Яка відповідь є правильною?

  • Біопсію печінки
  • МРТ печінки
  • Транзієнтну еластографію
  • NALFD Fibrosis Score (NFS)

Метод обстеження ризику фіброзу печінки при FIB-4 ≥1,3

У разі, коли показник шкали FIB-4 перевищує значення 1,3, це вказує на високий ризик розвитку фіброзу печінки у пацієнта. Для подальшого встановлення точної діагностики та визначення ступеня фіброзу в печінці, необхідно виконати спеціалізоване обстеження.

Один з найбільш точних та неінвазивних методів визначення фіброзу печінки є транзієнтна еластографія. Цей метод дозволяє оцінити ступінь жорсткості печінки, що є непрямим показником наявності фіброзу. Транзієнтна еластографія є швидким та безболісним процедурою, яка дозволяє отримати точні результати без необхідності використання інвазивних методів, таких як біопсія.

Крім транзієнтної еластографії, також може бути корисно виконати NALFD Fibrosis Score (NFS) — скринінговий тест, який визначає ризик розвитку фіброзу та цирозу у пацієнтів з неалкогольним жировим захворюванням печінки. NFS може бути корисним додатковим методом для оцінки стану печінки у пацієнтів з підозрою на фіброз.

Біопсія печінки та МРТ печінки, хоча є стандартними методами діагностики фіброзу печінки, але вони часто пов’язані з ризиком ускладнень та більш високою інвазивністю в порівнянні із транзієнтною еластографією та NFS. Тому при високому показнику FIB-4 ≥1,3 більш доцільними та безпечними методами обстеження будуть транзієнтна еластографія та NFS.

Отже, для визначення ризику фіброзу печінки у пацієнтів з високим показником FIB-4 ≥1,3 рекомендується виконати транзієнтну еластографію та NFS як найбільш правильні методи обстеження.


Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

SPONSORED LINKS:

от admin

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *