ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ РЕФЛЮКС ПРИ ЛЕЧЕНИИ ОСЛОЖНЕННЫХ ФОРМ ЯЗВЕННОЙ БОЛЕЗНИ ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНОЙ КИШКИ
Н. Н. Велигоцкий, В. В. Комарчук, А. С. Трушин, А. В. Горбулич, Е. В. Комарчук
Реферат
Обследованы 46 больных, которым проведено оперативное лечение перфоративной язвы двенадцатиперстной кишки (ДПК). Выполняли органосохраняющие операции (ОСО) в сочетании с селективной проксимальной (СПВ) или стволовой (СВ) ваготомией. В отдаленные сроки после операции у 12 пациентов возник гастроэзофагеальный рефлюкс (ГЭР), индекс DeMeester составлял 17,5 — 38,5. Установлено влияние операционной травмы на выраженность антирефлюксных свойств пищеводно—желудочного перехода.
ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ РЕЦИДИВУ ШЛУНКОВО—КИШКОВОЇ КРОВОТЕЧІ
В. І. Ляховський, О. М. Люлька, М. І. Кравців, С. М. Заєць
Реферат
За 3 роки з приводу шлунково—кишкової кровотечі (ШКК) виразкового ґенезу у клініці лікували 57 хворих. Чоловіків було 37 (64,9%), жінок — 20 (35,1%). Вік пацієнтів у середньому (56,3 ± 4,7) року. Програма лікування хворих включала місцеве припинення ШКК, медикаментозну терапію, спрямовану на відновлення об’єму циркулюючої крові (ОЦК), пригнічення секреції шлунка, підвищення зсідальної властивості крові. За середньої тяжкості та тяжкої крововтрати переливали еритроцитну масу, свіжозаморожену плазму. На висоті кровотечі оперовані 3 хворих. Рецидиву кровотечі не було. Через 7 — 8 діб за умови стійкого гемостазу пацієнтів переводили до терапевтичного відділення для продовження консервативної терапії.
ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З ПРИВОДУ ХВОРОБИ КРОНА
В. І. Русин, С. М. Чобей, І. І. Шкріба, С. С. Філіп
Реферат
В хірургічній клініці Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. Андрія Новака (м. Ужгород) спостерігали 43 пацієнтів з приводу ускладнень хвороби Крона (ХК), у яких виконані 79 операцій, в тому числі в 1 — 8 втручань, у 10 — по 3, у 5 — по 2, у решти — по одному. Незважаючи на те, що частота виникнення рецидиву досить висока (у середньому через кожні 10 років хворим показане виконання повторного втручання), хірургічне лікування, здійснене за абсолютними показаннями, вважають високоефективним і єдиним правильним підходом до усунення тяжких ускладнень ХК, що забезпечує подовження життя і підвищення його якості. Абсолютними показаннями до хірургічного лікування гострих ускладнень ХК є: перфорація, перитоніт, непрохідність кишечнику, флегмона, абсцес черевної порожнини та позаочеревинного простору, профузна кровотеча, токсична дилатація товстої кишки. Хронічні ускладнення ХК, з приводу яких виконують оперативне втручання — запальні інфільтрати з компресією внутрішніх органів, внутрішні та зовнішні нориці, стриктура кишечнику з ознаками обтураційної непрохідності, рецидивуючий парапроктит, екстрасфінктерні нориці, руйнування м’язового каркасу сфінктера відхідника.
ОПЫТ ЛЕЧЕНИЯ АБДОМИНАЛЬНЫХ ОСЛОЖНЕНИЙ НЕОТЛОЖНОЙ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЙ ХОЛЕЦИСТЭКТОМИИ
В. В. Ганжий, П. В. Новохатний
Реферат
Обобщен опыт лечения 24 больных, у которых возникли осложнения после выполнения неотложной лапароскопической холецистэктомии (ЛХЭ) по поводу острого холецистита. Острый флегмонозный холецистит диагностирован у 14 (58,3%) больных, острый гангренозный — у 10 (41,7%). Патологическое скопление жидкости в брюшной полости объемом в среднем (105,9 ± 79,1) мл наблюдали у 17 больных, у них применили интервенционное ультразвуковое исследование (УЗИ) по методике free hand. При расширении общего желчного протока (ОЖП) более 10 мм выполняли видеоэндоскопическую папиллосфинктеротомию, ревизию ОЖП с применением корзинки Дормиа, холедохолитоэкстракцию. Проходимость внепеченочных желчных протоков контролировали с помощью фистулографии и ретроградной холангиографии. Эндоскопические операции оказались успешными. Все пациенты выздоровели и выписаны на 10 — 13—е сутки.
ПРОФИЛАКТИКА ОСТРОГО ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОГО ПАНКРЕАТИТА И СТРЕССОВЫХ ЯЗВ ПОСЛЕ ОПЕРАЦИЙ НА ОРГАНАХ ГЕПАТОПАНКРЕАТОДУОДЕНАЛЬНОЙ ЗОНЫ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ МИНИИНВАЗИВНОГО И ОТКРЫТОГО ДОСТУПОВ
М. Е. Ничитайло
Реферат
Проанализированы причины возникновения и патогенез наиболее частых осложнений после операций на органах гепатопанкреатодуоденальной зоны с использованием минимально инвазивного и открытого доступов. Изучена эффективность применения отечественного препарата Фамозол для профилактики острого послеоперационного панкреатита и стрессовых язв пищеварительного канала.
ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРЕБІГУ ТА ЛІКУВАННЯ ПЕРИПАНКРЕАТИЧНОГО ІНФІЛЬТРАТУ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ НЕКРОТИЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ
Я. М. Сусак, О. А. Ткаченко, І. Р. Малиш, О. О. Дирда, О. Г. Федорчук
Реферат
Проаналізовані результати лікування 229 хворих з приводу гострого некротичного панкреатиту (ГНП), ускладненого перипанкреатичним інфільтратом (ППІ). Всім хворим проводили антибіотикопрофілактику та антибактеріальну терапію. У 63 (27,5%) хворих використовували методи екстракорпоральної гемокорекції, у 108 (47,1%) — застосоване правило «чотирьох катетерів» (катетер для епідурального знеболювання, встановлення зонда для харчування за зв’язку Трейтца, катетеризація центральної вени, програмований лапароцентез). У 31 (13,5%) хворого визначали активність мононуклеарних фагоцитів і продукцію ними ROS (активних форм кисню) в периферійній крові з метою прогнозування гнійно—септичних ускладнень. У 14 (6,1%) хворих виникли гнійно—септичні ускладнення, післяопераційна летальність становила 21,4%, загальна летальність — 3,4%.
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКИХ И ПУНКЦИОННЫХ ОПЕРАТИВНЫХ ВМЕШАТЕЛЬСТВ В ЛЕЧЕНИИ ЭХИНОКОККОЗА ПЕЧЕНИ: ПРОБЛЕМЫ ОСЛОЖНЕНИЙ И РЕЦИДИВОВ
С. Г. Четвериков, Закария Мохаммад Ахмад
Реферат
Проанализированы результаты обследования и лечения 326 больных по поводу эхинококкоза печени (ЭП), у которых выполнены 449 хирургических вмешательств. У 123 пациентов диагностирован рецидив заболевания, им произведены лапароскопические, лапаротомные или пункционные вмешательства. У 80 (17,8%) больных использовали лапароскопический доступ, у 261 (58,1%) — лапаротомный, у 108 (24,1%) — пункционное лечение паразитарных кист под контролем ультразвукового исследования (УЗИ). Проведение активного скринингового обследования населения эндемичных по эхинококкозу районов, использование эффективных миниинвазивных хирургических доступов, интраоперационных методов профилактики диссеминации инвазивного материала в брюшной полости, антипаразитарной химической и термической обработки содержимого кисты и стенок остаточной полости после эхинококкэктомии, послеоперационное профилактическое назначение антипаразитарной медикаментозной терапии позволило значительно (до 1,3% в последние 5 лет) уменьшить частоту рецидивирования ЭП.
ВЛИЯНИЕ СОЧЕТАННОГО ПРИМЕНЕНИЯ ОЗОНИРОВАННОГО ПЕРФТОРАНА И ГЛУТОКСИМА НА ИММУННЫЙ СТАТУС БОЛЬНЫХ И ПРОФИЛЬ ЦИТОКИНОВ ПРИ РАСПРОСТРАНЕННОМ ПЕРИТОНИТЕ
И. А. Абдуллаев
Реферат
Изучен иммунный статус 74 больных при хирургическом лечении по поводу распространенного перитонита (РП). У 38 больных (группа сравнения) проведена общепринятая комплексная терапия, у 36 (основная группа) — наряду с общепринятыми комплексными лечебными мероприятиями проводили сочетанную местную и системную озонотерапию (ОТ) с применением озонированного перфторана (ОП) и для иммунокоррекции — глутоксима. Тяжесть состояния больных оценивали по Мангеймскому индексу перитонита (МИП). У всех больных при госпитализации выявлены изменения Т— и В—звена иммунитета, фагоцитоза и профиля цитокинов, выраженность которых зависела от тяжести РП. Сочетанное местное и системное применение ОП, а также глутоксима в комплексе консервативной терапии патогенетически обосновано, позволяет быстрее устранить нарушения иммунитета и баланса цитокинов, воспалительный процесс в брюшной полости, значительно улучшить результаты хирургического лечения больных.
ОСОБЛИВОСТІ МІКРОСТРУКТУРИ ТОВСТОЇ КИШКИ У ДІТЕЙ ЗА ХРОНІЧНОГО ЗАПОРУ, СПРИЧИНЕНОГО ЇЇ ВРОДЖЕНОЮ АНОМАЛІЄЮ
Г. Б. Боднар, Б. М. Боднар
Реферат
Проведене пошарове електронномікроскопічне дослідження мікроструктури товстої кишки у дітей при хронічному запорі (ХЗ), зумовленому її вродженою аномалією — доліхосигмою. Досліджені 20 інтраопераційних зразків сигмоподібної ободової кишки. Виявлені суттєві зміни в усіх оболонках товстої кишки. Так, при ХЗ у стадії декомпенсації характерними були: зміни епітелію слизової оболонки, пригнічення секреторної активності келихоподібних клітин, набряк власної пластинки та підслизової основи, порушення волокнистих структур. Пошкодження кровоносних судин, стінки гемокапілярів спричиняло погіршення трофіки оболонок стінки кишки. Деструктивні зміни гладеньких міоцитів у м’язовій оболонці відображають порушення скоротливої функції органа. Деструктивні зміни структури товстої кишки супроводжуються гіперемією лімфатичних вузлів, дифузною лейкоцитарною інфільтрацією, що свідчить про реакцію лімфоїдної тканини на патологічні зміни органа. Особливості клінічного перебігу ХЗ, стадійність доліхосигми у дітей зумовлені морфологічними змінами стінки товстої кишки. Виявлену її структурну реорганізацію можна трактувати як «критичні чинники», за яких пропульсивна функція сигмоподібної ободової кишки значно пригнічена і не забезпечує адекватний пасаж вмісту товстої кишки.
МОРФОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ТКАНЕЙ, ОКРУЖАЮЩИХ ПРОТЕЗ, У ПАЦИЕНТОВ ПРИ КОЖНО—ПРОТЕЗНЫХ СВИЩАХ И ПАРАПРОТЕЗНЫХ ГРЫЖАХ
Ю. И. Калиш, И. М. Байбеков, Л. З. Аметов, С. Х. Йигиталиев
Реферат
При применении сетчатых протезов в хирургии грыж передней брюшной стенки (ГПБС) возможно образование кисты протеза, его сморщивание, миграция, отрыв с возникновением рецидива грыжи. Проведено морфологическое исследование тканей в области кожно-протезных свищей и грыжевых ворот, образованных краем протеза, у 22 пациентов, оперированных по поводу ГПБС, у 6 из них наблюдали кожно-протезные свищи. Морфологические изменения в области протеза, участвующего в образовании грыжевого дефекта, и в сморщенном участке протеза характеризовались выраженным воспалением, образованием грубых рубцов и инфильтрацией тканей. При длительно существующих кожно-протезных свищах происходят деградация протеза, его разрушение, появляются изломы и трещины. На участках ткани, окружающей протез, могут вегетировать колонии микроорганизмов и грибов, что свидетельствует о его вторичном инфицировании.
ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ СИМПАТО—АДРЕНАЛОВОЇ СИСТЕМИ ПРИ ВИКОРИСТАННІ КОМБІНОВАНОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ СЕДАЦІЇ З ЗАСТОСУВАННЯМ a2а —NMDA ТА ФЕНТАНІЛУ
Є. В. Подрез
Реферат
Метою дослідження було вивчення впливу методу комбінованої центральної седації з застосуванням a2а—рецепторів N—метил—D—аспартату (a2а—NMDA) та фентанілу на динаміку показників симпато—адреналової системи. Встановлено позитивну протекцію больової імпульсації при застосуванні стандартної методики знеболювання, використання комбінованої центральної a2а—NMDA седації з фентанілом забезпечувало ще більш ефективну протективну дію знеболювання. Стандартне знеболювання не забезпечувало блокаду вивільнення гістаміну при застосуванні центральної a2а—NMDA седації — відбувалося пригнічення всіх типів рецепторів, що зумовлювало опосередковану блокаду тканинних базофілів.
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПОВ’ЯЗКИ З ОКИСНЕНОЇ ВІДНОВЛЕНОЇ ЦЕЛЮЛОЗИ З КОЛАГЕНОМ ПРИ СИНДРОМІ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ
М. Б. Горобейко
Реферат
Оцінено ефективність застосування пов’язок з окисненої відновленої целюлози з колагеном (ОВЦ—К) для лікування виразок у 51 хворого на цукровий діабет (ЦД) за ішемічної форми синдрому діабетичної стопи (СДС). Відзначене достовірне зменшення площі у хворих основної (ОГ) та контрольної (КГ) груп. Не встановлений кореляційний зв’язок між площею виразок та рівнем парціального тиску на тилі стопи (ТсРО2). При аналізі відносної швидкості загоєння через 20 діб та 3 міс лікування різниця показників у групах недостовірна.
ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ДОНОРСЬКОЇ ПЛАЗМИ,
ОТРИМАНОЇ МЕТОДАМИ ПЛАЗМАФЕРЕЗУ ТА ПЕРВИННОГО ФРАКЦІОНУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ РІЗНИХ ГЕМОКОНСЕРВАНТІВ ТА ЛЕЙКОЦИТАРНИХ ФІЛЬТРІВ
О. І. Малигон, В. Л. Новак
Реферат
Проведена оцінка показників якості плазми, найбільш безпечною та функціонально повноцінною визначено плазму, отриману з використанням методу плазмаферезу (ПА), у порівнянні з методами фракціонування з застосуванням двох режимів центрифугування донорської крові, заготовленої за допомогою різних гемоконсервантів. Визначено доцільність використання та впровадження технології диференційованого центрифугування, що забезпечує раціональне використання донорської крові. Після процедури лейкофільтрації консервованої крові та плазми значно зменшується вміст залишкових клітин на тлі збереження активності факторів зсідання крові.
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З ПРИВОДУ ВАРИКОЦЕЛЕ
М. І. Бойко, С. П. Пасєчніков, О. М. Бойко
Реферат
Ефективність та безпечність лікування варикоцеле є складним питанням урології, що потребує додаткових досліджень. Проаналізовані результати хірургічного лікування 280 пацієнтів з приводу лівобічного варикоцеле, оперованих з використанням трьох різних методів: ретроперитонеальної (РВЕ), лапароскопічної (ЛВЕ) та субінгвінальної мікрохірургічної (СМВЕ) варикоцелектомії. Оцінені переваги та недоліки цих методів на підставі аналізу частоти виникнення рецидивів, гідроцеле та змін якості життя пацієнтів. СМВЕ визнана найбільш ефективним та безпечним методом корекції варикоцеле. Отримані дані можуть бути корисними для вибору тактики лікування захворювання.
ПРОГНОСТИЧЕСКИЙ ТЕСТ ЖИЗНЕСПОСОБНОСТИ ЛОСКУТА И ПОДГОТОВКА ТКАНЕЙ К «ИТАЛЬЯНСКОЙ» ПЛАСТИКЕ ПРИ ДЕФЕКТАХ КОНЕЧНОСТЕЙ
Д. А. Пасичный
Реферат
Предложен прогностический тест для оценки жизнеспособности лоскута кожи (ПТЖЛ) при отсечении питающей ножки во время выполнения «итальянской» пластики, основанный на определении интенсивности гиперемии кожи лоскута после ишемии—реперфузии реципиентных тканей после временного прекращения кровотока из донорской области, а также способ подготовки тканей путем использования ишемии—реперфузии как удаленных тканей, так и тканей комплекса реципиентная рана — лоскут. ПТЖЛ и способ тренировки тканей успешно применены у 5 больных при формировании лоскутов конечностей на временной питающей ножке.
ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ДІЄТОТЕРАПІІ В ЛІКУВАННІ ГНІЙНО—СЕПТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ М’ЯКИХ ТКАНИН
О. О. Біляєва, Н. П. Коржик, О. М. Миронов
Реферат
Проаналізовані результати дослідження впливу дієтотерапії на перебіг гнійно—септичного процесу м’яких тканин. Оперовані 58 хворих, 38 з них призначали відповідну дієту. Встановлений безпосередній вплив дієтотерапії на перебіг ранового процесу, що проявлялося зменшенням тривалості періоду непрацездатності у хворих, які дотримувалися спеціальної дієти, на 2,58 дня.
ВНУТРІШНЬОЧЕРЕВНИЙ ТИСК, КОМПАРТМЕНТ СИНДРОМ В ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ ТЯЖКОГО ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ
І. В. Хомяк, О. В. Кіт
НАБЛЮДЕНИЯ ХИРУРГИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ АТИПИЧНЫХ ФОРМ ОСТРОГО АППЕНДИЦИТА
И. В. Егоров
ПЕРШИЙ ДОСВІД ЦЕНТРАЛЬНОЇ РЕЗЕКЦІЇ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ З ВИКОРИСТАННЯМ ЛАПАРОСКОПІЧНОГО ДОСТУПУ
К. В. Копчак, О. В. Дувалко, С. В. Андронік, Я. В. Романів, А. І. Хомяк
ЛАПАРОСКОПІЧНА ГЕПАТИКОЄЮНОСТОМІЯ У ХВОРИХ З ПРИВОДУ НЕОПЕРАБЕЛЬНОЇ ПУХЛИНИ ГОЛОВКИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ
О. П. Кондратюк, Ю. О. Хілько, В. А. Кондратюк, Д. А. Кравченко
СПОСТЕРЕЖЕННЯ МІКОЗУ ЖОВЧНОГО МІХУРА У ПАЦІЄНТА ПРИ ЖОВЧНОКАМ’ЯНІЙ ХВОРОБІ
М. С. Загрійчук, Ю. І. Масюк, А. В. Гоман, В. В. Присяжнюк, А. В. Колесник
ПОСТТРАВМАТИЧЕСКИЙ РАЗРЫВ ДИАФРАГМЫ, ОСЛОЖНИВШИЙСЯ ЭМПИЕМОЙ ПЛЕВРЫ
Е. Ю. Тронина, В. И. Байдан, В. В. Грубник
ЗАМІЩЕННЯ ОБШИРНИХ ДЕФЕКТІВ ГОЛОВИ КОМБІНОВАНИМИ АУТОТРАНСПЛАНТАТАМИ З ВКЛЮЧЕННЯМ
ВЕЛИКОГО ГРУДНОГО І НАЙШИРШОГО М’ЯЗІВ СПИНИ
Д. С. Аветіков, В. М. Соколов, С. О. Ставицький, І. В. Яценко, К. П. Локес
Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.