Форум лікарів

Доброго дня. У лікарні, де я проходжу інтернатуру і сподіваюся залишитися на роботу, незанурена культя апендикса загрожує страшними розборками з боку начальства і карається майже смертю. Чому так, невже лігатурний метод не має права на існування ? А як же лап. апендектомія ? (яка у нас до речі тільки в теорії існує).

Звичайно має, боріться, тримаємо за Вас кулаки ))) Запам'ятайте - в хірургії повинен бути тільки здоровий глузд, а досвід - базуватися на достовірних джерелах! Дивіться хворого завжди першим і завжди ретельно. шукайте підтвердження побаченого в прочитаному: розширюйте кругозір, читайте більше літератури (вчіть іноземну мову). З повагою ставтеся до старших, але не слідуйте їхнім безрозсудним примхам.

А ще вводять антибіотики в черевну порожнину...

При вираженій інфільтрації стінки прямої кишки користувалася лігатурним методом. В інших випадках - кисет. Ускладнень його НЕ бачила. "Зет" - зараз дуже рідко. Думаю, більшість хірургів користуються "занурюючою" апендектомією, так само, як і 2-х рядним швом при анастомозах і ушиванні ран товстої кишки (Там - дворядний, і тут - дворядний, логічно?). І в лікарнях нашої області теж. Тільки всі мовчать про це.

Установки вводити антибіотики не бачила ніде. А ось діоксідин в черевну порожнину (да іноді і в плевральну) в кінці операції вводимо. І, при можливості, антибіотикопрофілактика в / в за 30 хв. широким спектром. Не думаю, що це погано.

Мені здається, починати якісь самовведення потрібно тоді, коли, принаймні, почнете лікувати й оперувати самостійно, а не під керівництвом старших колег. Будете завжди САМІ відповідати за свої дії - будете САМІ і вибір робити на користь якогось методу. Те, що лігатурний метод можливий у маленьких дітей - описано дуже давно, і думаю, не вимагає роз'яснень.

Останні 5 років жодного разу ні я, ні інші хірурги з мого колективу не занурювали культю апендикса при лапароскопічній апендектомії (виконуємо або з допомогою скорозшивачем EndoGia або петлями EndoLoop). 2-3 відкритих апендектомії що ми мали за ці 5 років таки накладали кисет щоб погрузити культю. Але як на мене то можна і не накладати. Endoloop лапароскопічно рахуй та ж сама лігатура. І ніхто в нашій лікарні лапароскопічно не погружає культю.

Не бійтеся не занурювати куксу. Маю невеликий досвід 20-ти лапароскопічних апендектомій. У всіх випадках на культі відростка залишалися 2 лігатури Вікрил 2-0. Ускладнень, які б потребували повторних оперативних втручань не було. Тільки в одному випадку, при гангренозно-перфоративному апендициті, на 4-у добу проведено видалення 15 мл серозно-геморагічного випоту в проекції купола сліпої кишки (пункційно під контролем УЗД), одужання.

Колись я запитав у досвідченого хірурга про те, чи можна користуватися лігатурним способом. Відповідь була такою: хочеш - роби, але навіть якщо ти зробиш 100 операцій вдало, а на 101-й культя розвалиться, то прокурор відкриє будь-який вітчизняний підручник, де чорним по білому написано - "кисет" і скаже, що ти порушив стандарт лікування, що і призвело до ускладнення. Ну і далі по повній програмі. І ніякі закордонні джерела у нас в країні не катять (я в цьому переконався, коли ми ходили по інший скарзі, прокурор сказав - що ви мені англійські статті тицяєте - фігня це все). Тому поклав кисет і спи спокійно, що я і роблю.

Згадав я свої відчуття, коли сам ламав свої стереотипи і починав "не занурювати культю" при лапароскопічній апендектомії). Це було щось. Начебто і читав, що "так можна" і навіть потрібно. Начебто і фільми бачив про те, "як треба". Але ... Стереотипи!
У пацієнтки після першої лігатурної апендектомії я вислуховував перистальтику кожні 2-3 години після операції. Все чекав: коли ж почне розвалюватися купол ...)) Зараз вже перевалило за третю сотню. На щастя, не розвалювалося. Не бійтеся, колега, занурююча апендектомія не має переваг перед лігатурною.
Що стосується шовного матеріалу, то мій вибір - нерозсмоктуючий псевдомонофіламент. Оптимальне співвідношення ціна / "продуктивність" у продукту фірми "Лінтекс" - фторест (лавсан зі фторполімерним покриттям).
Чому так?
- Істинний нерозсмоктуючий монофіламент (наприклад, поліпропілен) занадто "слизький", схильний до розпускання і вимагає великої кількості вузлів, крім того, ці нитки занадто "крихкі" саме у вузлі.
- Розсмоктуючі матеріали допустимі, але потрібні тривалі терміни розсмоктування і, бажано, відсутніть гнотових властивостей. Тут вибір невеликий: моносорб (він же ПДС II). Моносорб значно дорожче фтореста. Монокрил має занадто короткий термін розсмоктування (7 днів - 50% міцності). Що ж стосується застосування вікрилу, то крім більш високої ціни, ніж у фтореста, є ще одне не дуже хороше "але": Вікріл - поліфіламент, а тому має гнотовість, що не дуже добре при застосуванні в нестерильному середовищі при гострому апендициті.