Пропоную на розгляд колег наступний випадок. В кардіологічне відділення міської лікарні зі скаргами на тиснучі пекучі болі за грудиною, задишку госпіталізується жінка 55 років. На ЕКГ - ритм синусовий, регулярний. ЧСС 90 в хвилину. Помірне відхилення ЕОС вліво. Ознаки гіпертрофії лівого шлуночка. Даних за гостру коронарну патологію немає. Через 2 години на фоні наростання болів повторно знята ЕКГ - найгостріша фаза трансмурального інфаркту задньо-бокової стінки лівого шлуночка (монофазні крива в III, avr, V2-V4 більше 3 мм). Розпочата інтенсивна терапія: ізокет, морфін, гепарин в/в, плавікс 300 мг. Після стабілізації стану, близько 2 години ночі викликана спеціалізована кардіореанімаційна бригада для транспортування хворої до відділення рентген-васкулярної хірургії . При приїзді бригади ШМД стан задовільний, скарг не пред'являє. Гемодинамічні показники стабільні. У присутності лікаря ШМД знята ЕКГ - синусовий регулярний ритм з ЧСС 78 в хвилину. Позитивна динаміка в порівнянні з попередньою ЕКГ - зникнення монофазной кривої, незначний двохфазний зубець Т в V2-V4. Зроблено якісний тропоніновий експрес-тест - негативний. Після телефонної консультації з старшим лікарем зміни і черговим лікарем інфарктного відділення (куди планувалося переведення хворої) вирішено від транспортування відмовитися, проводити далі інтенсивну терапію, спостереження в динаміці. Хворій розпочато в/в крапельна інфузія ізокета. Близько 4 години ранку до чергової медсестри звернулися сусідки по палаті - хвора не дихає. Було констатовано клінічну смерть. На ЕКГ - асистолія. Реанімаційні заходи виявилися неефективними, констатована біологічна смерть.
Шановні колеги, який поставимо діагноз?