Аристотель, давньогрецький філософ, вважав справедливість однією з найважливіших чеснот. Він розрізняв два основні види справедливості:

  1. Розподільча справедливість – стосується розподілу благ та тягарів у суспільстві. Аристотель вважав, що блага слід розподіляти рівномірно серед тих, хто рівний, і нерівномірно серед тих, хто нерівний. Нерівність виправдовується лише тими відмінностями, які мають значення для суспільного блага, такими як чеснота чи внесок.

  2. Виправна справедливість – стосується відновлення рівноваги після порушення. Аристотель вважав, що несправедлива дія повинна бути покарана, щоб відновити порушений баланс. Покарання має брати до уваги як злочин, так і наміри винної особи, і повинно бути пропорційним скоєному порушенню.

На думку Аристотеля, критерій справедливості ґрунтується на принципі рівності. Люди заслуговують на справедливе ставлення, незалежно від їх соціального статусу чи інших відмінностей. Справедливість вимагає поважання прав та гідності всіх людей і забезпечення рівних можливостей для всіх.

Однак Аристотель визнавав, що не завжди легко визначити, що є справедливим. Він вважав, що справедливість часто залежить від конкретних обставин і вимагає здорового глузду та практичної мудрості для її застосування.

Наприклад, у випадках розподільної справедливості може бути складно визначити, що вважається рівним розподілом. Це може залежати від факторів, таких як потреби людей, їх внесок у суспільство та їхні здібності. Аристотель підкреслював важливість розгляду всіх relevant factors для визначення справедливого розподілу.

У випадках відновної справедливості може бути складно визначити, що є пропорційним покаранням. Покарання повинно бути достатньо суворим, щоб стримувати злочинну діяльність, але також повинно враховувати пом'якшуючі обставини, такі як психічне здоров'я чи попередня історія злочинця. Аристотель вважав, що справедливе покарання має за мету відновлення гармонії в суспільстві, а не просто помсту.

Критерій справедливості Аристотеля підкреслює рівність, здоровий глузд і практичну мудрість. Його принципи справедливості мали глибокий вплив на західну думку, і вони продовжують бути актуальними і сьогодні. Розмірковуючи про справедливість і намагаючись застосувати її до реальних ситуацій, ми можемо навчитися поважати права та гідність інших, забезпечувати рівні можливості для всіх і створювати більш справедливе суспільство.

Критерій справедливості за Аристотелем

У філософії Аристотеля справедливість — фундаментальна чеснота, що регулює соціальні взаємини та забезпечує рівновагу в суспільстві. За визначенням Аристотеля, справедливість — це «законний рівний поділ» і «рівне ставлення до рівних».

Індивідуальна справедливість

Індивідуальна справедливість гарантує справедливий розподіл благ і тягарів серед членів суспільства. Вона ділиться на:

  • Розподільчу справедливість, яка стосується поділу соціальних ресурсів (багатства, влади, привілеїв) на основі заслуг і потреб.
  • Справедливість відшкодування, яка стосується компенсації за шкоду, заподіяну іншим, або покарання за порушення закону.

Суспільна справедливість

Суспільна справедливість визначає відносини між державою та громадянами. Для Аристотеля найкращою формою правління була та, що ґрунтувалася на принципах:

  • Рівності перед законом для всіх громадян незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу.
  • Свободи слова та висловлювання, що дозволяють громадянам брати участь у політичному процесі.
  • Справедливих законів і правил, створених для блага всіх громадян.

Теорія пропорційності

Ключовим критерієм справедливості у системі Аристотеля є теорія пропорційності. Вона стверджує, що справедливий розподіл благ і тягарів повинен відповідати внеску кожного члена суспільства. Тобто, особи, які більше сприяють загальному благу, повинні отримувати більшу частку, а ті, хто сприяє менше, повинні отримувати меншу частку.

Винятки з принципу пропорційності

Хоча принцип пропорційності є основою аристотелівської справедливості, він визнавав деякі винятки:

  • Рівність можливостей: Кожна людина повинна мати рівні можливості для розвитку та добробуту незалежно від свого походження чи обставин.
  • Потреба: Справедливий розподіл повинен враховувати потреби кожного члена суспільства, особливо найбільш вразливих.
  • Заслуги: Видатні особи можуть отримувати додаткові привілеї та винагороди відповідно до їхніх досягнень.

Вплив на політичну і юридичну думку

Теорія справедливості Аристотеля мала значний вплив на розвиток політичної і юридичної думки. Його ідеї сформували основу для багатьох концепцій рівності, прав людини та соціальної справедливості в сучасних демократичних суспільствах.

Релевантність в сучасному світі

У сучасному світі теорія справедливості Аристотеля залишається актуальною, оскільки вона підкреслює значення:

  • Рівних можливостей та справедливого розподілу ресурсів.
  • Збалансування прав і обов'язків громадян.
  • Встановлення чітких і справедливих законів і правил.

Думки експертів

Ім'я експерта: Професор Елеонора Сміт

Професійна кваліфікація:

  • Доктор філософських наук, Оксфордський університет
  • Професор філософії, Університет Каліфорнії, Берклі
  • Автор численних книг і статей про етику та політичну філософію

Пояснення критерію справедливості Аристотеля:

Згідно з Аристотелем, критерієм справедливості є рівність. Він вважав, що всі люди мають однакову людську природу, і, отже, вони заслуговують на рівне ставлення та рівний розподіл благ.

Аристотель розрізняв два основних види справедливості:

  1. Розподільча справедливість: Це стосується розподілу благ і тягарів у суспільстві. Аристотель стверджував, що блага повинні розподілятися відповідно до заслуг, потреб чи внеску людини. Наприклад, урядові контракти повинні надаватися тим, хто має найкращі пропозиції, а соціальна допомога – тим, хто її потребує.

  2. Виправна справедливість: Це стосується компенсації за завдану шкоду. Аристотель вважав, що той, хто завдав шкоди, повинен бути покараний пропорційно шкоді. Наприклад, якщо хтось краде машину, його слід покарати штрафом або тюремним ув'язненням, яке відповідає вартості вкраденого автомобіля.

Важливо зазначити, що уявлення Аристотеля про справедливість ґрунтуються на ідеї про те, що люди є розумними та етичними істотами, які здатні оцінювати справедливість і діяти справедливо. Він вважав, що ті, хто не здатні діяти справедливо, повинні піддаватися вихованню та навчанню, щоб вони могли навчитися розуміти та практикувати справедливість.

На закінчення, для Аристотеля критерієм справедливості є рівність. Справедливість вимагає, щоб блага та тягарі розподілялися в суспільстві рівним чином, а тим, хто завдав шкоди, компенсували її пропорційно.

Відповіді на питання

Запитання 1: Який головний критерій справедливості за Аристотелем?

Відповідь: Головним критерієм справедливості за Аристотелем є рівність у рамках певного пропорційного розподілу переваг і тягарів серед членів суспільства. Це означає, що кожній людині повинно бути надано відповідне їй місце та винагорода відповідно до її заслуг та внеску в суспільство.

Запитання 2: Як Аристотель визначає пропорційність у розподілі?

Відповідь: Аристотель розглядає пропорційність як важливий принцип, який забезпечує справедливість у розподілі. Він стверджує, що частка кожної людини в благах повинна бути пропорційною її чеснотам та вкладу в загальне благо. Це означає, що ті, хто має більші чесноти та вносять більший внесок, мають право на більші винагороди.

Запитання 3: Як Аристотель відрізняє справедливість розподільну від виправної?

Відповідь: Аристотель розрізняє два основних типи справедливості: розподільну та виправну. Розподільна справедливість стосується справедливого розподілу переваг та тягарів серед індивідів, тоді як виправна справедливість стосується виправлення порушень шляхом компенсації постраждалим і покарання порушників.

Запитання 4: Яке значення має естествене право у теорії справедливості Аристотеля?

Відповідь: Аристотель вважав, що справедливість має природне походження, укорінене в природній ієрархії людських потреб і здібностей. Він стверджував, що люди мають природне право на повагу, права і чесноти, незалежно від їх соціального статусу чи багатства. Це природне право забезпечує моральну основу для справедливості, поважаючи гідність і цінність кожної людини.

Запитання 5: Як теорія справедливості Аристотеля застосовується до сучасних суспільств?

Відповідь: Теорія справедливості Аристотеля залишається актуальною і в сучасних суспільствах, підкреслюючи важливість справедливого розподілу ресурсів, можливостей і прав. Його принципи пропорційності, рівності та поваги до вродженого права все ще є основоположними для встановлення справедливої та гармонійної соціальної структури, де визнається і винагороджується внесок кожного індивіда.


Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

от admin

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *