По-друге, в Україні майже ніколи не зустрічаються книжки за авторства лікарів. Що безумовно сумно, гра в мовчанку зле жартує у ставленні соціуму до лікарів. Ця книга не тільки захоплива у читанні, але й викликає спогади власних переживань. Хоча досвід набивання гуль в мене менший, та напрочуд вони універсальні для українських та британських лікарів. Взяв на озброєння міркування автора вести щоденник, щоб не забути важливих деталей. Мій перелік лікарських висновків з 21 пункту, які зробив з власної практики, неповний без клінічного бекграунду.
КОМУ ЦІКАВА ЦЯ КНИГА?
Лікарям — обов’язково до прочитання. Хоча б тому, що це спосіб поглянути на систему охорони здоров’я очима іноземця, який вперше приїхав в Україну в 1992 році і відтоді що-півроку прилітає навчати хірургів. Дізнатись, що проблеми і бюрократія існують не тільки в Україні
Звичайним читачам, які можуть прийти на прийом до лікаря — щоб зазирнути за інший бік дзеркала. І зрозуміти, що там ховаються не боги, а звичайні люди, зі звичайними людськими проблемами. Можливо вам не сподобається як це виглядає, але прийняття реальності веде до одужання. Принаймні, від міфів і стереотипів.
СЮЖЕТ
Сюжет не є цілісною лінією. Це найбільш схоже до яскравих спалахів нейронних імпульсів у мозку людини. Іноді вони сильні і тривалі, пов’язані з роботою у лікарні чи життям найближчих людей. Пошуку межі між тим де закінчується робота хірурга, і починається особисте життя. Або існування такої межі взагалі.
В інших випадках спогади швидкоплинні, але влучні. Здатні викликати сміх або сльози. Те як автор навчає інших бути лікарями, викликає ще свіжі враження з моєї інтернатури і клінічних кафедр. Автор підводить до того, що бути лікарем, не є синонімом знання. Розумні люди роблять жахливі помилки. І ніхто не знає, як довго зможе прожити пацієнт і як складеться його доля.
ЩЕ ОСОБИСТИХ ВРАЖЕНЬ
Якщо бути спостережливим(або радіологом
) то Генрі Марш тепло згадує нейрорадіологів (вони займаються дослідженням нервової системи). В Україні градації за анатомічними областям офіційно не існує, хтось просто може бути більш досвідченим з певних захворювань. Власне, щоденне обговорення клінічних випадків відбувається у кімнаті радіолога. Як завжди в нас все трохи шиворіт-навиворіт, але постійна комунікація з іншими лікарями є важливою(і найкращою) частиною роботи радіологів.Електронній медицині теж дісталось. Не так давно писав про наші реалії інформаційних технологій у себе на Facebook. Попри британську локацію, техніка так само не хоче працювати як слід. (Пам’ятаю, як я намагався налагодити в телефонному режимі з техніком сервер для зберігання рентгенівських зображень, щоб записати дослідження пацієнта на диск. Без цих результатів онколог не брався оперувати).
Це мої точки дотику до історії життя і роботи колеги з Англії. Переконаний, що кожен знайде для себе свої власні. Прочитайте книжку Генрі Марша — Ви не пошкодуєте!
Володимир Хильчук
лікар-рентгенолог, завідувач рентгенологічного відділення at Рівненська ЦРЛ
Об'єдную медицину і медіа. Найбільше цікавлять реформування охорони здоров’я, питання медичної етики і вплив сучасних технологій на підтримку здоров’я. Мої публікації відображають особистий погляд на майбутнє і теперішнє української медицини.
http://medblog.in.ua/knyha-istoriji-pro ... hirurhiyu/
