Форум лікарів

Павло Ковтонюк, заступник з напрямку реформ

Павло Ковтонюк, у минулому проектний менеджер з реформи охорони здоров'я Національної ради реформ, у новій команді відповідатиме за впровадження змін в систему надання медичної допомоги. Раніше він пропонував свої напрацювання іншим, тепер, на запрошення Уляни Супрун, працюватиме самостійно. Першочерговим завданням заступник називає перехід на страхову медицину. Ковтонюк розповідає, що команда, хоча й врахувала досвід Угорщини, Польщі, Естонії, Таїланду, Туреччини та Філіппін, розробила власну концепцію страхування. Заступник обіцяє цей документ подати до Кабміну одразу після свого призначення. В концепції, згідно принципу ВООЗ про універсальність доступу до охорони здоров’я, передбачене державне медичне страхування для кожного. Страхування включатиме реімбурсацію - покриття вартості за призначені і придбані ліки. «Почнемо з первинної ланки: поступово відшкодовуватимемо якусь кількість ліків, які призначає сімейний лікар. Це не буде тимчасова державна програма для окремої групи населення в певний час в певному місті. Це діятиме для всіх, а ліки можна буде придбати в будь-якій аптеці», - запевняє Ковтонюк. За його словами, з державного бюджету на медицину Україна виділяє кошти на рівні африканських країн - 3,5% ВВП. Ще 4% покриває пацієнт зі своєї кишені, в основному через придбання ліків: «Ми хочемо, щоб в перспективі більшість коштів витрачалася не з кишені, а через державне страхування». Ковтонюк впевнений, що міністерство не має розпоряджатися страховими коштами, а лише розробляти і реалізовувати політику і правила гри в медицині. Тому заступник пропонує створити агенцію, яка б стала оператором бюджетних коштів, спрямованих на страхування громадян. Запровадження страхової медицини, за словами Павла Ковтонюка, потребує автономізації лікарень, бо саме така модель дозволить медзакладам укладати договори з державною агенцією-страховиком. Законопроект про автономізацію, який чекає на прийняття Верховною Радою, Ковтонюку не подобається лише тим, що перехід на автономний статус згідно з ним є бажаним, а не обов’язковим. Заступник пояснює, що перші роки лікарні отримуватимуть той самий бюджет, що й раніше, просто зможуть розпоряджатися коштами самостійно: «Хороші менеджери-головні лікарі знайдуть спосіб підвищити посадові оклади та розпоряджатися грошима ефективніше: віддати пральні і харчоблоки на аутсорс. Але в роботі звичайних лікарів нічого принципово не зміниться». Тих медпрацівників, які бояться необґрунтованих звільнень, Ковтонюк заспокоює: «Не може бути випадків, коли лікарня за чиїмось наказом закривається, а лікарі втрачають роботу. В страховій системі це може статися лише в одному випадку: коли у лікарні немає пацієнтів». В селах, визнає Ковтонюк, запровадити реформи буде важче: «Ми гарантуватимемо лікарську допомогу, а ФАП (фельдерсько-акушерський пункт – авт.) - це спеціаліст з середньою медичною освітою. Тому ми прагнемо, щоб в селах з’являлося більше лікарських практик (приватних чи комунальних) і можливість до них дістатися. Це неможливо зробити наказом МОЗ, а тому ми чекаємо на співпрацю з громадами. У селах працівника повинні заохочувати самі мешканці. Якщо лікар буде поганий, і до нього не ходитимуть пацієнти, то вирішенням проблеми має зайнятися голова громади: знайти якісь привілеї (можливо, житло, машину, бензин, оплатити комунальні послуги). Наша ж робота — дати нормальний дохід сільському лікарю, покриваючи його послуги пацієнтам». Для того, щоб допомога була якісною і оперативною, а кошти справді "йшли за пацієнтом" незалежно від місця звернення, заступник пропонує створити електронну систему документообігу: «Україна може і повинна забезпечити страхову медицину потужним IT. Для цього у нас є проект Світового банку. Цю складову будемо впроваджувати вже зараз».

Оксана Сивак, заступниця з питань громадського здоров'я та європейської інтеграції

За словами заступниці, новостворена система громадського здоров’я складатиметься зі спеціального Департаменту в МОЗ, Центру в Києві (утвореного шляхом оптимізації кількох діючих наукових установ), а на регіональному рівні – з обласних центрів громадського здоров’я, підпорядкованих обласним Департаментам охорони здоров'я та фінансованих із обласних бюджетів. Заступниця обіцяє, що Київський центр громадського здоров’я почне працювати у вересні. Він розроблятиме документацію для установ регіонального рівня; збиратиме статистичну інформацію, займатиметься біобезпекою, безпекою праці та дорожнього руху, вивченням особливо небезпечних вірусів типу Еболи, небіологічних чинників. «Первинна ланка усфері профілактики хвороб забезпечуватиметься на рівні територіальних громад, де з місцевих бюджетів утримуватимуть санітарних лікарів, та на рівні створюваних госпітальних округів, до яких буде прив'язана система епідеміологічного нагляду та запобігання спалахам інфекційних хвороб»,- пояснює принцип функціонування системи заступниця. Функції Державної санітарно-епідеміологічної служби України виконуватиме Центр громадського здоров’я (займатиметься питаннями, які стосуються людей) таДержавна проводовольчо-споживча служба (всім, що стосується продуктів). «Кожен, хто хоче відкрити заклад, повинен буде письмово взяти на себе зобов’язання дотримуватися санітарних норм у своєму закладі. За консультацією можна буде звернутися до місцевих працівників системи громадського здоров’я, - пояснює Оксана Сивак. - Ми відмовляємося від видачі дозволів, не буде довільних інспекцій – а отже хабарництва; зникне потреба утримувати штат інспекторів. Працівники регіонального центру громадського здоров’я з повноваженнями епідемічного (чи токсикологічного) розслідування перевірятимуть заклади у випадку скарги чи інциденту». Також в Україні з’явиться Національний центр служби крові. Відповідно до вимог ЄС, за потреби пацієнта, йому має вистачити крові у кожному обласному центрі. «Головне привести до порядку не лише документи, але й продукт. Ми хочемо перейти на 100% безоплатне донорство і уникнути випадків, коли родичі проти волі змушені здавати кров. Розглядається питання про Банки крові в області, з яких кожна лікарня зможе робити замовлення», - говорить Сивак. Заступниця визнає, що одна з найбільших проблем сьогодні – відсутність тест-систем (систем для виявлення заражень крові - авт.), але сподівається на допомогу міжнародних партнерів. З навчанням спеціалістів для Центрів крові та створенням бази пацієнтів уже погодилися допомогти американські компанії Emmaus Life Sciences та СDC. Окрім вищеперерахованого, Оксана Сивак займатиметься реформуванням держслужби в МОЗ: «Зараз там чітка вертикаль, люди перебувають у страху. Я би хотіла, щоб кожен знав свої права і обов’язки, працював згідно посадової інструкції, щоб був ініціативним, а не просто вчасно заповнював документи».

Олександр Лінчевський, заступник з питань медицини та організації медичної допомоги в зоні АТО

Після закінчення Національного медичного університету імені Богомольця, Олександр Лінчевський став інтерном у Київській міській клінічній лікарні №17. Там і затримався на 17 років. Зараз Лінчевський - торакальний (легеневий) хірург відділення політравми, викладає в Академії післядипломної освіти імені П. Шупика та є медичним директором «Захисту патріотів». Стіл у його кабінеті завалений медикаментами, аптечками та всім тим, що допоможе надати допомогу на війні. На питання, чому погодився реформувати медичну галузь, Олександр Лінчевський згадує часи Майдану: коли в лікарні чергували волонтери, а небайдужі принесли стільки медикаментів, що їх вистачило, аби оперувати на повному забезпеченні до травня: «Тоді я зрозумів, що саме з такими людьми хочу жити в одному місті. І їм дуже потрібні зміни». Під час Майдану 17-та лікарня приймала важкопоранених, а з початком війни відрядила медиків для допомоги районним лікарням на Сході. Саме тоді Лінчевський почав шукати, де можна дістати якісні аптечки для військових. Оскільки Олександр – пластун, то пошуки почав серед друзів-емігрантів. Хтось порадив звернутися до Уляни Супрун. Так теперішня очільниця МОЗ та її заступник і познайомилися. Олександр Лінчевський впевнений, що ефективнішою є не його хірургічна, а інструкторська робота. За словами заступника, 90% поранених військових гинуть до зустрічі з хірургом, і кожного 6-го можна врятувати, а тому тренінг з тактичної медицини для ста потенційних поранених дозволить 15-тьом з них вижити. Поки заняття з тактичної медицини проводять волонтери, щоправда, не всі підрозділи можуть знайти час для такої підготовки, а інструкторів на всіх не вистачає. «Потрібно впровадити нову філософію і бачення медичної допомоги кожному офіцеру, - говорить Лінчевський. - Але це принципово нове знання, тому не варто чекати швидких змін. Для запровадження тренінгів із тактичної медицини треба змінювати програми і статути». Аби прискорити цей процес вже зараз, Лінчевський пропонує готувати інструкторів серед офіцерів, які поширюватимуть знання у підрозділах. «Я хочу, щоб українець лікувався від нежитю не гірше, ніж німець. Інколи погані послуги спричинені відсутністю знань про те, як можна лікувати, а іноді - формальною неможливістю їх покращити. Мене цікавить якість надання послуг, а не закони і реформи», - пояснює своє основне завдання новопризначений заступник. На його думку, провести якісну реформу охорони здоров’я в Україні можливо, але залежить це від медпрацівників так само, як і від пацієнтів: На останок Лінчевський зізнається, що його обурює здатність лікарів пробачати собі помилки, і він хоче, аби лікарі навчилися бути людяними до кожного пацієнта: «Щоправда тоді пацієнти також мають навчитися поваги до лікарів».