Вітаю, колеги! Пробачте за питання, швидше риторичне, але останнім часом чи то почастішали такі випадки, чи то я став частіше на це звертати увагу, але бачу оперовані карбункули різних ділянок тіла у вигляді хрестоподібного розрізу.
Сам завжди намагався якби вирізувати центральну некротичну частину карбункула і максимально можливе видалення гнійних вогнищ в клітковині без видалення запаленої, але живої шкіри. Звичайно, в процесі перев'язок, часто і іноді достатньо довго з'являються нові вогнища некрозу в товщі клітковини, яку через день-два після їх виникнення можна легко видалити, найчастіше тупим способом (зажимом). Саме цей факт виникнення нових вогнищ і є "виправданням" колег, що виконують первинно хрестоподібний розріз. Кажуть, що кращий контроль за новими вогнищами. При цьому аргумент, що мовляв, ті вершини трикутних клаптів все одно обов'язково некротизуються, і все одно виходить кратер, не сприймається, бо "мета не та"...
Хто ще так робить? Звичайна це практика зараз, або застаріла/неправильна? Чи виправданий розтин більш менш здорових тканин під час первинної обробки? На жаль поки не маю можливості порівняти результати - раніше хоже не звертав увагу, а зараз ще не бачив тих "хрестоподібних", що зажили.