Шановні колеги, проблема така. Нещодавно перейшла працювати в іншу лікарню, влаштовує на новій роботі все - робота перспективна, для мене це нова специфіка, та й лікарня класом вище. Але є невелика ложка дьогтю (куди ж без неї?) ... Колектив лікарів невеликий, але дружний, враження за 5 міс. роботи дуже позитивні. Але ... є одна колега, з якою не можу знайти спільну мову. Вона 40 років пропрацювала в цій лікарні, у свій час була завідуючою цього відділення, зараз їй близько 70. Критикує абсолютно все, все зроблене і не зроблене за незалежних і залежних від мене причин. Щоранку мені доводиться крім основного звіту персонально звітувати їй, причому вона мої пояснення абсолютно не слухає, тикає мене в якісь прописні істини. Причому безпосередній мій начальник особливих претензій до мене не має. У мене таке відчуття, що вона хоче мене спровокувати на конфлікт.
Причому я не відчуваю до неї неприязні- хоча б тому, що вона все життя пропрацювала в медицині ...
Моя позиція така: я прийшла в новий колектив, стараюся дотримуватися всі писаних й неписаних правил поведінки цього відділення, тримаюся з усіма коректно. На попередньому місці роботи (а там я відпрацювала 8 років) намагалася з усіма підтримувати рівні робочі відносини, незалежно про віку і статі. Згодом хтось із них став моїми близьким другом, хтось залишився просто колегою.
До новачків ставлюся позитивно, пройде зовсім небагато часу і людина "виросте", а може і "переросте" в професійному плані.
Начебто вже маю певний досвід і роботи, і спілкування з колегами, але після кожного чергування йти з відчуттям "носом об асфальт" ...
Не можу зрозуміти-це тимчасове явище чи так буде тривати постійно?
Найпростіше в цій ситуації - образитися і "стати в позу". Але все одно працювати разом доведеться... Як знайти в цій ситуації якийсь конструктивне рішення? Буду рада Вашим порадам...