧНИКА
В. Б. Борисенко, А. Я. Бардюк, А. Н. Ковалев
Реферат
Проанализированы результаты обследования и лечения 256 больных по поводу острой непроходимости кишчника (ОНК). Разработана дифференциально–диагностическая программа, что позволило у 98,4% больных установить правильный диагноз. При сравнительном анализе ультразвукового (УЗИ) и рентгенологического методов диагностики ОНК установлена более высокая информативность УЗИ, позволяющего верифицировать диагноз на ранней стадии заболевания, оценить эффективность консервативного лечения соответственно у 94,4 и 87,8% больных.
СПАЙКОВА НЕПРОХІДНІСТЬ КИШЕЧНИКУ У ДІТЕЙ ПРИ ДИСПЛАЗІЇ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ
В. Й. Кресюн, М. Г. Мельниченко, П. Б. Антоненко, К. О. Антоненко, А. А. Квашніна
Реферат
Метою дослідження була оцінка ризику формування перитонеальних спайок у дітей за фенотипових ознак дисплазії сполучної тканини (ДСТ-синдром). На першому етапі оцінювали інформативність формалізованих фенотипових клінічних ознак за критерієм χ2 Пірсона (p<0,05). На другому етапі досліджено прогностичну цінність генетичного поліморфізму гена N-арилацетилтрансферази-2 (NAT2) для визначення ризику виникнення після операції спайкового процесу у черевній порожнині за допомогою методу алель-специфічної ампліфікації NAT2 алелів з використанням ланцюгової реакції з полімеразою (ЛРП). За результатами дослідження у дітей за ДСТ-синдрому дещо частіше виявляли генетичний поліморфізм NAT2, відповідальний за «швидке ацетилювання», вони становлять групу ризику виникнення спайкової непрохідності кишечнику (СНК), у них слід проводити комплексні профілактичні заходи, починаючи з інтраопераційного етапу.
ВЫПОЛНЕНИЕ ТОТАЛЬНОЙ ПАНКРЕАТЭКТОМИИ ПО ПОВОДУ ЗЛОКАЧЕСТВЕННЫХ НОВООБРАЗОВАНИЙ ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ
А. И. Дронов, С. В. Земсков, Е. А.Крючина
Реферат
Проанализированы летальность, частота послеоперационных осложнений, показатели выживаемости и метаболические последствия тотальной панкреатэктомии (ТПЭ), выполненной у больных по поводу опухолевого поражения поджелудочной железы (ПЖ). Ретроспективно проанализированы 35 операций ТПЭ, в том числе 5– срочных, 30 – плановых, выполненных в одном центре. Общая летальность составила 20% (умерли 7 больных), после плановой ТПЭ – 6,7% (умерли 2). Частота осложнений после плановой ТПЭ 40%; медиана выживаемости 18 мес; показатели 3–летней выживаемости – 40%, 5–летней – 13,3%. Наиболее часто выявляемые метаболические изменения после ТПЭ – недостаточность экзокринной функции ПЖ, панкреатогенный диабет, изменения жирового обмена в гепатоцитах. Наш опыт свидетельствует о целесообразности внедрения ТПЭ в хирургическую практику в специализированных центрах в Украине с результатами, соответствующими мировым.
РОЛЬ БІОЛОГІЧНИХ МАРКЕРІВ У ДІАГНОСТИЦІ ГНІЙНО–СЕПТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ГОСТРОГО НЕКРОТИЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ
І. В. Хомяк, В. І. Ротар, О. В. Ротар, М. Ф. Назарчук, Г. Г. Петровський, І. І. Чермак
Реферат
Проведене обстеження й лікування 70 хворих на гострий некротичний панкреатит (ГНП). У хворих визначали вміст у плазмі крові пресепсину (ПСП), прокальцитоніну (ПКТ), С–реактивного протеїну (СРП) та інтерлейкіну-6 (Іл-6), проводили бактеріологічні дослідження, контрастно–підсилену комп’ютерну томографію (КТ). Позитивні результати бактеріологічного дослідження відзначені у 43 пацієнтів. Рівень ПСП і ПКТ у хворих з гнійно-септичними ускладненнями (ГСУ) у 3 — 4 рази перевищував такий за стерильного панкреонекрозу. Підвищення рівня ПСП понад 632 пг/мл дозволяло з високою чутливістю і специфічністю підтвердити наявність як локальної, так і системної інфекції, це перевищувало діагностичні можливості визначення вмісту ПКТ. Високий рівень ІЛ-6 і СРП характерний для синдрому системної запальної відповіді як інфекційного, так і неінфекційного походження.
МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ДИФЕРЕНЦІЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ І ПРОГНОЗУ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ І РАКУ З ПЕРЕВАЖНИМ УРАЖЕННЯМ ГОЛОВКИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ
І. А. Криворучко, М. М.Тесленко, С. А. Андреєщев, C. М. Тесленко, А. В. Арсен’єв
Реферат
Проаналізовані результати хірургічного лікування 132 хворих, в тому числі 68 – з приводу раку головки підшлункової залози (ПЗ) (у 46 – з жовтяницею) і 64 — хронічного панкреатиту (ХП) з переважним ураженням головки ПЗ (у 16 — з жовтяницею). Розподіл хворих по групах здійснювали за максимальним значенням класифікаційних функцій, що обчислювали за спеціальними формулами. Далі вивчали показники ендотеліальної дисфункції для проведення диференційної діагностики. Визначений поріг VEGF = 346 пг/мл, за яким хворі розподілені на групи: ХП і рак головки ПЗ. Ще більш точним був поріг за показником VEGF=248 пг/мл. Для прогнозування тяжкості перебігу патологічного процесу, поряд з використанням діагностичних даних, застосовували метод дерев класифікації. Панкреатодуоденальна резекція за Whipple виконана у 23 хворих, за Traverso–Longmire — у 8, субтотальна правобічна панкреатектомія за Fortner – у 3, гепатикоєюностомія за Roux – у 8, дуоденозберігальна резекція за Бегером – у 6, її Бернський варіант – у 7, операція за Фреєм – у 51. У 26 (19,7%) хворих мініінвазивні втручання для відведення жовчі були остаточними через поширення основного патологічного процесу та тяжкий загальний стан. Післяопераційні ускладнення виникли у 18 (13,6%) хворих, померли 3 (2,3%).
ПРОТЕЗУВАННЯ КЛАПАНА АОРТИ З ВИКОРИСТАННЯМ МІНІМАЛЬНО ІНВАЗИВНОГО ДОСТУПУ
А. В. Іванюк, М. Д. Глагола, О. А. Лоскутов, Г. І. Дарвіш, Б. М. Тодуров
Інститут серця МОЗ України, м. Київ
Реферат
Метою дослідження було поліпшення безпосередніх результатів хірургічного лікування вади клапана аорти (КА) шляхом мінімізації операційної травми і, відповідно, швидкого функціонального відновлення пацієнтів. Протезування КА з застосуванням мінімально інвазивного доступа виконане у 44 хворих. Доведено, що використання міністернотомії за суворими показаннями ефективне і має значні переваги у порівнянні з класичною серединною стернотомією, оскільки забезпечує мінімальну хірургічну травму, збереження каркасності грудної клітки, кращий косметичний ефект.
ТРАНСПЛАНТАЦІЯ АУТОЛОГІЧНИХ КЛІТИН В КОМПЛЕКСІ ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ФОРМИ СИНДРОМУ ГРУДНОГО ВИХОДУ
О. Ю. Усенко, І. Е. Барна, М. Ф. Дрюк, В. І. Кірімов, І. П. Дмитренко
Реферат
Оцінений вплив трансплантації аутологічних клітин в комплексі лікування ускладненої артеріальної форми синдрому грудного виходу (СГВ). За запропонованою методикою оперовані 18 пацієнтів, у 16 пацієнтів виконані стандартні декомпресійні та реконструктивні оперативні втручання. Застосування запропонованої методики сприяло покращенню результатів лікування хворих завдяки оптимізації мікроциркуляції та ангіогенезу.
Антикоагулянтна терапія у пацієнтів зА ідіопатичнОГО тромбозУ глибоких вен
Р. І. Трутяк
Реферат
Проаналізовані результати лікування 71 пацієнта з приводу гострого ідіопатичного тромбозу глибоких вен (ТГВ) нижніх кінцівок. У 32 (45,1%) пацієнтів застосований ривароксабан, у 39 (54,9%) − варфарин. Тривалість антикоагулянтної терапії визначали за рівнем D-димерів. Рецидиву ТГВ, великої кровотечі чи тромбоемболізії легеневої артерії (ТЕЛА) в групах спостереження не було. У 29 (74,4%) хворих вдалося підібрати постійну дозу варфарину протягом мінімального рекомендованого періоду.
Для зменшення ризику виникнення ТЕЛА при ТГВ ривароксабан може бути альтернативою варфарину.
МОЖЛИВОСТІ ДИНАМІЧНОЇ СОНОЕЛАСТОГРАФІЇ У ДІАГНОСТИЦІ ЕМБОЛОГЕННИХ ФОРМ ВЕНОЗНОГО ТРОМБОЗУ
Ю. А. Левчак, А. В. Левицький
Реферат
У 78 хворих з приводу венозного тромбозу (ВТ) за наявності флотуючої проксимальної частини тромбу застосовано динамічну соноеластографію з технологією визначення акустичного радіаційного тиску (acoustic radiation force imaging — ARFI) та оцінкою швидкості зсувних хвиль (shear wave elastography — SWE). Наведений емпіричний граничний показник SWE, що становить 2,5 м/с. За результатами дослідження визначені три категорії ризику ембологенності ВТ: високий (SWE до 2 м/с), середній (SWE 2 — 3 м/с), низький (SWE понад 3 м/с), що визначає тактику лікування. Динамічна соноеластографія з технологією ARFI та оцінкою SWE дозволяє об’єктивно визначати ембологенні форми ВТ та обирати адекватну тактику лікування хворих.
ВИБІР ВИРІАНТІВ МЕЗОКАВАЛЬНОГО ШУНТУВАННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ОСОБЛИВОСТЕЙ БУДОВИ СПЛЕНОМЕЗЕНТЕРІАЛЬНОГО КОНФЛЮЕНСУ У ДІТЕЙ ПРИ ПОРТАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ
О. Г. Дубровін, О. С. Годік, В. П. Соручан
Реферат
Проведений ретроспективний аналіз результатів мультиспіральної комп’ютерної томографії (МСКТ) у 52 дітей при портальній гіпертензії (ПГ). Виділені три типи (А, В, С) будови спленомезентеріального конфлюенсу (СМК). Відповідно до анатомічних особливостей СМК, можливість виконання мезокавального шунтування (МКШ) методом бік у бік або Н- подібного МКШ (Н-МКШ) при СМК типу А і С майже однакова; при СМК типу В можливість виконання Н- МКШ більша, ніж МКШ бік у бік. Аналізували декомпресійні властивості та зміни портопечінкової перфузії (ППП) після застосування різних видів МКШ за різних типів СМК. Найбільші декомпресія та збереження ППП при СМК типу В і С досягнуті після виконання МКШ бік у бік. При СМК типуА суттєвої різниці цих показників за різних видів МКШ не спостерігали.
ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ПРИВОДУ КАМЕНІВ НИЖНІХ НИРКОВИХ ЧАШОК
В. М. Артищук, Д. З. Воробець, Р. З. Шеремета, Д. Р. Шеремета
Реферат
Проаналізовані результати лікування 276 хворих з приводу каменів нижньої чашки (НЧ) розміром (1,14 ± 0,35) см. Залежно від гостроти інфундибулопельвікального кута (ІПК) обстежені розподілені на групи з тупим (n=118) та гострим (n=158) ІПК; загалом визначені 8 анатомічних параметрів нижньої групи чашок. Встановлено, що екстракорпоральну ударнохвильову літотрипсію (ЕКУХЛ) за розрахованим показником позбавлення від конкремента (ППК) конкрементів НЧ доцільно застосовувати за більшого ІПК, меншого інфундибуло–поперекового кута, меншої довжини шийки НЧ; черезшкірна нефролітотрипсія (ЧШНЛ) ефективна незалежно від розмірів конкремента, довжини шийки НЧ, величини ІПК та інфундибуло–поперекового кута.
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЛАЗЕРНОЇ ЕНЕРГІЇ В ЛІКУВАННІ СТРИКТУРИ СЕЧІВНИКА
Б. В. Джуран, В. В. Когут, Ф. З. Гайсенюк, А. І. Сагалєвич
Реферат
Проаналізовано ефективність лікування стриктури сечівника (СС) з використанням енергії гольмієвого (у 55% хворих) та діодного (у 45%) лазерів.
У 37 (77%) пацієнтів вдалося досягти позитивних результатів після одного сеансу, у 4 (8,3%) – здійснений ще один сеанс у строки до 3 міс після першого, у 3 (6,3%) – виконані два сеанси. Загалом позитивні результати досягнуті у 91,6% хворих.
Застосування лазерної енергії в лікуванні СС ефективне незалежно від виду енергії та є перспективним методом ендоскопічного лікування хворих.
ОЦІНКА РІВНЯ ЦИТОКІНІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ПЕЧІНКОВІЙ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ У ЩУРІВ
Е. Г. Манжалій, О. В. Вірченко, Т. М. Фалалєєва, Т. В. Берегова, О. М. Савчук, В. Є. Кондратюк
Реферат
Вивчений зв’язок змін профілю цитокінів за експериментальної печінкової енцефалопатії (ПЕ) у щурів. Дослідження проведене на 20 лабораторних щурах, у яких моделювали ПЕ шляхом введення СCl4. Рівень інтерлейкінів (ІЛ), зокрема, ІЛ–1β, ІЛ–4, ІЛ–10 та інтерферону– γ (ІФН–γ) визначали імуноферментним методом з використанням поліклональних антитіл. Встановлене збільшення вмісту прозапальних ІЛ–1β та ІФН–γ у сироватці крові щурів за індукованої ПЕ відповідно на 57,9 та 39,5% (p < 0,05) у порівнянні з таким у контролі та компенсаторне збільшення рівня протизапальних ІЛ–4 та ІЛ–10 – на 34,6 та 75,9% (p < 0,05).
Отримані результати підтверджують роль цитокінів у патогенезі ПЕ, визначення їх рівня є важливим критерієм прогнозування післятрансплантаційних ускладнень. Запалення та профіль цитокінів є основною мішенню у терапії ПЕ у хворих на цироз печінки.
МОДЕЛЬ ВІДКРИТОЇ ПРОНИКНОЇ ТРАВМИ СПИННОГО МОЗКУ З ТРИВАЛОЮ ПЕРСИСТЕНЦІЄЮ БІОСУМІСНОГО СТОРОННЬОГО ТІЛА У КАНАЛІ ХРЕБТА. СИНДРОМ ПОСТТРАВМАТИЧНОЇ СПАСТИЧНОСТІ
В. І. Цимбалюк, В. В. Медведєв, Н. Я. Гридіна, Ю. Ю. Сенчик, М. М. Татарчук, Н. Г. Драгунцова, С. М. Дичко, Т. І. Петрів
Реферат
На моделі відкритої проникної травми спинного мозку (СМ) у зрілих щурів–самців лінії Wistar після пересічення половини поперечника СМ з його тривалою компресією біосумісним стороннім тілом досліджено динаміку синдрому посттравматичної спастичності – ключового компоненту спінальної травми. Стискання травмованого СМ стороннім тілом потенціює формування синдрому спастичності, не впливає або обмежує виникнення тяжкого хронічного больового синдрому. Зменшення стискання СМ внаслідок видовження стороннього тіла та зменшення його об’єму супроводжувалось достовірним підвищенням функціональної активності та зменшенням спастичності паретичної кінцівки. Зміни активності еферентної ланки рухової системи при формуванні синдрому спастичності за модельованої травми відбувалися в обох частинах СМ, як травмованій, так і інтактній, їх вираженість не корелювала з наявністю стороннього тіла в зоні травми.
Влияние препаратов фетоплацентарного происхождения на заживление ран
Г. А. Ковалев, И. О. Ищенко, О. В. Наумова, Б. П. Сандомирский
Реферат
Изучены возможности использования препаратов, содержащих биологически активные вещества (БАВ) фетоплацентарного происхождения, в системной терапии ран.
Проведено сравнение морфологических характеристик холодовых ран при применении экстракта плаценты (ЭП) и криоконсервированной сыворотки кордовой крови (КСКК). Отмечено их выраженное стимулирующее влияние на заживление ран благодаря улучшению микроциркуляции в тканях, граничащих с зоной криодеструкции, стимуляции местных иммунных процессов, активации образования грануляционной ткани и эпителизации раневого дефекта. Терапевтический эффект КСКК более выражен, чем ЭП.
Полученные результаты являются обоснованием применения БАВ фетоплацентарного происхождения в комплексном лечении ран.
ЭНДОСКОПИЧЕСКАЯ ХИРУРГИЯ: ИСТОРИЯ РАЗВИТИЯ И ПЕРСПЕКТИВЫ ОБУЧЕНИЯ
Н. А. Чиж, Д. В. Бызов, А. И. Гребенюк, Е. А. Антоненко, А. В. Мотко, А. Д. Долгопятенко, О. Г. Аврунин, Б. П. Сандомирский
РЕДКОЕ НАБЛЮДЕНИЕ УДАЛЕНИЯ ИНОРОДНОГО ТЕЛА БРОНХА
З. Ш. Файзиев, Е. Л. Калмыков, Х. З. Файзиев, Ф. Ю. Исхаки, О. Н. Садриев
Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.