Форум лікарів

Чому бомжі так часто мруть ніби-то без причин? Виклик: "чоловікові погано лежить на вулиці, адреса" . Приїхалию типовий алконафт з бадуна скарг,и на оніміння в ногах і все. АТ-130/80, пульс абсолютно нормальний, свідомість ясна, чутливість і рухові ф-ції не порушені (думав може СПМК) Крім оніміння в ногах все начебто в нормі. Доставив в стаціонар благопоучно. Привели його в порядок, помили, переоділи, обслужили в приймальному як в кращих домах Лондона і Парижа, а він візьми через 3 години і помри. Без передвісників просто заснув і все- капут. Чому? Питання...

Взяли зі звичного середовища, поклали в архінезвичне. Адапцію не пройшов.

Давно відомо: коли бомжа починають мити, він склеює ласти. Може, тут справа в судинних реакціях на гарячу ванну, може в чомусь іншому - ніхто ж їх дивні хвороби не вивчав як слід...

Олег Павлов " Казенная сказка".

Спора - захисна форма існування, утворюється в несприятливому для організму зовнішньому середовищі. У бомжів подібно - відмили (зруйнували спорову оболонку) і як наслідок - гик))))

А ось прочитайте цю" Казенную сказку“. Там тоже бомжа помили і він помер. Душа його невинна у вигляді білої хмарки зразу вознеслася на небо . А тіло ще валялося там у приймальному тоді відвезли в морг, закрили на замок висячий. А після вихідних прийшли відкривати морг( як ніби відвалювали камінь з тої печери), то його там не було, лише простині з плямами бурого кольору.
Але швирляли його, штовхали , плювалися точнісінько так, як у нас у відділенні, ну точно один до одного! Я нашим говорю, почитайте, про нас написано!
Одна баба написала жалобу, що у нас працюють "чорні душі в білих халатах". Про всіх, няньок, медсестер, всіх чергових і денних лікарів про усе відділення От гадина, так написати, таке не забудеш. Дуже образливо. Чого так писати?

На бочок їх потрібно класти, захлинеться ж насмерть, коли по п'яні надумає поблювати.

Каждый выбирает свой путь, чего здесь вообще обсуждать. Пусть мрут, воздух чище будет.

Дійсно цікаві істоти ці бомжі. Пам'ятається, якось привезла пацієнта чоловічої статі в лікарню з аліментарною дистрофією. У свідомості, адекватний (ну рівно настільки наскільки адекватним може бути БОМЖ), активно спілкувався зі мною. ЖАХЛИВО! брудний. Побачивши це чудо, лікарняні довго (і нецензурно) засуджували мене, БОМЖА ну і всю нашу службу зокрема. Особливо їх обурювало майбутнє миття... і його мерзенні наполегливі пропозиції медсестрам прийняти ванну разом з ним, супроводжувані диким БОМЖатським реготом. Намагаючись заспокоїти обурених колег, я несміливо запропонувала залишити БОМЖатське тільце в спокої і почекати, коли все до нього приросле саме відвалиться. Колеги були не згодні. Думки розділилися.
Приїхавши через деякий час (вже з іншим хворим) я дізналася, що БОМЖ після процедури обмивання раптово помер. Чи від горя, що жодна з медсестер не захотіла спільно з ним похлюпатися у ванні, чи від щастя халяви у вигляді всіх лікарняних принад, чи то від чистоти.
Результатами розтину я не цікавилася.