Сечокам’яна хвороба це одна з найпоширеніших урологічних хвороб. У розвинених країнах захворюваність сечокам’яною хворобою досягає 4%, а в Росії становить 535,8 випадки на 100 тисяч населення — 33,9%. Відома і достовірно доведена ендемічність різних регіонів Росії не тільки за частотою виникнення сечокам’яної хвороби, але і за складом сечових конкрементів. Відсоток пацієнтів з уролітіазом досягає 30-40% від загального числа стаціонарних урологічних хворих, причому більшість з них — люди працездатного (30-50 років) віку. Діагностика сечокам’яної хвороби проводиться за допомогою узд нирок http://urosvit.com/ultrazvukove-doslidzhennya/uzd-nirok-lviv/. При триваючому зростанні захворюваності сечокам’яною хворобою відзначається значний прогрес у методах її лікування, що відбивається на зменшенні смертності до 1,3%, на відміну від більшості інших урологічних захворювань.
Поряд з рекомендаціями щодо дотримання дієти існують препарати, здатні знизити ризик ускладнень сечокам’яної хвороби, але остаточне лікування частіше полягає у видаленні каменів. До недавнього часу 1/3 всіх хворих з каменями сечоводів і 1/2 хворих з каменями нирок піддавалися оперативному лікуванню. Нефректомія становила 11,6% від числа всіх операцій. На зміну відкритим операціям прийшли нові технології.
В експерименті вивчена ступінь пошкодження і термін відновлення слизової сечового міхура і сечоводу після впливу енергії літотриптора і клінічно доведеної ефективності руйнування конкрементів.
На матеріалі, взятому через добу після впливу літотриптора, видно відсутність покривного епітелію, ділянки некрозу з інфільтрацією лімфоцитами, нейтрофілами, макрофагами, набряк строми. В залежності від енергії в імпульсі ділянку некрозу і крововиливу поширювався від м’язового шару до адвентиції. На гістологічних зрізах через 4 доби після впливу зонда на слизову оболонку сечового міхура, сечоводу повністю відновлювався покривний епітелій. При впливі зонда з максимальною енергією видно ділянки заміщення епітелію шаром лізованих еритроцитів, зберігається набряк м’язового шару, лейкоцитарна інфільтрація.
Нами використовувалася апаратура: жорсткий уретеропієлоскоп, контактний електроімпульсний літотриптор «Уроліт». Літотрипсія проводилася в операційній під тотальною внутрішньовенною анестезією (кетамін, діпріван, тіопентал натрію в поєднанні з фентанілом) або регіонарною, зокрема, спінальною анестезією (2% лідокаїн, бупівакаін). Положення хворого — на спині. Більшість пацієнтів була виписана протягом 3-5 днів після операції.
Контактна електроімпульсна літотрипсія дозволяє збільшити ефективність дроблення каменів сечоводу і сечового міхура.
Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.