Допомога пораненим. Воїни добра

[Ілля Пігович]

Володимир Гера вивів з оточення десантників знаменитої "вісімдесятки" та 24-ої механізованої бригади.

Це - історія мужності на та надзвичайної самопожертви звичайного українського бійця.

Від початку війни хлопець з побратимами готували техніку в тилу. В березні він вирушив на східний фронт. Служив у розвідувальній роті, потім став коригувальником вогню. На його рахунку - не один успішний бій із супротивником.

Лихо сталося 1 вересня в Лутугиному, де бойові побратими потрапили в оточення терористів. І саме Володя допоміг їм вийти неушкодженими - з даху заводу він контролював бій. Але через радіосигнал його разом з товаришем вирахували терористи і накрили мінометним вогнем. Попри поранення, Володимир продовжував вести бій. Батько хлопця Ярослав, ледь стримуючи сльози, розповідає, що Володя, аби не потрапитив полон, хотів скоїти самогубство. Але через отримані травми його руки не слухалися... Обох товаришів дивом знайшли і вивезли.

Нині Володимир лікується в Київському шпиталі. Лікарі довго не могли відновити функції нижнього відділу хребта. Нещодавно операцію таки зробили, але реабілітація відбувається дуже повільно. Хлопець і досі прикутий до ліжка.

Поставити бійця на ноги можуть в Німеччині або Австрії. Кожний етап реабілітації в цих країнах коштуватиме щонайменше 60000 гривень. А Володі потрібно чотири сеанси.

Допомогти хлопцеві в одужанні можна, перерахувавши кошти на картковий номер ПриватБанку:

4149 4978 1616 6260

на ім'я матері Марії Гери.

Джерело: http://www.eramedia.com.ua/article/2145 ... pobratimv/

[Ілля Пігович]

Поранений солдат Валерій Кузніченко бореться за життя у госпіталі і чекає допомоги небайдужих.

В реанімації Київського військового шпиталю знаходиться Кузніченко Валерій Олександрович, 18.04.1975 р.н.

92 ОМБ, командир відділення, старший сержант. Був мобілізований 29.08.2014 та знаходився у зоні АТО з 10 жовтня.

У ніч з 01.01.2015 на 02.01.2015 ніс службу на посту неподалік с. Старий Айдар. Потрапив під міноментний обстріл, внаслідок чого отримав тяжкі поранення правої сторони тіла: ампутовано праву руку до ліктя, роздроблено кістку правого стегна, пробиті легені, множинні поранення черевної порожнини та обличчя.

Валерій має люблячу родину – дружину та двох діток, доньку 10 років і сина 6 років.

Джерело: http://www.eramedia.com.ua/article/2146 ... _u_gospta/

[Ілля Пігович]

Олександр Піддубний навіть на війні не втратив сили духу і продовжує рухатись уперед

Війна змінює ставлення до життя. Змінює світогляд та світосприйняття. Починаєш цінувати кожен прожитий день і дякувати за нього Богу. А ще тим, хто стоїть за нашу країну на передовій. До війни 23-річний сержант Олександр Піддубний працював у Глобинському райвідділі міліції, що на Полтавщині. 17 грудня минулого року його призвали до батальйону «Полтава». Під час проведення зачистки в Кам'янці наш герой потрапив під мінометний обстріл і втратив ліву руку. Лікарі провели вже більше чотирьох операцій, однак для реабілітації та відновлення потрібен час. Рухатись уперед і далі – це єдине, про що наразі говорить Олександр. Впродовж нашої розмови наш герой неодноразово дякував усім, хто сьогодні допомагає солдатам. І особливо – волонтерам. Не залишаймося байдужими! Допоможімо Олександру одужати!

Його рахунок:

51 68 75 72 48 77 36 59

отримувач - Олександр Піддубний

Джерело: http://www.eramedia.com.ua/article/2147 ... prodovju_/

[Ілля Пігович]

Дмитро Бондар 1988-го року народження, родом із Вінниччини, до мобілізації працював менеджером, має дві освіти – медичну та юридичну. Проте своїм справжнім захопленням вважає вивчення історії України… Але він навіть подумати не міг про те, що власноруч творитиме історію нової України й боротиметься за її долю.

Повістку Дмитро отримав ще 9 березня 2014 року. Відтоді почалися його бойові будні. Останнім місцем, де чоловік боронив Україну, став пекельний Донецький аеропорт, що забрав не одне життя наших героїв, аеропорт, омитий кров’ю бійців та сльозами матерів...

18 січня близько першої години ночі Дмитро Бондар був серйозно поранений у ногу. Першу допомогу бійцю надали у Свиридово. Там йому негайно зробили операцію. В цей же день перенаправили до Харківського госпіталю, де знову прооперували. Від 20 січня Дмитро Бондар перебуває у травматології військового шпиталю в Києві. Поруч з ним - кохана дружина Ірина. Своїм татом пишається і 4-річна Вероніка, яка разом з бабусею вдома в Житомирі чекає на повернення батька.

Допомогти Дмитрові в одужанні межете й Ви. Номер рахунку героя – відділення Приватбанку:

44 05 88 23 04 07 20 97

на ім’я його дружини Бондар Ірини Сергіївни

Джерело: http://www.eramedia.com.ua/article/2148 ... storyu_no/

[Ілля Пігович]

Окрім нас, Україну ніхто не захищатиме - ані француз, ані американець

32-річний Сергій Кириченко з Кривого Рогу в дитинстві мріяв бути пожежником. Так і сталось. В 2009 р. закінчив Черкаську академію пожежної безпеки. За час роботи рятувальником побачив багато і врятував не одне людське життя.

В серпні 2014, отримавши повістку, чоловік пішов служити. Після вишколу опинився в станиці Луганській. Сергій був кулеметником 4-ої роти 2-ого механізованого батальйону 17-ої танкової бригади.

17 січня наш герой отримав поранення в праве стегно. Куля потрапила просто в кістку, розламавши її.

Прогнози лікарів хороші. Сергій готується до чергової операції.

Всі небайдужі можуть допомогти герою якнайшвидше стати на ноги. Номер карткового рахунку Сергія в ПриватБанку:

4149 4978 1678 0680

Отримувач - Сергій Кириченко

Джерело: http://www.eramedia.com.ua/article/2150 ... erikanetc/

[Ілля Пігович]

Двічі Андрій Кирсанов побував в Донецькому аеропорту, де і отримав тяжкі поранення

26-річний Андрій Кирсанов з Житомирщини - солдат-контрактник. В березні 2014 р. його 95-та бригада потрапила в зону АТО. І за кілька місяців боєць пройшов Карачун, Слов'янськ, Ясинувату. Двічі Андрій побував в Донецькому аеропорту. В січні цього року саме в аеропорту він і був поранений . Андрій майже не пам'ятає, як його, з численними пораненнями, вивозили звідти. В нього осколкові поранення грудної клітки, проникаюче поранення черевної порожнини, втрачено частину кішківника і велика втрата крові. З тіла Андрія лікарі витягли близько 30 осколків. Герой переніс декілька операцій, а попереду - тривале лікування та реабілітація.

Андрієві вкрай необхідна допомога небайдужих. Тож, якщо ви бажаєте підтримати героя, перерахувати кошти можна на картку:

4149 4378 3273 8528

отримувач - Кирсанова Валентина Євгеніївна (мати бійця).

Джерело: http://www.eramedia.com.ua/article/2153 ... _otrimav_/

[Ілля Пігович]

Дев'ять місяців війни. Де лише не побував Ярослав Лісовий за цей час!

Ярослав Лісовий з 95-ої аеромобільної бригади точно знає - жодна гаряча точка і жодне найскладніше завдання його не оминули. З особливою повагою відгукується не лише про своїх бойових побратимів, але й про військових лікарів. Вони без професійного обладнання , а інколи й без найнеобхідніших ліків демонстрували дива просто на полі бою.

Нині Ярослав - на лікарняному ліжку; жартує, що лише таким чином зміг потрапити у відпустку. Одразу після одужання боєць планує повернутися на передову. І це попри те, що тут його чекає маленький син. "Ми заради цього й розділені - аби захищати наших діточок, дружин, бабусь і дідусів. Оце моя філософія, а не якісь гучні слова", - каже Ярослав.

Якщо вас зацікавила історія нашого героя, і ви бажаєте допомогти йому яканайшвидше одужати, кошти можна переказати на картковий номер УкрСиббанку:

5169 3048 0361 0346

отримувач - Лісовий Ярослав Олександрович

Джерело: http://www.eramedia.com.ua/article/2153 ... yi_za_tce/

[Ілля Пігович]

Отримавши повістку він, як справжній чоловік, без жодних сумнівів пішов захищати Україну

У мирному житті Віталій Ткачов працював ветеринаром в Олександрії. В розмові чоловік сором'язливий та небагатослівний. Більше говорить дружина Марина. Для неї звістка про отримання повістки стала справжнім шоком.

На полі бою наш герой був гранатометником. 21 січня під Горлівкою їх батальйон атакували вороги. За словами Віталія, супротивник стояв надто близько. В той день їм вдалось відбити напад, однак 22 січня батальйон накрив мінометний обстріл. Віталій отримав численні осколкові поранення, тож попереду в нього тривала реабілітація та операція з пересадки шкіри.

Не залишаймося байдужими! Допоможімо нашому герою в одужанні! Його рахунок:

51 68 75 72 61 22 23 78

отримувач Ткачов Віталій Сергійович

Джерело: http://www.eramedia.com.ua/article/2154 ... sumnvv_ps/

[Ілля Пігович]

Олександр Ільчишин через півроку лікування й досі перебуває в тяжкому стані

Ми вже розповідали про Олександра Ільчишина. Але й досі, після півроку лікування, наш герой перебуває в стабільно-тяжкому стані...

Історія бійця, який, не вагаючись, змінив професію комп'ютерника на військового, записана зі слів його мами Ніни Андріївни.

Олександр не боявся захищати свою землю, тому пішов на війну без вагань. В березні його призвали до 41-го батальйону територіальної оборони "Чернігів-2". З 19 травня три тижні він перебував у військовому навчальному центрі «Десна». Відтоді почалися для нього гарячі дні: Красний Лиман, Слов’янськ та Попасна. 9 серпня під час передислокації в Дебальцевому БТР з Олександром та його побратимами підрівався на міні. Боєць отримав осколкові поранення лівої руки та ноги, в нього перелом ліктьової кістки та роздроблена стопа. Першу допомогу йому надали в Артемівській центральній лікарні, потім був Харківський госпіталь, травматологічне відділення Київського шпиталю... Незабаром Олександра відправили на реабілітацію в Ірпінський госпіталь. За кілька днів до виписки він відчув різкий біль в животі.

2 вересня мама знову приїхала до сина, якого вже готували перевести в загальну палату і почула крики з реанімації - Олександр впав у кому, з якої і досі не вийшов. Нині герой перебуває в Київському госпіталі і лише ледь помітно рухає повіками. Лікарі запевняють: надія є. Мама також вірить, що син одужає. Однак Олександрові потрібна наша допомога.

Картковий рахунок Приватбанку:

4149 4978 0146 5701

Отримувач – Ільчишин Олександр Михайлович.

Джерело: http://www.eramedia.com.ua/article/2124 ... uva_v_tya/

[Ілля Пігович]

В пам'яті Михайла "Вовка" найбільше закарбувались останні дні оборони Донецького аеропорту

Коли стоїть вибір між захистом країни і звичними власними справами, багато хто з наших героїв обирає перше. Одесит Михайло з позивним Вовк в мирному житті працював слідчим, потім зайнявся власним бізнесом. Вперше порох війни він понюхав у дев'ятнадцять у далекому Дагестані. А від весни 2014–го став бійцем 79 бригади -14 березня, не чекаючи на повістку із військкомату, записався в лави добровольців.

Найбільше в пам’яті бійця закарбувалися останні дні оборони Донецького аеропорту. Востаннє він був там 29 січня. Саме того дня щохвилини кількість поранених збільшувалась. Михайло разом із своїми чотирма побратимами, ризикуючи життям, поїхав забирати поранених товаришів. Також потрібно було допомогти обороняти позиції.

Виїжджаючи з аеропорту, Михайло отримав поранення - переломи двох кісток стопи. Внаслідок ускладенень довелося видалити один м'яз.

Михайло мріє, щоб рани швидше загоїлись і знову воліє повернутися до своїх побратимів на фронт. Він вдячний всім українцям за підтримку та молитви. Наш герой відмовився від будь–якої матеріальної допомоги, але він радий теплому слову, листівці чи малюнку.

Для допомоги пораненим бійцям, які проходять лікування та реабілітацію у головному військовому клінічному госпіталі, можна перераховувати кошти на рахунок у Приватбанку:

51 68 74 20 16 80 32 84 – на ім`я Воронкової Наталії Олегівни.

Джерело: http://www.eramedia.com.ua/article/2157 ... n_oboroni/