клінічна хірургія

Передопераційна біліарна декомпресія у пацієнтів
з обтураційною жовтяницею пухлинного генезу, ускладненою холангітом, та її вплив на розвиток післяопераційних ускладнень

О. І. Дронов, Л. В. Левченко

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Реферат

Мета. Оцінити вплив передопераційної біліарної декомпресії у пацієнтів з обтураційною жовтяницею пухлинного генезу, ускладненою передопераційним висхідним холангітом, на розвиток післяопераційних ускладнень.

Матеріали і методи дослідження. Проведено одноцентрове ретроспективне дослідження результатів лікування 136 пацієнтів з обтураційною жовтяницею пухлинного генезу. У 84 пацієнтів виконано передопераційну біліарну декомпресію (1-ша група). У 52 пацієнтів передопераційну біліарну декомпресію не виконували (2-га група). У всіх пацієнтів 1-ї групи діагностовано передопераційний висхідний холангіт: у 48 (57,1%) — I ступеня тяжкості, у 36 (42,9%) -II ступеня тяжкості. У 21 (40,4%) пацієнта 2-ї групи виявлено передопераційний висхідний холангіт I ступеня тяжкості.

Результати. Виконання передопераційної біліарної декомпресії не погіршувало післяопераційні результати, ураховуючи загальну структуру післяопераційних ускладнень (р=0,07), проте впливало на розвиток ранової інфекції (р=0,01). Додатковими факторами визначено передопераційний висхідний холангіт I ступеня (р=0,007) і II ступеня (р=0,001) тяжкості; гіпербілірубінемію понад 250 мкмоль/л (р= 0,03); відтермінування оперативного лікування більш як на 3 тижні після передопераційної біліарної декомпресії (р= 0,02); наявність антибіотикорезистентної мікрофлори на момент передопераційної біліарної декомпресії (р=0,009) та на момент операції (р=0,002).

Висновки. Виконання передопераційної біліарної декомпресії підвищує ризик розвитку ранової інфекції, але не є чинником погіршення післяопераційного прогнозу, враховуючи загальну структуру післяопераційних ускладнень.

Ключові слова: обтураційна жовтяниця; передопераційна біліарна декомпресія; висхідний холангіт; післяопераційні ускладнення; гіпербілірубінемія; антибіотикорезистентність.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):11-15.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.11

Изменение параметров синдрома системного воспалительного ответа на ранних стадиях осложненного острого панкреатита

Р. М. Агаев, A. A. Мамедов, Ф. С. Идрисов, Э. А. Искандаров, Э. А. Алиева

Научный центр хирургии имени акад. М. А. Топчибашева, г. Баку, Республика Азербайджан

Реферат

Цель. Определить прогностическую ценность параметров синдрома системного воспалительного ответа для ранней диагностики тяжести острого панкреатита и прогнозирования обострения патологических процессов.

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 71 больного с острым панкреатитом. Острый панкреатит легкой формы диагностирован у 39 больных (1-я группа), тяжелой — у 32 больных (2-я группа). У больных при госпитализации и в последующие два дня исследовали абсолютное количество лейкоцитов, относительное количество незрелых гранулоцитов и величину нейтрофильно-лимфоцитарного соотношения, концентрацию С-реактивного белка. ROC-кривую использовали для расчета точки «отсечки» для нейтрофильно-лимфоцитарного соотношения и изучали трехнедельную выживаемость с помощью метода Каплана — Мейера.

Результаты. Лейкоцитов у больных 2-й группы было достоверно больше — (15,4 ± 2,3) × 109/л, чем у больных 1-й группы — (12,7 ± 1,2) × 109/л. Относительное количество нейтрофилов и незрелых гранулоцитов было высоким во 2-й группе, однако абсолютное количество лимфоцитов у этих пациентов было ниже, чем у пациентов 1-й группы. По величине нейтрофильно-лимфоцитарного соотношения в день поступления 2-я группа статистически значимо отличалась от 1-й группы — 12,6 ± 1,4 и 9,78 ± 1,3 соответственно. В 1-й группе в течение следующих 2 дней этот маркер снижался, а во 2-й группе демонстрировал дальнейшее повышение (p < 0,05). Оптимальная точка «отсечки» для нейтрофильно-микроцитарного соотношения была определена как 10,5. Трехнедельная выживаемость больных с величиной нейтрофильно-лимфоцитарного соотношения менее 10,5 составила 95,9%. При величинах нейтрофильно-лимфоцитарного соотношения более 10,5 выживаемость снижалась до 79,2%, а смертность возрастала до 21,8%. Относительное количество незрелых гранулоцитов в 1-й группе составило (0,39 ± 0,21)%, во 2-й группе — (1,7 ± 0,51)%. При анализе величин площади под ROC-кривой пороговое значение для незрелых гранулоцитов определено как 0,81%. В день поступления по показателю С-реактивного белка группы не различались. Однако на 2-й день концентрация С-реактивного белка увеличивалась на 55,3% во 2-й группе и была значительно выше, чем в 1-й группе. Многофакторный анализ показал, что сахарный диабет является независимым предиктором риска возникновения септических осложнений. Также выявлено негативное влияние жировой дистрофии печени на возникновение и прогрессирование полиорганной недостаточности у больных с панкреонекрозом.

Выводы. Доказано, что изучение величин нейтрофильно-лимфоцитарного соотношения позволяет прогнозировать показатели выживаемости пациентов с ранней стадией острого панкреатита. Уровень С-реактивного белка на 2-й день после поступления приобретает прогностическое значение и должен использоваться как маркер для прогнозирования дальнейших клинических проявлений. В спорных случаях исследование нейтрофильно-лимфоцитарного соотношения и относительного количества незрелых гранулоцитов помогает определить прогноз. С помощью простого анализа периферической крови можно прогнозировать клинические проявления острого панкреатита на ранних стадиях заболевания. Параметры синдрома системного воспалительного ответа имеют важное значение в определении выраженности патологических изменений.

Ключевые слова: острый панкреатит; осложнение; предиктор; лечение; прогноз.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):16-20.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.16

Морфофункціональний моніторинг стану стравоходу як основа диспансерного спостереження хворих з ахалазією кардії після хірургічної езофагокардіоміотомії

С. Д. Мясоєдов, С. А. Андреєщев

Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ

Реферат

Мета. Покращити ранню діагностику ускладнень після езофагокардіоміотомії у хворих з ахалазією кардії та їх корекцію, використовуючи щорічне диспансерне обстеження, що включає ендоскопічне та почасове рентгенографічне дослідження стравоходу.

Матеріали і методи. Із 1972 по 2008 р. в Інституті хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України із 568 хворих з ахалазією кардії усіх чотирьох ступенів, за винятком задавненого доліхомегаезофагусу, 389 (68,5%) проводили диспансерне спостереження з моніторинговими ендоскопією та почасовою рентгенографією стравоходу. Пацієнти були розподілені на дві групи: 1-шу — 188 (48,3%) пацієнтів, яким протягом перших семи років після операції проводили щорічно рекомендоване планове обстеження, і 2-гу – 201 (51,7%) пацієнт, якому за такий самий період вказане обстеження було проведене лише 2 або 3 рази.

Результати. Загалом тільки 16 (8,5%) пацієнтам 1-ї групи довелося проводити курс консервативного коригувального лікування, що включав пневмокардіодилатацію, тоді як у 2-й групі таке лікування знадобилося 25 (12,4%) пацієнтам, причому 16 – двічі та 9 – тричі, тобто у 2-й групі було виконано 59 (29,4%) відповідних процедур. Таким чином, у 2-й групі потреба у проведенні курсів коригувального лікування була більшою, ніж у 1-й групі, що підтверджено як кількістю пацієнтів, які потребували такого лікування (встановлена лише тенденція), так і числом проведених курсів (із статистично значущою різницею). Вигода від використання запропонованої програми диспансерного спостереження полягала у постійному багаторічному подовженні реалізації лікувального потенціалу операції і коригувальних органозберігальних методик.

Висновки. Запропонована методика морфофункціонального езофагологічного моніторингу у програмі щорічного диспансерного обстеження хворих з ахалазією кардії після езофагокардіоміотомії забезпечує своєчасну діагностику ускладнень або рецидиву, їх органозберігальну корекцію і базується на даних хромоендоскопії з біопсією і почасової езофагографії про обструктивні, рефлюксні та переднеопластичні зміни стравоходу.

Ключові слова: ахалазія кардії; віддалені наслідки езофагокардіоміотомії; методика диспансерного спостереження; морфофункціональний моніторинг стравоходу.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):21-26.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.21

Оcобливості використання денситометричних показників комп’ютерної томографії при лікуванні перфоративного туберкульозу легень

Є. М. Маєтний

Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського, м. Київ

Реферат

Мета. Визначити можливості застосування комп’ютерної денситометрії при лікуванні перфоративного туберкульозу легень.

Матеріали і методи. Робота ґрунтується на результатах аналізу післяопераційного дослідження денситометричних показників легеневої паренхіми та вогнищ специфічного ураження у 75 пацієнтів з гідропневмотораксом.

Результати. Встановлено, що денситометричні показники плеврального вмісту, виявлені при аналізі комп’ютерних томограм, дозволяють достовірно відрізняти транссудат, ексудат і згорнуту кров, визначати активність специфічного туберкульозного запалення, емфізематозність і щільність легеневої паренхіми. Також виявлено значний кореляційний зв’язок параметрів інфільтрації та судинних структур (97% довірчий інтервал), що вказує на можливість використання денситометричного аналізу для оцінки ефективності лікування.

Висновки. Використання денситометричних показників комп’ютерної томографії дозволяє оцінити перебіг специфічного запального процесу в патологічно зміненій легеневій паренхімі, виявити в ній емфізематозні процеси і ступінь ателектазування блокованих ділянок.

Ключові слова: перфоративний туберкульоз легень; комп’ютерна денситометрія; хірургічне лікування.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):27-32.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.27

Удосконалений принцип герніоабдомінопластики в лікуванні хворих з парагерніальними надлишками тканин

А. О. Кот

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Реферат

Мета. Оцінка клінічної ефективності сумісних дермо- і фіброліпектомій з герніоабдомінопластикою в лікуванні хворих із зовнішніми грижами. Матеріали і методи. Роботу виконано за власними результатами обстежень і оперування 56 пацієнтів.

Результати. Обгрунтовано раціональний принцип хірургічних втручань при абдомінальному ожирінні та інших парагерніальних надлишках черевної стінки. Встановлено, що останні мають переважно надапоневрозну локалізацію і патометричні характеристики, відповідні розмірам грижі, вираженості жировмісних та фіброзно-рубцевих тканин у їх складі. Висновки. Застосування тактики доопераційно прорахованих одночасних втручань суттєво знижує частоту місцевих ускладнень герніопластики та покращує якість життя і здоров’я у різних категорій герніологічних хворих. Ключові слова: грижі живота; дермоліпектомія; фіброліпектомія; одночасна герніоабдомінопластика.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):33-37.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.33

Особливості хірургічної тактики при пораненнях і травмах товстої кишки в умовах ведення бойових дій

К. В. Гуменюк1, Г. А. Прохоренко2, І. Р. Трутяк2, І. П. Соболь2

1Командування медичних сил Збройних Сил України, м. Київ,
2
Військово–медичний клінічний центр Західного регіону, м. Львів

Реферат

Мета. Підвищити ефективність надання хірургічної допомоги пораненим з бойовою травмою товстої кишки на етапах медичної евакуації шляхом удосконалення підходів до оцінки тяжкості стану, діагностичної та лікувальної тактики, зокрема, впровадити технології контролю ушкоджень — damage control surgery.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 23 пацієнтів з пораненнями і травмами товстої кишки, яких було розподілено на дві клінічні групи — контрольну й основну. До контрольної групи увійшли 8 поранених (2014 — 2018), у яких застосовували хірургічну тактику, засновану на принципах стандартної колопроктології; до основної — 15 поранених (2016 — 2021), лікування яких ґрунтувалося на селективному підході до вибору хірургічної тактики на ІІ рівні медичної допомоги. Середній вік пацієнтів становив 33 роки (20 — 45 років), тяжкість ушкодження за шкалою Injury Severity Score була оцінена в середньому в 23 бали. Враховуючи, що тяжкий стан постраждалих основної групи погіршувався під час виконання оперативного втручання, у них застосовували багатоетапну хірургічну тактику damage control surgery.

Результати. Із 15 поранених основної групи, у яких було застосовано диференційований вибір хірургічної тактики з урахуванням ступеня тяжкості стану, обсягу і ступеня тяжкості ушкоджень та технології damage control surgery, вдалося зберегти життя 12 і отримати у них добрі віддалені результати.

Висновки. У поранених з бойовою травмою товстої кишки застосування технології damage control surgery дозволяє уникнути життєво небезпечних ускладнень і врятувати їм життя.

Ключові слова: товста кишка; хірургічна тактика; damage control surgery.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):38-43.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.38

Метод дистанційного прекондиціонування та результати
його використання при трансплантації нирки від живого родинного донора

М. І. Кириченко1, 2, А. В. Біляєв1, Н. Г. Давиденко2, А. О. Бичкова2, О. В. Сторожук3

1Національний університет охорони здоров’я імені П. Л. Шупика, м. Київ,
2Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,
3Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Реферат

Мета. Розробка методики пом’якшення інтраопераційної ішемічно-реперфузійної травми — дистанційного ішемічного прекондиціонування та дослідження результатів її впровадження в клінічну практику.

Матеріали і методи. Розроблена методика дистанційного ішемічного прекондиціонування включала чотири процедури накачування повітря в манжету для вимірювання артеріального тиску на 40 мм рт. ст. вище систолічного артеріального тиску, кожна тривалістю 5 хв з наступними 5-хвилинними інтервалами випускання повітря з манжети. Метод дистанційного ішемічного прекондиціонування був реалізований після введення в наркоз, але до донорської нефректомії у 30 пацієнтів (основна група). Метод не був реалізований у 30 подібних пацієнтів.

Результати. Розроблений метод дозволяє значно збільшити швидкість клубочкової фільтрації через 6 та 12 міс, зменшити частоту часткової затримки функції трансплантата, його гострого відторгнення та первинної дисфункції.

Висновки. Розроблена методика дистанційного ішемічного прекондиціонування покращує функцію трансплантованої нирки.

Ключові слова: ішемія нирки; трансплантація нирки; ішемічно-реперфузійне ураження; дистанційне ішемічне прекондиціонування.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):44-51.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.44

Хірургічне лікування лейоміосаркоми нижньої порожнистої вени

В. І. Русин, С. О. Бойко, В. В. Русин, Ф. В. Горленко, С. Ш. С. Бойко, О. В. Сима

Ужгородський національний університет

Реферат

Мета. Запропонувати та впровадити в клінічну практику діагностично-лікувальний алгоритм при лейоміосаркомі нижньої порожнистої вени.

Матеріали і методи. За останні 30 років у Закарпатській обласній клінічній лікарні імені Андрія Новака і Закарпатському протипухлинному центрі оперовано 8 хворих з лейоміосаркомою нижньої порожнистої вени — 7 (87,5%) жінок та 1 (12,5%) чоловіка. Медіана віку хворих становила 57 років. Для характеристики локалізації ураження застосували власну класифікацію поділу нижньої порожнистої вени на 7 сегментів: інфраренальний, інтерренальний, супраренальний, ретропечінковий, інфрадіафрагмовий, супрадіафрагмовий, інтракардіальний. Інтравазальну локалізацію пухлини спостерігали у 3 (37,5%), екстравазальну — у 1 (12,5%), змішану — у 4 (50%) хворих. Усі пацієнти оперовані з лапаротомного доступу: у 1 (12,5%) пацієнта виконана серединна лапаротомія, у 7 (87,5%) — двобічна підреброва лапаротомія за типом «Chevron». Для алопротезування нижньої порожнистої вени у 6 (75%) хворих використано політетрафторетиленовий протез, у 2 (25%) — Gore-tex протези діаметром 18 — 22 мм. У 5 (62,5%) хворих виконано циркулярну резекцію та алопротезування нижньої порожнистої вени; у 2 (25%) — циркулярну резекцію, алопротезування нижньої порожнистої вени та імплантацію правої і лівої ниркових вен у протез; у 1 (12,5%) — циркулярну резекцію, алопротезування нижньої порожнистої вени та імплантацію лівої ниркової вени у протез.

Результати. Операція тривала в середньому 215 (160 — 320) хв, середній об’єм крововтрати становив 305 (250 — 500) мл. Післяопераційні ускладнення ІІ ступеня тяжкості за класифікацією Clavien-Dindo зафіксовано у 2 (25%) хворих. Тромбоемболії легеневої артерії, венозного тромбозу, тромбозу протеза, інтраопераційної чи ранньої післяопераційної летальності не спостарігали. У 7 (87,5%) хворих оперативне втручання мало радикальний характер. У 3 (37,5%) пацієнтів розвинулися віддалені метастази в печінці та легенях, що призвело до їх смерті в терміни від 10 до 34 міс. Загальна одно-, дво- і трирічна виживаність становила 87,5, 75 та 62,5% відповідно.

Висновки. Хірургічний доступ за типом «Chevron» та етапне виділення нижньої порожнистої вени забезпечують адекватну візуалізацію її інфра-, інтер- і супраренального сегментів. Методика «piggyback» мобілізації печінки та прийом Прінгла — необхідні складові на етапі виділення ретропечінкового, інфра- і супрадіафрагмового сегментів нижньої порожнистої вени. Радикальне видалення пухлини з протезуванням нижньої порожнистої вени та імплантацією за потреби ниркових чи печінкових вен — єдина можливість покращення якості життя хворих з лейоміосаркомою нижньої порожнистої вени.

Ключові слова: лейоміосаркома; нижня порожниста вена; циркулярна резекція; протезування; імплантація ниркових вен.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):52-55.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.52

Реконструкція післяопікових деформацій обличчя
з використанням розтягнутих клаптів

О. А. Жернов, Г. П. Козинець

Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ

Реферат

Мета. Покращення результатів хірургічного лікування хворих з післяопіковими деформаціями обличчя шляхом максимального відновлення шкірних покривів основних ділянок з оптимальним використанням розтягнутих тканин навколишніх ділянок.

Матеріали і методи. У дослідження включено 37 пацієнтів, які перебували на лікуванні з 2009 по 2019 р., 23 чоловіки та 14 жінок віком від 10 до 62 років (середній вік становив 25,7 року). Для пластики дефектів обличчя використовували розтягнуті лобний клапоть (5), бічний та нижній клапті обличчя (4), підщелепний та підщелепно-шийний (8), шийний (7) та шийний і шийно-плечовий (16) клапті. У 2 пацієнтів із двостороннім ураженням використали шийні та шийно-плечові клапті з обох сторін.

Результати. Всі використані клапті приживилися первинно. Протягом перших 24 год після операції у 4 пацієнтів відмічено венозний застій у шийних і шийно-плечових клаптях, який після застосування антиагрегантних препаратів зник. Основними критеріями оцінки віддалених результатів лікування були: повнота видалення рубців, виникнення вторинної деформації та відновлення основних контурів обличчя. Віддалені результати вивчені у 17 пацієнтів і оцінені як добрі. У решти пацієнтів результат невідомий.

Висновки. У залежності від локалізації рубцевого дефекту та наявності неуражених тканин у різних анатомічних зонах обличчя і шиї можливе використання розтягнутих клаптів, що дозволяє отримати достатню кількість життєздатного пластичного матеріалу з близькими до дефекту текстуральними властивостями. Шляхом використання розтягнутих клаптів у різних анатомічних зонах обличчя та шиї отримано добрий результат у найближчому і віддаленому періодах спостереження.

Ключові слова: післяопікові деформації обличчя; рубцеві тканини; розтягнуті клапті; пластика дефектів.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):56-61.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.56

Хірургічне лікування ускладнень реконструктивних операцій у пацієнток з тубулярними грудьми ІІ типу

А. А. Костенко

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова, м. Київ

Реферат

Мета. Проаналізувати ускладнення реконструктивних операцій у пацієнток з тубулярними грудьми ІІ типу, запропонувати методики корекції ускладнень і оцінити їх результати.

Матеріали і методи. У клініці за останні 14 років виконано 54 реконструктивні операції у поєднанні з ендопротезуванням у пацієнток з тубулярними грудьми ІІ типу. Серед віддалених післяопераційних ускладнень спостерігали капсульну контрактуру, грубі післяопераційні рубці, розширення ареоли, формування подвійної субмамарної складки, пальпацію імпланта.

Результати. Запропоновані методики корекції і попередження післяопераційних ускладнень, такі як застосування ліпофілінгу в зоні фіброзного кільця, корекція і стабілізація форми ареоли, дозволили зменшити кількість повторних операцій.

Висновки. Використання методик корекції і попередження післяопераційних ускладнень забезпечило підвищення естетичного результату реконструктивних операцій у пацієнток з тубулярними грудьми ІІ типу.

Ключові слова: тубулярні груди; реконструкція грудей; мегаареола; «double-bubble».

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):62-66.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.62

Лапароскопічна холецистектомія у хворих з COVID–19 та в постковідному періоді

В. В. Міщенко1, П. І. Пустовойт2, Р. Ю. Вододюк1, В. В. Велічко1

1Одеський національний медичний університет,
2Одеська обласна клінічна лікарня

Реферат

Мета. Визначення ролі і місця лапароскопічної холецистектомії на тлі COVID-19 та в постковідному періоді.

Матеріали і методи. Лапароскопічна холецистектомія виконана 54 хворим із жовчнокам’яною хворобою, ускладненою гострим калькульозним холециститом, які мали або перенесли COVID-19.

Результати. Тривалість захворювання до госпіталізації у стаціонар більше 24 год відмічена у 45 (83,3%) хворих. Характерною була деструктивна форма запалення жовчного міхура. Антитіла IgM та IgG до SARS-Cov-2 (COVID-19) і позитивний ПЛР-тест на виявлення залишків РНК вірусу визначались у 100% хворих.

Висновки. Перебіг жовчнокам’яної хвороби та гострого калькульозного холециститу у хворих, які мають COVID-19 або перенесли це захворювання, супроводжується певними клінічними особливостями. Діагностика жовчнокам’яної хвороби та гострого калькульозного холециститу у хворих з COVID-19 або в постковідному періоді повинна бути швидкою і точною. Лапароскопічну холецистектомію слід вважати «золотим стандартом» операцій при жовчнокам’яній хворобі і гострому калькульозному холециститі у хворих з COVID-19 або в постковідному періоді.

Ключові слова: лапароскопічна холецистектомія; COVID-19.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):67-72.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.67

Порівняння впливу різних способів застосування збагаченої тромбоцитами плазми крові на загоювання опікових та скальпованих ран в експерименті

Г. В. Терехов1, О. А. Гиндич1, І. М. Савицька1, М. В. Костилєв1, Є. В. Симулик1, М. В. Чухраєв2

1Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,
2Науково–методичний центр «Медичні інноваційні технології», м. Київ

Реферат

Мета. Порівняти в умовах експерименту вплив збагаченої тромбоцитами плазми крові на терміни загоювання опікових та скальпованих ран і морфологічні характеристики сформованих рубців при її ін’єкційному та безін’єкційному введенні методом електрофорезу.

Матеріали і методи. Дослідження проведені на 30 білих щурах, яких було розподілено на три групи по 10 тварин у кожній групі, середня маса тіла тварин становила (275,5 ± 15,1) г. Після досягнення наркотичного сну (внутрішньоочеревинне введення 1,0 мл 0,5% розчину тіопенталу натрію в поєднанні з 0,2 мл 1% розчину пропофолу) тваринам виконували скальповані розрізи із висіченням шкіри розмірами 1,5 × 0,5 см. Крім того, один із розрізів обробляли діатермією до виникнення струпу. Обидві рани залишали відкритими, швів не накладали. Тваринам контрольної групи після нанесення ран не виконували жодних процедур, рани загоювались первинним натягом. Тваринам 1-ї дослідної групи впродовж двох наступних тижнів вводили збагачену тромбоцитами плазму крові шляхом внутрішньошкірних ін’єкцій двічі на тиждень у кількості 10 мл, обколюючи зону пошкодження. Тваринам 2-ї дослідної групи з такою ж частотою здійснювали електрофорез за власною методикою через просочену збагаченою тромбоцитами плазмою крові серветку. Збагачену тромбоцитами плазму крові готували із цільної венозної людської крові групи А(0) шляхом центрифугування для досягнення цільової кількості тромбоцитів 850 000 в 1 мл. Методами світлової мікроскопії та морфометрії на 21-шу добу експерименту вивчали морфологічні ознаки сформованих рубців та їх ширину.

Результати. Застосування збагаченої тромбоцитами плазми крові супроводжувалося статистично значущим зменшенням ширини рубців, що сформувалися на 21-шу добу на місцях нанесення скальпованих (p < 0,05 і p < 0,01 відповідно для ін’єкційного та електрофоретичного способів застосування при порівнянні з контрольною групою) та опікових (p < 0,01 і p < 0,005 відповідно для ін’єкційного та електрофоретичного способів застосування при порівнянні з контрольною групою) ран. У той же час ширина рубців при електрофоретичному застосуванні збагаченої тромбоцитами плазми крові була статистично значущо меншою (p < 0,05), ніж при її ін’єкційному введенні незалежно від типу рани. Крім того, сполучна тканина рубців при застосуванні збагаченої тромбоцитами плазми крові на момент виведення тварин з експерименту мала вигляд більш зрілої та відрізнялася більшою впорядкованістю розташування колагенових волокон.

Висновки. Запропонований спосіб безін’єкційного введення збагаченої тромбоцитами плазми крові має певні переваги над її стандартним ін’єкційним застосуванням, які полягають у більшому ступені дозрівання сполучної тканини, більш упорядкованому розташуванні колагенових волокон, меншій ширині утворених рубців та безболісності процедури. Безін’єкційне введення збагаченої тромбоцитами плазми крові методом електрофорезу позбавлене можливих післяін’єкційних ускладнень, притаманних стандартним методам її введення.

Ключові слова: стимуляція регенерації тканин; збагачена тромбоцитами плазма крові; електрофорез, загоювання ран; морфологія сполучної тканини, морфометрія рубців.

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):73-79.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.73

Синдром роз’єднаної панкреатичної протоки.
Частина 1. Діагностика

С. М. Чуклін1, С. С. Чуклін2, Р. В. Бариляк1

1Львівська обласна клінічна лікарня,
2Медичний центр Святої Параскеви, м. Львів

 

Syndrome disconnected pancreatic duct.
Part 1. Diagnostics

  1. S. Chooklin1, S. S. Chuklin2, R. V. Barylyak

1Lviv Regional Clinical Hospital,
2Saint Paraskeva Medical Center, Lviv

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):80-85.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.80

Аналіз сучасних методів аналгезії при обширній резекції печінки

Р. A. Зацаринний

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):86-94.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.86

Діагностична модель сторожових лімфатичних вузлів: сучасна концепція ядерної медицини в хірургічній практиці

П. О. Король1, 2, О. Ю. Усенко1, М. В. Костилєв1, О. В. Щербіна2

1Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,
2Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):95-98.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.95

Первинні синовіальні саркоми середостіння

В. Д. Захаричев, П. І. Гордійчук, М. П. Гордійчук

Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):99-101.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.99

Дуплікаційна кіста шлунка

А. С. Лаврик, О. П. Дмитренко, В. O. Kропельницький, Г. M. Литвинчук

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

 

 

Klinichna khirurhiia. 2021 September/October; 88(9-10):102-104.
DOI: 10.26779/2522-1396.2021.9-10.102

Тубулярна аденома тонкої кишки

В. І. Ляховський, А. В. Сидоренко, І. І. Нємченко, Т. В. Городова­Андрєєва, П. В. Савчук, Д. Д. Фурман

Полтавський державний медичний університет

 


Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

Полезно:

от admin

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Adblock detector