Форум лікарів

Шановні колеги!

Відомо, що при хронічному панкреатиті використовуються ферментні препарати. Сучасні рекомендації допускають призначення високих доз ферменту під час кожного прийому їжі. Поділіться досвідом, які дозування будуть найбільш оптимальними і яка тривалість лікування ферментними препаратами?

Оцінити міру недостатності підшлункової залози в якихось точних одиницях складно. На мій погляд, треба розпочати лікування із стандартних доз сучасних капсульованих препаратів. Далі слід оцінити динаміку, виходячи з аналізу копрограми, біохімічних показників обміну речовин, характеру стільця і динаміки зниження (набору) ваги пацієнта. Відповідно оцінивши динаміку, можна при необхідності збільшити дозу. У своїй хірургічній практиці після гострого панкреатиту ферменти призначаю на 1 міс.

Що також, на мій погляд, можливо і при хронічному панкреатиті легкого ступеню з рідкісними загостреннями і нормалізацією копрограми після лікування. У інших випадках треба вирішувати питання про постійну замісну терапію.

Мені попадалися наступні цифри (на гастроконференції) :

- В Америці не більше 25000 ліпази/кг/ - на один прийом їжі;

- У Великобританії не більше 10000 ліпази/кг/. Усе це незалежно від лікарської форми. Мотивували тим, що завдяки цим цифрам у Великобританії фіброзна колонопатія майже не спостерігається.

Сенс терапії хронічного панкреатиту - зменшити тиск в протоках підшлункової залози. Впливати фармакологічно ми можемо тільки на стан дванадцятипалої кишки. І цей спосіб реалізується тільки за допомогою ферментів.

Декомпресія протоків може привести до зниження больового синдрому, але навряд чи поліпшить зовнішньосекреторну функцію. Якщо говорити про вплив ДПК, то думаю слід згадати про дуодеостаз, який може бути присутнім і про хронічному дуоденіті. Відповідно, відновлення моторики ДПК теж важливе (на мій погляд). Так що я не дотримувався б такої однозначної позиції.

Раз вже ми торкнулися такої важливої теми, як нормалізація моторики ДПК, скажіть що Ви використовуєте з цією метою, враховуючи, що група прокінетичних засобів впливає тільки на верхні відділи ШКТ, нормалізуючи моторику лише до пілоричного сфінктера.

Все-таки для поліпшення моторики я використовую усе ті ж прокінетики для верхніх відділів ШКТ (мотіліум, наприклад). Він досить непогано працює у тому числі при ДГР, який доводиться бачити у тому числі і у хворих з панкреатитом. Можна також використати церукал, який діє і на моторику інших відділів ШКТ. Крім того, прокінетики непогано діють і на моторику біліарної системи, що пов'язано з моторикою ШКТ взагалі і ДПК, зокрема.

Дійсно, прокінетичні засоби, нормалізуючи моторику верхніх відділів ШКТ, опосередковано впливають і на нормалізацію моторики дванадцятипалої кишки. Які у вас враження від застосування препарату Дуспаталін, тим паче, що цей спазмолітик, як пишуть в мед. літературі, має помірну прокінетичну дію саме в нижніх відділах ШКТ.

У описі до дуспаталіну цей препарат заявлений і як засіб, що знижує тонус сфінктера Одди, хоча досвіду застосування цього препарату в цій якості особисто у мене немає, але опис саме цієї дії досить детальний. У західних країнах застосовують агресивнішу тактику і при гострих, і при тривало існуючому хронічному панкреатиті - ендоскопічну сфінктеропапілотомію після РХПГ.

Препарат дюспаталін не знижує тонус сфінктерного апарату, а нормалізує його, за рахунок подвійної дії на клітину: блокада натрієвих каналів - зняття спазму; блокада кальцієвого депо - перешкода розвитку гіпотонії.