Конфлікт на новому місці роботи...

[Мар'яна]

Шановні колеги, проблема така. Нещодавно перейшла працювати в іншу лікарню, влаштовує на новій роботі все - робота перспективна, для мене це нова специфіка, та й лікарня класом вище. Але є невелика ложка дьогтю (куди ж без неї?) ... Колектив лікарів невеликий, але дружний, враження за 5 міс. роботи дуже позитивні. Але ... є одна колега, з якою не можу знайти спільну мову. Вона 40 років пропрацювала в цій лікарні, у свій час була завідуючою цього відділення, зараз їй близько 70. Критикує абсолютно все, все зроблене і не зроблене за незалежних і залежних від мене причин. Щоранку мені доводиться крім основного звіту персонально звітувати їй, причому вона мої пояснення абсолютно не слухає, тикає мене в якісь прописні істини. Причому безпосередній мій начальник особливих претензій до мене не має. У мене таке відчуття, що вона хоче мене спровокувати на конфлікт.
Причому я не відчуваю до неї неприязні- хоча б тому, що вона все життя пропрацювала в медицині ...
Моя позиція така: я прийшла в новий колектив, стараюся дотримуватися всі писаних й неписаних правил поведінки цього відділення, тримаюся з усіма коректно. На попередньому місці роботи (а там я відпрацювала 8 років) намагалася з усіма підтримувати рівні робочі відносини, незалежно про віку і статі. Згодом хтось із них став моїми близьким другом, хтось залишився просто колегою.
До новачків ставлюся позитивно, пройде зовсім небагато часу і людина "виросте", а може і "переросте" в професійному плані.
Начебто вже маю певний досвід і роботи, і спілкування з колегами, але після кожного чергування йти з відчуттям "носом об асфальт" ...
Не можу зрозуміти-це тимчасове явище чи так буде тривати постійно?
Найпростіше в цій ситуації - образитися і "стати в позу". Але все одно працювати разом доведеться... Як знайти в цій ситуації якийсь конструктивне рішення? Буду рада Вашим порадам...

[Мазуренко]

Трохи не зрозумів, з якого дива вам доводиться звітувати перед цією людиною? Вона ніби не ваш начальник.

[Станіслав Володимирович]

Шановна Мар'яна. Ситуація абсолютно ясна з біології, коли стара курка треба чи не треба тягає за комір новачка. Так, для самоствердження. У мене був тай же випадок, але гірше. Вона жінка близько 70, к.м.н., б.у. нач.мед санаторію ЦК КПРС. Спочатку я віджартовувався, а одного разу дістала, я при великому колективі колег публічно виклав їй її медичні недоліки в знаннях. Трясло оточуючих, а я, як нічого не бувало, як чоловік, потім, дня через два, пішов вибачатися, що я був не правий і.т.д., але слово не горобець. Прийнято до відома. Тепер ми в самих хороших відносинах. Але, при цьому, для мене немає авторитету до к м н, д м н, проф, академік, організатор. Тобто, я самодостатній і впевнений в собі і знаннях, але без маній.

Якщо Ви впевнені в своїй правоті, то якогось моменту можете перетворювати це в жарт або балаган, але, якщо Вас це починає заїдати, то єдиний шлях - захистити себе, тільки без лайки лайки і базару. І слово підтвердити справою. Авторитетів вибираємо ми самі, а нав'язуваних геть з п'єдесталу. Втім, необхідно враховувати обстановку в цілому, вибрати момент. Але поважати Вас після цього будуть набагато більше.

[yuriy_1846]

Повністю згідний. Спочатку все на жарт , а якщо доречне, то потрібно постояти за себе.

[Олег]

Та ну. чого лаятися. старий що малий. хто ж їх всерйоз сприймає? Не раз з такими стикався, так покивати можна і не слухаючи зовсім (якщо не навчились ще автоматично вибирати крупиці корисного з потоку бурчання), можна слухаючи в пів-вуха ... Звітувати. звичайно, перебір, можна відбуватися загальними фразами- типу-"ще сама тут не розібралася", "а ви як думаєте?". "Треба б дообстежити" і т.п ... Критикує- погоджуйтеся, не відкрито, але так, киваючи- "ну, можливо., помилилася, у мене ж немає вашого досвіду. Через 40 років теж не буду помилятися" - якось так, а працювати продовжуйте, як працювали ... може выдстане- переключиться на кого іншого - деяким просто необхідно. щоб сперечалися з ними, а вони придушували в суперечці, погоджуватися їм нудно...

[USLA]

Підтримую! А взагалі з такими екс королевами і екс королями з енцефалопатією потрібно шанобливо, як з "хворим", роблячи знижку на вік, говорити, погоджуючись, а свою лінію продовжувати гнути. А якщо зовсім врозріз піде тактика, то можна "підготуватися", чим крити в разі чого прилюдно, тим більше, що стара школа це добре, але медицина вперед йде, і ви берете найкраще з старої і постійно вдосконалюєтеся, вивчаючи нове.

[Мар'яна]

Дякую за поради! Спробую скористатися!

[Зуболог]

Мій колишній шеф часто повторював на будь-який аргумент фразу: "нас не зрозуміють", мене вже тіпало від цієї фрази :) Хоча що не зрозуміють, хто не зрозуміє .... жесть. А потім, все одно стало, тому як ніяк більше іноді аргументувати він не міг.

[Мазуренко]

Все-таки незрозуміло, чому Ви звітуєте перед колегою, нехай навіть і більш досвідченою. Користі для Вас, судячи з усього, від цього ніякої немає, нічого корисного вона Вам не говорить. Формальною обов'язкe звітувати немає. Значить, вихід простий - припиніть звітувати і живіть далі спокійно. Якщо все це відбувається на загальній планерці - скажіть, що, оскільки у зав. відділенням питань немає, то на питання колезі відповісте в робочому порядку, після планерки (якщо зав. відділенням не заперечує). Тоді процес "розумних" питань втратить публічність, а разом з нею і пропаде інтерес у запитуючої дами. До речі, Ваш безпосередній начальник повинен, по ідеї, опинитися на вашому боці, тому що ситуація додаткового звіту ставить під сумнів і його компетентність. Він, значить, ніби забуває запитати про "важливі" речі, а ваша літня колега це постійно демонструє, підриваючи тим самим авторитет начальника. Він ніби погано виконує свої обов'язки, а вона береться виправляти його помилки. Не думаю, що йому це подобається. А вже "виховні" бесіди - це пряме зазіхання на владу керівника, а не тільки на Вашу гідність. Якщо Ваш начальник цього ще не усвідомив - можна йому в цьому допомогти. Кожен раз при відповіді на питання цієї дами можна використовувати стандартне формулювання, що перш за все Ви хотіли б відзначити, що дуже вдячні їй за це запитання, тому що думка колишньої (назвати її колишню керівну посаду) дуже важлива для всього колективу відділення. Така анекдотична урочистість швидко зробить свою справу. Зрозуміло, коли розповідаєте анекдот, сміятися не слід.

[Мар'яна]

Розповім продовження історії. Тиждень був просто "траурний"... Після чергового чергування пішла вся заплакана, на наступному - все не клеїлося, валилося з рук, а самі знаєте, коли з таким настроєм працюєш- то і виходить все відповідно...
Напевно, у мене було на обличчі все написано. Вранці прийшов завідувач і у нас відбулася відверта розмова про цю ситуацію, за що величезне спасибі йому. Він порадив як з нею поводитися, розповів як він працював перший рік, коли прийшов в це відділення, де вона була завідуючою.
І відразу якось легше стало, а то настрій був зовсім занепадницький. Постараюся просто працювати, набиратися досвіду, а згодом все якось перемелеться.