Форум лікарів

Дорогі колеги!

Чому ми знаємо про японську аудіо-відео техніку, але не знаємо про японські ліки? Може жовта раса має свої особливості, і ті ліки, які приймають японці, не діють на європейців? Це дуже делікатна тема, але існує ж ЯПОНСЬКА ФАРМАКОПЕЯ, яка детально регламентує якість японських ліків.

Ця тема піднімається останнім часом і в науковій літературі, коли клінічні дослідження препаратів застосовують на певному расовому сегменті: наприклад на афроамериканців ліки впливають так-то і так-то, а на білих так-то і так-то. Я вважаю обгрунтованим висловлювання Енгельса, який сказав, що "життя - це спосіб існування білкових тіл". А раз гени різні, то і білок з них буде різним. І білок - це ті ж рецептори до активної речовини. Цікаво було б дізнатися Вашу думку по такому питанню.

Генетичні особливості проявляються не лише зовні, але і на біохімічному рівні. Не потрібно ходити так далеко (у Японію). Щодня стикаюся з тим, що на різних людей абсолютно різний анальгетичний ефект мають НПВП. Спостерігала випадок, коли у пацієнтки з деформуючим артрозом самий кращий ефект з усіх препаратів цієї групи мала давно забута, копійчаної вартості мефенамова кислота. Знаєте таку? Ось і я не знала до того випадку.

Є препарати, що впливають тільки тільки на негроїдну расу. Взагалі тема цікава! З іншого боку, є ж і хвороби, що бувають тільки у представників конкретних національностей, наприклад, у вірмен і євреїв ("періодична хвороба" яку тут недавно згадували).

Тема, звичайно, цікава, але питання, мабуть, залишиться риторичним!

Чи є ще щось, за винятком афроамериканців США, ці питання піднімали? Особливо, в нашій, як це часто і справедливо говориться - багатонаціональній, країні!

Є дуже цікаві дослідження по народах Півночі (російської). Більшість з них є "швидкими ацетиляторами", а серед корінних нечисленних народів десь порядку 90-95% відносяться до "швидких ацетиляторів", тобто це люди, у яких руйнування ізоніазида відбувається надзвичайно швидко. Для цих народів туберкульоз це проблема номер один. Тому знання їх особливостей метаболізму дозволяє коригувати дози і, сподіваюся, надалі успішніше лікувати туберкульоз.

Можу додати лише курйозний випадок: коли японці поставили апарат для визначення алкоголю в крові, то він визначав не лише промілле, але і ставив міру сп'яніння. Привезли пацієнта - при визначенні виявилось, що у нього 11 промілле, бідний апарат в якості міри сп'яніння написав просто - ТРУП, а мужик вранці пішов додому.

В Західній Європі офіційно летальна концентрація алкоголю - від 5 промілле.