Форум лікарів

На мій погляд в абстиненції психотерапія - справа безперспективна. Залежний на все готовий, з усім погоджується, все обіцяє, аби зменшити свої страждання. Та й після зменшення симптоматики ще не відразу хворий буде готовий до роботи ... Величезна роль бажання і спроб вибратися. Мені здається, що основне в цей період - спробувати змотивувати його хоча б на початок лікування.

А як щодо роботи з родичами, близькими, поки у клієнта ломка?
Щоб після передачі хворого їм на руки продовжити?

Робота з родичами - це обов'язково! Без цього нічого не вийде! Тут необхідна і боротьба з співзалежністю у близьких і підтримання настрою на терапію у хворого, і контроль за виконанням призначень, і багато іншого!

Є навіть приклад неефективності психотерапіі при абстинеції ... Порівнюють з відбиранням їжі в людини, яка не їла протягом тижня ... і говорять не їсти, бо це погано ...

Вилікувати (створити тривалу ремісію) можна тільки за наявності мотивації у такого хворого (не у родичів !!!). Її (мотивацію) не створиш, вона або є або немає. На практиці у мене всього п'ять випадків.

Яка нозологія ваших п'яти випадків? Спасибі!

Чотири наркомана, один алкоголік.

Спостерігаю спробу вилікувати (перевести в ремісію, звичайно) героїнову залежність. 2 тижні на безлюдному острові (тільки будинок там є), спочатку сухе голодування, потім поступовий вихід з нього. Це вже від безвиході, як я розумію. Ніякі інші методи не допомогли. Як думаєте, колеги, шанси є?

2 тижні для героїнового наркомана - це зовсім не термін. Це скоріше зняття з дози.

Корінь, мені більш цікава нозологія наркоманів.