Форум лікарів

Перша операція: перфоративна виразка, дуже велика, з купою технічних труднощів, тампонада, лапаростома. Друга операція - резекція за Б-2. Через кілька днів після операції виділення по дренажу зліва, скоріше всього пустив гастроентероанастомоз. Під'єднаний активний відсмоктувач, дебіт приблизно 1000-1200 мл/добу.
Живіт в цілому спокійний, хворий досить виснажений, чергова операція не знаю чи піде на користь. Який вихід з ситуації?

Оперувати - що робити? Чи втримають шви? Не оперувати з таким дебітом? Наскільки вистачить хворого? Якщо в кінці кінців буде ще одна операція, то чим довше чекати, тим більше хворий виснажиться.

Чи є зонд для харчування?? Це головне, якщо є, можна в зонд харчувати разом з витратами по нориці. Якщо немає, помре.

Фініта ля комедія. А для чого було робити резекцію?

1. Тампонували виразку, виразка по малій кривизні. Оброблення просте - один ряд швів, зверху сальник. Виразка скоріше всього це рак.
Ознак дуоденостазу не було.
2. Обробка ДПК - двохрядний шов, два напівкисета і потім вузлові. Вид резекції такий, яким краще володіє хірург, звичайний Г-Ф. Дренаж біля анастомоза.
3. Виділення - я би сказав кишковий вміст, якась рідка коричнева каша з домішками жовчі.
4. Хворий харчується, зонд був давно встановлений.

Зараз дебіт значно зменшився, десь до 200 мл, хворий веселіший.

Ну, тут вже наш онколог керував.

Хворий помер, думаю онкодіагноз зіграв свою роль. То з одного кінця відкривається нориця, то з другого.