Проблема з авторизацією вирішена. Якщо хтось не може увійти на форум, прошу писати на пошту admin@surgeryzone.net

Застосування мелоксикаму в ревматології - рандомізовані дослідження

Аватар користувача
Irena
Повідомлень: 133
З нами з: 19 лютого 2015, 21:51
Спеціальність: невролог
Звідки: Київ

Застосування мелоксикаму в ревматології - рандомізовані дослідження

Повідомлення#1 » 14 березня 2015, 21:08

форум лікарівНестероїдні протизапальні препарати (НСПЗП) широко застосовують при лікуванні запалення суглобів і уражень скелетно-м’язової системи, проте прийом багатьох з них супроводжується високою частотою побічних явищ з боку органів травлення. На початку 70-х років Vane зі співавт. виявили, що аспірин, саліцилати та індометацин спричинюють дозозалежне пригнічення синтезу простагландинів . Відповідно, було висунуто гіпотезу, що як терапевтична дія, так і побічні ефекти НСПЗП зумовлені пригніченням біосинтезу простагландинів, який відбувається за участю циклооксигенази (ЦОГ).

Однак пізніше, з накопиченням даних було з’ясовано, що при прийомі терапевтичних доз токсичний вплив деяких НСПЗП на шлунково-кишковий канал виражений сильніше, ніж в інших препаратів. У 1991 р. при вивченні неопластичної трансформації клітин ембріонів курчат було відкрито форму циклооксигенази, синтез якої індукується, - цОг-2. Вона подібна до консультативної форми — ЦОГ-1, проте має структурні відмінності і її синтез кодується іншими генами . Існування двох окремих форм ферменту (ЦОГ-2 відповідає за синтез простагландинів, які спричинюють біль, гарячку і запалення, а ЦОГ-1 — за синтез простагландинів, які відіграють протективну, фізіологічну функцію) пояснює більшу вираженість токсичного впливу на травний канал певних НСПЗП при прийомі їх у терапевтичних дозах, тому що бажана, терапевтична дія зумовлена пригніченням ЦОГ-2, а небажані побічні ефекти пов’язані з інгібуванням ЦОГ-1.

ЦОГ-1 синтезується постійно і відповідає за синтез простацикліну й інших простагландинів, які мають захисний вплив на слизову шлунка, — зменшують кислотопродукцію, стимулюють секрецію муцину і бікарбонатів, посилюють кровоплин у слизовій і реституцію клітин епітелію. Цей фермент також бере участь у підтриманні антикоагуляційного балансу крові (тромбоцитарний синтез простацикліну). Натомість рівень ЦОГ-2 в нормі низький, вона активізується цитокінами та іншими запальними стимулами; простагландини, які синтезуються за її допомогою, беруть участь у реакції запалення. Проте неправильно було б вважати, що наслідки її функціонування завжди шкідливі, у більшості ситуацій це теж є нормальна захисна реакція на пошкодження, і функції ЦОГ-2 у такому випадку дуже важливі. Лише при певних патологічних ситуаціях виникає необхідність пригнічувати синтез цього ферменту.

Пізніше доступними для клінічного застосування стали новітні НСПЗП, такі як мелоксикам, а ще пізніше — рофекоксиб і целекоксиб. Попередні дані засвідчують, що, як і мелоксикам, ці засоби з меншою частотою спричинюють ускладнення з боку травного каналу, ніж засоби, які стандартно застосовують для порівняння. Експериментальні і клінічні дані нині свідчать на користь гіпотези, що сприятливі ефекти НСПЗП зумовлені інгібуванням ізоензиму ЦОГ-2, тоді як токсичний вплив на шлунково-кишковий канал зумовлений інгібуванням ЦОГ-1 .

У доклінічних дослідженнях виявлено потужну протизапальну, анальгетичну і ан- типіретичну активність мелоксикаму. Зокрема у щурів у моделі прогресуючого деструктивного ураження суглобів потужна лікувальна активність мелоксикаму поєднувалася зі зниженням ульцерогенного потенціалу порівняно з іншими НСПЗП .

Клінічно мелоксикам вивчали у понад 230-ти дослідженнях, які охопили понад 30 тисяч пацієнтів. При остеоартриті ефективність мелоксикаму щодо зменшення болю була такою ж, як і двох провідних класичних НСПЗП — піроксикаму і дикло- фенаку . Протизапальну активність, у т. ч. поліпшення функціональних результатів (їх оцінювали на підставі денної активності) було засвідчено як при лікуванні хворих з ревматоїдним артритом , так і у випадку анкілозуючого спондиліту. При останній патології дослідження тривало до року і виконувалося з подвійним сліпим контролем . Глобальний аналіз клінічних досліджень, в який включили 5000 пацієнтів з ревматоїдним артритом або остеоартритом, засвідчив, що мелоксикам спричиняв менше побічних ефектів з боку шлунково-кишкового каналу, ніж стандартні НСПЗП, застосовувані для порівняння . У дозах 7,5 і 15 мг мелоксикам переносили суттєво ліпше, ніж стандартні дози піроксикаму, диклофенаку і напроксену, що оцінювали за частотою шлунково-кишкових побічних ефектів, важких шлунково-кишкових побічних ефектів і болю в животі. У цих дозах прийом мелоксикаму супроводжувався суттєво меншою частотою шлунково-кишкових виразкувань, перфорацій і кровотеч, ніж прийом піроксикаму чи напроксену.

Подальше вивчення профілю переносимості мелоксикаму здійснювалося у 17 тис. пацієнтів у двох великомасштабних 28-денних дослідженнях: Meloxicam Large-scale International Study Safety Assesment (MELISSA) та Safety and Efficacy Large-scale Evaluation of COX-inhibiting Therapies (SELECT) . Хворих у ці дослідження набирали лікарі загальної практики, це робили для того, щоб результати досліджень максимально точно віддзеркалювали ситуацію в клінічній практиці. Хоча в обох дослідженнях мелоксикам у дозі 7,5 мг, диклофенак у дозі 100 мг і піроксикам у дозі 20 мг забезпечували еквівалентне полегшення болю, проте мелоксикам спричиняв суттєво менше шлунково-кишкових побічних ефектів. Результати підтвердили ліпший профіль переносимості мелоксикаму з боку шлунково- кишкового каналу порівняно зі стандартними НСПЗП. Тривалість госпіталізації внаслідок шлунково-кишкових побічних ефектів у групі, яка приймала мелоксикам, була суттєво коротшою, ніж при прийомі засобів порівняння.

На підставі аналізу результатів рандомізованих клінічних досліджень мелоксикаму за даними MEDLINE можна твердити, що цей засіб спричинює суттєво менше побічних явищ з боку шлунково-кишкового каналу: диспепсії, перфорацій, виразкувань, кровотеч (частота цих ускладнень порівняно з ЦОГ-2-неселективни- ми НСПЗП становила відповідно 0,64, 0,73, 0,52 і 0,59), а також суттєво рідше доводиться припиняти лікування через появу побічних ефектів .

Аналіз застосування усього діапазону доз від 7,5 до 15 мг виявив, що профіль шлунково-кишкових побічних ефектів не залежить від дози, про що свідчать результати чотирьох клінічних досліджень із застосуванням плацебо .

Ліпший профіль переносимості мелоксикаму з боку шлунково-кишкового каналу, ніж стандартних НСПЗП порівняння, засвідчило також велике контрольоване фармакоепідеміологічне дослідження, яке охоплювало 4526 пацієнтів з ревматичними станами . Це дослідження виявило суттєву перевагу мелоксикаму над звичайними НСПЗП щодо таких шлунково-кишкових побічних ефектів, як диспепсія, біль у животі, гастрит і шлунково-кишкові кровотечі. Отримано також дані, що мелоксикам переважно призначали пацієнтам, які раніше “не піддавалися” лікуванню НСПЗП або в яких НСПЗП спричинювали в минулому побічні ефекти, тобто особам з високим ризиком НСПЗП-індукованих ускладнень. Серед жінок похилого віку, яких зарахували до групи високого ризику, у дослідженні MELISSA при прийомі мелоксикаму побічні явища з боку шлунково-кишкового каналу виникли у 12%, порівняно з 20% хворих, які отримували диклофенак. Подібно у дослідженні SELECT у групах жінок похилого віку, які приймали мелоксикам і піроксикам, частота побічних шлунково-кишкових явищ становила відповідно 9% і 16%. Ці дані свідчать, що обережне застосування новітніх НСПЗП буде важливим і в майбутньому, а сучасні рекомендації щодо лікування артриту залишаються без змін, особливо коли вони стосуються лікування НСПЗП пацієнтів групи високого ризику.

Мелоксикам зареєстровано в усіх країнах Європи і в Північній та Південній Америці переважно для лікування ревматоїдного артриту, остеоартриту й анкіло- зуючого спондиліту. Відбувається також його реєстрація в Японії. Нині мелоксикам застосовують у капсулах і таблетках по 7,5 і 15 мг, свічках по 15 мг і в ампулах по 15 мг у 1,5 мл ізотонічного розчину. За даними продажу на кінець жовтня 1999 р., застосування мелоксикаму сумарно становило 2 599 631 пацієнто-рік. Загалом засіб приймали 316 228 838 пацієнтів, було продано 948 865 154 добових доз.

За матеріалами: Посилання доступне лише для зареєстрованих користувачів

Повернутись до “Ревматологія”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: 1 і 0 гість