Форум лікарів

Добрий день, потрібно підготувати доповідь на тему підготовки хірургів в СРСР і Україні. Щоб б ви обов'язково згадали в доповіді ? Які основні проблеми ви бачите зараз в дипломній і післядипломній хірургічній освіті ?

А для кого доповідь? Від цього багато в її змісті залежить.

Я б захотів почути в такій доповіді якісь об'єктивні дані, наприклад:
- Результати здачі певного іспиту лікарями "нашими" і "ненашими" ...
- Відсоток володіння іноземними мовами серед хірургів;
- Яка частка "справжніх" (які володіють усім спектром втручань) хірургів серед лікарів районних, міських, обласних стаціонарів;
- Я б спробував простежити час, після якого ординатор, або інтерн стає таким хірургом;

Основні проблеми, це наприклад:
Відсутність "Лабораторій практичних навичок", муляжами є перші пацієнти;
Немає матеріальної зацікавленості і конкуренції. Для викладача немає стимулів робити лекції "хорошими", матеріал - корисним. Отримає те ж саме, якщо поставити крутитися фільм по "кафедральній тематиці"
Немає належного контролю за якістю матеріалу, що викладається;

Колись хірурги працювали з трупами (так кажуть і пишуть в книжках принаймні), я за час своєї роботи жодного такого унікума так і не зустрів.

Раніше завданням вищої школи була підготовка спеціаліста з дипломом лікаря (більшою мірою дільничного терапевта). Цьому ж присвячений випускний іспит у тому вигляді, як він проводиться зараз - за всіма спеціальностями. Зараз підготовка з натяжкою відповідає рівню сімейного лікаря. Ввели інтернатуру за фахом, а в дійсності - мало (для чого - незрозуміло). Клінічна ординатура - 2 роки. У всі світі строк підготовки хірурга складає 5 років, а у нас - 2. Для іноземців ми поєднуємо ординатуру та аспірантуру, пишемо їм дисертації. Навіщо? Треба привести підготовку хоча до зарубіжного рівня. Кожна спеціальність хірурга вимагає окремої підготовки та відповідної ліцензії на роботу.