Ультразвукова діагностика (УЗД) широко використовуєть­ся в медицині. Висока розрішувальна здатність сприяла тому, що ультразвукова діагностика стала надійним помічником кліні­циста майже в усіх галузях практичної діяльності.

Цінність методу визначається малоінвазивністю, високою ін­формативністю, нешкідливістю для пацієнта та лікаря. У педіат­рії УЗД нині застосовується менше, незважаючи на явні перева­ги та ширші можливості її використання в дитячій практиці. Досвід, накопичений у педіатричних центрах нашої країни та за її межами, свідчить про необхідність широкого впровадження цього методу.

Ультразвукова діагностика ґрунтується на відбитті ультразвукової хвилі на межі середовищ з різними акустичними опорами. Застосування УЗД в медицині почалось із використання одновимірної методики, суть якої в тому, що імпульс ультра­звуку, проходячи послідовно через шкіру, підшкірну клітковину, м’язи, фасції та органи, частково відбивається на їх межах. Відображений імпульс реєструється у вигляді вертикальних сплесків на прямій лінії. Це метод А. Зараз ши­роко використовується метод В, особливістю якого є те, що реєструються відображені імпульси, яскравість яких прямо пропорційна інтенсивності відображення ультразвуку.

В ортопедії та травматології метод УЗД використовують порів­няно недавно. Дослідження дозволяє оцінювати стан м’язової си­стеми, сухожилків, капсул суглобів, уміст суглобових порожнин.

Під час дослідження кісток можна встановити порушення їх цілості, структури, величини та форми, що дає змогу застосува­ти цей метод для діагностики різних захворювань: системних за­хворювань скелета, пухлин м’яких тканин та кісток, захворю­вань та травм м’язів, зв’язок, сухожилків, капсул суглобів (або їх вторинні зміни), запальних та незапальних захворювань су­глобів, природжених порушень опорно-рухового апарату. Метод УЗД використовують у хворих із кістковими кістами та фіброзною остеодисплазією. За один сеанс УЗД можна оглянути всі кістки скелета. Метод застосовують для динамічного нагляду за проце­сом регенерації кісткової тканини після проведення консервативно­го лікування, за хворими із запальними захворюваннями суглобів, метаепіфізарним остеомієлітом, остеомієлітом довгих трубчастих кісток, природженим вивихом стегна.

Ультразвукову діагностику застосовують також для діагностики природжених вад, захворювань та ушкоджень органів черевної порожнини.

Під час дослідження печінки застосовують метод В. Прово­дять кількісну та якісну оцінку ехограми печінки. Вона дозволяє виявити структурні зміни (гострий або вірусний гепатит, цироз печінки, хронічний гепатит, жировий гепатоз, кістозне переро­дження та пухлини печінки).

Серед захворювань органів черевної порожнини трав­матичне пошкодження печінки займає не останнє місце. Найчастіше виникає підкапсулярне пошкодження із розривом капсули або без нього. У першому випадку виникає внутрішньопечінкова ге­матома, яка на ехограмі має вигляд кулястого утворення із чіт­кими контурами. У випадку розриву капсули на ехограмі ви­значається порушення цілості меж печінки, яке переходить у її глибину або за її межі. У разі великої кількості крові в черевній порожнині можна визначити зміщення органів, деяке стискання печінкової паренхіми. Ультразвукову діагностику застосовують у процесі нагляду за хворими з травмою печінки, а також для діагностики посттравматичних кіст та множинних рубців.

Солітарні кісти паренхіматозних органів на ехограмах визна­чаються як анехогенні утворення круглої форми з чіткими конту­рами з ефектом дистального посилення звукової хвилі. Внутріш­ня гематома паренхіматозних органів виявляється на сонограмі як ехопозитивне утворення з неоднорідною структурою, порушення її цілості супроводжується порушеннями цілості кап­суля та виникненням поряд із органом ділянки підвищеної ехогенності.

У разі жовчнокам’яної хвороби візуалізуються ехопозитивні утворення в жовчному міхурі, позаду яких визначається акустичний ефект ослаблення звукової хвилі. Аномалії розвит­ку, гострі та хронічні захворювання органів черевної порожнини на УЗД мають деякі особливості, але відзначається широка варі­абельність ехографічного зображення. Ультразвукова діагностика дає змогу об’єктивізувати перебіг патологічного процесу, оцінити ефективність та покращити діагностично-лікувальну тактику.

За допомогою УЗД визначають розміри нирок, форму, дослі­джують внутрішню будову, локалізацію та взаєморозташування з іншими органами.

Показання до проведення ехографічного дослідження нирок — внутрішньочеревні або ниркові пухлини, зниження функції нирок, дво- або однобічне збільшення нирок, полікістоз нирок, гідро­нефроз, підвищення артеріального тиску, травма нирок, ниркова коліка, макрогематурія, лейкоцитурія, атонія, аномалія положен­ня сечового міхура, камені сечового міхура.

Використання ультразвукової діагностики допомагає лікарю виявляти не тільки орга­нічні, а й функціональні зміни в органах.


Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

от admin

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *