Форум лікарів

Біда двадцять першого століття - метаболічний синдром, абсолютно гарантовано веде до СПКЯ, що позбавляє жінок радості материнства. Цікаве спостереження - на практиці нерідко відзначається зв'язок сімейної схильності до розладів метаболізму аліментарного генезу (шкідливі харчові звички) і безпліддя у жінок.

Але ж це логічно. Ключовий момент при метаболічному синдромі - інсулінорезистентність, що веде до інсулінемії. Підвищений рівень інсуліну викликає почуття голоду - звідси розлади харчової поведінки. У жінок носійство гена, що викликає інсулінорезистентність приводить до розвитку синдрому полікістозних яєчників. Або я Вас неправильно зрозумів?

Бачите, є думка, що харчування вмикає порочне коло, що призводить до зменшення інсулінових рецепторів. Метаболічний синдром реєструється у жінок без обтяженого анамнезу, але з характерними дієтичними пристрастями і надалі визначається у їхніх дітей.

Трохи не ясно - якщо немає генетичних порушень, чому синдром є у їхніх дітей? І звідки в описаному Вами випадку береться СПЯ?

Сімейні харчові звички. Вуглеводна дієта з дитинства запускає механізм формування інсулінорезистентності, ожиріння, безпліддя (як наслідку полікістоза). Причому розвиток СПКЯ у жінок з інсулінрезистенстністю швидкий, нерідко повна ановуляція спостерігається вже в 23-25 років при першому ступені ожиріння. При опитуванні в анамнезі відзначаються характерні сімейні звички харчування.

Спасибі за пояснення. У такому випадку пацієнткам показані препарати з класу бігуанідів і ефективна психотерапія. Це має зменшити інсулінрезистентність, усунути гіперінсулінемію і попередити розвиток СПКЯ.

Нещодавно дивилася передачу, в якій проводили експеримент з жінками, що мають надлишкову вагу. Їх на місяць поміщали в інше, більш комфортне в емоційному плані, середовище. За підсумками вийшло, що кожна без спеціальних дієт і вправ скинула від 1 до 5 кг. Крім того, у них змінилося ставлення до їжі (переважання овочів, помірність до солодкого і т.д.). Виходить, що людині з метаболічними порушеннями потрібно насамперед змінювати свій світогляд і ставлення до життя? Тоді це прерогатива психологів і психіатрів ...

Нерідко переїдання - просто погана звичка, жінка може бути цілком благополучна в емоційному плані і навіть не відчувати проблем із зайвою вагою (суб'єктивно сприймати себе комфортно), але при цьому від сформованих харчових звичок впевнено рухатися в бік інсулінрезистентності.

Переїдання - національна звичка, підтримувана суспільною думкою. Чомусь кліше, існуюче в суспільстві, каже, що здорова людина багато їсть.

У багатьох жінок зайва вага обумовлена неправильним харчуванням починаючи з дитинства, адже практично всі матусі переживають, що їх чадо вже дуже худеньке, мало їсть, не наїдається, а коли говориш, що нам потрібні здорові діти, а не товсті, то батьки роблять квадратні очі, думаючи, що чим товстіша дитина, тим здоровіша. Уявіть, якщо в наш час, коли про вигодовуваннч і введення прикорму говорять по ТБ, в літературі, інеті, є батьки, які в 6 місяців дають дитині "голубчика посмоктати", аргументуючи це "адже йому теж хочеться". Тому згодна, що переїдання - національна звичка, яку треба якось викорінювати.