медицинский портал

Разделы медицины

  • Информация
    • Акушерство и гинекология
    • Детская хирургия
    • Гастроэнтерология
    • Колопроктология
    • Нейрохирургия
    • Онкология
    • Отоларингология
    • Пластическая хирургия
    • Сосудистая хирургия
    • Травматология и ортопедия
    • Урология
    • Флебология
    • Хирургия
    • Эндокринология
    • Препараты
    • Пациентам

Клінічна хірургія — 2018 — травень

Антибиотикорезистентность нозокомиальных штаммов staphylococcus aureus в хирургических стационарах украины: результаты многоцентрового исследования (2015 — 2016 гг.)

А. Г. Салманов1, А. Ю. Усенко2

1Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, г. Киев,

2Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины

Реферат

Цель. Изучить активность противомикробных препаратов в отношении клинических штаммов S.aureus, выделенных от пациентов, госпитализированных в хирургические стационары в различных регионах Украины.

Материалы и методы. В исследование включен 26 501 клинический штамм S.aureus, выделенный в 2015 — 2016 гг. от пациентов, госпитализированных в 23 хирургических стационара 17 регионов Украины. Чувствительность к 23 антибактериальным препаратам определяли с помощью автоматизированного анализатора Vitek 2 Compact. В некоторых тестах использовали диско — диффузионный метод Kирби-Бауэра (Kirby — Bauer). Результаты чувствительности к антибиотикам оценивали в соответствии с рекомендациями Института клинических и лабораторных стандартов США (CLSI).

Результаты. Наибольшей активностью к S.aureus обладал линезолид, к которому были чувствительны все исследованные штаммы. Также высокую активность продемонстрировали нитрофурантоин (99,1%), фузидиевая кислота (98,2%), ко-тримоксазол (98,6%), мупироцин (97,2%), триметоприм/сульфаметоксазол (98,6%), тейкопланин (96,3%), тигециклин (96,1%), ванкомицин (95,4%) и фосфомицин (95,3%). Частота выделения штаммов MRSA составила 38,7%, которая в хирургических стационарах разных регионов колебалась в пределах от 7,3 до 69,7%.

Выводы. Тактику применения антибиотиков в каждом хирургическом стационаре следует определять в зависимости от локальных данных резистентности к ним. Учитывая постоянные изменения и существенные отличия резистентности S. aureus, что наблюдали в разных регионах, необходимо проводить постоянный мониторинг в каждом хирургическом стационаре и на основании полученных локальных данных разрабатывать больничный формуляр антибиотиков.

Ключевые слова: Staphylococcus aureus; антибиотикорезистентность; хирургия; нозокомиальные инфекции; MRSA.

 

Ендоскопічні методи дренування хронічних абсцесів легенів та оцінка їх ефективності за допомогою сонографії

В. В. Бойко1,2, А. А. Серенко1, А. Г. Краснояружський1, Д. В. Мінухін2, В. Г. Грома2, Д. O. Євтушенко2

1Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України, м. Харків,

2Харківський національний медичний університет

Реферат

Мета. Оцінити за допомогою сонографії ефективність ендоскопічних методів дренування хронічних абсцесів легенів.

Матеріали і методи. На базі клініки Інституту проведено обстеження та лікування 98 хворих з хронічними абсцесами легенів. Хворих розподілили на дві групи: основну та порівняльну. Хворим основної групи разом із протизапальними препаратами системно та місцево призначали ліпосомальний препарат ліпін. У хворих порівняльної групи застосовували cтандартні методи.

Результати. Ефективність ендоскопічного дренування порожнини хронічних абсцесів доведена позитивною ультразвуковою (УЗ) динамікою в більш ранні строки, ніж у разі застосування стандартних методів лікування. На підставі аналізу лабораторних показників встановлено суттєвий позитивний вплив застосованої методики на зниження рівня показників ендогенної інтоксикації.

Висновки. Результати свідчать про ефективність запропонованого методу ендоскопічного дренування порожнини хронічного абсцесу разом із комбінованою протизапальною терапією з використанням препарату ліпін та його перевагу перед стандартними схемами лікування.

Ключові слова: хронічний абсцес легені; ендоскопічне дренування; сонографічне спостереження.

 

Десятилетний опыт пневматической баллонной дилатации пищеводно-желудочного перехода

А. В. Малиновский, М. Н. Майоренко, Н. Н. Чернов, М. Ю. Шигимага, Д. В. Кудинов

Одесский национальный медицинский университет

Реферат

Цель. Выбор оптимального режима пневматической баллонной дилатации (ПБД) пищеводно-желудочного перехода под рентгенологическим контролем при ахалазии (АП) и стенозе (СП) пищевода после пластики пищеводного отверстия диафрагмы (ПОД) и фундопликации.

Материалы и методы. С 2007 по 2017 г. ПБД выполнена 34 пациентам: 7 пациентам с I-II стадией АП; 13 – с рецидивом после лапароскопической кардиомиотомии (ЛКМТ); 14 – с функциональной дисфагией или СП после пластики ПОД и фундопликации.

Результаты. Осложнений ПБД не было. У всех пациентов достигнута ремиссия на протяжении разных сроков, зависевших от причины дисфагии. Возникшие рецидивы проанализированы и соотнесены с результатами повторных операций.

Выводы. ПБД высокоэффективна и не сопровождается осложнениями при тщательном соблюдении методики. Оптимальный режим ПБД предполагает постепенное повышение давления от 20 до 26,7 кПа (от 150 до 200 мм рт. ст.), экспозицию от 30 до 60 с, которые соизмеряют со степенью расправления баллона и болевой реакцией пациента. ПБД помогает установить уровень и причину как стеноза при рецидивах АП после ЛКМТ, так и стеноза после пластики ПОД и фундопликации, и таким образом определить показания к повторной операции и ее объем.

Ключевые слова: ступенчатая пневматическая баллонная дилатация; ахалазия пищевода; стеноз пищеводно-желудочного перехода.

 

Лапароскопічна холецистектомія із застосуванням субарахноїдальної анестезії на спонтанному диханні

І. А. Криворучко1, Р. П. Чаплинський2, А. В. Вовк2, В. А. Вовк2, Д. О. Смецков2, С. А. Андреєщев3

1Харківський національний медичний університет,

2Харківська обласна клінічна лікарня,

3Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

Реферат

Мета. Проаналізувати результати застосування субарахноїдальної анестезії на спонтанному диханні під час виконання лапароскопічної холецистектомії (ЛХЕ) для удосконалення методу регіонарної анестезії при операціях на органах черевної порожнини.

Матеріали і методи. У 549 пацієнтів, віднесених до I-III класу за класифікацією American Society of Anesthesiology (ASA), віком від 25 до 82 років, середній вік становив (48,9 ± 13,1) року, виконали ЛХЕ із пневмоперитонеумом, який створювали нагнітанням в черевну порожнину вуглекислого газу (CO2), із застосуванням субарахноїдальної анестезії на спонтанному диханні. З приводу гострого холециститу (ГХ) оперовані 319 (58,1%) пацієнтів, хронічного калькульозного холециститу (ХКХ) — 230 (41,9%). Із 319 хворих із ГХ у 278 (87,4%) були деструктивні форми. Інтраопераційні параметри, інтенсивність післяопераційного болю та міру відновлення в цілому, а також задоволеність пацієнтів під час спостереження проспективно зафіксовані у дослідженні з метою оцінки можливості та безпечності процедури.

Результати. Всі операції завершені лапароскопічно, у жодному спостереженні не виникло необхідності переходити з субарахноїдальної анестезії на загальну. Інтенсивність болю протягом 4 год після операції становила 1,6 ± 1,1 (діапазон 0 — 5), через 8 год — 1,2 ± 0,9 (діапазон 0 — 6), через 24 год – 1,02 ± 0,7 (діапазон 0-5). Всі пацієнти виписані через 1 — 7 днів.

Висновки. ЛХЕ з пневмоперитонеумом CO2 може бути успішно та безпечно виконана із застосуванням субарахноїдальної анестезії на спонтанному диханні. Крім того, спинальна анестезія пов’язана з мінімальним післяопераційним болем і принаймні однаковою мірою відновлення, як у разі використання загального знеболювання.

Ключові слова: субарахноїдальна анестезія; пневмоперитонеум CO2; лапароскопічна холецистектомія.

 

Клінічна оцінка характеристик сучасної панкреатичної інфекції в обґрунтуванні лікувальної тактики при гострому панкреатиті

М. Ю. Ничитайло1, Д. В. Андрющенко2, В. А. Магльований2, В. П. Андрющенко2

1Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

2Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Реферат

Мета. Вивчення характеристик сучасного інфекційного чинника (ІЧ) при гострому панкреатиті (ГП) та аналіз їх клінічного значення.

Матеріали і методи. Здійснено 147 бактеріологічних досліджень (БД) у хворих з ГП з використанням методик аеробного та анаеробного культивування матеріалу.

Результати. Констатовано, що ІЧ представлений мікрофлорою з домінуванням аеробних бактерій у вигляді монокультури (37% спостережень) та аеробно-анаеробних асоціацій (39%) з грамнегативною ознакою (56%), різною тропністю бактерій до патоморфологічних субстратів та незмінністю існуючих асоціацій (57%). Enterococcus spp. та Enterobacter aerogenes виявилися «мікробами-індикаторами» наявності анаеробної мікрофлори. Встановлено, що ІЧ приєднується як у ранні (17%), так і в пізні (31%) терміни захворювання. З’ясовано особливості використання антибіотиків у режимі превентивної та етіотропної терапії. Виокремлено ознаки ІЧ, які є предикторами тяжкості перебігу ГП.

Висновки. ІЧ при ГП включає переважно ентеробактерії і анаеробну мікрофлору як у вигляді монокультури, так і у вигляді аеробно-анаеробних асоціацій. Інфікованість тканин підшлункової залози (ПЗ), раннє приєднання ІЧ, домінування аеробно-анаеробної мікрофлори та її грамнегативна приналежність є критеріями оцінки тяжкості перебігу захворювання. Превентивна антибіотикотерапія сприяє збереженню

асептичності запалення (68%). В післяопераційному періоді антибіотики доцільно призначати в режимі етіотропної антибіотикотерапії.

Ключові слова: гострий панкреатит; характеристики інфекційного чинника; клінічне значення.

 

Порівняльна оцінка ефективності трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові і парціальної резекції лівого шлуночка у хворих з дилатаційною кардіоміопатією

А. В. Габрієлян

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Аналіз ефективності трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові (СКПК) і парціальної лівошлуночкової вентрикулоектомії (операції Батиста) у хворих з дилатаційною кардіоміопатією (ДКМП).

Матеріали і методи. Вивчена ефективність лікування ДКМП у двох групах хворих: у 1-й групі (n = 19) виконували операцію Батиста, у 2-й групі (n = 22) — СКПК методом внутрішньовенного введення.

Результати. Встановлено, що після трансплантації СКПК у хворих з ДКМП поступово достовірно збільшується скорочувальна здатність міокарда, що проявляється збільшенням фракції викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ) з (19,8 ± 7,8) до (38,0 ± 10,9)%.

Висновки. Трансплантація СКПК у хворих з ДКМП дає можливість без операції досягти достовірного приросту скорочувальної здатності міокарда, і цей ефект зберігається в строки 12 — 18 міс.

Ключові слова: стовбурові клітини; операція Батиста; дилатаційна кардіоміопатія.

 

 

Оцінка показників коагулограми у пацієнтів з тромбозом системи нижньої порожнистої вени

В. І. Русин, Я. М. Попович

Ужгородський національний університет

Реферат

Мета. Оцінити зміни показників коагулограми у пацієнтів з тромбозом глибоких вен (ГВ) системи нижньої порожнистої вени (НПВ) залежно від виду лікування.

Матеріали і методи. Проведена кількісна оцінка показників коагулограми у 615 пацієнтів із тромбозом у системі НПВ. Залежно від методу лікування хворі розподілені на дві групи: 1-ша – 380 (61,8%) хворих, яким провели хірургічне лікування з наступним призначенням антикоагулянтної терапії; 2-га – 235 (38,2%) хворих, яким призначали лише антикоагулянтну терапію.

Результати. Оцінка більшості показників коагулограми показала більш виражену гіпокоагуляцію у пацієнтів 1-ї групи порівняно з 2-ю групою: рівень D-димеру був нижче на 14,1%, середня концентрація тромбокриту (СКТ) — на 7,8%, протромбіновий індекс (ПІ) — на 7,1%, міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС) — на 3,8%, рівень гематокриту — на 2,4%, кількість тромбоцитів — на 1,9%. У пацієнтів 1-ї групи спостерігали більш виражене подовження активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), активованого часу рекальцифікації (АЧР) та протромбінового часу (ПЧ) порівняно з пацієнтами 2-ї групи: на 37,9, 10,6 та 4,8% відповідно. Водночас рівень фібриногену у 1-й групі був на 9,1% вище порівняно з 2-ю групою.

Висновки. Гіпокоагуляційні зміни гемостазу у пацієнтів, яким застосували хірургічне лікування тромбозу ГВ системи НПВ, порівняно з пацієнтами, яким призначали лише антикоагулянтну терапію, дають підстави припустити, що механічне видалення тромботичних мас сприяє більш швидкій нормалізації показників гемостазу.

Ключові слова: тромбоз глибоких вен; нижня порожниста вена; коагулограма; хірургічне лікування.

 

Реваскуляризація нижніх кінцівок в умовах високого ризику розвитку реперфузійних ускладнень

О. Б. Колотило1, І. К. Венгер2, С. Я. Костів2, І. М. Козловська1

1Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці,

2Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

Реферат

Мета. Попередження розвитку реперфузійних ускладнень (РУ) шляхом застосування прийомів та хірургічних втручань у складі реваскуляризуючого оперативного лікування атеросклеротичної багаторівневої оклюзії магістральних артерій нижніх кінцівок (НК) у пацієнтів після комплексної передопераційної підготовки з високим ризиком розвитку РУ.

Матеріали і методи. Реваскуляризуюче оперативне лікування проведене 46 пацієнтам із різними видами оклюзії судин НК та високим ризиком розвитку РУ.

Результати. У ході аналізу перебігу періопераційного періоду у 7 (15,2%) пацієнтів діагностовано прояви реперфузійного синдрому. У 5 з них кровоток по артеріальному руслу ішемізованої НК відновили одномоментно, у 1 – виконали тільки аорто/клубово–стегнове алошунтування, у 1 — аорто/клубово–стегнове алошунтування доповнили стегно–дистальним аутовенозним шунтуванням на 2-гу добу після першого оперативного втручання.

Висновки. Патогенетично обґрунтована передопераційна підготовка та застосування прийомів і хірургічних втручань у складі реваскуляризуючого оперативного лікування атеросклеротичної багаторівневої оклюзії магістральних артерій НК в умовах високого ризику розвитку РУ дали можливість у 39 (84,8%) пацієнтів попередити ускладнення.

Ключові слова: реперфузійні ускладнення; реваскуляризація; атеросклеротична оклюзія.

 

Динаміка регенеративних процесів у пацієнтів з хронічними ранами при застосуванні prp-терапії

С. В. Малик, Я. В. Рибалка, М. В. Безручко, О. С. Осіпов

Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава

Реферат

Мета. Покращення регенеративних процесів хронічних ран (ХР) шляхом застосування в комлексі лікувальних заходів аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами (АПЗТ) – Plateletrich plasma (PRP).

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 200 хворих з ХР різного генезу. У пацієнтів 1-ї групи (n=99) комплекс лікування включав PRP-терапію.

Результати. Застосування PRP-терапії приводило до чіткої статистично значущої відмінності (р < 0,05) у швидкості загоєння ХР у 1-й групі порівняно з 2-ю групою, і ця тенденція зберігалась до закінчення лікування. Відносно низьку ефективність PRP-терапії спостерігали у пацієнтів з ХР та хронічною венозною недостатністю (ХВН).

Висновки. Використання PRP–терапії в комплексі лікування ХР є клінічно ефективним. Застосування цього методу прискорює процеси репарації, скорочує терміни загоєння ХР, статистично значущо зменшує площу ранового дефекту.

Ключові слова: планіметрія; хронічні рани; плазма, збагачена тромбоцитами; PRP-терапія.

 

Прогнозування перебігу загоєння ран у хворих з алергією на антибіотики

О. В. Стороженко, О. В. Лігоненко, Д. М. Іващенко, А. Б. Зубаха, І. О. Чорна, І. А. Шумейко

Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава

Реферат

Мета. Розробити прогностичну модель перебігу загоєння ран у хворих з алергією на антибіотики.

Матеріали і методи. Для побудови прогностичної моделі використані методи бінарного логістичного регресійного аналізу. Дієвість запропонованої прогностичної моделі перевіряли на новій вибірці хворих із гнійними ранами м’яких тканин та алергічними реакціями на антибіотики.

Результати. Статистично значущий вплив на перебіг ускладненого загоєння ран (хронізація рани) мають: порушення кровообігу в ділянці рани – 11,3%, ступінь мікробного забруднення рани більше 2 × 105 КУО/мл – 24%, наявність у хворого цукрового діабету (ЦД) – 24%, деструктивно-запальний тип цитограми – 36,2%. Побудована прогностична модель дала змогу прогнозувати ускладнений перебіг загоєння ран у хворих з алергією на антибіотики. Рівень статистичної значущості для прогностичної моделі в цілому — р=0,002.

Висновки. Розроблений прогностичний алгоритм доцільно використовувати як дієвий спосіб прогнозу перебігу загоєння ран у хворих з алергією на антибіотики.

Ключові слова: гнійні рани; алергія на антибіотики; прогнозування загоєння ран.

 

Порівняльна характеристика ехогенної структури післяопераційних нормотрофічних та атрофічних рубців шкіри

Д. С. Аветіков1, О. П. Буханченко1, К. П. Локес1, І. В. Яценко1, Т. П. Локес-Крупка2

1Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава,

2Полтавська державна аграрна академія

Реферат

Мета. Вивчити можливості диференціальної діагностики нормотрофічних і атрофічних післяопераційних рубців (ПОР) з використанням ультразвукового дослідження (УЗД).

Матеріали і методи. Обстежено 50 пацієнтів з рубцями голови та шиї. Ехогенні відмінності патологічних рубців встановлювали за допомогою УЗД.

Результати. Ехокартина атрофічних рубців характеризувалась меншою глибиною залягання рубцевої тканини, ніж товщина інтактної шкіри (мінімальне значення – 0,92 мм, максимальне – 2,14 мм). Власна зона рубця мала середній ступінь ехогенності з досить рівномірним розподілом волокон сполучної тканини.

Висновки. Застосування УЗД дає можливість визначити належність патологічного рубця до певного типу, що спрощує складання алгоритму лікування ПОР шкіри.

Ключові слова: нормотрофічний рубець; атрофічний рубець; ультразвукове дослідження; ехогенність.

 

Хірургічне лікування вторинного гіперпаратиреозу у пацієнтів з хронічною хворобою нирок

Р. П. Ткаченко1, О. Г. Курик1,2, А. С. Головко2

1Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами, м. Київ,

2Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Реферат

Мета. Дослідити ефективність оперативного лікування вторинного гіперпаратиреозу (ВГПТ) у пацієнтів з хронічною хворобою нирок (ХХН).

Матеріали і методи. Проведено ретроспективне дослідження результатів оперативних втручань на прищитоподібних залозах (ПЩЗ) та оцінено клініко-лабораторні показники у пацієнтів з ВГПТ.

Результати. Шляхом дослідження операційного матеріалу ПЩЗ 62 пацієнтів дифузну гіперплазію встановлено у 8 (12,9%, 95% довірчого інтервалу (ДІ), 4,6 — 21,2%), мікроаденоматоз – у 14 (22,6%, 95% ДІ 12,2 – 33,0%); макроаденому – у 40 (64,5%, 95% ДІ 52,6 — 76,4%). Із 40 пацієнтів з макроаденомами пухлини з головних клітин діагностовано у 32 (80%, 95% ДІ 67,9 – 92,4%), онкоцитарні пухлини – у 8 (20%, 95% ДІ 7,6 – 32,4%). Відношення шансів (OR) – 16,0; χ2 – 26,45; р < 0,0001.

Порівняння клініко-лабораторних показників через 1, 6 і 12 міс після оперативного втручання на ПЩЗ, а також з показниками у пацієнтів, яким не виконували оперативного втручання, виявило статистично достовірні результати нормалізації рівнів паратиреоїдного гормону (ПТГ), кальцію (Са), фосфору (Р) і лужної фосфатази (ЛФ) у крові.

Висновки. Хірургічна операція при ВГПТ є ефективним методом лікування, який сприяє нормалізації лабораторних показників і попереджає важкі ускладнення.

Ключові слова: вторинний гіперпаратиреоз; третинний гіперпаратиреоз; паратиреоїдектомія; хронічна хвороба нирок.

 

Роль генетических исследований в диагностике заболеваний височно-нижнечелюстного сустава

К. А. Семенов1, О. В. Деньга2, В. Н. Горохивский3

1Днепропетровская медицинская академия, г. Кривой Рог,

2Институт стоматологии и челюстно-лицевой хирургии НАМН Украины, г. Одесса,

3Одесский национальный медицинский университет

Реферат

Цель. По результатам генетического исследования и их числового выражения подтвердить клинические диагнозы пациентов для дальнейшего составления плана лечебно–профилактической помощи.

Материалы и методы. В исследовании приняли участие 10 пациентов: 5 женщин и 5 мужчин в возрасте от 25 до 50 лет. Анализ проводили в лаборатории молекулярно–генетических исследований – ООО «Гермедтех», г. Одесса. Для выделения и очистки дезоксирибонуклеиновой кислоты (ДНК) из буккальных клеток использовали метод Деллапорта.

Результаты. На основании результатов анализа генов GSTM1, CoL2A1, MMP1, ER, IL1B, TNF, участвующих в метаболизме костно-хрящевой ткани сустава, определен генетический риск развития заболеваний височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС).

Выводы. На основе генетического исследования по определенному набору генетических маркеров и их анализу уточнены и подтверждены клинические диагнозы. Определенный набор генетических маркеров и их цифровые значения позволяют составить прогноз течения патологического процесса и на основании этого проводить лечебные и профилактические мероприятия, разработать индивидуальный протокол лечения пациентов с заболеваниями ВНЧС.

Ключевые слова: заболевания височно–нижнечелюстного сустава; пациенты; результаты генетического исследования.

 

Динаміка рівня фібриногену при артропластиці кульшового суглоба

В. І. Коломаченко

Харківська медична академія післядипломної освіти,

Реферат

Метa. Аналіз динаміки рівня фібриногену (РФ) в періопераційному періоді у пацієнтів, яким виконували артропластику кульшового суглоба (КС).

Матеріали і методи. Первинна артропластика КС виконана у 136 пацієнтів у плановому порядку. Проаналізовано періопераційну динаміку РФ у залежності від методів інтраопераційної анестезії (ІОА), післяопераційної аналгезії (ПОА), типу патології, статі пацієнтів.

Результати. РФ у крові у всіх пацієнтів перед операцією становив у середньому (3,8 ± 1,03) г/л. На 1-шу добу після операції він дещо знизився — до (3,3 ± 0,65) г/л (p=0,00016). На 3-тю добу РФ поступово підвищився та становив (4,6 ± 0,88) г/л (p < 0,0001). На 7-му добу РФ у крові у всіх пацієнтів значно підвищився порівняно з вихідним рівнем та становив у середньому (5,1 ± 1,03) г/л (p < 0,0001). Найбільш вираженим було підвищення РФ після артропластики КС у пацієнтів, які після операції отримували системну опіоїдну аналгезію, порівняно з пацієнтами, яким застосовували пролонговану реґіонарну аналгезію. РФ був вищим як перед, так і після операції у пацієнтів, яким операції виконували з приводу переломів, порівняно з пацієнтами, яким операції виконували з приводу коксартрозу в КС. За гендерною ознакою не виявлено істотної різниці в динаміці РФ у пацієнтів після артропластики КС.

Висновки. РФ знижується на 1-шу добу та підвищується на 3-тю і 7-му доби після артропластики КС, особливо у пацієнтів, які отримують системне знеболювання опіоїдами та оперовані з приводу переломів.

Ключові слова: артропластика кульшового суглоба; фібриноген; анестезія; аналгезія.

 

Роль кисневого дисбалансу в механізмах порушень процесів ліпідної пероксидації, антиоксидантного захисту та ендотоксикозу за умов експериментального гострого респіраторного дистрес-синдрому та їх корекція

А. В. Доброродній

Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

Реферат

Мета. З’ясувати роль кисневого дисбалансу в механізмах порушень процесів ліпідної пероксидації, антиоксидантного захисту та ендотоксикозу за умов експериментального гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС) та встановити ефективність їх корекції корвітином і мексидолом.

Матеріали і методи. В експериментах на 58 нелінійних середньостійких до гіпоксії статевозрілих щурах-самцях моделювали ГРДС та досліджували ефективність профілактичного застосування мексидолу, корвітину та їх поєднання.

Результати. Через 2 год експерименту виникав виражений кисневий дисбаланс зі зниженням в артеріальній крові напруження кисню (рО2), насичення киснем (SAT) та його вмісту (O2CT). Загинуло 58,3% піддослідних тварин. Ефективність окремого застосування мексидолу була достовірно вища, ніж корвітину. У разі поєднаного застосування мексидолу та корвітину загинуло 8,3% піддослідних тварин.

Висновки. Після застосування комбінації мексидолу та корвітину найменшими були порушення рО2 в артеріальній крові, прояви ендотоксикозу та кількість загиблих тварин.

Ключові слова: гострий респіраторний дистрес-синдром; ліпідна пероксидація; ендотоксикоз; мексидол; корвітин.

 

Дискуссионные вопросы высокочастотной электросварки биологических тканей

П. Ф. Музыченко1, В. А. Черняк1, Ю. Н. Ланкин2, Н. Н. Эргард1, Р. А. Хохлова3

1Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, г. Киев,

2Институт электросварки имени Е. О. Патона НАН Украины, г. Киев,

3Национальный технический университет Украины «Киевского политехнического института имени Игоря Сикорского», г. Киев

Реферат

Цель. Исследование физических свойств составляющих биологических тканей и их роли в процессе электрической сварки мягких биологических тканей, а также измерение температуры в зоне электросварки.

Материалы и методы. Исследования провели с использованием созданной системы для измерения температуры, состоящей из усилителя термо-ЭДС, внешнего модуля АЦП Е14-440 “Л-Кард”, ноутбука с программным обеспечением “PowerGraph”. Использовали также биполярный электрохирургический зажим и ВЧ-электрокоагулятор ЕК-300М1. Для имеющегося при сварке биологических тканей диапазона температур 40 – 200 °С выбраны термопары К–типа диаметром 70 мкм.

Результаты. Проведенные исследования позволили установить, что сопротивление электролитов уменьшается, а проводимость — увеличивается с повышением температуры. Это объясняется тем, что с повышением температуры для слабых растворов увеличивается их диссоциация и, следовательно, число положительных и отрицательных ионов. Электропроводность цельных органов в 2 — 5 раз ниже, чем электропроводность биологических жидкостей. Поэтому при «полном» обезвоживании ткань практически теряет электропроводность, тепло в ней перестает выделяться и происходит резкое падение напряжения, силы тока и сопротивления, что предотвращает глубокие деструктивные изменения мягких тканей в зоне электросварки. Эти данные получены нами в процессе выполнения эксперимента по изучению температурных режимов тканей кишечника, мышечной ткани, легкого и печени.

Выводы. Данными, полученными в ходе выполнения эксперимента, доказана безопасность высокочастотной электросварки мягких тканей в пределах температурных режимов от 45 до 95 °С без явлений некроза и обугливания.

Ключевые слова: электросварка; физико-химические характеристики; биологические ткани; экспериментальные исследования; определение температуры.

 

Лікувальна тактика при травмах паренхіматозних органів черевної порожнини

О. В. Мазуренко

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

Tactics of treatment in traumas of parenchymatous abdominal organs

О. V. Маzurenko

Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv

 

Комплексне лікування синдрому діабетичної стопи з позицій фізичної та реабілітаційної медицини

С. Д. Шаповал, О. Є. Алипова, О. В.Трибушний, Л. А. Василевська

Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України

Complex treatment of the diabetic foot syndrome: a view from principles of physical and rehabilitation medicine

  1. S. D. Shapoval, О. E. Аlypova, О. V. Тrybushnyi, L. A. Vasylevska

Zaporizhzhya Medical Academy of Postgraduate Education

 

Шунтування шлунка в лікуванні морбідного ожиріння

В. В. Москаленко

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова, м. Київ

Gastric shunting in treatment of morbid obesity

  1. V. V. Moskalenko

Shalimov National Institute of Surgery and Transplantology, Kyiv

 

Успішне лікування пацієнта з ножовим наскрізним пораненням аорти та нижньої порожнистої вени через дві доби з моменту травми

Ю. А. Левчак

Закарпатська обласна клінічна лікарня імені А. Новака, м.Ужгород

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


Медицинский сайт Surgeryzone

© 2010  
Информация не является указанием для лечения. По всем вопросам обязательна консультация врача.




Adblock detector