Свобода в медицині

[Вадим]

Про доказівість вже маємо повне уявлення. А хто, власне кажучи проти, антибіотиків, наприклад, або інсулінотерапії, і т.д.. Справа в іншому. Тупик там, де справа стосується проблем нерозгаданих і теорій, досить спірних. Ми всі перебуваємо під прицілом доказової офіційної думки, авторитету, школи, існуючого "випробуваного перевіреного методу". Нами маніпулюють "ідеологи" від фармакології і ангажовані кандидати, доктори наук, кафедри і "думки" старших елітних колег. Ми знаходимося під тиском "відчуттів" пацієнтів, часто "загіпнотизованих" новим модним віянням. Власний досвід ми піддаємо критичному розбору, який, найчастіше його не витримує, під напором незаперечних, іноді незрозумілих фактів. Вільна думка переслідується і виключається з позицій закону, стандартів, і системних принципів. Вона звучить слабо і непереконливо. Переважає догма, заснована на вельми короткочасних, хитких доказах. Це етап наукового пізнання? Це дійсність, заснована на "економічних законах"? У чому творче осмислення? Де виходи з парадоксів реального особистого досвіду і "колективного знання"? Чи потрібна свобода розуму чи вона шкідлива, і потрібно слідувати сформованій парадигмі? Що "сон розуму породжує чудовиськ" нам відомо. Так чи потрібно відкидати власний досвід, якщо він суперечить загальноприйнятій практиці? Яка повинна бути ступінь СВОБОДИ в медичній практиці, і хіба мало тільки принципу "не нашкодь"?

[Бодун]

Що?

[Вадим]

Що ви думаєте про свободу дій лікаря? Йди принципом "не нашкодь" - і можеш робити, що хочеш. Совість не дозволить зробити не знаючи, не подумавши і т.д .. Стандарти хороші, тільки коли цей принцип не важливий, а важливий закон; коли лікар напівграмотний і далекий від морального самоаналізу. Але скільки шкоди можна зробити не порушуючи закон. Так в наш суч. час, коли совість, мораль стають майже застарілими поняттями, і служіння перетворюється в роботу, приходять інші способи уникнути грубих помилок. Але вони різко обмежують свободу мислення і дій того Лікаря, діяльність, якого заснована на лікарської совісті. А в цілому призводять до деградації Медицини, історично вільної професії, до рівня побутового обслуговування.

[Був розумним студентом]

Вам нема з ким поговорити мабуть?

[Бойко]

З такими ідеями можна дійти до абсурду. Якщо Вам необхідна конкретна відповідь, задайте конкретне питання. А "розповзатися думкою по древу" марна трата часу.
Визначимося в розумінні сенсу фраз.
1. Що Ви маєте на увазі під свободою дії лікаря?
2. ... можеш робити що хочеш ... Що?
3. Яке обмеження свободи мислення Ви маєте на увазі?
4. Хіба діяльність лікаря заснована не на професіоналізмі і знаннях?
5. У чому Ви бачите деградацію медицини?
У перспективі, тема "ні про що".

[Вадим]

Свобода дій лікаря природно обмежена його совістю, моральною відповідальністю, звідси і "роби що хочеш". Але це обмеження власне, на основі свого досвіду, досвіду світової медицини, а не зовнішнє - на основі нав'язаного стандарту, який працює, тільки при поганій медицині, коли не потрібно багато знань. Виконуй і не сумнівайся. Подивіться на стандарти МОЗ, які збираються вводити. Там же суцільно "інтереси фармкомпаній", економіка і бухоблік. Навіщо думати, навіщо знати, щось крім стандарту. І чи це не деградація?

[BISON]

Із задоволенням би обмежив свою свободу і працював би за стандартами. Голова паморочиться від цієї "свободи" чесно кажучи .Тоді може начальство не говорило навіщо вам контрікал і сандостатин, антибіотики (гентаміцину з цефазоліном мало чи що), а вже КТ, МРТ тим паче (буржуї з жиру бісяться ось і придумали), цілодобове УЗД і ФГДС, не вимагали б розвивати свободу клінічного мислення (ось лікували ж в позаминулому столітті без цих КТ, УЗД), анестезіологи б не заявляли- а де написано що апендицит треба під загальним оперувати, швидка цілодобово не тягала би в хірургію хр.панкреатіти і холецистити, гастрити, а терапевти б не заявляли що це виключно хірургічна патологія...

[bonjorno]

Не треба все доводити до абсурду! Стандарти потрібні як керівництво до дії. У нас же вони стають біблією (а може камасутрою ).

[Бодун]

Камасутра, причому її наслідки без вазеліну, це гласні і негласні вказівки до дії з боку держави і начальників ... винен у всьому лікар. Або лікував не по стандартах - результат досягнуто не той, або лікував по стандартах, а клінічне мислення не використав. Взяв до уваги рекомендації консиліуму або не взяв, відповідальність все одно висить.

[Саприченко]

Стандарти в медицині існували навіть в СРСР. Якщо згадати організацію медичної служби в армії, то там простежується чітка регламентація дій на кожному етапі надання допомоги пораненим. На жаль, зараз країна теж знаходиться в стані війни.Ось тільки в діях наших бездарних "органайзерів" від медицини немає прагнення допомогти хворим. Медицина перетворилася в механізм "відмивання" великих грошей.