Ультразвукова діагностика (УЗД) широко використовується в медицині. Висока розрішувальна здатність сприяла тому, що ультразвукова діагностика стала надійним помічником клініциста майже в усіх галузях практичної діяльності.
Цінність методу визначається малоінвазивністю, високою інформативністю, нешкідливістю для пацієнта та лікаря. У педіатрії УЗД нині застосовується менше, незважаючи на явні переваги та ширші можливості її використання в дитячій практиці. Досвід, накопичений у педіатричних центрах нашої країни та за її межами, свідчить про необхідність широкого впровадження цього методу.
Ультразвукова діагностика ґрунтується на відбитті ультразвукової хвилі на межі середовищ з різними акустичними опорами. Застосування УЗД в медицині почалось із використання одновимірної методики, суть якої в тому, що імпульс ультразвуку, проходячи послідовно через шкіру, підшкірну клітковину, м’язи, фасції та органи, частково відбивається на їх межах. Відображений імпульс реєструється у вигляді вертикальних сплесків на прямій лінії. Це метод А. Зараз широко використовується метод В, особливістю якого є те, що реєструються відображені імпульси, яскравість яких прямо пропорційна інтенсивності відображення ультразвуку.
В ортопедії та травматології метод УЗД використовують порівняно недавно. Дослідження дозволяє оцінювати стан м’язової системи, сухожилків, капсул суглобів, уміст суглобових порожнин.
Під час дослідження кісток можна встановити порушення їх цілості, структури, величини та форми, що дає змогу застосувати цей метод для діагностики різних захворювань: системних захворювань скелета, пухлин м’яких тканин та кісток, захворювань та травм м’язів, зв’язок, сухожилків, капсул суглобів (або їх вторинні зміни), запальних та незапальних захворювань суглобів, природжених порушень опорно-рухового апарату. Метод УЗД використовують у хворих із кістковими кістами та фіброзною остеодисплазією. За один сеанс УЗД можна оглянути всі кістки скелета. Метод застосовують для динамічного нагляду за процесом регенерації кісткової тканини після проведення консервативного лікування, за хворими із запальними захворюваннями суглобів, метаепіфізарним остеомієлітом, остеомієлітом довгих трубчастих кісток, природженим вивихом стегна.
Ультразвукову діагностику застосовують також для діагностики природжених вад, захворювань та ушкоджень органів черевної порожнини.
Під час дослідження печінки застосовують метод В. Проводять кількісну та якісну оцінку ехограми печінки. Вона дозволяє виявити структурні зміни (гострий або вірусний гепатит, цироз печінки, хронічний гепатит, жировий гепатоз, кістозне переродження та пухлини печінки).
Серед захворювань органів черевної порожнини травматичне пошкодження печінки займає не останнє місце. Найчастіше виникає підкапсулярне пошкодження із розривом капсули або без нього. У першому випадку виникає внутрішньопечінкова гематома, яка на ехограмі має вигляд кулястого утворення із чіткими контурами. У випадку розриву капсули на ехограмі визначається порушення цілості меж печінки, яке переходить у її глибину або за її межі. У разі великої кількості крові в черевній порожнині можна визначити зміщення органів, деяке стискання печінкової паренхіми. Ультразвукову діагностику застосовують у процесі нагляду за хворими з травмою печінки, а також для діагностики посттравматичних кіст та множинних рубців.
Солітарні кісти паренхіматозних органів на ехограмах визначаються як анехогенні утворення круглої форми з чіткими контурами з ефектом дистального посилення звукової хвилі. Внутрішня гематома паренхіматозних органів виявляється на сонограмі як ехопозитивне утворення з неоднорідною структурою, порушення її цілості супроводжується порушеннями цілості капсуля та виникненням поряд із органом ділянки підвищеної ехогенності.
У разі жовчнокам’яної хвороби візуалізуються ехопозитивні утворення в жовчному міхурі, позаду яких визначається акустичний ефект ослаблення звукової хвилі. Аномалії розвитку, гострі та хронічні захворювання органів черевної порожнини на УЗД мають деякі особливості, але відзначається широка варіабельність ехографічного зображення. Ультразвукова діагностика дає змогу об’єктивізувати перебіг патологічного процесу, оцінити ефективність та покращити діагностично-лікувальну тактику.
За допомогою УЗД визначають розміри нирок, форму, досліджують внутрішню будову, локалізацію та взаєморозташування з іншими органами.
Показання до проведення ехографічного дослідження нирок — внутрішньочеревні або ниркові пухлини, зниження функції нирок, дво- або однобічне збільшення нирок, полікістоз нирок, гідронефроз, підвищення артеріального тиску, травма нирок, ниркова коліка, макрогематурія, лейкоцитурія, атонія, аномалія положення сечового міхура, камені сечового міхура.
Використання ультразвукової діагностики допомагає лікарю виявляти не тільки органічні, а й функціональні зміни в органах.
Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.