Влучно про спілкування
Додано: 10 квітня 2015, 12:14
Роль доказової медицини
Читачі цього блогу напевно знають, але, все одно, дозволю собі нагадати про роль доказового методу в сучасній клінічній медицині. Він дозволяє виробити рекомендації для лікування, що базуються на результатах об’єктивних досліджень, а не лише власного досвіду лікаря. Доказова медицина виділяє п’ять рівнів рекомендацій (дивіться таблицю за посиланням), серед яких власний досвід є найнижчим. Вона не заперечує важливості досвіду, але рекомендує використовувати найвищій з наявних рівнів.
Який вплив має доказова медицина на навчання американських студентів-медиків? Перш за все, окрім простої подачі знань, медична школа показує, яким чином ці знання були здобуті. Поряд з підручниками студентів заохочують до використання ПабМеду та повних текстів оригінальних статей у наукових журналах. Вони вчаться знаходити та використовувати надійні джерела інформації та критично оцінювати якість досліджень — навичкам, що допомагатимуть їм протягом усього професійного життя (дивіться мій попередній допис на цю тему).
Озброєні цими знаннями, в дискусії про вплив імунізації вони посилатимуться на наукові статті з цієї теми. При плануванні операції або виборі лікування вони шукатимуть останні рекомендації професійних організацій. Таким чином створюється середовище, де кожен лікар відчуває себе частиною великої наукової громади, в якій він — безпосередній учасник. Навіть якщо він особисто не проводить дослідження, а використовує їхні результати для прийняття клінічних рішень.
Доки наші лікарі не відчують важливості використання наукового метода, доти серед них триватимуть аматорські дискусії про “загрозу вакцинацій”, “доречність гомеопатії” та іншу езотерику. Чи я хочу, аби ми взагалі припинили ці розмови? Ні. Але я мрію про те, аби вони перейшли з рівня посилань на теорії змови до сучасної наукової дискусії.
http://sergiynesterenko.com/?p=699
Читачі цього блогу напевно знають, але, все одно, дозволю собі нагадати про роль доказового методу в сучасній клінічній медицині. Він дозволяє виробити рекомендації для лікування, що базуються на результатах об’єктивних досліджень, а не лише власного досвіду лікаря. Доказова медицина виділяє п’ять рівнів рекомендацій (дивіться таблицю за посиланням), серед яких власний досвід є найнижчим. Вона не заперечує важливості досвіду, але рекомендує використовувати найвищій з наявних рівнів.
Який вплив має доказова медицина на навчання американських студентів-медиків? Перш за все, окрім простої подачі знань, медична школа показує, яким чином ці знання були здобуті. Поряд з підручниками студентів заохочують до використання ПабМеду та повних текстів оригінальних статей у наукових журналах. Вони вчаться знаходити та використовувати надійні джерела інформації та критично оцінювати якість досліджень — навичкам, що допомагатимуть їм протягом усього професійного життя (дивіться мій попередній допис на цю тему).
Озброєні цими знаннями, в дискусії про вплив імунізації вони посилатимуться на наукові статті з цієї теми. При плануванні операції або виборі лікування вони шукатимуть останні рекомендації професійних організацій. Таким чином створюється середовище, де кожен лікар відчуває себе частиною великої наукової громади, в якій він — безпосередній учасник. Навіть якщо він особисто не проводить дослідження, а використовує їхні результати для прийняття клінічних рішень.
Доки наші лікарі не відчують важливості використання наукового метода, доти серед них триватимуть аматорські дискусії про “загрозу вакцинацій”, “доречність гомеопатії” та іншу езотерику. Чи я хочу, аби ми взагалі припинили ці розмови? Ні. Але я мрію про те, аби вони перейшли з рівня посилань на теорії змови до сучасної наукової дискусії.
http://sergiynesterenko.com/?p=699