Працевлаштування лікарів за кордоном

[Бодун]

Бо тема болюча)) Народ спочатку хоче їсти, а потім вже знайомитися з сучасними рекомендаціями. Значна частина українських лікарів зосереджена на першому. А судячи по увазі до теми - взагалі більшість.

По роботі в американських лабораторіях в мене не така весела інформація.

У мене один хороший знайомий таким чином влаштувався...

Спочатку він працював в десь в Мемфісі, потім в Гарварді. Зарплата 35 - це реально, але "до податків". Публікуватися під своїм ім'ям НЕ дадуть (а це важливо). Ви ж "пробірки миєте". Хоча, можливо, насправді, Ви і тягтимете усю роботу. Перспектив 0, зарплата - 35. Так пройшло 7 (!) років. Потім мужик перебрався в універ в Швеції, де і залишився. Інші можливості і інше відношення. Європа.

[Андрій-Хірург]

Навряд чи ваш знайомий працював постдоком, скоріше, рисерч асистентом = лаборант. Вони не займаються безпосередньо дослідженнями і тому не публікуються. Усі медики, кого я знаю, працювали і прекрасно публікувалися. Потім, хто отримав ассистант професора, хто пішов в індустрію або клініку. Зарплата росте і людина, яка почала з 35 тис через 7 років робитиме біля 55-65 тис. Ваш знайомий перебрався в Швецію вже з американським паспортом?

Які можливості в Швеції? Мононаціональна країна, де постійні ставки в науці роздаються шведам і для статистики крихітному відсотку іноземців. Ставлення до нього в Швеції, зрозуміло буде краще, ніж в США. У Швеції - соціалізм і зарплати корелюють з віком людини і часом "відсидки" на певній позиції. Після 7 років він непогано отримуватиме. Результативність роботи в розгляд не береться. У Штатах, та і Канаді, все навпаки. У Швеції як в совку, хочеш сій, а хочеш куй, все одно отримаєш... стільки, скільки призначено тобі державою.

[Бодун]

Він працював саме постдоком, в т.ч. в Гарварді. З приводу результативності... Pls, не робіть невірних припущень про людей яких не знаєте. З результативністю там набагато і дуже набагато краще, ніж добре. А те, що постдоки використовуються в США в якості таких рабів - це відомо. Результатами особисто Вами отриманими доведеться ділитися, якщо взагалі щось дозволять. Навіщо заперечувати те, що у більшості випадків є реальністю?

Що стосується, наприклад, Гарварду. Там позиція така: "Навіщо постдоку велика зарплата. Він же в Гарварді працює! Це і є його головний капітал і вклад в майбутнє".

[Андрій-Хірург]

Про зарплату і рабство - все вірно. Вашому знайомому з Харварда дуже не повезло. Були знайомі, які після 5 років роботи в топовому Мак Гіллі і Станфорде у професорів напівнобелівського штибу, так нічого толком не опублікували через різні причини. Вони отримали посвідки на проживання, а потім і постійні ставки професорів в маленьких універах на Мід весті. Зарплата далеко не 100000, зате постійна.

А шведи раді бачити іноземців на рівні ПхД студента, постдока, праця цих людей коштує копійки. Але ось як тільки справа підходитиме до незалежної, а не дай бог ще і постійної ставки, уся політкоректність, гостинність і лояльність відразу випаровуються. У Швеції хочуть бачити професором шведа. Виключення рідкісні, що легко перевіряється по сайтах універів і порівнянні прізвищ професорів.

Подібне поширюється не лише на Швецію, а також на більшість країн зах. Європи, окрім Британії і Ірландії. Простіше дивляться на паспорт в Голандії і Швейцарії. Чому натовпи європейців працюють, отримують постійні ставки і залишаються в США і Канаді, але не навпаки?

Тому я висловив свої сумніви щодо перспектив в Швеції. У науці прийнято вважати перспективами - високу вірогідність отримання професорської ставки. Велика кількість грошей на дослідження за відсутності можливості просунутися далі з постдока - не є перспективи. У Швеції ця сама вірогідність не йде ні в яке порівняння ні із США, ні з Канадою, ні з Британією.

[Pro cudis]

Дозвольте пояснити на прикладі роботи лікарем в США, AU, Нова Зеландія, Канада, Європа - приблизно одно і те ж, тільки іспити називаються по-різному.

Іноземні медичні випускники чи лікарі, які хотять отримати право працювати лікарем в США, повинні, так само як і американські лікарі, скласти ліцензійні екзамени USMLE.

USMLE (United States Medical License exams) - іспити для отримання медичної ліцензії лікаря для роботи в США.

ECFMG - Educational Commission for Foreign Medical Graduates - Освітня комісія для зарубіжних лікарів. Це міжнародна організація, що займається питаннями освіти і акредитації зарубіжних лікарів в Америці. Розташована вона у Філадельфії.

MATCH - це система розподілу випускників медичних шкіл по нових місцях роботи. В Україні еквіваленту цій системі немає. Процес починається в липні, коли студенти передвипускного курсу, а також, що здали на цей момент USMLE зарубіжні лікарі, розсилають заяви в ті лікарні, де вони хотіли б проходити резидентуру. В Америці більше 1000 госпіталів, що займаються підготовкою резидентів і звернутися можна у будь-який з них.

У лист включається заповнена стандартна форма-заява, 3 рекомендаційні листи, Curriculum Vitae (резюме), фотографії і результати USMLE іспитів.

Іспити включають:

Step 1 (теоретичний іспит), Step 2 CK (теоретичний іспит), Step 2 CS (практичний іспит) і Step 3 (теоретичний іспит і здається під час резидентури (аналог ординатури), і тільки після цього видається ліцензія на практичну діяльність в США). Деякі штати дозволяють здати третій степ перед резидентурою. TOEFL не здається, він оцінюється при здачі Step 2 CS.

STEP - 1 включає питання по доклінічних дисциплінах (basic science).
1. Biochemistry and molecular biology
2. Biology of cells
3. Human development and genetics
4. Biology of tissue response to disease
5. Gender, ethnic, and behavioral considerations affecting disease treatment and prevention, including psychosocial, cultural, occupational, and environmental
6. Multisystem processes
7. Pharmacodynamic and pharmacokinetic processes
8. Microbial biology and infection
9. Immune responses
10. Quantitative methods

Далі по усіх системах організму (Normal processes, Abnormal processes, Principles of therapeutics, Gender, ethnic, and behavioral considerations affecting disease treatment and prevention, including psychosocial, cultural, occupational, and environmental)

Про Step - 2 і Step - 3 можна написати ще більше, але я думаю, що усім все зрозуміло...

Далі, треба поступити в резидентуру і відучитися 3 роки на GP. Читав, що в цій темі народ хоче стати хірургами, так от, на хірургічну спеціальність ще вчитися 3-4 роки, потім бажано Fellowship. І не факт, що вас взагалі візьмуть в резидентуру (навіть на GP), якщо оцінки по степах будуть низькі, навіть якщо вони прохідні.

[Бандердоктор]

На багатьох медичних сайтах є активним російський хірург, що поїхав в ПАР. Запрошує туди всіх. В захваті від роботи.
Захват складаєтся з досвіду, який там можна придбати у рамках професії і високого рівня життя (будинок з басейном і обслуговуючим персоналом, машина у кожного члена сім'ї і інші атрибути середнього класу цієї країни).

[Бойко]

Кваліфікований білий персонал тікає звідти, не вірте.

[Бандердоктор]

Тікає з яких причин?
З причин того, що живе в схожих з нашими лікарями умовах?
Чи через те, що білий лікар в ПАР - це як правило англієць, який з досвідом, придбаним в ПАР, може без особливих проблем переїхати в розвинену англомовну країну, з низьким рівнем злочинності і одноплемінниками біля керма країни?
На рахунок вірити або ні, я думаю, можна без проблем прояснити це питання поспілкувавшись з лікарями, що осіли у Веселковій країні.

[Бойко]

Чому тікає? Говорять жити хочуть.
У одної лікарки рік тому убили батька (вони самі громадяни ПАР, але за національністю голландці), коли вона поїхала на похорони - її захопили в заручники. Тиждень тримали в якомусь підвалі. Слава богу, що все обійшлося. І кожен з лікарів має подібну розповідь у своєму арсеналі. Не з ним, так з друзями або сусідами.

[bonjorno]

При всіх інших рівних умовах - лікаря з нашим дипломом візьмуть в останню чергу. І правильно зроблять.