Форум лікарів

При чому тут розрив аневризми? Поправте мене, якщо я неправий, але розрив аневризми аорти - це 100% летальний результат, причому за секунди.

Хіба тільки перфорація виразки супроводжується кровотечею ??

-------------------------------------------------- -------------------------------------------------- --------------

Шлунково-кишкова кровотеча НІКОЛИ не супроводжується болем, так як вільна соляна кислота реагує з гемоглобіном крові!

Дозволю собі з вами не погодитися, шановний колего О.Б.!

Пояснюю, чому.

По-перше, як випливає з anamnesis morbi даного пацієнта, симптоми якогось неблагополуччя в організмі у нього виникли ще за 3 доби до сумного фіналу - тобто процес протікав не так вже й швидко: за цей час "німа" виразка могла цілком привести до геморагічного шоку - прошу звернути увагу на вкрай поверхневий анамнез хворого! - інформації про його "життєдіяльність" за останні три доби фактично ніякої: якого кольору був стілець (якщо був), як хворий спав - сидячи, лежачи, з задишкою чи ні, скаржився на "перебої"?

По-друге - новокаїнамід препарат дуже підступний і вважати, що треба починати саме з нього вважаю грубою помилкою. Повторююсь - ЧСС в 160 - це не та частота, яка може привести до аритмічного шоку і до летального результату за хвилини. А ось запобігти фібриляції, яка гарантовано відправить пацієнта ad patres, новокаїнамід не може, при тій же ПШТ, особливо, якщо вона супроводжується політопною екстрасистолією, особливо на фоні гострого ІМ, згодні? Тобто, єдиним препаратом, з якого, на мій погляд, треба було починати терапію "наосліп" в даних умовах був лідокаїн, аргументи на користь якого я приводив вище.

Вельмишановний K D!

З приводу анамнезу можу з Вами погодитися, а ось з приводу неможливості розвитку аритмогенного шоку при ЧСС - 160 не можу ніяк. Я неодноразово спостерігав його саме при тріпотінні передсердь 2: 1. Безумовно, маючи все необхідне оснащення, мені не приходило в голову в такій ситуації лізти з новокаїнамідом - купірували ми ситуацію за допомогою кардіоверсії. Але в пору своєї фельдшерської юності (а було це більше двох десятків років назад) саме новокаїнамідом ми купірували всі незрозумілі аритмії, тим більше загрожуючі життю пацієнта.

Ще раз прошу зрозуміти мене - ми працюємо в великих містах на спеціалізованих бригадах і в добре оснащених реанімаційних відділеннях. Тому стати на місце лікаря десь в глибинці, де немає ні спеців ні обладнання нам дуже складно. Можливо, Ви маєте рацію - починати можна було і з лідокаїну, але, згідно з фармакопеї:

Показання до введення новокаїнаміду:

Надшлуночкові аритмії: миготіння і / або тріпотіння передсердь (в т.ч. пароксизмальне), тахікардія (в т.ч. синдром WPW), передсердна екстрасистолія, шлуночкові аритмії (тахікардія, шлуночкова екстрасистолія).

тому логіка колеги мені зрозуміла. А ось те, що він не подумав, наприклад, про інфузію та багато іншого - це теж чиста правда, тому, напевно, йому варто більше замислюватися над патофізіологічними механізмами станів.

Ого! Ну і дискусія, вельмишановні панове! Прошу ласкаво, продовжуйте!

Працюємо з ТАБ разом. Я був у цього хворого за три дні до смерті. Була t37.3, оніміння в лівій руці, нозі, щоці. Дизартрія, дисфагія + ниючі болі за грудиною. Блідість шкірних покривів, пітливість, загальна слабість. После введення в/в пірацетама і анальгіна з ношпою стан покращився.

Згідно скарг та анамнезу попередньо виставив ТПМК? ІХС.Нестабільна стенокардія. Від запропонованої госпіталізації відмовився. ШМД викликали о 18.00, тому відвідував хворого кожні 6 годин до передачі в поліклініку. При останньому відвідуванні ps, АТ, t і ЧД в нормі. Стан стабільний, скарг немає. Виключви ІХС залишив ТПМК. Найцікавіше, що те ж саме було під час стаціонарного леченія. Невролог і терапевт своє виключили тоді, і раптом все повторюється з наступним летальним кінцкм. Сам чорт ногу зломить в цій історії.

Ну і що в підсумку? Від чого дідусь помер? Від старості?)))