медицинский портал

Разделы медицины

  • Информация
    • Акушерство и гинекология
    • Детская хирургия
    • Гастроэнтерология
    • Колопроктология
    • Нейрохирургия
    • Онкология
    • Отоларингология
    • Пластическая хирургия
    • Сосудистая хирургия
    • Травматология и ортопедия
    • Урология
    • Флебология
    • Хирургия
    • Эндокринология
    • Препараты
    • Пациентам

Реанімаційні заходи у дітей

Алгоритм основних реанімаційних заходів у дітей на етапі кваліфікованої медичної допомоги включає вентиляцію легень, відновлення кровообігу, синдромну терапію. Найефектив­нішим методом, який забезпечує прохідність дихальних шляхів, проведення якісної вентиляції, є інтубація трахеї. На спробу її проведення відводиться не більше ніж 30 с. Розмір інтубаційної трубки визначають за формулою: вік дитини (у роках) + 4.

Паралельно з проведенням реанімаційних заходів у дітей базового рів­ня та вентиляцією легенів 100 % киснем для оцінки серцевого ритму підключають дефібрилятор і кардіомонітор. Пластини дефібрилятора розміщують на грудній клітці, одну розташовують під правою ключицею, другу — вздовж лівої передньої пахвової лінії. У дітей грудного віку пластини можуть бути розміщені спереду і ззаду на грудній клітці.

Якщо під час перевірки й оцінки пульсу протягом 10 с виявля­ється фібриляція шлуночків або безпульсова шлуночкова тахікар­дія, необхідно провести дефібриляцію послідовними розрядами по 2 Дж/кг, 2 Дж/кг, 4 Дж/кг. Якщо дефібриляція неефективна, необхідно протягом 1 хв провести реанімаційні за­ходи базового рівня, а потім повторити дефібриляцію з розряда­ми по 4 Дж/кг. Після цього повторення циклів електроімпульсної терапії можливе тільки після серцево-легеневої реанімації тривалістю 1 хв. Необхідно визначити можливість за­стосування лікарських препаратів.

У випадку глибокої брадикардії (пульс менше ніж 60 за 1 хв), асистолії та (або) електромеханічної дисоціації вводять адрена­ліну гідрохлорид у початковій дозі 10 мкг/кг ваги (0,1 мл 7 кг розчи­ну в розведенні 1:10 000). Якщо відсутній венозний чи внутрішньокістковий доступ, тоді адреналіну гідрохлорид вводять по 100 мкг/кг (1 мл /кг розчину в розведенні 1:10 000 або 0,1 мл/кг розчину в розведенні 1:1000) у трахею через інтубаційну трубку. Повторно препарат можна вводити через 3 хв після проведення базової серцево-легеневої реанімації.

Зважаючи на те, що введення лікарських препаратів відіграє першочергову роль у підтримці кровообігу, необхідно забезпечити венозний чи внутрішньокістковий доступ. Але препарати, які покра­щують гемодинаміку під час реанімаційних заходів у дітей (адреналін, атропін, лідокаїн), можна вводити в трахею. Перед уведенням їх розводять у 10 разів фізрозчином і вводять через катетер, який уводять в інтубаційну трубку. Інтратрахеальний шлях уведення під час реанімаційних заходів у дітей нині використовують лише тоді, коли венозний доступ відсутній. Внутрішньокістково введені препарати досягають серця за час, що співвідносний із ча­сом їх уведення в периферійні вени. Внутрішньокістковий шлях уведення препаратів не застосовують у дітей піком до 6 років. Внутрішньосерцевий шлях уведення препаратів використовують у разі неможливості використання вищеозначених доступів.

Полезно:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


Медицинский сайт Surgeryzone

© 2010  
Информация не является указанием для лечения. По всем вопросам обязательна консультация врача.
/span>